Ухвала суду № 36629686, 09.01.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/10824/13-ц Провадження № 22-ц/795/143/2014 Головуючий у I інстанції -Гордійко Ю. Г. Доповідач - Бечко Є. М.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Горобець Т.В., Острянського В.І.при секретарі:Рудик І.І.,за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, їх представника ОСОБА_8, представників відповідача ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_11 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_11 про визнання права користування, вселення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05 грудня 2013 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, визнано за ними право користування житловим будинком з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та вселено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в даний будинок. Зобов'язано ОСОБА_11 передати позивачам ключі від вхідних дверей та внутрішніх дверей спірного будинку. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_11 подав до суду апеляційну скаргу в якій просить рішення суду від 05 грудня 2013 року скасувати.

Доводи скарги зводяться до того, що рішення суду винесено без обґрунтувань та в розріз з нормами діючого законодавства, без зазначення норми права, на підставі якої може бути поновлено право користування його будинком позивачами. Зокрема, апелянт вважає, що право користування майном є складовою права власності, при втраті права власності, втрачається право користування майном та оскільки ОСОБА_5 продала спірний будинок, вона втратила на нього право власності та право користування даним будинком. Крім того, підписуючи договір купівлі-продажу ОСОБА_5 погоджувалась з вимогами даного договору та мала звільнити даний житловий будинок до 28 травня 2013 року.

Також апелянт зазначає, що висновок суду про незаконне зняття з реєстрації ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 нічим не підтверджено, зокрема не залучено в якості свідка УДМС України в Чернігівській області.

Апелянт вказує, що позивачі самостійно звільнили спірний будинок, він лише змінив вхідні замки, що не порушує ст.19 ЦК України, а тому суд дійшов до невірного висновку, що ОСОБА_11 було примусово виселено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не у встановленому законом порядку, без рішення суду, діями відповідача позбавлені права користування житловим будинком АДРЕСА_1, а саме виселені з даного будинку, також відповідач змінив замки від вхідних дверей та внутрішніх дверей спірного будинку, а згідно ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. В задоволенні вимог про вселення в житловий будинок із господарськими будівлями відмовлено, оскільки вселення може проводитись лише в жиле приміщення.

Такий висновок суду є обґрунтованим і відповідає обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 була власником будинку АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності від 27.07.1995 року №4-2822 та Свідоцтва про право на спадщину від 27.07.1995 року №4-2824, що підтверджується довідкою КП «ЧМБТІ» (а.с.22).

Також встановлено, що станом на 10 жовтня 2013 року, згідно довідки вуличного комітету, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були зареєстровані та проживали в даному будинку (а.с.23).

Відповідно до ч.2 ст. 65 Житлового кодексу України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 набули право користування спірним будинком на законних підставах.

Вбачається, що 28 лютого 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 було укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 (а.с.29-30). На підставі вказаного договору ОСОБА_11 зареєстрував право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 за вказаною адресою (а.с.102).

Умовами договору купівлі-продажу передбачено, що ОСОБА_5 мала звільнити приміщення до 28 травня 2013 року, проте, з матеріалів справи вбачається, що остання будинок не звільнила, продовжувала проживати разом з дочкою та онукою в спірному домоволодінні.

Крім того, матеріалами справи, поясненнями сторін підтверджується, що 12-14 жовтня 2013 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу житла і судовою ухвалою від 15.10.2013 року відкрито провадження за вказаним позовом.

Матеріалами справи підтверджується, що 16 жовтня 2013 року ОСОБА_11 виселив позивачів зі спірного домоволодіння без дотримання судового порядку виселення мешканців з житла.

За вказаних обставин вбачається, що ОСОБА_5 подала позовну заяву до ОСОБА_11 про визнання недійсним договору купівлі-продажу вищезазначеного будинку ще до виселення ОСОБА_11 їх з будинку, тобто, не мала наміру виселятися з будинку добровільно.

Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують.

З відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Чернігівській області ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були зняті з реєстрації 17.04.2013 року невідомо куди (а.с.47-49).

Відповідно до ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення, або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку передбаченому законом.

Стаття 109 ЖК України передбачає виселення із займаного жилого приміщення лише з підстав, установлених законом, зокрема виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність захисту порушених житлових прав позивачів та про задоволення позову.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, його висновки відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_11 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: