Рішення № 36621253, 09.01.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/1104/13-ц

Провадження № 22-ц/792/138/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,

суддів Власенка О.В., Юзюка О.М.,

при секретарі Сацюк Г.О.,

з участю представника відповідачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 листопада 2013 року,

встановила:

У січні 2013 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення з відповідачів на свою користь заборгованості за договором «Автопакет» № 05/10/2007/840-К/01 від 5 жовтня 2007 року (далі - кредитний договір) станом на 10 грудня 2012 року в розмірі 45544 долари 35 центів США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 364035 грн. 99 коп.

ПАТ «АБ «Надра» зазначило, що за умовами кредитного договору позивач надав ОСОБА_2 кредит в сумі 39603 долари 96 центів США під 12,5 % річних на строк до 2 вересня 2012 року, а ОСОБА_3 поручилася за виконання ОСОБА_2 обов'язків з повернення кредитних коштів, сплати процентів і неустойки. 30 жовтня 2009 року сторони уклали додаткову угодою № 2 до кредитного договору, якою термін дії кредитного договору продовжено до 4 жовтня 2014 року. Відповідачі не виконують взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого банк вправі достроково стягнути з них заборгованість за кредитним договором, яка складається з 33218 доларів 87 центів США неповернутого кредиту, 5032 доларів 35 центів США процентів, 3332 доларів 73 центів США пені, 3960 доларів 40 центів США штрафу.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 листопада 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 40193 долари 65 центів США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 321263 грн. 84 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» судовий збір у розмірі 3212 грн. 63 коп. В решті позову відмовлено.

Суд виходив з того, що позичальник ОСОБА_2 не виконав грошового зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого банк вправі стягнути з нього 33218 доларів 87 центів США неповернутого кредиту, 5032 долара 35 центів США процентів і 1942 долара 43 центи США пені, яка має бути обчислена у межах спеціальної позовної давності в один рік. Штраф не підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь банку, оскільки одночасне стягнення з відповідача пені та штрафу призведе до застосування до боржника подвійної цивільно-правової відповідальності одного й того ж виду за одне й те саме порушення умов договору. Порука ОСОБА_3 припинена, тому заборгованість за кредитним договором слід стягнути лише з ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «Надра» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_1 зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Представник ПАТ «КБ «Надра» та відповідач ОСОБА_2, які в установленому законом порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з'явилися. Від останнього на адресу апеляційного суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Заслухавши учасника процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення сторін, не застосував закон (ст.ст. 192, 533, 627 ЦК України), який підлягав застосуванню, та неправильно витлумачив положення ст. 61 Конституції України, ст.ст. 509, 559 ЦК України.

У зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням судом норм матеріального права рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України має бути змінений розподіл судових витрат.

Встановлено, що 5 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра», яке в подальшому змінило свою назву на ПАТ «КБ «Надра», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит на придбання автомобіля в сумі 39603 долари 96 центів США під 12,5 % річних на строк до 2 вересня 2012 року. ОСОБА_2 мав повернути кредит і сплатити проценти шляхом щомісячного внесення на рахунок у банку платежу в розмірі 717 доларів 51 цент США.

ОСОБА_3 поручилась перед ПАТ «КБ «Надра» за виконання ОСОБА_2 усіх обов'язків за кредитним договором. Відповідачі зобов'язались відповідати перед банком як солідарні боржники.

30 жовтня 2009 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до кредитного договору, згідно якої термін повернення ОСОБА_2 банку кредиту продовжено до 4 жовтня 2014 року. Поручитель ОСОБА_3 погодила ці зміни до кредитного договору.

Сторони домовились, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у разі затримання останнім сплати кредиту та/або процентів щонайменше на календарний місяць, перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10 процентів, несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5 процентів суми кредиту.

У випадку прострочення ОСОБА_2 строків сплати кредиту та процентів він зобов'язався сплатити позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у період прострочення, а у разі порушення позичальником умов кредитного договору останній зобов'язався сплатити банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту.

З жовтня 2011 року ОСОБА_2 не виконує належним чином грошового зобов'язання за кредитним договором.

Станом на 10 грудня 2012 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором склала: 33218 доларів 87 центів США - неповернутий кредит, 5032 долара 35 центів США. Крім того, банк нарахував 3332 долара 73 центи США пені та 3960 доларів 40 центів США штрафу.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки /ч. 1 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України/.

Як передбачено ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) /ст. 257, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України/.

Згідно до ч. 1 ст. 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_2 не виконав грошового зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого ПАТ «КБ «Надра» вправі вимагати від нього повернення всієї суми кредиту, сплати нарахованих процентів і пені.

