Ухвала суду № 36604887, 21.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11818/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - Пономарьової Ганни Володимирівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коуджент Коммюнікейшенз Юкрейн» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коуджент Коммюнікейшенз Юкрейн» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що, на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що призвело до порушення його прав та законних інтересів..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.02.2013 року № 0002215522.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - Пономарьова Ганна Володимирівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем, на підставі п. 200.1. ст. 200, в порядку ст. 76 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка податкової звітності податку на додану вартість позивача в частині декларування р.24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податного періоду» у розмірі 5547914,00 грн. за грудень 2012 року (№ 9085638472 від 21.01.2013 року).

При перевірці відповідачем використана податкова звітність з податку на додану вартість та податкові декларації з податку на додану вартість за: червень-вересень 2010 року, січень 2011 року, березень 2011 року, червень 2011 року, серпень 2011 року, січень 2012 року, квітень 2012 року, вересень 2012 року.

В ході перевірки відповідачем встановлено та зафіксовано в акті наступне.

В р.22 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, з вирахуванням сум податку, яка підляже сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду» декларації з ПДВ за грудень 2012 року позивачем відображено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 5547914,00 грн.

В р.22. «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації з ПДВ за грудень 2012 року позивачем відображено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 5547914,00 грн.

В додатку 2 до декларації з ПДВ за грудень 2012 року позивачем відображено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вируванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду:

за червень 2010 року в сумі 439895,00 грн. у той час, коли згідно даним податкового обліку (податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року) було задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 0,00 грн.;

за березень 2011 року в сумі 21323,00 грн. у той час, коли згідно даним податкового обліку (податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року) було задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 0,00 грн.;

за червень 2011 року в сумі 841970,00 грн. у той час, коли згідно даним податкового обліку (податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року) було задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 0,00 грн.;

за серпень 2011 року в сумі 1719,00 грн. у той час, коли згідно даним податкового обліку (податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року) було задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 0,00 грн.

Таким чином дані, наведені у графі 3 (залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду) Додатку 2 до декларації з ПДВ «Довідка про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів…» до декларації з ПДВ за грудень 2012 року не відповідають даним податкового обліку платника податку на загальну суму 1304816,00 грн., а саме: за червень 2010 року - 439895,00 грн., за березень 2011 року - 21232,00 грн., за червень 2011 року - 841970,00 грн., за серпень 2011 року - 1719,00 грн.

За результатами камеральної перевірки відповідачем складено акт від 29.01.2013 року № 57/15.5-61/35592010, за змістом якого зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, згідно з вимогами пп. 4.6.4., пп. 4.6.5., пп. 4.6.6. п. 4.6. Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивачем безпідставно задекларовано ПДВ в сумі 1304816,00 грн. до р.22 декларації з ПДВ за грудень 2012 року, внаслідок чого завищено значення р.24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податного періоду», декларації з ПДВ за грудень 2012 року на суму 1304816,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки позивач у порядку п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки залишені без змін, a заперечення - без задоволення.

На підставі висновків акта відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 14.02.2013 року № 0002215522, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1304816,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення, відповідно до положень ст. 86 Податкового кодексу України, оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, за результатами чого залишене без змін.

Не погоджуючись з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі пп. 78.1.5. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України ДПС у м. Києві було зобов'язано відповідача провести документальну позапланову перевірку позивача.

На підставі доручення ДПС у м. Києві, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка достовірності нарахування позивачем від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за червень 2010 року, березень, червень, серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 22.04.2013 року № 106/15.6-27.

Актом перевірки від 22.04.2013 року № 106/15.6-27 зафіксовано, що станом на 22.04.2013 р. за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, не встановлено порушень щодо включення позивачем до складу податкового кредиту червня 2010 року, березня, червня, серпня 2011 року, податкових накладних не зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних; зустрічні звірки (документальні позапланові виїзні перевірки), за червень 2010 року, березень, червень, серпень 2011 року не направлялися; за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, не встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності.

Перевіркою не виявлено розбіжностей між задекларованим сумами податкового кредиту та сумами податкових зобов'язань, а також не встановлено завищення чи заниження податкового кредиту чи податкових зобов'язань з ПДВ. Первинні документи надані позивачем на підтвердження задекларованих ним показників податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідачем під сумнів не ставилися.

В той же час, перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у декларації за грудень 2012 року (з додатками) встановлено порушення в заповненні додатка 2 до декларацій з ПДВ за червень 2010 року, березень, червень, серпень 2011 року, а саме: допущено помилку при заповненні додатку 2 до декларації з податку на додану вартість грудень 2012 року в частині визначення періоду виникнення від'ємного значення (колонка 2 «звітний податковий період у якому виникла сума» у додатку 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», що призвело до завищення загальної суми від'ємного значення р.24 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 1304816,00 грн.

Згідно доводів позивача, які підтверджуються матеріалами справи, а також не заперечуються та не спростовуються належними доказами відповідачем, ним було допущено лише технічну описку в Додатку 2 до декларації в ПДВ за грудень 2012 року в табличній частині в колонці № 2 (зліва), а саме: в табличній частині Додатку 2 «місяці» за грудень 2012 року - 01; 06; 03; 06; 08; включення сум від'ємного значення до Додатку 2 замість місяців - 01; 05; 02; 05; 07; виникнення від'ємного значення в деклараціях з ПДВ.

При цьому, колегія суддів погоджується з зауваженням суду першої інстанції про те, що допущені описки-помилки не вплинули на суму задекларованого від'ємного значення в грудні 2012 року.

Оцінюючи подані сторонами докази колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно п. 46.1. ст. 46 Кодексу податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1. ст.49 Кодексу).

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1. п. 49.18. ст. 49 Кодексу).

У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк (п. 49.5. ст. 49 Кодексу).

Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54. ст. 54 Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно пп. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14 Кодексу бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п. 200.1., 200.2., 200.3. ст. 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового)

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1. ст. 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1. ст. 200 Кодексу, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. статті 200 Кодексу визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1. ст. 200 Кодексу, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.7, 200.8. ст. 200 Кодексу, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається митним органом органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно до п. 200.10, 200.11., 200.14. ст. 200 Кодексу, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно п. 75.1. ст. 75 Кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пп. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 Кодексу).

Відповідно до ст. 76 Кодексу камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

В той же час, як встановлено судом першої інстанції зі змісту акту камеральної перевірки, перевірка податкової звітності позивача, з незрозумілих суду причин, проводилась вибірково за: червень-вересень 2010 року, січень 2011 року, березень 2011 року, червень 2011 року, серпень 2011 року, січень 2012 року, квітень 2012 року, вересень 2012 року, що ставить під сумнів законність її висновків.

Аналіз викладених норм податкового законодавства дає підстави вважати, що завданням камеральної перевірки є перевірка правильності складання податкових декларацій і розрахунків, перевірка обґрунтованості застосування ставок податку і податкових пільг, правильності відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування (виявлення арифметичних або методологічних помилок).

Отже, податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання шляхом камеральної перевірки і, у разі його заниження, застосовувати фінансові санкції, тільки у випадку виявлення у поданій платником податків податковій декларації арифметичних або методологічних помилок.

В той же час, актом камеральної перевірки позивача від 29.01.2013 року № 57/15.5-61/35592010 не зафіксовано допущення позивачем арифметичної або методологічної помилок.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 року № 06-10/167 під терміном «арифметична помилка» слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесено підсумок з додатка тощо.).

Поняття «методологічна помилка» визначено у листі ДПА України від 06.07.2001 року № 9018/7/26-3317, а саме: під «методологічною помилкою» слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Статтею 14 Кодексу передбачено визначення понять, які вживаються у Кодексі. У даній статті поняття арифметичні або методологічні помилки відсутні.

Судом першої інстанції було встановлено, позивачем допущено технічну помилку під час заповнення додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, яка фактично не вплинула на розрахунки за бюджетом, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, враховуючи що підчас перевірок позивача (камеральної та виїзної документальної) відповідачем не виявлено розбіжностей між задекларованим сумами податкового кредиту та сумами податкових зобов'язань, а також не встановлено завищення чи заниження податкового кредиту чи податкових зобов'язань з ПДВ, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не допущено завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, а лише допущено технічну помилку під час заповнення Додатку 2 до Декларації з ПДВ за грудень 2012 року, а саме: допущено помилку у зазначені місяців, в яких виникло від'ємне значення, що своїм наслідком не вплинуло на розрахунки з бюджетом.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що виходячи зі змісту понять «арифметична помилка» та «методологічна помилка», а також з системного аналізу приписів ст.ст. 14, 75 Кодексу та його глави ХІ, Кодекс не містить норм, які б встановлювали відповідальність у вигляді зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування за допущення платником податку помилки при заповненні податкової декларації, яка не вплинула на розрахунки з бюджетом.

Відповідальність за порушення ведення податкового обліку передбачена статтею 163 Кодексу України про адміністративні правопорушенні, яка передбачає застосування до порушника штрафу у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в той час, як оскаржуваним рішенням відповідача позивачу неправомірно зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.02.2013 року № 0002215522, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - Пономарьової Ганни Володимирівни - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.