Рішення № 36626283, 25.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4444/13 25.12.2013 25.12.2013 25.12.2013

Провадження №22-ц/784/3502/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц-784/3502/13 Головуючий у 1-й інстанції: Батченко О.В.

Категорія 55 Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.

РІШЕННЯ

Іменем України

25 грудня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Кутової Т.З.

суддів: Крамаренко Т.В., Буренкової К.О.,

при секретарі судового засідання: Рудніку Є.М.,

за участі: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами

фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

та

ОСОБА_2

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення збитків та штрафних санкцій у зв'язку з неналежним виконанням договору підряду,

в с т а н о в и л а:

У липні 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення збитків та штрафних санкцій у зв'язку з неналежним виконанням договору підряду.

Позивач зазначав, що 31 липня 2008 року між ним та відповідачем був укладений договір підряду монтажу системи водопостачання в будинку, відповідно до якого останній прийняв на себе зобов'язання протягом 14 днів з дня отримання авансу влаштувати водопровід у його будинку. В той же день він (позивач) сплатив відповідачу 3400 грн. авансу.

ОСОБА_2 зазначав, що згідно висновку спеціаліста Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області №120-952 від 11 червня 2009 року роботи по монтажу системи водопостачання виконані з недоліками, зокрема було використано труби, діаметр яких не відповідає технічним характеристикам насосної станції, внаслідок чого система водопостачання вийшла з ладу і підлягає заміні. Крім цього відповідач виконував вказані роботи без робочого проекту. Усунути недоліки в роботі відповідач відмовився. У зв'язку з цим він (позивач) змушений був замовити робочий проект на зазначені роботи та демонтувати систему водопостачання, виконану відповідачем, та заново здійснити монтаж системи водопостачання в будинку. Вартість відновлюваних робіт склала 42912 грн., а вартість робочого проекту 1200 грн.

Крім цього, позивач зазначав, що відповідач порушив строки виконання робіт по монтажу системи водопостачання, а тому на підставі ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» просив стягнути на його користь із відповідача 109532 грн. неустойки.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив стягнути на його користь із відповідача 42912 грн. у рахунок вартості відновлюваних робіт по монтажу водопроводу, 1200 грн. витрат по оплаті робочого проекту, 720 грн. витрат по оплаті послуг спеціаліста, 109532 грн. неустойки та 3400 грн. авансу.

В серпні 2013 року ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги щодо вартості відновлюваних робіт і розміру штрафних санкцій, у зв'язку з чим просив стягнути на його користь 26696 грн. 88 коп. в рахунок вартості відновлюваних робіт і 127322 грн. неустойки.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Постановлено стягнути з відповідача за користь позивача 3400 грн. витрат по сплаті авансу, 7674 грн. 20 коп. пені та 720 грн. збитків, понесених у зв'язку з оплатою послуг спеціаліста.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував фактичні обставини справи щодо неналежного виконання відповідачем робіт по монтажу системи водопостачання в будинку, не дав належної оцінки доказам, які він надав на підтвердження позовних вимог.

ОСОБА_4 також звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в ОСОБА_2 в позові в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки в частині задоволення позову не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково, виходячи із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 31 липня 2008 року між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено договір підряду, відповідно до якого останній зобов'язався розпочати виконання робіт протягом трьох днів після отримання авансу і виконати роботи протягом 14 днів, вартість яких становить 11627 грн. 77 коп. 31 липня 2008 року ОСОБА_2 сплатив відповідачу 3400 грн. авансу, що підтверджується копією квитанції №96 від 31 липня 2008 року.

Із наявного в матеріалах справи висновку спеціаліста Регіональної торгово-промислової палати №120-952 від 11 червня 2009 року видно, що система водопроводу гарячого і холодного водозабезпечення виконана по всім поверхам будинку позивача із металопластикових труб із встановленням санітарно-технічних приборів, арматури, фасонної частини і насосної станції із врізкою в зовнішню систему водопроводу, яка підключена до артезіанської скважини, розташованої на земельній ділянці позивача у садовому товаристві «Будівельник» в с. Родніки. Згідно цього висновку вузол насосної станції водозабезпечення знаходиться в неробочому стані та потребує заміни; діаметр водопроводу системи водозабезпечення занижений відповідно до потужності насосу, що призвело до неробочого стану системи водозабезпечення.

