Рішення № 36623642, 22.10.2013, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/5572/13-ц

Провадження № 2/727/1378/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі: головуючого судді - Яреми Л.В.

при секретарі - Гуцул Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про виселення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України. Посилається на те, що 08.06.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останньому був наданий кредит в розмірі 49725,40 доларів США строком до 07.06.2017 року. В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачами 08.06.2007 року був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, яка належить відповідачам на праві власності. Зазначає, що ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами не вносив, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. 04 квітня 2012 року Шевченківський районний суд м.Чернівці ухвалив рішення звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 49,7 кв.м., в т.ч. житловою площею 27,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк». Вказує, що відповідно до ст.40 Закону України «Про іпотеку», ст.109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Після прийняття рішення про звернення стягнення на квартиру відповідачам було направлено повідомлення про звільнення приміщення протягом одного місяця з дня отримання вимоги. В добровільному порядку відповідачі квартиру не звільнили. Просить виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги та обставини в їх обґрунтування підтримав повністю, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 позов не визнав з тих підстав, що рішенням суду від 04.04.2012 р. вимоги позивача в частині виселення відповідачів були залишені без задоволення, позивачем не доведено, що саме повідомлення про звільнення квартири вручалися відповідачам згідно повідомлень про вручення поштового відправлення від 13.07.2013 року.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, від отримання судових повісток, які відповідно до ч.3,4 ст.76 ЦПК України вручалися через житлово-експлуатаційну організацію, відмовилися, що підтверджується відповідною відміткою ПП «Ремжитлосервіс», а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутність.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, судова повістка йому не можливо вручити в зв'язку з відсутністю за місцем проживання, що підтверджується актом від 11.10.2013 року.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що 08.06.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір №CVVPGA00000007, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти на строк по 07 червня 2017 р. у вигляді не поновлювальної кредитної лінії в розмірі 49725,40 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92% на місяць, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% щомісячно, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки, винагороди в строки, зазначені договором (а.с.7-9). З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором цього ж числа між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № CVVPGA00000007, відповідно до якого останні передали в іпотеку належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с.10-12).

04 квітня 2012 року Шевченківський районний суд м.Чернівці у справі №2-77/2012 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про погашення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково, зокрема звернув стягнення за кредитним договором №CVVPGA00000007 від 08 червня 2007 року, заборгованість за яким складає 92716,03 долари США або 735710,97 грн. (за курсом Національного Банку України) на квартиру загальною площею 49,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-15).

10 липня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було надіслано ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 вимоги про звільнення квартири в 30-денний строк з дня їх отримання в зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки (а.с.16). Як вбачається з повідомлень про вручення поштового відправлення дані вимоги були отримані відповідачами 13.07.2012 року (а.с.17).

Згідно листа Шевченківського РВ в м.Чернівцях УДМС України в Чернівецькій області №73.10/1766 від 07.10.2013 року, довідки ПП «Ремжитлосервіс» від 03.10.2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зареєстровані та постійно проживають в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.84-85).

Згідно з ч.3 ст. 109 Житлового кодексу УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Оскільки позивачем були виконані усі вимоги, передбачені ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ч.3 ст.109 Житлового кодексу УРСР для примусового виселення мешканців, а саме, наявне рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідачам було направлено повідомлення про добровільне виселення з житла, то наявні правові підстави для виселення відповідачів з квартири.

Посилання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 на те, що питання про виселення відповідачів з квартири було предметом розгляду у цивільній справі №2-77/2012 і рішенням суду в цій частині в задоволенні позовних вимог було відмовлено, а тому дана справа має завершитися закриттям провадження є безпідставними, оскільки позовні вимоги в даній справі заявлені з інших підстав.

Необгрунтованими є доводи представника відповідача про те, що його довірителю не було вручено повідомлення про звільнення квартири в 30-денний строк, та про відсутність доказів отримання іншими відповідачами таких повідомлень через відсутність опису вкладень поштових відправлень, які ними отримані 13.07.2012 року. Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, адресованого ОСОБА_1, його отримав 13.07.2012 року батько, з яким він разом проживає, що відповідає п.99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270. Крім того, законодавчими актами не передбачено надсилати повідомлення про звільнення житла, яке є предметом іпотеки, з описом вкладення поштового відправлення. У суду не викликає сумніву те, що 13.07.2012 року відповідачами були отримані саме такі повідомлення від 10.07.2012 року.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині виселення відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 слід задовольнити.

Стаття 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Позовна вимога про зняття відповідачів з реєстрації місця проживання є похідною від вимоги про виселення відповідачів з квартири та зайвою, оскільки суд не наділений повноваженнями приймати рішення про зняття фізичних осіб з реєстрації місця проживання та на підставі ст.ст. 7, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Отже, в задоволенні позовних вимог про зняття з реєстрації місця проживання відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 слід відмовити, оскільки така процедура здійснюється відповідним органом реєстрації на підставі рішення суду про виселення і не потребує додаткових судових рішень з цього питання.

Судові витрати по справі слід розподілити між сторонами відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст. 109 Житлового кодексу УРСР, ст. 40 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 7, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст.ст. 3, 10, 60 61, 88, 208, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судові витрати по 38 грн. 20 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м.Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: Л.В.ЯРЕМА