Ухвала суду № 36606251, 10.01.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/5210/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/136/14 Категорія: 46 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Данилюк В.А., Подолюка В.А.

при секретарі - Семенюк В.А.,

з участю :

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 грудня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 2 грудня 2013 року позов ОСОБА_2 задовольнено частково.

Постановлено виділити із спільного майна подружжя ОСОБА_2 - 148, 0 кв.м. в будинковолодінні АДРЕСА_1, що складається із мансарди: кімната 14 площею 22,2 кв.м., коридор 15 площею 15,9 кв.м., кладова 16 площею 3,9 кв.м., кімната 17, площею 15,8 кв.м., кімната 18 площею 16,6 кв.м., кладова 19 площею 4,2 кв.м., ванна 20 площею 9,3 кв.м., кімната 21 площею 15,2 кв.м., санвузол 22 площею 3,5 кв.м., а разом по мансарді 106,6 кв.м.; першого поверху: тамбур 7 площею 2,4 кв.м., частина коридору 8 площею 4 кв.м., гараж 12 площею 22,3 кв.м., а разом по першому поверсі 28,7 кв.м.; частини цокольного поверху: тамбур 3 площею 2,1 кв.м., паливна 4 площею 15,9 кв.м, кладова 5 площею 5,3 кв.м., частина коридору 1 площею 5,1 кв.м., площу 12,7кв.м. залишено в спільному користуванні.

Виділено у власність ОСОБА_3 150,6 кв.м в будинковолодінні АДРЕСА_1, що складається із першого поверху: коридор 8 площею 10,2 кв.м., кімната 9, площею 36,3 кв.м, кладова 10 площею 4,6 кв.м., кухня 11, площею 20,9 кв.м., санвузол 13 площею 5,3 кв.м., а разом по першому поверсі 77,3 кв.м.; цокольного поверху: коридор 1 площею 16,8 кв.м, приміщення 2 площею 37,6 кв.м., кладова 6 площею 6,2 кв.м., а разом по цокольному поверсі 60,6 кв.м., ? частину огорожі; частини цокольного поверху: тамбур 3 площею 2,1 кв.м., паливна 4 площею 15,9 кв.м., кладова 5 площею 2,3 кв.м., частина коридора 1 площею 5,1 кв.м., загальна площа 12,7 кв.м. залишена в спільному користуванні.

Сторонам необхідно зробити слідуючі переобладнання: ОСОБА_2 - влаштувати перегородку між коридором 8 та тамбуром 7, ОСОБА_3 - провести часткове переобладнання першого поверху, а саме: влаштувати окремий закритий вхід до житлового будинку, де слід передбачити тамбур глибиною не менше 1,5 кв.м. і сходи, влаштувати дверний проріз в зовнішній стіні між тамбуром 10 та добудовою, демонтувати перегородку та дверний проріз між кладовою 10 та коридором 8, демонтувати перегородку та дверний проріз між коридором 8 та входом в житловий будинок під тамбур глибиною не менше 1,5 кв.м., влаштувати перегородку між тамбуром 3 та коридором 1. Обом співвласникам необхідно виготовити робочу документацію по влаштуванню індивідуальних інженерних мереж.

Земельну ділянку площею 0,1456 га по АДРЕСА_1 розділено між сторонами порівну, а саме: по ? частині позивачу ОСОБА_2 і відповідачу ОСОБА_3, кожному зокрема, по 0,0728 га.

Із іншого майна ОСОБА_2 виділено: холодильник «Арістон» вартістю 2000грн., пральну машину «Арістон» вартістю 1500 грн., комплект меблів для ванної кімнати «Імпульс» вартістю 3915 грн., комплект меблів для кабінету «Аматі» вартістю 3340 грн., комп'ютер вартістю 7152 грн., принтер вартістю 600 грн., телевізор «Самсунг» вартістю 700 грн., комплект стільців і стіл вартістю 5000 грн., три офісні стільці вартістю по 100 грн. кожен, м'який куточок вартістю 2000 грн., а всього на загальну суму 26507,00 грн.

ОСОБА_3 виділено: набір кухонних меблів «Кала» з вбудованою побутовою технікою вартістю 32000 грн., письмовий стіл і рулетна тумба «Аматі» вартістю 2340 грн., комплект меблів для спальні вартістю 3000 грн., плоттер ріжучий вартістю 8600 грн., телевізор «Самсунг» вартістю 700 грн., а всього на загальну суму 46640,00 грн.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 15777,50 грн. грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на житловий будинок, 1764,00 грн. за проведення судової експертизи, 3441,00 грн. судового збору, 5000,00 грн. за надання правової допомоги.

Не погоджуючись з постановленим судовим рішенням, представник відповідача подала апеляційну скаргу в якій, покликаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду в частині поділу будинковолодіння змінити і визначити в будинковолодінні право власності позивача ОСОБА_2 в розмірі 11,75 %, а відповідача ОСОБА_3 - 88,25 %, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки відмовити та виділити позивачці із рухомого майна шафу із спального гарнітура та набір кухонних меблів.

В судовому засіданні представник відповідача та відповідач апеляційну скаргу підтримали та просили скаргу задоволити, позивач та її представник апеляційну скаргу заперечили та просили скаргу відхилити.

Апеляційну скаргу представника відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Із матеріалів справи убачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 23 січня 1988 року, який був розірваний 23 червня 2010 року (а.с.5,6).

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Стаття 60 СК України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

При цьому судом встановлено і це знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, що за час шлюбу сторони побудували житловий будинок в с. Зміїнець Луцького району Волинської, який був зареєстрований на праві власності за відповідачем ОСОБА_3 у 2008 році ( а.с.7-12).

Також в судовому засіданні встановлено, що відповідачу ОСОБА_3 на підставі рішення Маяковської сільської ради від 25 травня 2001 року в с. Зміїнець Луцького району виділена земельна ділянка площею 0,1456 га для будівництва та обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, на якій і був побудований зазначений житловий будинок.

З врахуванням того, що відповідач в період шлюбу одержав у приватну власність земельну ділянку, на якій сторони за час шлюбу побудували житловий будинок і придбали інше майно, суд першої інстанції правильно уважав, що це майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому провів поділ спільного майна подружжя, виділивши відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи в будинковолодінні позивачу ОСОБА_2 приміщення загальною площею 148,00 кв.м., відповідачу ОСОБА_3 приміщення загальною площею 150,6 кв.м., виділивши, кожному зокрема, по ? частині земельної ділянки, на якій був побудований зазначений жилий будинок, а також провів поділ іншого спільного майна.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону і відповідають встановленим обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що земельна ділянка одержана відповідачем в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, а тому, на думку апелянта, є особистою приватною власністю відповідача, а не спільною сумісною власністю подружжя, на увагу колегії суддів не заслуговують, виходячи з наступного.

Як роз'яснив пленум Верховного Суду України в пункті 18-2 своєї постанови «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі споруди до особи, яка не мала права власності чи права користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Посилання апеляційної скарги на те, що відповідач ОСОБА_3 в порядку спадкування отримав грошові кошти в розмірі 100000, 00 дол. США, які фактично були витрачені на будівництво спірного будинковолодіння не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, згідно довідки Луцької філії акціонерного товариства «Укрінбанк» від 25 червня 2010 року (а.с.52) в Луцькій філії банку був відкритий валютний поточний рахунок і протягом 2001 року на цей рахунок надійшли кошти в розмірі 103623,44 дол. США.

Проте відповідач всупереч вимогам статті 60 ЦПК України суду не довів, яка саме сума грошових коштів із зазначеного рахунку була використана ним для проведення будівництва житлового будинку, хоча сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому, відповідач не надав суду жодного письмового доказу на підтвердження того, що він проводив будівництво спірного житлового будинку саме за ці кошти.

Також суд підставно стягнув з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, які підтверджені квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с.202-206).

Врахувавши наведені обставини, суд першої інстанції провів поділ спільного майна подружжя з дотриманням вимог закону.

Інші доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням представником відповідача норм чинного законодавства та обставин справи, в зв'язку з чим колегія суддів вважає їх необгрунтованими, оскільки вони непідтверджені належними та допустимими доказами.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 грудня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді