Ухвала суду № 36630358, 23.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/1417/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010

у справі № 2а-7393/10/0570

за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Азовське морське агентство «Інфлот», правонаступником якого є Державне підприємство «Маріупольський морський торгівельний порт», подало позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 04.02.2010 № 0000022310/0 та від 22.03.2010 № 0000022310/1.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010, позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ м.Маріуполя від 04.04.2010 № 0000022310/0 та від 22.03.2010 № 0000022310/1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Жовтнева МДПІ м.Маріуполя подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких контролюючий орган виходив при прийнятті оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

На підставі акту перевірки від 19.01.2010 № 58/23-2/01180553, яким зафіксовано порушення ДП «Азовське морське агентство «Інфлот» вимог п. 4.1, п. 4.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, Жовтневою МДПІ м.Маріуполя прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.04.2010 № 0000022310/0 та від 22.03.2010 № 0000022310/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 138155,00 грн., в т.ч. 92103,00 грн. основного платежу та 46052,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За висновками перевірки порушення ДП «Азовське морське агентство «Інфлот» вимог п. 4.1, п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» полягало у тому, що позивач не відкоригував у квітні та липні 2009 року податкові зобов'язання в сторону їх збільшення у зв'язку зі зміною суми компенсації вартості товарів, що відбулася після їх поставки. Сума компенсації вартості товарів збільшилася через отримання ДП «АМА «Інфлот» від боржника - ТОВ «Гор-Авто» 1329,75 грн. - 3 % річних та 10425,58 грн. - інфляційних, нарахованих на суму заборгованості, згідно із постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2008 у справі № 16/62. При цьому податковий орган вважає, що 3 % річних та суми індексу інфляції, що сплачені боржником внаслідок прострочення виконання договірних зобов'язань, включаються до договірної (контрактної) вартості, з якої визначається база оподаткування операції з поставки товарів (послуг). В результаті цього порушення позивач занизив податкове зобов'язання з податку на додану вартість у квітні 2009 року в сумі 2351,00 грн.

Порушення ДП «Азовське морське агентство «Інфлот» вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» полягає в тому, що позивач занизив податок на додану вартість в сумі 92103 грн., що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, в т.ч. за січень 2009 року в сумі 40288 грн. та червень 2009 року в сумі 51815 грн., за рахунок не включення до податкового зобов'язання податку на додану вартість у квітні 2009 року в сумі 2351,00 грн. (порушення описано вище), а також в результаті не здійснення коригування суми податкового кредиту у рядку 26 податкової декларації до показника « 0», починаючи з січня 2009 року, у зв'язку з висновками попередньої документальної перевірки, викладеними в акті від 07.04.2009 № 799/23-2/01180553, про податковий кредит позивача за грудень 2008 року, який дорівнює нулю.

На підставі акту перевірки від 07.04.2009 № 799/23-2/01180553 Жовтневою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.04.2009 № 0000932310/0 про визначення ДП «Азовське морське агентство «Інфлот» податкового зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок зафіксованих в цьому акті перевірки порушень при формуванні податкового кредиту.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2010 у справі № 2-а-14978/09/0570, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2010, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ м.Маріуполя від 19.05.2009 № 0000932310/1, прийняте за наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 22.04.2009 № 0000932310/0 про визначення ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» податкового зобов'язання в сумі 193131 грн., в т.ч. 128754 грн. основного платежу та 64377 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 07.04.2009 № 799/23-2/01180553, про порушення позивачем вимог закону при формуванні податкового кредиту, починаючи з січня 2009 року, та податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі такого акту перевірки, з якими податковим органом пов'язано визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями від 04.02.2010 № 0000022310/0 та від 22.03.2010 № 0000022310/1, постановою суду були визнані необґрунтованими.

Враховуючи наведене, а також з огляду на ненаведення податковим органом судам попередніх інстанцій обґрунтованих підстав для включення ним податку на додану вартість в сумі 2351,00 грн., заниженого за висновками податкового органу за квітень 2010 року, до суми визначеного за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями податку на додану вартість в сумі 92103,00 грн., що за висновками податкового органу складається із заниженого податку за січень 2009 року та червень 2009 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про необхідність визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 04.02.2010 № 0000022310/0 та від 22.03.2010 № 0000022310/1.

До того ж суд касаційної інстанції вважає безпідставною позицію податкового органу про включення 3% річних та інфляційних до договірної (контрактної) вартості товару (робіт, послуг), з якої відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається база оподаткування.

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні розраховуються за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання боржником і не є такими, що передаються платнику податку покупцем як компенсація вартості проданих товарів (робіт, послуг). Законом України «Про податок на додану вартість» також не передбачено включення річних та інфляційних у цілях оподаткування до договірної (контрактної) вартості, з якої відповідно до п. 4.1 ст. 4 цього Закону, визначається база оподаткування з поставки товарів (послуг, робіт).

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун