Рішення № 36625992, 13.01.2014, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/4460/13-ц

Провадження № 2/484/27/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2014 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Маржиної Т.В.

при секретарі - Мирошниченко Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, - про визнання права власності на майно, виключення майна з акту опису та арешту та визнання недійсним свідоцтва про придбання рухомого майна з прилюдних торгів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з наданим позовом, мотивуючи тим, що 11.09.1999 року у Первомайської заготівельно-збутової бази придбав рухоме майно - збірно-розбірний металевий кіоск розміром 4х3,65 м загальною площею 14,6 кв.м., про що йому було видано накладну. 10.10.2009 року вказаний кіоск він передав в оренду ОСОБА_5 строком на 5 років на підставі письмового договору оренди. У 2013 році він дізнався, що державним виконавцем Шматковим А.М. в межах виконавчого провадження по стягненню сум з ОСОБА_4, яка є матір'ю ОСОБА_5, 11.10.2011 року складено акт опису й арешту майна, до якого включено належний йому металевий кіоск. При цьому державний виконавець не перевірив, кому саме та на якій підставі кіоск належить. 14.10.2011 року ОСОБА_4 повідомила виконавця про те, що кіоск їй не належить і просила визнати акт опису й арешту майна недійсним, однак відповіді на таку заяву не отримала. Натомість 02.08.2012 року виконавець виніс постанову про передачу спірного кіоску та акт про передачу майна в рахунок погашення боргу стягувачу ОСОБА_3, на підставі яких 03.12.2012 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в порушення закону, без перевірки наявності правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності на кіоск, видане свідоцтво про належність ОСОБА_3 на праві власності рухомого майна, що складається із збірно-розбірного металевого кіоску для продажу продовольчих товарів, встановленого на території автовокзалу по АДРЕСА_1, вартістю 30 151 грн. Вважає, що таким чином порушено його право власності, оскільки він протиправно позбавлений свого майна.

За таких обставин просить суд визнати за ним право власності на збірно-розбірний металевий кіоск розміром 4х3,65 м загальною площею 14,6 кв.м., який знаходиться по АДРЕСА_1, зобов'язати відділ ДВС Первомайського МРУЮ виключити з акту опису майна та зняти арешт із вказаного майна та визнати недійсним свідоцтво про придбання рухомого майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, видане 03.12.2012 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстроване в реєстрі за № 2534.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 та представник третьої особи ОСОБА_5 повністю підтримали позов, просили його задовольнити. При цьому представник третьої особи пояснила, що усвідомлює, що у разі задоволення позову відбудеться новація боргу ОСОБА_4 перед ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_3, його представник ОСОБА_9 та представник відповідача Відділу ДВС - Шматков А.М. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, мотивуючи тим, що належність контейнеру ОСОБА_4 була встановлена на підставі її пояснень та оренди нею земельної ділянки, на якій розташований контейнер, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язкову державну реєстрацію права власності на торгівельні контейнери. При цьому під час здійснення виконавчих дій боржниця не заявляла про належність кіоску іншій особі, а також сам власник не звертався до виконавця з відповідними заявами. Також вважають сумнівною надану позивачем накладну на придбання кіоску, а передачу майна у власність стягувача здійсненою в межах закону. Просять відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 11.09.1999 року ОСОБА_1 придбав у Первомайській заготівельно-збутовій базі металевий кіоск розміром 4х3,65 м. за 850 грн., що підтверджується оригіналом накладної та довідкою Миколаївської обласної спілки споживчих товариств № 01-01/329 від 30.05.2013 року.

Як вбачається з договору оренди від 10.10.2009 року, зазначений металевий кіоск передано в оренду ОСОБА_5 строком на 5 років для розміщення точки продажу продовольчих товарів по АДРЕСА_1.

Земельна ділянка, на якій розташований кіоск, за договором оренди № 300-08/94 від 29.12.2007 року, перебуває в оренді ПП ОСОБА_4.

Таким чином, спірний металевий кіоск не належить ОСОБА_4, а лише розташований на орендованій нею земельній ділянці, а тому не міг бути включений до акту опису й арешту майна в межах виконавчого провадження, де боржником є ОСОБА_4, а також не міг бути переданий стягувачеві в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 письмовою заявою повідомила державного виконавця про те, що кіоск їй не належить, однак державний виконавець на таку заяву не відреагував і фактично жодних документів, які б підтверджували належність кіоску боржнику або іншій особі, не отримав.

Відповідно до ч.1 ст. 60 вказаного Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Оскільки як зазначено вище, судом встановлено, що спірний кіоск належить ОСОБА_1, акт опису й арешту майна від 11.10.2011 року, до якого включено спірний кіоск як власність боржника ОСОБА_4, є безпідставним і таким, що винесений всупереч ч.5 ст. 52, ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». Такими діями державного виконавця порушено право власності позивача, а тому воно підлягає захисту на підставі ст.ст. 316, 321, 391, 392 ЦК України та ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому суд вважає, що укладення у 2008 році ОСОБА_4 договору з ПАТ ЕК «Миколаївобленерго» на постачання електричної енергії до металевого кіоску по АДРЕСА_1 не свідчить про те, що по-перше такий кіоск належить їй, а не іншій особі, та по-друге, про те, що нею експлуатувався саме спірний металевий кіоск, оскільки до енергопостачальної організації документи про право власності на кіоск не подавалися, а лише договір оренди землі та свідоцтво про державну реєстрацію ФОП, з чого не можна однозначно визначити, чий саме і який саме металевий кіоск був розміщений на земельній ділянці по АДРЕСА_1, переданій в оренду ОСОБА_4 і чи являється він тим самим, який розміщений на вказаній земельній ділянці в даний час.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на рухоме майно - збірно-розбірний металевий кіоск розміром 4х3,65 м. площею 14,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.

Зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області виключити з акту опису й арешту майна від 11.10.2011 року, винесеного в межах виконавчого провадження № 28130900 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-987/2011, виданого 04.08.2011 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області - збірно-розбірний металевий кіоск для продажу продовольчих товарів розміром 4х3,65 м. загальною площею 14,6 кв.м. на території автовокзалу по АДРЕСА_1, який зазначений державним виконавцем в акті під № 1 як торгівельний контейнер приблизною площею 14 кв.м. синьо-червоного кольору, що знаходиться на території автовокзалу.

Визнати недійсним Свідоцтво про придбання рухомого майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, видане приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу ОСОБА_7 03.12.2012 року, зареєстроване в реєстрі за № 2534, згідно якого зареєстровано право власності на зазначений вище кіоск за ОСОБА_3.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: