Рішення № 36629393, 13.01.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/2952/13-ц Провадження № 22-ц/795/34/2014 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Кухта В.І. Доповідач - Онищенко О. І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОнищенко О.І.,суддів:Шевченка В.М., Скрипки А.А., при секретарі:Руденко О.М.,за участю:позивача ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Гончарівське» Гончарівської селищної ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в:

В жовтні 2012 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В позові вказує, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем під час якого йому було надане службове житло однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1. 22.01.2013 року шлюб між ними було розірвано, а з грудня 2012 року відповідач припинив проживання в зазначеній квартирі переселившись до іншого житла.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено, визнано ОСОБА_7 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_5 114 грн. 70 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2013 року та закрити провадження у справі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач та його колишня дружина, ОСОБА_5 були зареєстровані в спірній квартирі 29.06.2005 року, проте суд першої інстанції на підставі довідки Боромикінської сільської ради та витягу з будинкової книги фактично встановив, що сторони зареєстровані та проживають в спірній квартирі з 27.01.2010 року, хоча відповідач ніколи не проживав на території Боромикінської сільської ради.

Зазначає, що судом не було взято до уваги той факт, що позивачка після припинення шлюбних відносин з відповідачем, фактично перестала надавати останньому доступ до спірної однокімнатної службової квартири, мотивуючи свої дії тим, що вони не можуть разом проживати в однокімнатній квартирі.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував причини відсутності відповідача в спірній квартирі понад встановлений строк та не взяв до уваги той факт, що на даний час відповідач проходить службу в військовій частині А2984 м. Чернігова, відокремлений підрозділ якої дислокується в с. Гончарівському і відповідно до службових обов'язків декілька разів на тиждень повинен перебувати в м. Чернігові.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_7 більше 6 місяців не проживає в житловому приміщенні в АДРЕСА_1, а тому позов щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, оскільки даний висновок не відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

По справі встановлено, що 22 червня 2005 року відповідачу ОСОБА_7 був виданий ордер № 79 на сім'ю із двох осіб на право зайняття однієї з кімнат площею 17,95 в квартирі АДРЕСА_1. В ордер були включені ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_5 (а.с.27).

З довідки КП «Гончарівське» Гончарівської селищної ради від 24.09.2013 року вбачається, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_7, ОСОБА_5 та їх донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).

Рішенням Чернігівського районного суд Чернігівської області від 22.01.2013 року, яке набрало законної сили 04.02.2013 року, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 розірвано (а.с.6).

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Приписами ст. 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Згідно ст. 72 ЖК України передбачено можливість визнання у судовому порядку особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» визначено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 ЖК України.

Заслуговують на увагу апеляційного суду доводи апеляційної скарги відносно того, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в на даний час відповідач проходить військову службу в військовій частині А2984 м. Чернігова, відокремлений підрозділ якої дислокується в селі Гончарівському і відповідно до службових обов'язків декілька разів на тиждень останній повинен за службовою необхідністю перебувати в м. Чернігові.

Таким чином, періодична тимчасова відсутність відповідача в квартирі АДРЕСА_1, до якої останній відноситься як до свого постійного місця проживання, у зв'язку з працевлаштуванням в іншому місці, не є підставою для визнання особи такою, що втратила право на користування житлом. Тимчасова відсутність особи, може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до житлового приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Позивачем не надано беззаперечних доказів того, що відповідач протягом якнайменше шести місяців був відсутній за місцем реєстрації та втратив інтерес до житла.

Згідно доказів, які знаходяться в матеріалах справи, суд вважає встановленим той факт, що ОСОБА_7 лише тимчасово відсутній за місцем проживання, строк тимчасової відсутності наймача за місцем проживання не перевищує шести місяців, тому підстав для визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням без поважних причин немає.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що, рішення суду, яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Так як, апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає задоволенню, то з ОСОБА_5 необхідно стягнути на користь ОСОБА_7 в повернення судових витрат 114 грн. 70 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 303, 307, п. п. 3, 4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7, задовольнити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2013 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_7, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Гончарівське» Гончарівської селищної ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат за апеляційний розгляд справи.

Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: