Вирок № 36620529, 13.01.2014, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5655/13-к

Номер провадження 1-кп/629/55/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2014 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Криворотенко М.О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження № 12013220380002721 на підставі угоди про визнання винуватості відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Лозова, Харківської області, громадянки України, з середньою освітою, не одруженої, не працюючої, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, маючої п'ятеро неповнолітніх дітей, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 яка фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області Науменко В.В.,

- захисту - підозрюваної ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2013 року ОСОБА_1, маючи умисел на надання приміщення для незаконного вживання та виготовлення наркотичних засобів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою надання приміщення для незаконного вживання та виготовлення наркотичних засобів, за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2, надала приміщення квартири для виготовлення та вживання наркотичних засобів раніше знайомим ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які за допомогою спирту, йоду, соляної кислоти, сірників та «Пенталгіну» приготували наркотичний засіб «електричка», який вжили ін'єкційним шляхом.

Своїми діями ОСОБА_1 скоїла кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 317 КК України, оскільки вона надала приміщення для незаконного вживання та виготовлення наркотичних засобів.

27 грудня 2013 року між прокурором Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області Науменко В.В., якому надані повноваження прокурора в кримінальному провадженні № 12013220380002721 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.12.2013 року, з одного боку і підозрюваною в цьому провадженні ОСОБА_1, з іншого боку, була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України. Згідно даної угоди ОСОБА_1 повністю визнала свою винуватість в скоєнні злочину за ч. 1 ст. 317 КК України і прийняла зобов'язання беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в кримінальному провадженні та сприяти досудовому слідству. Також сторони дійшли згоди щодо покарання, яке має понести підозрювана, а саме: відповідно до ч. 1 ст. 317 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки. Узгоджено звільнення останньої від відбування покарання з випробуванням згідно вимог ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням. Крім цього даною угодою встановлені відомості щодо розуміння сторонами угоди наслідків її укладання та затвердження зазначеної угоди.

У підготовчому судовому засіданні підозрювана ОСОБА_1 повністю визнала свою вину у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення та пояснила, що саме вона скоїла зазначене правопорушення, у вчиненому щиро кається. Також пояснила суду, що угоду вона укладала добровільно і наслідки укладання і затвердження зазначеної угоди для неї зрозумілі. Просила затвердити зазначену угоду.

Суд, заслухавши думку прокурора, який наполягав на затвердженні угоди, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується та визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч. 1 ст. 317 КК України.

При цьому судом з'ясовано, що підозрювана ОСОБА_1 цілком розуміє права визначені абзацами 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що дана угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок. Оскільки умови угоди не суперечать його вимогам, правова кваліфікація кримінальних правопорушень вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання підозрюваним взятих на себе зобов'язань, не відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. Крім того судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі підозрюваного.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України, міра покарання, узгоджена підозрюваною та прокурором, визначена у межах санкції ч.2 ст. 263 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

За таких обставин, виходячи з позиції підозрюваної, висловленої в судовому засіданні щодо погодження із призначенням узгодженої сторонами міри покарання, позиції прокурора, яким зрозумілі наслідки затвердження угоди, враховуючи вимоги діючого законодавства, суд дійшов до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості від 27 грудня 2013 року, укладеної між прокурором та підозрюваною у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Дослідженням особи підозрюваної ОСОБА_1 встановлено, що вона раніше не судима, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, але 25 грудня 2013 року лікарем-наркологом був встановлений діагноз - вживання опіатів з шкідливим наслідками, не одружена, за місцем проживання характеризується посередньо, має середню освіту, не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, має на утриманні п'ятьох неповнолітніх дітей.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання підозрюваній ОСОБА_1, суд визнає щире каяття в скоєному та активне сприяння по розкриттю злочину.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання підозрюваній ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченої, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд призначає покарання ОСОБА_1, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 27.12.2013 року із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 в ході досудового розслідування не обирався.

Судові витрати по справі покласти на підозрювану ОСОБА_1.

Долю речових доказів суд вирішує згідно зі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області Науменко В.В., якому надані повноваження прокурора в кримінальному провадженні і підозрюваною в цьому провадженні ОСОБА_1, укладену 27 грудня 2013 року.

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 317 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання - у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання, якщо вона протягом іспитового строку терміном 1 (один) рік, не скоїть нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої служби; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави р/р 31419544700005 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, МФО 851011, код банку 37999680, код доходів 24060300 судові витрати за проведення експертизи № 2212 від 25.12.2013 року в розмірі 734 гривні 16 копійок.

Речові докази по справі:

- чотири пакети з наркотичним засобом і предметами для виготовлення наркотичних засобів, які відповідно до квитанції № 12518 від 30.12.2013 року, знаходиться на зберіганні на складі зберігання речових доказів ГУМВС України в Харківській області - знищити, як такі, що не представляють цінності;

- диск DVD із відеозаписом проведення обшуку від 23.12.2013 року, долученого до кримінального провадження № 12013220380002721 від 09.12.2013 року залишити в матеріалах кримінального провадження.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова