Постанова № 36604060, 20.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 р. Справа № 805/16887/13-а

Постановлено у нарадчій кімнаті об 14 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Троянової О.В. за участю суддів Толстолуцької М.М. та Зеленова А.С., при секретарі судового засідання Максімчук М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування»

до

Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України

про

визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії,

за участю представників сторін:

від позивача: Домашенко А.В. за дов. №345/13 від 09.12.2013 року,

від позивача: Мотовіліна В.Л. за дов. №344/13 від 09.12.2013 року,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2013 року надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив:

- визнати бездіяльність Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України незаконною;

- зобов'язати Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування» експертною організацією з проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, яка має право складати висновок експертизи вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, на підставі якого приймається рішення щодо видачі дозволів, передбачених законом, та включити Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування» до переліку експертних організацій, які можуть проводити експертизу стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання та видавати висновки експертизи, що є підставою для прийняття Держгірпромнаглядом України та його територіальними органами рішення щодо видачі дозволів, передбачених законом.

В обґрунтування адміністративного позову представник відповідача зазначив, що відповідач порушив порядок визнання позивача експертною організацією, та безпідставно відмовив у визнанні останнього експертною організацією, посилаючись на те, що на час звернення позивача не набрали законної сили Вимоги до експертних організацій, що мають намір проводити експертизу стану охорони праці та безпеки промислового виробництва.

З приводу чого позивач вважає, що відмовою у наданні дозволу відповідач порушив його права, а тому просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав через відділ діловодства та документообігу заперечення, в яких зазначив що Заява позивача не підпадає під зміст та форму Заяви на одержання дозволу, а отже не може бути розглянута відповідно до вимог Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки а на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1107 від 26.11.2013 року (далі - Порядок). Вказував що на сьогоднішній день не затверджені Вимоги до експертних організацій, визначені у пункту 4 Порядку, таким чином законом не встановлені нормативні приписи, які б визначили вимоги до експертних організацій у тому числі до експертних організацій, які здійснюють науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці, а тому просив відмовити у задоволені адміністративного позову у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування" (ідентифікаційний код 31445850) зареєстроване у якості юридичної особи 11.04.2001 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за № 12661200000011579, що встановлено на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 311430 (а.с.42) статуту підприємства, затвердженого загальними зборами учасників та зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 17-27).

Як вбачається зі змісту довідки АА № 544273 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності Товариства за КВЕД-2010 є 71.20 Технічні випробування та дослідження (а.с.40 - 41).

Згідно з наказом Держгірпромнагляду України від 20.09.2007 року № 211 відповідно до вимог Порядку визначення уповноважених організацій, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687 і затвердженого наказом Держгірпромнагляду України від 17 травня 2005 року № 87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 червня 2005 року за № 610/10890, ТОВ "Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування" призначено уповноваженою організацією. (а.с. 43-44).

ТОВ "Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування" має право виконувати роботи підвищеної небезпеки, а саме: технічний огляд крім первинного та позачергового у разі закінчення граничного строку експлуатації, виникнення аварії), випробування (неруйнівний контроль: візуально-оптичний (VT), ультразвуковий (UT), магнітопорошковий (MT); руйнівний контроль: вимірювання твердості), експертне обстеження, технічне діагностування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки: атракціони підвищеної небезпеки стаціонарні, пересувні та мобільні, що підтверджено дозволом на початок роботи №299.01.14 від 26.06.2001 року, умови дії дозволу - постійно за умови дотримання Закону України «Про охорону праці», дозвіл на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки від 11.08.2009 року № 2354.09.30-74.30.0 та дозвіл на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки від 28.01.2013 року №67.13.30 (а.с. 28-34).

Відповідач - Управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України діє на підставі Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 408/2011 (далі - Положення).

Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра надзвичайних ситуацій України.

Згідно з ч. 1 Положення державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра надзвичайних ситуацій України (далі - Міністр). Держгірпромнагляд України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.

Держгірпромнагляд України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.

Держгірпромнагляд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства надзвичайних ситуацій України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра, а також цим Положенням, що визначено п.п.1-2 Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого наказом Указу Президента України від 06 квітня 2011 року № 408/2011 (далі - Положення № 408/2011).

Підпунктом 27 п. 4 Положення Держгірпромнагляд України відповідно до покладених на неї завдань видає у передбачених законодавством випадках дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та контролює дотримання умов дії дозволів.

Відповідно до п.9 Положення № 408/2011 Держгірпромнагляд України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписуються Головою Держгірпромнагляду України.

Будучи органом державної влади, Держгірпромнагляд України зобов'язана діяти виключно в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, що передбачено ч.2 ст.19 Основного Закону.

Підпунктом 32 п.4 Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України передбачено, що Держгірпромнагляд України організовує за участю експертно-технічних центрів державного підприємств, установ та організацій, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці та належать до сфері управління Держгірпромнагляду України, проведення експертної оцінки стану безпеки промислового виробництва, технологій та об'єктів підвищеної небезпеки.П.4 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки встановлено, що Вимоги до експертних організацій розробляються Держгірпромнаглядом та затверджуються за погодженням з Антимонопольним комітетом в установленому порядку.

26.11.2012 року заявою №192/12 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування» експертною організацією по проведенню експертизи та надав перелік документів в обґрунтування заяви.

Листом №425/0/11-05/6/13 від 18.01.2013 року відповідач надав відповідь, у якій посилався на відсутність вимог до експертних організацій, про які йдеться у п. 4 Порядку, та зазначив, що Держгірпромнагляд України може прийняти рішення про визначення позивача у якості експертної установи тільки після набрання чинності вищезазначених Вимог до експертних організацій України.

05.07.2013 року листом №204/13 позивач вдруге звернувся до відповідача щодо надання права проведення експертизи стану охорони праці та промислового виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування» експертною організацією по проведенню експертизи та надав перелік документів в обґрунтування заяви (а.с. 13-14).

Листом №8129/0/11-06/6/13 від 19.08.2013 року відповідач надав відповідь, у якій посилався на відсутність вимог до експертних організацій, про які йдеться у п. 4 Порядку, та зазначив, що проект наказу «Про затвердження Вимог до експертних організацій, що мають намір проводити експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва» розроблено та направлено на погодження до заінтересованих центральних органів виконавчої влади. Після погодження проекту Вимог в установленому порядку буде надано на розгляд та реєстрацію до Міністерства юстиції.

Відповідно до листа Держгірпромнагляду України від 03 липня 2012 року № 5489/0/11-07/6/12 на період до затвердження Вимог та внесення експертних організацій до Реєстру, передбаченого Вимогами, Держгірпромнаглядом України складено Перелік експертних організацій, які можуть проводити експертизу стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання та видавати висновки експертизи, що є підставою для прийняття Держгірпромнаглядом України та його територіальними органами рішення щодо видачі дозволів, який є невід'ємним додатком вказаного листа (а.с. 35-39)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування" відсутне у зазначеному Переліку експертних організацій, і тому не має права проводити експертизу стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єктів господарювання та видавати висновки експертизи, які б були підставою для прийняття Держгірпромнаглядом України та його територіальними органами рішення щодо видачі дозволів.

Пп.33 п.4 Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України передбачено, що Держгірпромнагляд України визначає уповноважені організації у сфері проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування" має дозвіл на початок роботи №299.01.14 від 26.06.2001 року, умови дії дозволу - постійно за умови дотримання Закону України «Про охорону праці», дозвіл на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки від 11.08.2009 року № 2354.09.30-74.30.0 та дозвіл на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки від 28.01.2013 року №67.13.30 є уповноваженою організацією і може виконувати роботи підвищеної небезпеки, як технічний огляд крім первинного та позачергового у разі закінчення граничного строку експлуатації, виникнення аварії), випробування (неруйнівний контроль: візуально-оптичний (VT), ультразвуковий (UT), магнітопорошковий (MT); руйнівний контроль: вимірювання твердості), експертне обстеження, технічне діагностування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки: атракціони підвищеної небезпеки стаціонарні, пересувні та мобільні.

