Ухвала суду № 36627876, 03.01.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/2726/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кудін А. М.Номер провадження 22-ц/788/52/14 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 46

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

03 січня 2014 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Сибільової Л. О.,

суддів - Дубровної В. В., Маслова В. О.,

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Охтирської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення часу та порядку участі у спілкуванні з дитиною

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: служба у справах дітей Охтирської міської ради, служба у справах дітей Сумської міської ради, про визначення місця мешкання дитини та порядку участі батька у вихованні неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2013 року позов ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_4 перешкод у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановлено порядок участі ОСОБА_4 у вихованні сина ОСОБА_5 у формі систематичних побачень з сином без участі сторонніх осіб кожної першої суботи та неділі місяця - з 10-00 години суботи до 18-00 години неділі - за попереднім погодженням з матір'ю ОСОБА_3 за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_4 повертати дитину матері у визначений час, тобто до 18-00 години неділі, та кожної третьої суботи місяця з 10 - 00 години до 16-00 години в м. Охтирка.

Визначене постійне місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання його матері, ОСОБА_3, а саме в АДРЕСА_3.

Позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в іншій частині залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким встановити наступний порядок спілкування ОСОБА_4 з дитиною: «встановлення систематичних побачень батька з дитиною кожної першої та третьої суботи з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. у центральній частині м. Охтирка Сумської області по місцю на власний вибір батька ОСОБА_4 з урахуванням погодних умов та обставин, які мають суттєве значення для неповнолітньої дитини, в тому числі стану його здоров'я, з попереднім погодженням з матір'ю неповнолітньої дитини про місце проведення зустрічі, які проводити у присутності матері неповнолітнього сина ОСОБА_3 без виїзду за межі м. Охтирка Сумської області з обов'язковим поверненням дитини матері та закінченню графіку»; зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 дотримуватися визначеного порядку, способу, графіку зустрічей і спілкування та прийняття участі ОСОБА_4 у вихованні неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_5 Рішення в частині визначення постійним місцем проживання неповнолітнього сина по місцю постійного проживання матері по АДРЕСА_3 просить залишити без змін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги та відмовити ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову в оскаржуваній нею частині.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, позивача, відповідача та їх представників, які підтримали кожен свої скарги з мотивів, в них викладених, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

17 липня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 04 червня 2005 року перебував з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ковпаківським районним судом м. Суми шлюб між ними було розірвано, про що 02 лютого 2010 року видане свідоцтво про розірвання шлюбу.

Син проживає з матір'ю ОСОБА_3 Після припинення стосунків з відповідачкою він не припиняв спілкування з сином, але після розлучення між ним та відповідачкою постійно виникали суперечки з приводу виховання, надання матеріальної допомоги та спілкування, а згодом відповідачка припинила давати сина для побачень.

05 листопада 2009 року він звернувся з заявою до служби у справах дітей Сумської міської ради з проханням про встановлення часу спілкування з сином, і отримав відповідь про визначення порядку участі його у вихованні малолітнього сина ОСОБА_6, в якій зазначено, що він може бачитись з сином у вихідні дні за місцем проживання матері та у її присутності. Після цього ОСОБА_3 ще деякий час безперешкодно надавала для побачень сина, а потім у неї з'явився інший чоловік, який вчиняв сварки та бійки. Згодом вони переїхали на нове місце проживання, не повідомивши йому про місцеперебування сина.

На сьогодні він не знає, де та з ким проживає його син, в яких умовах він знаходиться, яке виховання отримує.

Просив зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 шляхом надання дозволу та фактичної можливості побачень йому та надання сина в порядку, встановленому судом.

Просив встановити наступний порядок побачень з сином: кожної першої та третьої суботи та неділі з 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі без присутності матері ОСОБА_3 за місцем його проживання в АДРЕСА_4, визначивши, що у вказані дні спілкування він особисто буде забирати дитину з місця його проживання; першу половину терміну кожних шкільних канікул син буде проживати за його місцем проживання в АДРЕСА_4.

22 жовтня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом, мотивуючи вимоги тим, що після розірвання 02 лютого 2010 року шлюбу з ОСОБА_4 колишній чоловік залишився проживати в м. Суми, а вона з дитиною проживає в м. Охтирка.

Відповідно до розпорядження Ковпаківської районної в м. Суми адміністрації від 09 грудня 2009 року на підставі подання органу опіки та піклування за заявою ОСОБА_4 встановлений порядок його участі як батька у вихованні малолітнього сина, який мешкає з нею в м. Охтирка, у вихідні дні за місцем проживання матері та у її присутності.

З порядком побачень батька та сина, який пропонує ОСОБА_4, вона погодитись не може, так як при таких умовах дитину потрібно піддавати фізичним навантаженням в зв'язку з переїздом з одного міста до іншого у різних погодних умовах.

