Постанова № 36605502, 13.01.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 січня 2014 рокуЛуганськ№ 812/10054/13-а

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Островська О.П, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання противоправною та скасування вимоги про сплату боргу від 18.11.2013 року №ф-64, визнання противоправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та встановити відсутність повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2013 року за вх. №39427 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання противоправною та скасування вимоги про сплату боргу від 18.11.2013 року №ф-64, визнання противоправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та встановити відсутність повноважень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка зареєстрована, як приватний підприємець про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, та зареєстрована як платник єдиного податку, про що свідчить свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_2, тобто обрала спрощену систему оподаткування.

Також, позивачка знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області як одержувач пенсії за віком, що підтверджується розпорядженням про перерахунок пенсії.

На думку позивача, відповідач намагається незаконно стягнути з неї 1194,03 грн. заборгованість зі сплати єдиного внеску на підстав вимоги про сплату боргу від 18.11.2013 року №ф-64 за період липень 2013 року - вересень 2013 року.

Зазначену вимогу позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню оскільки 06.08.2011 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», яким статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною 4 такого змісту: «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування». За таких обставин, позивач вважає, що оскільки ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі ст..13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з серпня 2011 року вона не повинна сплачувати єдиний внесок, за несплату якого було і складено вимогу від 18.11.2013 №ф-64.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 18.11.2013 №ф-64, визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу єдиного внеску з 01.07.2013 року, зобов'язати відповідача утриматися від нарахування єдиного внеску доки позивач утримує пенсію за віком, встановити відсутність повноважень щодо нарахування та винесення вимоги стосовно позивача.

Позивач та представник відповідача в судове засіданні не прибули, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутністю, що є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження

Ухвалою судді від 13 січня 2014 року вирішено розглядати справу у порядку письмового провадження.

11 січня 2014 року на адресу суду від Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області надійшло заперечення проти позову в якому відповідач зазначив, що статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені платники єдиного внеску. З урахуванням статті 2, пункту четвертого частини першої статті 4 Закону №2464, дія цього закону поширюється на позивача, як платника єдиного внеску - фізичну особу - підприємця, як особу, що обрала спрощену систему оподаткування.

Позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах згідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже, на позивача не розповсюджується дія частини 4 статті 4 Закону №2464. На даний час позивач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Також представник інспекції просив провести розгляду справи за його відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця Виконавчим комітетом Брянківської міської ради Луганської області 26 жовтня 2001 року за реєстраційним номером 2 385 017 0000 000326 (а.с.11)

Відповідно до свідоцтва Серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є платником єдиного податку з 01 січня 2012 року. (а.с.12)

Позивач є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області що підтверджується пенсійним посвідченням №НОМЕР_1 від 20.03.2013 та розпорядженням №152189 від 15.03.2013, в якому зазначено підставу призначення пенсії, робота за списком №2 (а.с.8,9)

Як вбачається з матеріалів справи, 18 листопада 2013 року Алчевською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Луганській області було надіслано на адресу позивача як фізичної особи - підприємця вимогу №Ф-64 про сплату боргу в розмірі 1194,03грн. (а.с.10). Підставою для складання вимоги було несплата позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1194,03 грн. за період липень - вересень 2013 року.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім правил оподаткування товарів митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів та контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон № 2464).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (далі Закон № 2464).

Статтею 1 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 4 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону № 2464 положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 визначене поняття «пенсія» як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії за віком.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років..

Відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Позивачу призначена пенсія за віком, що підтверджується розпорядженням від 15.03.2013 № 152189.

Пунктом 2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV встановлено, що забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Аналіз вказаних норм дає підстави встановити, що пенсійний вік для громадян, які працювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, зменшується.

Сторонами визнається, що позивачу призначена пенсія на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (за списком № 2) до досягнення 55-річного віку.

З огляду на зазначене суд зауважує, що позивач є пенсіонером за віком, оскільки законодавством встановлено чітке посилання на зменшення встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 пенсійного віку певної категорії громадян.

Суд звертає увагу, що частина 4 статті 4 Закону № 2464 не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску з досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати єдиного внеску всіх пенсіонерів за віком.

Оскільки позивач станом на час виникнення спірних правовідносин є пенсіонером за віком та фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування та сплачує єдиний податок, суд приходить до висновку про те, що вона не зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбачений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тому в частині вимог про визнання протиправною та скасування вимоги від 18.11.2013 №ф-64 позов підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування єдиного внеску з 01.07.2013 року, зобов'язання відповідача утриматись від нарахування позивачу єдиного внеску з 01.07.2013 року доки вона отримує пенсію за віком та знаходиться на спрощеній системі оподаткування та встановити відсутність повноважень щодо нарахування і винесення вимоги стосовно позивача Алчевською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Луганській області, суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Самі по собі дії суб'єкта владних повноважень є способом реалізації наданих йому повноважень. Відповідач наділений законом повноваженнями для прийняття вимог про стягнення сум заборгованості зі сплати єдиного внеску. Він реалізує свої повноваження шляхом прийняття конкретного документа - вимоги. Саме вимога про сплату заборгованості і є рішенням, яке безпосередньо впливає на права та обов'язки позивача.

Суд надав оцінку зазначеному документу та дійшов висновку про його скасування. Вимога про зобов'язання відповідача утриматися від нарахування позивачу єдиного внеску не може бути задоволена судом, оскільки судовому захисту підлягають порушені права, а в даному випадку позивач просить суд прийняти рішення на майбутнє щодо захисту права, відносно яких ще не встановлено їх порушення.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання противоправною та скасування вимоги про сплату боргу від 18.11.2013 року №ф-64, визнання противоправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та встановити відсутність повноважень - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 18 листопада 2013 року №ф-64 на суму 1194,03 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ін. номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 172,05 грн. (сто сімдесят дві гривні 05 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 13 січня 2014 року.

Суддя О.П. Островська