Постанова № 36605006, 27.12.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №813/8639/13-а

27 грудня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.

з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ в м.Червонограді, відповідач) в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення перевірки своєчасності сплати податкового зобов'язання до бюджету, складення Акту від 12.11.2013р. № 454/17-1/НОМЕР_1 про результати перевірки своєчасності сплати податкового зобов'язання до бюджету, прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.11.2013р. № 0005681700, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005681700 від 12.11.2013р. та стягнути з Державного бюджету України на його користь 114,70 грн. сплаченого штрафу.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення не враховано того, що позивачем своєчасно сплачено єдиний податок, докази чого долучено до справи. Зазначає, що помилкова сплата податку на інший рахунок та подальша сплата такого податку на правильний рахунок не є підставою для застосування штрафних санкцій з несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, оскільки кошти в будь-якому випадку поступили до Державного бюджету.

Позивач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Подав заяву (вх. №919ел від 12.12.2013р.), якою просив розглядати справу у його відсутності. Позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин, суд, відповідно до положень ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглянути справу без участі сторін за наявними в справі доказами.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця Серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою : АДРЕСА_1. Перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м.Червонограді.

Державною податковою інспекцією у м.Червонограді на підставі пп. 20.1.4, п. 20.1 ст.20 та п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України проведено перевірку своєчасності сплати ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання до бюджету, результати якої оформлено актом № 454/17-01/НОМЕР_1 від 12.11.2013р.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005681700 від 12.11.2013р., яким застосовано до позивача штрафну санкцію за платежем єдиний податок в розмірі 114,70 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення був виявлений перевіркою факт порушення термінів сплати позивачем грошового зобов'язання з єдиного податку.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію квитанції № 69 від 11.10.2013р. про сплату до місцевого бюджету м.Червонограда єдиного податку з фізичних осіб в сумі 234,00 грн. на рахунок № 31511970700019, МФО банку 825014, ЗКПО 37983843 та копію квитанції від 25.10.2013р. про сплату на рахунок УК у м.Червонограді (м.Соснівка) № 31510970700021, МФО 825014, 250,00 грн. єдиного податку з фізичних осіб.

При вирішенні справи суд керувався наступними положеннями законодавства України.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, є органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 293.1 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (п.293.2).

Згідно з п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Пунктом 295.4 цієї ж статті передбачено, що сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.

За положеннями ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Згідно з долученою до матеріалів справи копією паспорта позивача, такий зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, єдиний податок повинен сплачуватись позивачем до місцевого бюджету м.Соснівка.

Судом встановлено, що позивачем сплачено єдиний податок в сумі 250,00 грн. до місцевого бюджету м.Соснівка 25.10.2013р., тобто з порушенням строків, встановлених п.295.1 ст. 295 Податкового кодексу України. При цьому, суд зазначає, що за положеннями ч.2 п.295.6 цієї статті помилково та/або надміру сплачені суми єдиного податку підлягають поверненню платнику в порядку, встановленому цим Кодексом. Умови та порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені ст. 43 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.300.1 ст. 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Пунктом 122.1 ст. 122 Податкового кодексу України передбачено, що несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію в розмірі 114,70 грн. за несвоєчасну сплату суми єдиного податку позивачем.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по проведенню перевірки та складання акту № 454/17-01/НОМЕР_1 від 12.11.2013р. суд взяв до уваги наступне.

Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Судження відповідача про допущення позивачем тих чи інших порушень податкового законодавства є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Таким чином, сам акт перевірки, без прийняття на його основі податкового повідомлення-рішення, не несе жодних правових наслідків для платника податків.

Крім цього, суд зазначає, що пунктом 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено право органу державної податкової служби проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (ст. 86 Податкового кодексу України).

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність в діях податкового органу порушень вимог законодавства при проведенні перевірки позивача та оформлення її результатів, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову про визнання таких дій неправомірними.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 114,70 грн. сплаченого штрафу суд зазначає, що позивачем не подано жодних доказів щодо того, що такий штраф ним сплачений, відтак підстав для задоволення такої позовної вимоги немає.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сторін не стягуються.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31 грудня 2013 року.