Лист Держгірпромнагляду України від 03 липня 2012 року № 5489/0/11-07/6/12, на який посилався відповідач, не є законом або іншим нормативно-правовим актом, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не може були прийнятий як підстава для відмови у видачі дозволу Товариству.

Чинне законодавство України не вимагає від експертної організації, яка проводить експертизу стану охорони праці та безпеки промислового виробництва, включення до будь-якого реєстру експертних організацій, порядок включення експертних організацій до такого реєстру також відсутній.

Згідно з наказом Держгірпромнагляду України від 20.09.2007 року № 211 ТОВ "Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування" призначено уповноваженою організацією (а.с. 43-44).

Судом також встановлено, що з метою забезпечення безперервності функціонування дозвільної системи на період до затвердження Вимог до експертних організацій та внесення експертних організацій до Реєстру, передбаченого Вимогами, Держгірпромнаглядом України складено Перелік експертних організацій, які можуть проводити експертизу стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання та видавати висновки експертів, що є підставою для прийняття Держгірпромнаглядом України та його територіальними органами рішення щодо видачі дозволів.

Перелік експертних організацій, які можуть проводити експертизу стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання та видавати висновки експертів, що є підставою для прийняття Держгірпромнаглядом України та його територіальними органами рішення щодо видачі дозволів (далі - Перелік експертних організацій), наведений у додатку 1 до листа Держгірпромнагляду України від 03 липня 2012 року № 5489/0/11-07/6/12, адресованого керівникам територіальних органів Держгірпромнагляду України (а.с.35-39).

ТОВ "Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування" до вказаного Переліку експертних організацій не включено.

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, відповідачем суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, що передбачено ч.ч.1-2 ст.2 КАС України.

Судом встановлено, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, а спірні правовідносини виникли внаслідок реалізації ним владних управлінських функцій у сфері видачі дозвільної документації.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення правомірності оспорюваного рішення покладається на відповідача.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, визначає Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06 вересня 2005 року № 2806-IV (далі - Закон № 2806).

Дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, державних адміністраторів, уповноважений орган та суб'єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність, що визначено ст.2 Закону № 2806.

Згідно з абз.2 ч.1 ст.1 Закону № 2806 документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Основні принципи державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності визначені ст.3 Закону № 2806. До таких принципів належать: захист прав, законних інтересів суспільства, територіальних громад та громадян, життя громадян, охорона навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; розвиток конкуренції; прозорість процедури видачі документів дозвільного характеру; додержання рівності прав суб'єктів господарювання під час видачі документів дозвільного характеру; відповідальність посадових осіб дозвільних органів, державних адміністраторів та суб'єктів господарювання за порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру; зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності; установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру.

Частиною 1 ст.4 Закону № 2806 встановлено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

При цьому, відповідно до ч.11 ст.4-1 Закону № 2806 основні вимоги до порядку видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру поширюються на всі документи дозвільного характеру, у тому числі на дозвільні (погоджувальні) процедури, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 3 ст.21 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ (далі - Закон № 2694) передбачений обов'язок роботодавця отримати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, необхідність отримання якого передбачена Законом України "Про охорону праці", включений до п.48 Переліку документів дозвільного характеру затвердженого Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" від 19 травня 2011 року № 3392-VI.

Згідно з ч.11 ст.21 Закону № 2694 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці.

Згідно з положеннями ч.1 ст.4-1 Закону № 2806 порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (регіональними, місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Такі порядки мають передбачати, зокрема, вичерпний перелік документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

Відповідно до ч.4 ст.21 Закону № 2694 Порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107 (далі - Порядок № 1107).

Відповідно до п.6 Порядку № 1107 дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2.