Як видно із висновку судової будівельно-технічної експертизи №7085 від 28 лютого 2013 року система водопостачання садового будинку ОСОБА_2 була змонтована відповідачем у відповідності з проектом, виконаним ТОВ «НВП «Югтепломер», але труби вказані в цьому проекті не відповідають технічним характеристикам насосної станції «Марина». Згідно цього ж висновку експертизи неможливо встановити причинний зв'язок між порушеннями при монтажу системи водопостачання в указаному будинку, який виконаний відповідачем, і виходом із ладу насосної станції, оскільки на час проведення експертизи вся система водозабезпечення, яка виконана останнім, була демонтована, і змонтована нова система у відповідності з проектом ТОВ «Южная карта».

Згідно ч. 3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 щодо стягнення 26696 грн. збитків, понесених ним у зв'язку з демонтажем системи водопостачання, виконаної відповідачем, і виконанням монтажних робіт з улаштування нової системи водопостачання, та оплати 1200 грн. вартості проекту, виконаного ТОВ «Южная карта», оскільки роботи по монтажу водопроводу в будинку позивача були виконані відповідачем у відповідності до проекту ТОВ «НВП Югтепломер» і його вина у виході системи водопостачання садового будинку із ладу не встановлена.

Доводи ОСОБА_2 щодо помилковості висновків суду в цій частині безпідставні, оскільки спростовуються наявними у справі доказами.

Разом з тим не можна погодитися із рішенням суду в частині стягнення на користь позивача із відповідача 3400 грн. авансу та 700 грн. у рахунок оплати вартості послуг спеціаліста Регіональної торгово-промислової палати №120-952 від 11 червня 2009 року, оскільки він суперечить встановленим судом обставинам справи, які свідчать, що роботи по монтажу системи водопостачання були виконані відповідачем, що підтверджується актом виконаних робіт від 05 вересня 2008 року, а його вини у тому, що ці роботи були виконані із металопластикових труб діаметру, який не відповідав технічним характеристикам та потужності насосної станції «Марина», не встановлено.

Оскільки рішення в цій частині не відповідає фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам, то відповідно до вимог п.п. 1, 3 ч.1 ст. 309 ЦПК рішення в цій частині слід скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3400 грн. авансу та 700 грн., витрачених на оплату послуг спеціаліста Регіональної торгово-промислової палати.

Що стосується доводів відповідача про безпідставність стягнення з нього на користь позивача пені за порушення строків виконання зобов'язань за договором підряду, а також доводів позивача щодо помилковості висновків суду щодо визначення розміру пені, то вони не підлягають задоволенню із наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 31 липня 2008 року між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено договір підряду, відповідно до якого останній зобов'язався розпочати виконання робіт протягом трьох днів після отримання авансу і виконати роботи протягом 14 днів, вартість яких становила 11627 грн. 77 коп. Згідно копії квитанції № 96 від 31 липня 2008 року ОСОБА_2 сплатив відповідачу 3400 грн. авансу.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 надав до суду акт виконаних робіт із монтажу системи водопостачання у садовому будинку позивача від 05 вересня 2008 року, який останнім не підписаний. Але із власноручних зауважень ОСОБА_2 щодо виконаних відповідачем робіт по монтажу системи водопостачання видно, що він був ознайомлений із вказаним актом виконаних робіт.

Наведене свідчить, що відповідач порушив умови договору підряду щодо строку виконання робіт по монтажу водопроводу.

Згідно до ч.5 ст. 10 Закону «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконувати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину), якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Судом правильно встановлено факт порушення відповідачем строку виконання робіт, який становить період з 15 серпня 2008 року по 5 вересня 2008 року, тобто 22 дні.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції на підставі ч.5 с. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» обґрунтовано стягнув на користь позивача із відповідача 7674 грн. 26 коп. пені, виходячи із наступного розрахунку: 11627 грн. 77 коп. х 3% х 22 дні = 7674 грн. 26 коп.

Оскільки оскаржуване рішення в цій частині ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, то підстав для його скасування в цій частині не вбачається.

Доводи апеляційних скарг позивача і відповідача висновків суду в цій частині не спростовують.

Керуючись статтями 303, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2013 року в частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3400 грн. авансу та 720 грн. збитків скасувати і цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні вимог ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 3400 грн. авансу та 720 грн. збитків відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: