Ухвала суду № 36624912, 10.01.2014, Красногвардійський районний суд

Справа № 109/6216/2013-ц

провадження № 2/109/105/2014

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

10 січня 2014 року смт Красногвардійське

Суддя Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим Проскурня С.М.,

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») у грудні 2013 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 98439-CRED від 05.11.2007 року в сумі 55 607,90 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачами своїх зобовязань за кредитним договором та договором поруки.

Разом з позовною заявою позивачем надано письмову заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми заборгованості за кредитом на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 і ОСОБА_2, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження, а також обмеження відповідачів у праві виїзду за межі України до виконання ними своїх зобовязань.

Повноваження судів першої інстанції при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК України), у тому числі повноваженнями щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частин першої, третьої статті 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Перелік видів забезпечення позову визначений у статті 152 ЦПК України.

Відповідно до положень частини першої статті 152 ЦПК України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Серед видів забезпечення позову у статті 152 ЦПК України не передбачено вжиття судом тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України.

Враховуючи, що в цивільному процесі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151-153 ЦПК України, застосовувати такий вид забезпечення позову, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України, суди не можуть застосовувати зазначений спосіб забезпечення позову на стадії розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості та виконання інших зобовязань, оскільки це порушує норми ЦПК України та свідчить про вихід суду за межі своїх процесуальних повноважень, порушення принципу верховенства права, проголошеного Конституцією, та вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо вирішення справи судом, встановленим законом.

Крім того, обставини цивільних справ з'ясовуються на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідженню та доведенню перед судом їх переконливості.

Ці загальні правила процедури стосуються всіх стадій руху судової справи.

Обгрунтовуючи необхідність забезпечення позову, представник позивача посилається на тривале невиконання відповідачами своїх договірних зобовязань. Крім того, позивач припускає наявність намірів у відповідачів здійснити відчуження належного їм майна, приховування його, що в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В матеріалах справи відсутній перелік визначених позивачем доказів або клопотання позивача про витребування доказів, щодо обставин, які надають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Дотримання зазначених правил, встановлених ЦПК України, є необхідною умовою та гарантією для дотримання особами, які беруть участь у справі, процесуального принципу про сумлінне користування належними їм процесуальними правами.

Правилами статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього право чи обмежений у його здійсненні.

Позивачем суду не надано жодних доказів про ті обставини, які надають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

На підставі наведеного вважаю, що заява публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про забезпечення позову не є обґрунтованою, тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 151-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про забезпечення позову у справі за позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 98439-CRED від 05.11.2007 року в сумі 55 607,90 грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Суддя С.М. Проскурня