За своєю правовою природою пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Тобто, строк позовної давності щодо стягнення пені обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушення свого права.

При вирішенні даної справи суд першої інстанції зробив правильний висновок про застосування строку позовної давності в один рік згідно зі ст. 258 ЦК України, який щодо стягнення пені обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а саме з 23 січня 2012 року по 10 грудня 2012 року.

Разом із тим, суд неправильно обрахував розмір пені за вказаний період. Згідно розрахунку позивача (а.с. 86) розмір пені склав 2202 долара 41 цент США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 17603 грн. 86 коп.

Також суд помилково дійшов висновку про неможливість одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу.

На випадок порушення виконання зобов'язання за договором чинне законодавство не встановлює для учасників цивільних відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника цивільних відносин, який порушив зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а не окремими (самостійними) видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

ОСОБА_2 зобов'язався сплатити позивачеві пеню за прострочення платежів і штраф за невиконання умов кредитного договору.

Отже, підстави для звільнення позичальника від сплати на користь банку 3960 доларів 40 центів США штрафу, що за курсом Національного банку України еквівалентно 31655 грн. 48 коп., відсутні.

Саме до цього зводяться правові висновки, що висловлені Верховним Судом України в постановах від 9 квітня 2012 року (справа № 3-88гс11) і від 27 квітня 2012 року (справа № 3-24гс12), які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів, що зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Суд першої інстанції неправомірно присудив з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» пеню в іноземній валюті.

Статтею 526 ЦК України установлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом /ч.ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України/.

Виходячи з того, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь банку неповернутий кредит і нараховані проценти в іноземній валюті. Разом із тим, суд не зважив, що положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитним договором, та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення неустойки.

Також суд припустився помилки при вирішенні позову ПАТ «КБ «Надра» до поручителя ОСОБА_3

Згідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З кредитного договору убачається, що в ньому не встановлено строку припинення поруки ОСОБА_3 В цьому випадку підлягають застосуванню положення ч. 4 ст. 559 ЦК України про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Кінцевим терміном виконання ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором було 4 жовтня 2014 року.

Натомість, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором 10 грудня 2012 року ПАТ «КБ «Надра» пред'явив останньому вимогу про дострокове повернення кредиту, сплату нарахованих процентів і неустойки протягом трьох днів з дня отримання претензії (а.с. 7). Ця претензія була направлена рекомендованим листом на зазначену у кредитному договорі адресу позичальника: АДРЕСА_1, - однак її не вручено ОСОБА_2 та повернуто до банку у зв'язку з закінченням терміну зберігання поштового відправлення у відділенні зв'язку (а.с. 87).

Відповідно до п. 8.2 кредитного договору всі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом за зазначеними адресами сторін, або вручені особисто під розписку про отримання. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися: у випадку надіслання рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом - дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача, а у випадку вручення позичальнику особисто під розписку про отримання - дата їх особистого вручення.

Отже, датою отримання ОСОБА_2 вищевказаного повідомлення банку є дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача - 11 грудня 2012 року, тому останнім днем строку виконання ним основного зобов'язання є 14 грудня 2012 року.

ПАТ КБ «Надра» мало право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_3 про виконання порушеного грошового зобов'язання боржника ОСОБА_2 протягом шести місяців від цієї дати.

Таку вимогу банк пред'явив до ОСОБА_3 23 січня 2013 року, тобто в межах шестимісячного строку, пред'явивши до суду даний позов.

Не врахувавши вказаних обставин і норм чинного законодавства, суд першої інстанції неправомірно виходив з того, що порука ОСОБА_3 припинена.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачі мають нести солідарну відповідальність перед банком з повернення кредиту, сплати процентів і неустойки.

Отже, позов ПАТ «КБ «Надра» підлягає частковому задоволенню. З ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку слід стягнути солідарно 38251 долар 22 цента США (33218,87+5032,35) неповернутого кредиту та процентів, що за курсом Національного банку України еквівалентно 305742 грн., і 49259 грн. 34 коп. (17603,86+31655,48) неустойки.

При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 364035 грн. 99 коп. і задоволено на суму 355001 грн. 34 коп. (305742+49259,34), тобто на 97,52 % (355001,34х100:364035,99).

Таким чином, з відповідачів на користь банку слід стягнути судовий збір в розмірі 3355 грн. 66 коп. (3441х97,52:100).

Керуючись ст.ст. 88, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» 38251 долар 22 цента США неповернутого кредиту та процентів, що за курсом Національного банку України еквівалентно 305742 грн., і 49259 грн. 34 коп. неустойки.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» 3355 грн. 66 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - Сарбей В.Л.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27