Ухвала суду № 36627033, 23.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4985/13 23.12.2013 23.12.2013 23.12.2013

Провадження №22-ц/784/3894/13 Головуючий у першій інстанції - Дорошенко А.В.

Категорія 5 Доповідач апеляційної інстанції - Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів - Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем: Шпонарською О.Ю.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_3, відповідачки - ОСОБА_4 її представника - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_6

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2013 року по цивільній справі

за позовом

ОСОБА_6

до

ОСОБА_4

про

стягнення витрат на відновлення житлового будинку,

в с т а н о в и л а:

В лютому 2013 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення витрат на відновлення житлового будинку.

Позивач зазначав, що його матері - ОСОБА_4 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. З травня 2001 року і по теперішній час відповідачка у вказаному будинку не проживає. В квітні 2009 року відповідачка дала згоду на проведення ремонтних робіт в належному їй житловому будинку, пообіцявши при цьому, що в майбутньому подарує йому та його брату по ? частині будинку. Протягом 2009 - 2012 років ОСОБА_6 проводив ремонт у вказаному будинку, вартість якого на його думку становить 100 000 грн.

Посилаючись на викладене, та на те що відповідачка після проведеного ремонту дарувати 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 відмовляється та вимагає виселитися з нього разом із своєю сім'єю, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь 100 000 грн., в рахунок відшкодування його витрат з відновлення вказаного будинку на підставі ст.ст. 1212,1213 ЦК України.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідачки та їх представників, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18 травня 1985 року на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_4 видане свідоцтво про право власності по ? частині житлового будинку АДРЕСА_2, посвідченого державним нотаріусом Березанської державної нотаріальної контори за р.№ 1250 (а.с.10).

Згідно договору дарування, посвідченого держаним нотаріусом Березанської державної нотаріальної контори 18 травня 1995 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1251, ОСОБА_7 подарував належну йому 1/2 частину вказаного будинку ОСОБА_4 (а.с. 8-9).

Рішенням виконавчого комітету Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 25 від 20 березня 2000 року будинку, що належить відповідачці присвоєно нову адресу: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 25).

У вказаному житловому будинку з 7 квітня 1995 року зареєстрований ОСОБА_6 (т.1 а.с.6).

Однак, постійно позивач у спірному житловому будинку не проживає, приїздить тільки в літній період року, про що свідчать акт та довідка Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області (т.1 а.с.167,168).

За повідомленням філії КП ММБТІ вартість вказаного житлового будинку станом на 22 серпня 2012 року складає 138712 грн. (а.с.22).

Згідно висновку, проведеної судової будівельно - технічної експертизи № 125-037 від 13 травня 2013 року ринкова вартість домоволодіння АДРЕСА_1 складає 362432 грн. На час огляду в приміщеннях вказаного житлового будинку спостерігається виконання капітального ремонту, з частковою заміною окремих конструктивних елементів. Кошторисна вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт за період з 2009 по 2012 рік силами позивача ОСОБА_6 складає 100 492 грн. (т. 1 а.с.84).

Відповідно д ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Члени сім'ї власника жилого будинку, відповідно до ст. 156 ЖК України мають права користуватися жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також на повнолітніх членів сім'ї власника покладаються певні обов'язки щодо участі у витратах по утриманню будинку і при домової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку.

Нормами ЦК України також передбачені права членів сім'ї власника житла.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Однак, право на свій розсуд здійснювати ремонт у житловому будинку, належить виключно власнику будинку, як то передбачено ст. 383 ЦК України.

Як встановлено судом, а саме поясненнями відповідачки та показами свідків - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які підтвердили, що згоду ОСОБА_6 на проведення ремонту у житловому будинку, що належить відповідачці остання не надавала.

Доказів на підтвердження проведення ремонту позивачем за згодою ОСОБА_4 матеріали справи не містять.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність згоди власника житлового будинку на проведення ремонту відповідно до закону, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Посилання в апеляційній скарзі на ст.ст. 1212,1213 ЦК України, як підставу для задоволенню позову на увагу суду не заслуговують, оскільки не розповсюджуються на правовідносини, що склалися між сторонами.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду, ухваленого відповідно до закону.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: