Рішення № 36620474, 13.01.2014, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Справа № 2/679/32/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого -судді Савіцького Л.П.,

при секретарі -Сопронюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на 1/2 частину квартири, -

ВСТАНОВИВ:

що ОСОБА_1 звернулась з позовними вимогами до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які в ході судового розгляду справи змінила та просить встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період з 2002 року по 14 лютого 2007 року та визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначила, що з 2002 року проживала однією сім'єю з відповідачем ОСОБА_2, мала з ним спільний бюджет та вела спільне господарство аж до офіційної реєстрації шлюбу у ОСОБА_4 міському відділі РАЦС 14.02.2007 року, при цьому кожен з них перебував у зареєстрованих шлюбах, проте ні відповідач зі своєю дружиною, ні вона зі своїм чоловіком шлюбних стосунків не підтримували.

27.06.2003 року на ім'я ОСОБА_2, за позичені нею у ОСОБА_5 кошти, придбала квартиру АДРЕСА_1, яку вважає їх спільною сумісною власністю. Дана квартира потребувала капітального ремонту та значних матеріальних затрат, а тому вони спільно проводили її ремонт. На підтвердження належності їй купленої квартири та відсутності будь-яких матеріальних претензій, ОСОБА_2 зазначену квартиру заповів їй, про що 27.06.2003 року склав та нотаріально посвідчив заповіт. Також вказує на наявність нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_2, яку останній надав їй 05.06.2006 року на вчинення від його імені будь-яких дій щодо належного йому рухомого та нерухомого майна строком до 05.06.2026 року, що також вказує на відсутність будь-яких непорозумінь з приводу володіння нею, користування та розпорядження вказаною квартирою. Вважає, що у відповідності до ст. 128, ч. 3 ст. 240 ЦК УРСР 1963 року, який був чинний до 01.01.2004 року, саме з моменту укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу спірної квартири в неї виникло право власності на 1/2 її частину.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 змінені вимоги підтримала, посилаючись на зазначені вище обставини. Крім того, доповнила, що познайомилась з відповідачем ОСОБА_2 в м. Хмельницький та почала з ним зустрічатися. Протягом всього 2002 року останній зізнавався їй у коханні та вони жили в квартирі її куми в м. Нетішин. Оскільки покохала останнього, подала на розлучення з чоловіком ОСОБА_10 та почала шукати квартиру у м. Нетішині. На купівлю житла позичила гроші у ОСОБА_5 Через судові процеси з приводу поділу майна з колишнім чоловіком, придбану квартиру вирішили оформити на ОСОБА_2, який на той час вже був розлучений. В день купівлі квартири відповідач склав на неї заповіт. Разом почали робити ремонт квартири. Вона наняла робітників та платила їм гроші, відповідач сам оббивав балкон вагонкою та казав, що робить гніздечко для коханої. Все робили разом та жили разом. Через конфліктну ситуацію з колишнім чоловіком ОСОБА_10, відповідач опинився за гратами. 14.02.2007 року в СІЗО м. Хмельницький між ними був зареєстрований шлюб, який розірвали в 2012 році.

Аналогічну позицію в судовому засіданні зайняв представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_7, підтримавши змінені позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 позовні вимоги не визнали, в їх задоволенні просили відмовити. ОСОБА_2 пояснив, що спірна квартира була придбана ним за належні йому кошти, виручені від продажу 23.05.2003 року квартири в м. Київ, де він раніше проживав. В 2005 році був одружений з ОСОБА_9, а ОСОБА_1 перебувала до 2005 року у шлюбі зі ОСОБА_10. Заповіт на придбану ним квартиру на ім'я ОСОБА_1 був складений ним з цинічних спонукань, аби домогтися позивачки. З позивачкою його зв'язували лише інтимні стосунки і більше нічого, шлюб з нею був зареєстрований аби врятувати її життя.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 позов не визнали. ОСОБА_6 вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки його довірителька є добросовісним набувачем спірної квартири, так як на момент купівлі квартири перешкоди для її відчуження були відсутні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без шлюбу.

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається з доводів ОСОБА_1, показів свідків та не оспорюється відповідачем ОСОБА_2, позивачка з останнім познайомилась в 2002 році, з 14.02.2007 року по 08.10.2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, про що також свідчить рішення Нетішинського міського суду від 26.09.2012 року (а.с. 8).

27.06.2003 року згідно даних договору купівлі - продажу ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 61).

В судовому засіданні позивачка пояснила, що проживала з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2002 року по 14.02.2007 року, а тому з моменту укладення та нотаріального посвідчення зазначеного вище договору купівлі - продажу спірної квартири в неї виникло право власності на 1/2 її частину.

Проте, з даними доводами позивачки суд погодитись не може, оскільки жоден з допитаних судом свідків не вказав на наявність подружніх стосунків між сторонами в цей час та ведення останніми спільного сімейного бюджету та господарства. Сама ж ОСОБА_1 не надала достатніх доказів в обґрунтування своїх вимог, в тому числі не довела факту передання своїх грошей продавцю спірної квартири ОСОБА_4 та не спростувала п. 3 договору купівлі-продажу квартири від 27.06.2003 року, в якому зазначено, що гроші продавцю були передані покупцем - ОСОБА_2

Наявна в матеріалах справи ксерокопія боргової розписки не є підтвердженням вкладення вказаних коштів у придбання спірної квартири, так як оригінал останньої не був пред'явлений і позивачкою не доведено, що вказані кошти використані саме на придбання спірної квартири. За відсутності оригіналу наданої розписки, до уваги не можуть прийматись і покази свідка ОСОБА_5, яка стверджувала, що позичила зазначену в розписці суму для придбання квартири.

Не можуть слугувати належними доказами в підтвердження набуття права власності на спірну квартиру і посилання позивачки ОСОБА_1 на надане їй ОСОБА_2 доручення на розпорядження його майном та складення ним на її ім'я заповіту на спірну квартиру, оскільки вказані документи є лише волевиявленням відповідача на розпорядження його майном і не є правовстановлюючими документами переходу вказаного майна у її власність. Крім того, в подальшому вказані правові документи ОСОБА_2 були анульовані.

Що стосується посилань позивачки ОСОБА_1 на сумісне проживання у спірній квартирі, спільне проведення її ремонту, як на доказ набуття права власності на квартиру, так вказане також не може прийматись до уваги, оскільки квартира була придбана ОСОБА_2 поза часом перебування з нею у зареєстрованих шлюбних відносинах.

Разом з тим, суд враховує, що на час придбання вказаної квартири діяв Кодекс про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 року), в якому частиною другою статті 13 визначалося, що права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Поняття «факт проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без шлюбу» Кодекс про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 року) не містив, а тому встановлення такого факту неможливе, оскільки, у виниклих правовідносинах, від встановлення такого факту не залежить виникнення, зміна або припинення майнових прав позивачки, передбачених ст. 74 СК України та главою 8 цього Кодексу, в зв'язку з чим вимоги ОСОБА_1 слід відхилити.

На підставі ст. 13 Кодексу про шлюб та сім'ю України (1969 року), ст. 74, п. 1 Прикінцевих положень Сімейного Кодексу України, керуючись ст. ст. 215 -218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на 1/2 частину квартири - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Хмельницької області через суд першої інстанції в 10 денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий