Постанова № 36604562, 10.01.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 січня 2014 р. №820/12101/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

суддів - Горшкова О.О., Панова М.М.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.,

позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача 2 - Кущевої О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу обслуговування повітряного руху України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Міністерства Оборони України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу обслуговування повітряного руху України , в якому просив суд визнати бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Міністерства оборони України щодо невиплати громадянину ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені у розмірі 131672 гривні 13 коп. протиправною; нарахувати та стягнути з Міністерства оборони України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь громадянина ОСОБА_1 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільнені у розмірі 131672 гривні 13 коп.

В обґрунтування позову зазначає, що наказом Міністра оборони України від 31 жовтня 2013 року № 360 позивач відповідно до ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" був звільнений у запас за пунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту). Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 08 листопада 2013 року № 615/о на підставі наказу Міністра оборони України від 31 жовтня 2013 року № 360 позивач був звільнений з посади старшого штурмана (старшого диспетчера з руху літаків) Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. Вислуга років позивача у Збройних силах України склала 23 роки 3 місяці у календарному обчисленні. Відповідно до діючого законодавства, при звільненні йому належало до виплати одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного утримання за кожний повний календарний рік служби, але відповідний розрахунок з ним проведений не був. Після звільнення з ЗС України, позивач звертався з заявами щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби до відповідних керівників та організацій, на які за законом покладений обов'язок на таку виплату, але у виплаті йому було відмовлено.

Відповідач, Міністерство Оборони України, в письмових запереченнях проти позову заперечував з огляду на те, що будь-які виплати при звільнені військовослужбовцям провадяться на підставі наказу командира (начальника) військової частини (підрозділу, органу, установи, організації тощо), де військовослужбовець займав посаду. Таким чином, беручи до уваги, що позивач звільнився з посади, на якій він перебував із залишенням на військовій службі, у сформованому органами державної влади Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України "Украерорух", структурним підрозділом якого є Дніпропетровський РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух", відповідно вказана допомога згідно абзацу п'ятого частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (зі змінами) та частини 5 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» повинна бути виплачена йому за рахунок коштів Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Відповідач Державне підприємство обслуговування повітряного руху України проти позову заперечував, зазначивши, що відповідні видатки на утримання військовослужбовців Міністерству транспорту та зв'язку України (Міністерства інфра структури України) у 2010-2013 роках не було передбачено. В той же час, у додатках 3 до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» №2154-VI від 27.04.2010 та «Про Державний бюджет України на 2011 рік» №2857-VI від 23.12.2010 „Розподіл видат ків Державного бюджету України" були передбачені видатки для Міністерства оборони України на утримання особового складу Збройних Сил України в розмірі 6848707,4 тис. гривень на 2010 рік і 8550826,6 тис. гривень на 2011 рік. "Украерорух" є державним комерційним підприємством, яке не отримує кошти ні з дер жавного ні з будь-якого місцевого бюджетів. Таким чином, передбачена частиною 2 статті 15 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та частиною 4 статті 9 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, повинна бути нарахована та виплачена при звільненні позивача з військової служби Міністерством оборони України.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, Міністерство Оборони України, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в судове засідання повторно свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань не надав.

Представник відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у запереченні на позов.

Відповідач, Дніпропетровський регіональний структурний підрозділ обслуговування повітряного руху України, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в судове засідання свого представника не направив, причини неявки представника суду не повідомив, заперечень та клопотань не надав.

За таких умов, враховуючи повторну неявку представників відповідачів в судове засідання без поважних причин та без повідомлення про причини неявки, виходячи з рівності сторін в адміністративному судочинстві, на підставі ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі представників відповідачів Міністерства Оборони України та Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу обслуговування повітряного руху України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановила наступне.

З письмових заперечень Міністерства оборони України, вбачається, що наказом Міністра оборони України № 600 від 19.10.1999 року ОСОБА_1, був відряджений у розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Наказом Міністра оборони України від 31.10.2013 року № 360 позивач відповідно до ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" був звільнений з військової служби у запас за пунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту).

Наказом генерального директора Украероруху №615/о від 08.11.2013 року, на підставі наказу Міністра оборони України № 360 від 31.10.2013 року ОСОБА_1, був звільнений з військової служби у відставку, з посади старшого штурмана (старшого диспетчера з руху літаків) Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України відповідно до ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за пунктом "а" частини 6 (у зв'язку із закінченням строку контракту).

Зазначеними наказами була визначена вислуга років ОСОБА_1 в Збройних силах, яка склала 23 роки 03 місяці.

З матеріалів справи вбачається, що 14.11.2013 року позивач звернувся до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, та отримав відповідь №1.24-53 від 04.12.2013 року, №24.15-8-944 від 22.11.2013 року де позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та запропоновано звернутися до Міністерства оборони України.

Крім того, позивач надіслав лист від 14.11.2013 року із зверненням до Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, на який йому була надана відповідь від 25.11.2013 року №248/3/9/1/856, якою позивачу відмовлено у виплаті заявленої суми з посиланням на п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Одночасно повідомлялося, що наразі на виконанні протокольного рішення міжвідомчої наради опрацьовується проект розпорядження Кабінету Міністрів України стосовно забезпечення виплати через ДП "Украерорух" допомоги зазначеним військовослужбовцям, звільненим після 01.01.2007 р.

Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших формуваннях, а також членів їх сімей.

Також, ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів; до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За ч. 2 ст. 15 Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №1294 від 07.11.2007 року грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Судом встановлено, що розмір середньомісячного грошового забезпечення позивача на день звільнення становив 11449,75 грн., згідно з довідкою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України форми №21 від 21.11.2013 року № 10.1-1115.

Відповідно до витягу з наказу №360 від 31.10.2013 року календарна вислуга років ОСОБА_1 становить 23 роки 03 місяці.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, розмір одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 складає 131672,13грн. (11449,75 х 23 х 50% = 131672,13грн.).

Відповідно до п. 1.10 розділу І «Загальні положення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Згідно з ч.7 ст.9 Закону за військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ і організацій, а також Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 91 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями у цих державних органах, установах і організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.

Відповідно до абз. 4, 5 ч. 2 ст. 15 Закону виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ч.4 та ч. 5 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", обов'язком виплати одноразової грошової допомоги на користь військовослужбовця у зв'язку з завершенням такою особою проходження військової служби через закінчення строку контракту законодавець обтяжив Міністерство оборони України, адже в розумінні Закону України "Про військовий обов'язок і війському службу" саме Міністерство оборони України є тим суб'єктом права, з яким у військовослужбовця виникають і тривають правовідносини з проходження публічної служби.

Лише в тому разі, коли відряджений для подальшого проходження служби військовослужбовець звільняється зі служби в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, сформованих ними органах, підприємствах, установах, організаціях, вищих навчальних закладах, але при цьому залишається на військовій службі, то обов'язок виплати одноразової грошової допомоги покладається законодавцем на такі органи, тобто органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП обслуговування повітряного руху України є не органом, а державним підприємством, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, який міститься в матеріалах справи.

Зі змісту наказу Міністра оброни України №360 від 31.10.2013р., наказу генерального директора ДП обслуговування повітряного руху України №615/о від 08.11.2013 року та наказу директора Дніпропетровського РСП ДП обслуговування повітряного руху України № 1110/вс від 08.11.2013р. випливає, що після звільнення зі штатної посади в структурі ДП позивач не залишився на військовій службі, рішення припинення публічної служби позивача було прийнято не ДП, а Міністром оборони України, хронологічно передувало рішенню про звільнення позивача з посади в ДП і невідворотно зумовило прийняття останнього.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суб'єкти права зі статусом підприємства, установи, організації, вищого навчального закладу не можуть бути визнані такими, що обтяжені обов'язком виплати військовослужбовцю одноразової грошової допомоги в порядку ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Отже нарахування та виплата одноразової грошової допомоги позивачу при звільненні його з військової служби має здійснюватися саме за рахунок коштів Міністерства оборони України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року у справі № К/9991/25954/12 та від 07.08.2013 року у справі № К/800/20119/13.

Щодо посилання відповідача на те, що Державне підприємство обслуговування повітряно го руху України є неналежним відповідачем по справі та на нього не поширюється юрисдикція адміністративного суду у даному виді правовідносин, у зв'язку з тим, що за своїм правовим статусом Украерорух не відно ситься до суб'єктів владних повноважень, які згідно з п. 3 ст. 50 КАСУ є відповідачами в адмініст ративній справі суд зазначає, що даний спір є спором з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, оскільки військова служба відповідно до п. 15 ст. 3 КАС України відноситься до публічної служби, отже спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведених приписів відповідач Міністерство Оборони України, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатньо доказів правомірності своїх дій щодо невиплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Позивач та відповідачі Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, Дніпропетровський регіональний структурний підрозділ обслуговування повітряного руху України довили суду ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання бездіяльності Міністерства оборони України щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільнені у розмірі 131672,13 грн. протиправною та нарахування і стягнення з Міністерства оборони України на його користь заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільнені у розмірі 131672,13 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу обслуговування повітряного руху України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект 6, код 00034022) на користь громадянина ОСОБА_1 (61146,м. Харків вул. Академіка Павлова б. 144 кв. 95, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 131672.13 (сто тридцять одна тисяча шістсот сімдесят дві грн. 13 коп.)

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 січня 2014 року.

Головуючий суддя Волошин Д.А.

Судді Горшкова О.А.

Панов М.М.