Постанова № 36618230, 25.12.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 33/781/547/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Бондаренко А.А.

Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Гончар В. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2013 року. Суддя апеляційного суду Кіровоградської області Гончар В.М., за участі представника особи, притягнутої до відповідальності ОСОБА_3 - ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровоград адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2013 року, якою:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Грушка Ульяновського району Кіровоградської області, українець, громадянин України, не працює, проживає АДРЕСА_1,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки та стягнено на користь держави судовий збір у розмірі 34 грн. 41 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду ОСОБА_3 16.10.2013 року о 23.30 год., на 33 км. автодороги Ульяновка-Миколаїв, керуючи автомобілем ВАЗ д/н НОМЕР_1, всупереч вимогам п. 2.9-а ПДР України, знаходився у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатом тесту «Драгер».

У апеляційній скарзі та доповнені до неї ОСОБА_3 просить змінити постанову районного суду в частині накладення адміністративного стягнення, не застосовувати до нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, штраф та адміністративний арешт, а обрати стягнення у виді 50 годин громадських робіт.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що автомобілем керував у тверезому стані, з висновком приладу «Драгер» не згоден, крім того вказаний прилад не пройшов сертифікації, свідки, зазначені в протоколі, не можуть підтвердити те, що він перебував у нетверезому стані, оскільки на час складання протоколу їх там не було. Застосований відносно нього судом вид стягнення не відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, не враховано, що автомобіль використовується ним у робочих цілях і позбавлення його права керувати ним ставить у скрутне становище, оскільки не має можливості іншого способу заробітку. В доповненнях до апеляції зазначив, що виявлення у нього за допомогою приладу «Драгер» вмісту алкоголю 0,27 проміле могло бути зумовлене вживанням кави у великій кількості та фруктів. У вчиненому кається, на його утриманні знаходиться дружина, яка перебуває у декретній відпустці, малолітня донька та хвора мати, що є обставинами, які пом'якшують його покарання.

Під час розгляду справи представника ОСОБА_3 за довіреністю - ОСОБА_4, вимоги поданої апеляції підтримав повністю і просив її задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, перевіривши апеляційні доводи вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за таких обставин.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КупАП.

Даний висновок суду об'єктивно підтверджується матеріалами справи, зокрема: - протоколом про адміністративне правопорушення серія АБ2 № 894248 від 16.10.2013 року; - показами тесту «Драгер» результат якого 0,27% алкоголю в крові ОСОБА_3 наслідки якого останній завірив підписом; - долученими до справи письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_3 керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, що підтвердилось результатом тесту «Драгер» (а.с. 1-4).

Згідно диспозиції статті 130 КУпАП санкціонується як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також і відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Перевіривши матеріали адміністративної справи апеляційний суд прийшов до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 складений відповідно до ст. 256 КУпАП, в ході провадження по справі дотримано вимог ст. 245 КУпАП, а судовий розгляд справи проведено у відповідності до ст. 280 КУпАП.

Суд, враховуючи особу правопорушника, характер та обставини вчиненого, застосував до ОСОБА_3 адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, яке, як вважає апеляційний суд, за своїм видом і мірою є справедливим, необхідним і достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Враховуючи зазначене доводи ОСОБА_3 щодо своєї невинуватості у вчинені адміністративного правопорушення та зміни постанови районного суду в частині виду стягнення за обставин, викладених ним в апеляційній скарзі, є не обґрунтованими, спростовуються вищезазначеними матеріалами справи і самі по собі не можуть взятись апеляційним судом як підстава зміни постанови суду в частині призначеного виду адміністративного стягнення. Крім того, апелянт посилається в апеляційній скарзі на свою невинуватість у вчиненому правопорушенні, однак не просить скасувати постанову районного суду та закрити провадження за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що також підтверджує вчинення ним вказаного правопорушення.

За зазначених обставин і з огляду на те, що ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України та керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, свідомо скоїв небезпечне правопорушення для інших учасників дорожнього руху, його апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2013 року щодо нього, - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя