Постанова № 36604459, 19.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 р. Справа № 804/13710/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Щербак А.Ю.,

за участю:

представників позивача Денисенко Т.М., Лукянова О.В.,

представника відповідача Тронько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання «Нікос» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання «Нікос» (далі - ТОВ НВО «Нікос», позивач) звернулось до суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Новомосковська ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ № 0001612201 від 19.09.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ТОВ НВО «Нікос» відповідачем було складено акт перевірки № 331/04-08-21/30740752 від 20.08.2013 року, згідно висновку якого було встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 214 321,60 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001612201 від 19.09.2013 року, з яким позивач не погоджується, вважає його неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач вказує на відсутність підстав у податкового органу для проведення зазначеної перевірки та порушення процедури повідомлення ТОВ НВО «Нікос» про проведення вказаної позапланової невиїзної документальної перевірки. Позивач зазначає, що при проведенні перевірки ТОВ НВО «Нікос» податковим органом були проігноровані докази здійснення підприємством господарської операції з придбання товарів у ТОВ «Труби і метал», а висновки щодо відсутності факту здійснення такої операції не мають ніякого обґрунтування, оскільки складені лише на підставі акту перевірки постачальника ТОВ НВО «Нікос» - ТОВ «Труби і метал». Обставини реальності здійснення ТОВ НВО «Нікос» з ТОВ «Труби і метал» господарських операцій згідно договору № 120312 від 05.03.2012 року відповідачем не досліджувались, при складанні висновків за результатами перевірки ТОВ НВО «Нікос» надані підприємством первинні бухгалтерські документи не були прийняті до уваги податковим органом. Надані ТОВ НВО «Нікос» до перевірки податкові накладні, які були виписані ТОВ «Труби і метал» у квітні, травні, липні 2012 року містять усі передбачені п.201.1 ст. 201 ПК України реквізити, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за вказані періоди, та є підставами для віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ квітня, травня, липня 2012 року, сплачених у складі вартості товарів, отриманих від ТОВ «Труби і метал». Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, надав суду письмові заперечення, обґрунтовуючи їх наступним. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснювалась на підставі ст. 79 ПК України, дотримання умов якої надає право посадовим особам відповідача розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Перевіркою встановлено, що на товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки позивачем, не заповнено належним чином графи: пункт навантаження та пункт розвантаження, відпуск дозволив, № подорожнього листа; в більшості ТТН відсутні відомості щодо довіреності, за якою отримано товар, присутнє задвоєння номеру ТТН, до перевірки не надано подорожні листи. Також, у наданих товарно-транспортних накладних відсутні відмітка (підпис) водія-експедитора в отриманні товарно-матеріальних цінностей та про дозвіл відпуску (підпис). На видаткових накладних, наданих до перевірки, графа (отримав) не заповнена належним чином. У зв'язку із вищезазначеним відсутнє документальне підтвердження транспортування товару. Правочин, що виконувався між ТОВ НВО «Нікос» та ТОВ «Труби і метал» за квітень, травень, липень 2012 року, не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є недійсним, що також підтверджується наданим відповідачу актом перевірки ТОВ «Труби і метал» № 598/226/37006762 від 13.02.2013 року.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ НВО «Нікос» зареєстровано 13.03.2000 року виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, перебуває на обліку платників податків у Новомосковській ОДПІ, зареєстровано платником ПДВ.

Новомосковською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВО «Нікос» з питань взаємовідносин з ТОВ «Труби і метал» за квітень, травень, липень 2012 року. За наслідком перевірки відповідачем 20.08.2013 року складено акт № 331/04-08-21/3074075, в якому встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит з ПДВ всього на суму 214 321,6 грн., в т.ч.: за квітень 2012 року ПДВ на суму 67 884,40 грн., за травень 2012 року ПДВ на суму 68 480,40 грн., за липень 2012 року ПДВ на суму 77 956,80 грн.

19.09.2013 року Новомосковською ОДПІ на підставі акту №331/04-08-21/3074075 від 20.08.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001612201, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість: за основним платежем в сумі 214 321,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 107 160,80 грн.

З установчих документів позивача вбачається, що ТОВ НВО «Нікос» здійснює діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, виробництва іншої хімічної продукції, інших спеціалізованих будівельних робіт, роздрібної торгівлі іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, розвідувального буріння, будівництва трубопроводів.

Судом встановлено, що 05.03.2012 року між ТОВ НВО «Нікос» (покупець) та ТОВ «Труби і метал» (постачальник) було укладено договір № 120312 поставки матеріалів - інгібітора «БК», згідно якого постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця в кількості та у строки згідно договору, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар. Поставка здійснюється транспортом покупця або постачальника. Розрахунки між сторонами проводяться в безготівковому порядку із передоплатою 100 %.

Підтвердженням факту виконання договору поставки товару у квітні, травні, липні 2012 року свідчать досліджені в судовому засіданні копії рахунків-фактур, банківських виписок, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, посвідчень якості товару, журналів-ордерів по розрахунках з постачальниками, договору оренди вантажного автомобіля у приватної особи від 08.08.2011 року, свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, витягів з журналу виписаних довіреностей на отримання товару, зокрема, на ім'я ОСОБА_4 на отримання товару від постачальника ТОВ «Труби і метал».

ТОВ НВО «Нікос» має виробничі потужності (приміщення, обладнання для здійснення господарської діяльності) та трудові ресурси, що підтверджується договорами оренди приміщень, актами приймання-передачі приміщень в оренду, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витягом з рішення Новомосковської міської ради, витягом з технічної документації із землеустрою, витягом з технічної документації та штатним розписом.

Отриманий від ТОВ «Труби і метал» товар - інгібітор «БК» - ТОВ НВО «Нікос» було використано у власній господарській діяльності (при виробництві емульсору та мастила технологічного), що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями технічних умов інгібітора «БК», висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 28.01.2008 року № 05.03.02-07/3447 технічних умов інгібітора «БК», зміни № 1 до технічних умов інгібітора «БК», сертифікатів відповідності на емульсол, мастила технологічного та засоби технологічного консервування, журналів-ордерів і відомостей по рахунку 10 Основні засоби, відомостей забирання матеріалів для виготовлення емульсола з використанням інгібітора «БК».

Про подальшу реалізацію виготовленої позивачем продукції (емульсол, мастила технологічного та засоби технологічного консервування) свідчать досліджені в судовому засіданні: видаткові накладні, виписані підприємствам-покупцям, довіреності на отримання ТМЦ, товарно-транспортні накладні на поставку товару підприємствам-покупцям, податкові накладні, сертифікати відповідності виготовлених позивачем товарів.

Висновок про нікчемність укладеної угоди з ТОВ «Труби і метал» зроблено відповідачем на підставі акту ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 598/226/37006762 від 13.02.2013 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Труби і метал» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП „Транс-Атлантіка Сервіс", ТОВ „Шоковіта", ТОВ „Лігран" за період: 01.01.2012 року - 31.12.2012 року.

Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та ст. 16 ПК України.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угода, яка укладена між ТОВ НВО «Нікос» (покупець) та ТОВ «Труби і метал» (постачальник) оформлена належним чином; спірний правочин не визнаний судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочин з поставки позивачу товару виконаний сторонами в повному обсязі; ТОВ НВО «Нікос» використано товар у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не доведено безтоварність операції з поставки ТОВ «Труби і метал» до ТОВ НВО «Нікос» інгібітора «БК», не доведено, що вчинений правочин є нікчемним, порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акт ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська № 598/226/37006762 від 13.02.2013 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Труби і метал», оскільки він не спростовує дійсність укладеного між ТОВ НВО «Нікос» та ТОВ «Труби і метал» правочину щодо поставки інгібітора «БК» та не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.

Щодо посилання представника відповідача на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Згідно абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

ПК України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам.

Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011 р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі „БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Статтею 1 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної.

Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту. Такий висновок зроблено, зокрема, в листі Міністерства доходів і зборі України від 19.09.2013 року № 11569/6/9999-22-01-03-15/1128.

Порушення правил перевезення або помилки при заповненні товарно-трансопртної накладної не може впливати на право формування податкових відомостей, а є лише підставою для притягнення відповідної особи до відповідальності. Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.10.2013 року № К/800/45872/13.

В судовому засіданні представником відповідача не спростовано факт належного оформлення податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ по господарській операції з ТОВ «Труби і метал»: на час виписки податкових накладних ТОВ «Труби і метал» було зареєстровано платником ПДВ і виписані податкові накладні мають всі необхідні реквізити, інші досліджені первинні документи підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Враховуючи викладене, неналежним чином оформлені товарно-транспортні накладні не можуть вважатись судом достатнім, належним та обґрунтованим доказом нікчемності укладеного правочину при наявності належного оформлення інших первинних документів.

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження завищення податкового кредиту ТОВ НВО «Нікос» по операції з придбання товару від ТОВ «Труби і метал», що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 19.09.2013 року № 0001612201 грошових зобов'язань та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду на зазначене, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно квитанції № 40702.476.3 від 11.10.2013 року в сумі 2294,00 грн., підлягає стягненню з Державного бюжету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.09.2013 року № 0001612201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання «Нікос» судовий збір у розмірі 2294 дві тисячі двісті дев'яності чотири) гривні 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 24 грудня 2013 року.

Суддя М.В. Бондар