Посилалась також на те, що син не бажає їхати до м. Суми і проживати там з особами, які не є для нього рідними у розумінні прихильності дитини до даних осіб. Батькові у разі бажання зустрічатися з дитиною нічого не заважає приїжджати до м. Охтирка за місцем на його власний вибір для зустрічей з сином. Вважає необхідним проведення зустрічей в її присутності з метою уникнення формування у сина негативної думки про неї.

Просила визначити постійним місцем проживання неповнолітнього сина за місцем її постійного проживання АДРЕСА_3, а також визначити порядок, спосіб і графік спілкування та прийняття участі у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_4 шляхом встановлення систематичних побачень батька з дитиною кожної першої та третьої суботи з 10 год. до 18 год. у центральній частині м. Охтирка Сумської області за місцем на власний вибір батька ОСОБА_4 з урахуванням погодних умов та обставин, які мають суттєве значення для неповнолітньої дитини, в тому числі стану його здоров'я, з попереднім погодженням з матір'ю дитини про місце проведення зустрічі, які проводити у присутності матері без виїзду за межі м. Охтирка Сумської області з обов'язковим поверненням дитини матері по закінченню визначеного графіку (а.с. 42-44).

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги сторін, суд першої інстанції виходив з того, що висновок служби у справах дітей Охтирської міської ради в цілому відповідає інтересам дитини та принципу рівності прав та обов'язків щодо їх спілкування з дитиною та участі у її вихованні. Встановлюючи такий порядок спілкування з дитиною, суд зазначав, що він повинен мати позитивний вплив на дитину, бути різноманітним, регулярним і не пов'язаним з присутністю матері, оскільки дитина може опинитися під негативним впливом емоцій обох батьків, враховуючи їх неприязні стосунки.

Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між сторонами розірвано 02 лютого 2010 року (а.с.9).

Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 проживала разом з сином за місцем реєстрації у АДРЕСА_5. На час розгляду судом справи проживає в АДРЕСА_3 в будинку, належному її співмешканцю.

ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_1 з батьками (а.с.13).

Згідно розпорядження начальника Ковпаківської районної в м. Суми адміністрації №229 від 09 грудня 2009 року встановлено порядок участі ОСОБА_4 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає з матір'ю ОСОБА_3 у АДРЕСА_5, у вихідні дні за місцем проживання матері та у її присутності (а.с.14).

Згідно висновку служби у справах дітей Сумської міської ради як органу опіки та піклування, є можливим визначити час спілкування з малолітнім ОСОБА_5 кожної першої та третьої суботи та неділі з 10 год. суботи до 18 год. неділі та першу половину кожних шкільних канікул, без присутності матері дитини за місцем проживання батька з урахуванням думки дитини, стану здоров'я, а також інших обставин, що мають істотне значення (а.с.37).

Охтирська міська рада як орган опіки і піклування у висновку від 07 листопада 2013 року вважає можливим визначити постійним місце проживання малолітнього сина сторін за місцем проживання його матері за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Ковпака, 21, та встановити порядок участі батька у вихованні дитини таким чином: кожної першої суботи та неділі з 10 год. суботи до 18 год. неділі за попереднім погодженням з матір'ю за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_4, при умові повернення дитини до матері у визначений час; кожної третьої суботи з 10 год. до 16 год. у м. Охтирка, та зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_4 у спілкуванні та участі у вихованні малолітнього сина (а.с.65).

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Ст. 153 СК України передбачає, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання, тощо) місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоди, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити здоров'ю дитини.

Рішення суду в частині визначення місця проживання дитини не оскаржується.

Згідно принципів 4, 6, 7 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитині мають належати права на здоровий ріст та розвиток, належне харчування, житло, розваги, медичне обслуговування; дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю; дитина має право на отримання освіти, яка має бути безкоштовною і обов'язковою, по крайній мірі, на початкових стадіях; найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на її батьках; дитині повинна бути забезпечена повна можливість ігор і розваг, які б були направлені на цілі, що переслідуються освітою.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У преамбулі Конвенції про права дитини визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Зазначене положення також закріплено у ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», якою сім'я визнається природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і яка несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Відповідно до ч. ч. 2 і 3 ст. 11, ч. ч. 1 і 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Колегія суддів вважає, що позивач відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України, надав достатньо доказів тому, що він бажає реально брати участь у вихованні дитини, спілкуватись з сином, в тому числі і без присутності матері, в належному обсязі виконувати батьківські обов'язки по вихованню сина.

Відповідачка ОСОБА_3 не дозволяє в належному обсязі ОСОБА_4 спілкуватися з сином та приймати участь у його вихованні, не спростувала того, що намагання позивача зустрітись з сином неодноразово супроводжувались конфліктами, в яких бере участь і її співмешканець.

Доводи відповідачки про те, що вона повинна бути присутньою при зустрічах батька і дитини, оскільки про неї у дитини може сформуватись негативна думка, є надуманими. Її доводи про те, що вона не чинить перешкод у їх спілкуванні, також не спростовують висновків суду в цій частині, оскільки сама відповідачка підтвердила, що були неодноразові випадки конфліктів при зустрічах батька з дитиною, і вини лише позивача у їх виникненні вона не довела.

Наявність таких конфліктів свідчить про необхідність проведення зустрічей батька з дитиною без присутності інших осіб, в тому числі і матері, і це найбільше буде відповідати інтересам дитини, вік якого, на думку колегії суддів, відповідає умовам, за яких суд першої інстанції визначив порядок участі батька в його вихованні.

За таких обставин суд прийшов до вірного висновку про те, що для налагоджень спілкування дитини з батьком слід надати можливість їм спілкуватись окремо, в тому числі і за місцем проживання батька, де живуть його батьки - дід та баба дитини.

При цьому суд обгрунтовано врахував, що позивач має постійне місце роботи, позитивно характеризується і підстав для надання йому побачень з сином лише в присутності матері немає.

Посилання відповідачки на те, що порядок участі ОСОБА_4 у вихованні малолітнього сина, встановлений розпорядженням начальника Ковпаківської районної в м. Суми адміністрації №229 від 09 грудня 2009 року, відповідає умовам розвитку дитини та її інтересам, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в даному випадку порівняно з інтересами матері інтереси батька, який має рівне право на участь у вихованні дитини, будуть порушені та необхідності такої присутності з врахуванням інтересів дитини вона не довела.

Доводи позивача про необхідність надання йому можливості спілкуватись з сином у дні канікул з виїздом за межі постійного проживання сина колегія суддів вважає передчасними, оскільки він не спростував доводи іншої сторони і не заперечив того, що син на сьогодні не проявляє особливого бажання спілкуватись з ним, хоча і вважає це наслідком негативного впливу відповідачки, .

Враховуючи відносини, що склались між сторонами та між позивачем і дитиною, за яких сам позивач погодився, що син відвик від нього, встановлення судом характеру взаємовідносин батька і дитини, у якого на сьогодні не повністю сформоване певне відношення до позивача, тих обставин, що дитина фактично проживає тривалий період в сім'ї з вітчимом, якого називає батьком, що пояснила відповідачка, колегія суддів вважає, що позивач не використав всіх можливостей до налагодження зв'язку та стосунків з дитиною, зокрема, через навчальний заклад, де навчається дитина, з допомогою практичного психолога, і вважає, що вказані обставини мають істотне значення, а встановлення іншого способу участі батька у вихованні дитини, на якому наполягає позивач, в інтересах дитини є недоцільним і передчасним.

Позивач не спростував доводів відповідачки про те, що він за наявності рішення органу опіки та піклування про графік побачень з дитиною, і сам допускав його порушення, дитина від нього відвикла, що свідчить про необхідність поступового звикання дитини до нього.

При цьому колегія суддів виходить з того, що за бажання дитини батько може спілкуватись з ним частіше та з цього приводу звернутись до суду щодо зміни порядку участі у вихованні сина.

В той же час доводи відповідачки про те, що позивачеві не слід забирати сина в м. Суми, також безпідставні, оскільки нею не надані докази наявності якихось перешкод для цього або негативних наслідків таких зустрічей саме в м. Суми, де проживає позивач та його батьки - дід і баба дитини.

При цьому колегія суддів також погоджується з тим, що, враховуючи вік дитини, віддаленість місць проживання батьків, для дитини достатнім буде одного разу на місяць відвідувати м. Суми та проводити два вихідні дні за місцем проживання батька, оскільки більш щільний графік таких поїздок з м. Охтирка до м. Суми буде пов'язаний з певними навантаженнями для дитини.

В той же час посилання відповідачки на те, що син не бажає їздити до м. Суми, доказами не підтверджені, вона не спростувала того, що дитина з батьками 4 роки проживала в квартирі позивача в м. Суми і це житло не є для дитини незнайомим і чужим. Умови для перебування дитини в м. Суми є належними (а.с.38)

Згідно із ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Поклавши частково в основу рішення висновок органу опіки та піклування за місцем проживання матері та дитини, суд дав йому належну оцінку та прийшов до обгрунтованого висновку про те, що саме такий порядок участі батька у вихованні дитини на сьогодні буде найбільш відповідати інтересам дитини, та визнав неприйнятним висновок органу опіки та піклування за місцем проживання батька.

Таким чином, рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2013 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -