Рішення № 36616432, 14.01.2014, Кадіївський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Стахановський міський суд Луганської області)

Справа № 432/4209/13-ц

Провадження №2/432/32/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2014 р.

Стахановський міський суд Луганської області

у складі:

головуючого: судді ШАРГАРОВСЬКОЇ В.І.

при секретарі СКРИПНИК Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стаханові цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» в особі Нікітіна Павла Олександровича до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до Стахановського міського суду Луганської області із позовом до відповідача про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що 01.07.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № Ск- 1127-013526/7-2008, відповідно до якого позивач відкрив відповідачу картковий рахунок з оформленням платіжної картки та надав відповідачу споживчий кредит у розмірі 24 981,61 грн. строком до 01.07.2010 р. Відповідач прийняті на себе зобов'язання не виконала та станом на 01.06.2013 р. має заборгованість в сумі 240 234,94 грн., яка складається з наступних сум: 20 820,23 грн. - прострочений кредит; 34,71 грн. - прострочені проценти; 13 003,99 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту; 121 590,14 грн. - пеня за прострочення кредиту; 202,71 грн. - пеня за прострочення процентів; 75 943,31 - пеня за прострочення плати за обслуговування кредиту; 2 266,32 грн. - 3% річних за прострочення кредиту; 3,79 грн. - 3% річних за прострочення процентів; 1 387,92 грн. - 3% річних за прострочення плати за обслуговування кредиту; 3 111,86 грн. - інфляційні витрати за прострочення кредиту; 5,21 грн. - інфляційні витрати за прострочення процентів; 1 864,75 грн. - інфляційні витрати за прострочення плати за обслуговування кредиту. Просить суд стягнути з відповідача 240 234,94 грн. в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором і стягнути судовий збір в сумі 2 402,35 грн.

В судовому засіданні представник позивача був відсутній, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. На заявлених вимогах наполягає, просить їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні була відсутня, користуючись своїм правом, передбаченим ч.1 ст.38 ЦПК України, приймати участь у справі через представника.

Представник відповідача в судовому засіданні був відсутній, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. Суду надав письмові заперечення відповідно до яких просить суд позовні вимоги задовольнити частково, а саме в сумі 33 858,93 грн., яка складається з наступних сум : 20 820,23 грн. - прострочене тіло кредиту; 34,71 грн. - прострочені проценти та 13 003,99 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту, оскільки склалися обставини, які не дозволили відповідачу у повній мірі виконати свої обов'язки за кредитним договором: в неї помер батько, дуже серйозно захворіла мати, вона на утриманні має двох дітей, які продовжують навчання в м. Харкові і потребують матеріальної допомоги, батько дітей з родиною не мешкає і допомоги на їх навчання не надає.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи … на підставі доказів, наданих сторонами. Судом досліджені всі докази, надані сторонами. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надійшли. Суд постановляє рішення на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи.

Дослідивши письмові докази та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності суд приходить до наступних висновків:

згідно з положеннями ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем 01.07.2008 р. в письмовій формі був укладений кредитний договір, що підтверджено копією кредитного договору № Ск-1127-013526/7-2008 від 01.07.2008 р. (далі Договір) (а.с.16-21), яку суд оцінює як допустиму і кладе її в основу рішення в якості письмового доказу, оскільки оригінал договору оформлений у відповідності до вимог діючого законодавства. Крім того, відповідач факт укладання письмового кредитного договору визнає у повному обсязі.

Підписавши кредитний договір, відповідач прийняла на себе зобов'язання погашати кредит у порядку та строки відповідно до кредитного договору, повернути банку одержані кредитні кошти та щомісячно сплачувати проценти за фактичні суми та строки користування кредитом … (розділ 2 Договору).

У відповідності до положень діючого цивільного законодавства кредитний договір є одним з видів зобов'язань.

Порушенням зобов'язання, поняття якого надано в ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник визнається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не належним чином виконує прийняті на себе зобов'язання по погашенню кредиту, що підтверджено Розрахунком заборгованості (а.с.6) та витягом з особового рахунку за період з 01.07.2008 р. по 31.05.2013 р. (а.с.6-14), які суд кладе в основу рішення в якості письмових доказів, оскільки вони виконані у відповідності до вимог діючого законодавства. Крім того, відповідач факт наявності заборгованості за кредитним договором також визнає, а обставини, визнані сторонами та іншими особами, які приймають участь у справі, відповідно до положень ч.1 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

Таким чином відповідач, у відповідності до положень ч.1 ст. 612 ЦК України, є боржником, що прострочила і, згідно з положеннями ч.2 ст. 612 та ч.1 ст. 623 ЦК України, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги представника позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, є законними, обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Конституційний Суд України в рішенні по справі № 7-рп/2013 від 11.07.2013 р. зазначив, що Україна, як соціальна держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки…

Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів…

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Згідно до ч.2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів, а особливості регулювання відносин за договором про надання кредиту встановлені, як зазначено вище, у ст. 1054 ЦК України.

Як зазначено в положеннях ч.1ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

В судовому засіданні встановлено, що в сенсі положень ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між позивачем та відповідачем було укладено споживчий кредит, що зазначено в письмовому Договорі, укладеному між сторонами.

Положеннями ч.1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо в супереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. При цьому п.4 ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що для цілей застосування цього закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь - якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Конституційний Суд України, у наведеному вище рішенні, виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченому у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд вважає, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободу договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Цей висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеє ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 р. № 39/248, в якій наголошено : визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі із шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Частина 3 статті 551 ЦК України визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Звертаючись до суду позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за основним кредитом в сумі 33 858,93 грн. (тіло кредиту, прострочені проценти та прострочена плата за обслуговування кредиту); пені за прострочення кредиту, процентів та плати за обслуговування кредиту в розмірі 197 736,16 грн. Отже неустойка, яку позивач нарахував відповідачеві значно (приблизно у 6 разів) перевищує суму основного боргу відповідачів.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що у відповідача, під час виконання кредитних зобов'язань, мав місце збіг обставин, які потребували значних матеріальних вкладень, а саме - помер батько, що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії І-ЕД № 327372 виданого 18.06.2012 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану Стахановського міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 792 (а.с.46), яку суд оцінює як допустиму і кладе її в основу рішення в якості письмового доказу, оскільки оригінал зазначеного документу видано уповноваженою установою і оформлено у відповідності до вимог діючого законодавства.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про можливість застосування положень ч.3 ст. 551 ЦК України та зменшення розміру неустойки, яка нарахована представником позивача відповідачу, до розміру основного боргу за кредитом, а саме до 33 858,93грн.

Частина 1 статті 625 ЦК України зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частина 2, зазначеної вище статті, визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідач визнаний судом боржником що прострочила, отже вимоги представника позивача в частині стягнення з відповідача разом з сумою основного боргу інфляційних нарахувань за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, а також розрахунок, наведений під час подання позовної заяви, ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 658,03 грн. в рахунок відшкодування 3% річних за прострочення кредиту, процентів та плати за обслуговування кредиту, а також 4 981,82 грн. в рахунок відшкодування інфляційних витрат за прострочення кредиту, прострочення процентів та прострочення плати за обслуговування кредиту.

Це узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими в у справі № 6-38цс11, які, відповідно до положень ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковими для застосування всіма суддями України, відповідно до яких Верховний Суд України зазначив, що за змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від зменшення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги представника позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково, а саме: заборгованості за основним кредитом в сумі 33 858,93 грн., 3% річних сумі 3 658,03 грн. та інфляційних витрат в сумі 4 981,82 грн., а загалом в сумі 42 498,78 грн.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог.

Звертаючись до суду із позовом, представник позивача сплатив судовий збір в сумі 2 402,35 грн. Враховуючи, що вимоги представника позивача судом задоволені частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути 425,22грн. в рахунок відшкодування судового збору пропорційно до частини задоволених судом позовних вимог.

Суд приходить до висновку, що вимоги представника позивача є законними, обґрунтованими, але підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. 42 ч.4 Конституції України ; ст.ст. 3 п.6, 509 ч.3, 546, 551 ч.3, 553 ч.1, 591 ч.4, 610, 612 ч.1, 2, 623 ч.1, 625, 627 ч.2, 1054 ч.1, 1055 ч.1 ЦК України; Резолюцією Генеральної Асамблеє ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 р. № 39/248; Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 р.; ст.ст. 11 ч.1, 18 ч.1,2, 21. ч.1 п.4 Закону України «Про захист прав споживачів»; постановою Верховного Суду України по справі № 6-38цс11; ст.ст. 10, 11, 30, 60, 61 ч.1, 158 ч.2, 212-215, 292, 294 ЦПК України суд ,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» (91031 м. Луганськ, вул. Оборонна, 10/59, код ЄДРПОУ 14349442, п/р № 2909762 в АТ «РОДОВІД БАНК», МФО 3217123 ІПН 143494426659) 42 498,78 грн. в рахунок відшкодування заборгованості по кредитному договору № Ск- 1127-013526/7-2008 від 01.07.2008 р., яка складається з наступних сум:

-20 820,23 грн. - прострочений кредит;

-34,71 грн. - прострочені проценти;

-13 003,99 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту;

-2 266,32 грн. - 3% річних за прострочення кредиту;

-3,79 грн. - 3% річних за прострочення процентів;

-1 387,92 грн. - 3% річних за прострочення плати за обслуговування кредиту;

-3 111,86 грн. - інфляційні витрати за прострочення кредиту;

-5,21 грн. - інфляційні витрати за прострочення процентів;

-1 864,75 грн. - інфляційні витрати за прострочення плати за обслуговування кредиту.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» (91031 м. Луганськ, вул. Оборонна, 10/59, код ЄДРПОУ 14349442, п/р № 2909762 в АТ «РОДОВІД БАНК», МФО 3217123 ІПН 143494426659) 425,22 грн. в рахунок відшкодування судового збору пропорційно до задоволених судом позовних вимог.

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів, з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Стахановський міський суд Луганської області.

Головуючий Шаргаровська В.І.