В додатку 2 до Порядку № 1107 наведений Перелік робіт підвищеної небезпеки.

Технічний огляд, випробування, експертне обстеження, технічне діагностування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки та пункті 1 додатку 7 до такого Порядку, виробництво, переробка, розподіл та застосування шкідливих небезпечних речовин 1, 2 і 3 класу небезпеки, а також аміаку, водню та продуктів розділення повітря. вибухові роботи та роботи, пов'язані з використанням енергії вибуху. утилізація зброї, звичайних видів боєприпасів та виробів ракетної техніки, включені до Переліку робіт підвищеної небезпеки під пунктом 1, 3-5.

Згідно з п.7 Порядку № 1107 дозвіл видається: Держгірпромнаглядом - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у п.п.1, 3-5 додатка 2.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону № 2806 суб'єкт господарювання або уповноважена ним особа подає державному адміністратору, який здійснює прийом суб'єктів господарювання в дозвільному центрі, заяву, форма якої затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, та за погодженням з дозвільними органами.

Згідно з вимогами ч.3 ст.7 Закону № 2806 до заяви додаються: документи, необхідні для видачі документа дозвільного характеру, передбачені законодавством, яким регулюються відносини щодо одержання такого документа.

Документами, необхідними для видачі документа дозвільного характеру, можуть визначатися документи, що безпосередньо пов'язані з підтвердженням можливості суб'єкта господарювання провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або види господарської діяльності.

Заява та документи, що додаються до неї, подаються в одному примірнику особисто суб'єктом господарювання (керівником юридичної особи, фізичною особою - підприємцем) або уповноваженою ним особою.

Відповідно до пп.1 п.9 Порядку № 1107 для одержання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, який видає територіальний орган Держгірпромнагляду, - роботодавець, виробник або постачальник (уповноважена ним особа) подає особисто чи надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до державного адміністратора заяву за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2005 року № 1176 "Про затвердження форми заяви на одержання суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру", до якої додається висновок експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання заявлених робіт.

Згідно з ч.5 ст.7 Закону № 2806 забороняється вимагати від заявника для одержання документа дозвільного характеру документи, не передбачені законодавством. Аналогічна норма міститься у п.9 Порядку № 1107, якою заборонено вимагати для одержання дозволу документи, не передбачені цим Порядком.

Як встановлено судом, 26 листопада 2012 року та 05 липня 2013 року на виконання вимог ч.3 ст.21 Закону № 2694 з метою визначення позивача у якості уповноваженої організації, позивач звернувся до відповідача із заявами на ім'я Голови Держгірпромнагляду України про визначення відповідача експертною організацією по проведенню експертизи.

Таким чином, позивачем були виконані вимоги ч.ч.2-3 ст.7 Закону № 2806 та пп.1 п.9 Порядку № 1107.

За приписами ч.6 ст.21 Закону № 2694 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви на одержання дозволу та необхідних документів приймає рішення про видачу дозволу або про відмову в його видачі із зазначенням підстав, визначених цією статтею.

Письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру надається суб'єкту господарювання особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення (письмове повідомлення місцевого дозвільного органу надається державному адміністратору) із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру, що передбачено абз.7 ч.5 ст.4-1 Закону № 2806.

Згідно з ч.5 ст.4-1 Закону № 2806 підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, приймає рішення про відмову у видачі дозволу в разі:

- неподання роботодавцем необхідних документів та (або) їх оформлення з порушенням встановлених вимог;

- подання недостовірних відомостей або висновку за результатами експертизи, який затверджено чи складено більш як за рік до дня подання заяви;

- встановлення згідно з висновком за результатами експертизи невідповідності об'єкта експертизи вимогам законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, що передбачено ч.12 ст.21 Закону № 2694.

Пунктом 11 Порядку № 1107 встановлено, що рішення про відмову у видачі дозволу приймається у випадках, передбачених ст.21 Закону № 2694.

Абз.6 ч.5 ст.4-1 Закону № 2806 визначено, що відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Як встановлено судом, відповідач відмовив ТОВ «Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування» у визначенні його у якості експертної організації та включені його до реєстру експертних установ, у зв'язку з неподанням необхідних документів, та набранням чинності проекту наказу «Про затвердження Вимог до експертних організацій, що мають намір проводити експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва», що розробляється Держгірпромнаглядом.

Згідно з абз.2 ч.12 ст.21 Закону № 2694 підставою для відмови у видачі дозволу є неподання роботодавцем необхідних документів та (або) їх оформлення з порушенням встановлених вимог.

Відповідно до ч.11 ст.21 Закону № 2694 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці.

Згідно з п.4 Порядку № 1107 вимоги до експертних організацій розробляються Держгірпромнаглядом та затверджуються за погодженням з Антимонопольним комітетом в установленому порядку.

Держгірпромнаглядом України розроблений проект наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України "Про затвердження Вимог до експертних організацій, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці", метою прийняття якого є забезпечення реалізації вимог ст.21 Закону № 2694 та Порядку № 1107 в частині встановлення вимог до експертних організацій із забезпечення науково-технічної підтримки державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці, як таких, які належать до сфери управління Держгірпромнагляду України, так і незалежних експертних організацій.

Проект цього регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу оприлюднені 09 лютого 2012 року шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Держгірпромнагляду в мережі Інтернет (http://dnop.gov.ua/index.php/uk/component/content/article/70-28/57/6895-5063) із встановленням місячного строку для надання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб і їх об'єднань.

Однак, як на час звернення позивача з заявою про визначення останнього експертною організацією та прийняття відповідачем рішення про відмову, так і на час судового розгляду, такі вимоги до експертних організацій у встановленому законодавством порядку не визначені.

Отже, постановою від 26 жовтня 2011 року Кабінет Міністрів України уповноважив Держгірпромнагляд України розробити вимоги до експертних організацій.

При цьому суд відзначає, що жодним законодавчим або підзаконним нормативно-правовим актом не передбачені повноваження Держгірпромнагляду України визначати перелік експертних організацій, висновки яких є підставою для надання нею та її територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, на період до затвердження у встановленому законодавством порядку вимог до таких експертних організацій, в такий спосіб, як надіслання листа на адресу керівників територіальних органів.

Як наслідок, відсутність ТОВ "Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування" в Переліку експертних організацій, наведеному у листі Держгірпромнагляду України від 03 липня 2013 року, не може слугувати підставою для відмови суб'єкту господарювання щодо визначення його у якості уповноваженої організації, відповідно до наказу №211 від 20.09.2007 року експертною організацією по проведенню експертизи на відповідність вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки. .

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що Держгірпромнагляду відмовило Товариству визначенні позивача у якості уповноваженої організації, не передбачених ч.12 ст.21 Закону № 2694, чим порушило вимоги ч.2 ст.19 Конституції України, абз.6 ч.5 ст.4-1 Закону № 2806, ст.21 Закону № 2694 та п.11 Порядку № 1107.

Щодо позовних вимог в частині визнання бездіяльності Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України незаконною, суд зазначає, що відповідач своїми діями, при виконанні покладених на нього повноважень, порушив права та свободи позивача, а тому суд вважає за доцільне задовольнити адміністративний позов в цій частині.

Таким чином, рішення щодо відмови визначенні його у якості уповноваженої організації, відповідно до наказу №211 від 20.09.2007 року експертною організацією по проведенню експертизи на відповідність вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, про яке позивач повідомлений листом від 18 січня 2013 року та від 19.08.2013 року, підлягає визнанню протиправним, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Стосовно вимог позивача про зобов'язання Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України визнати ТОВ «Лабораторія неруйнівного контролю та технічного діагностування» експертною організацією з проведення експертизи стану охорону праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, яка має право складати висновок експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання про відповідність об'єкта експертизи вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, на підставі якого приймається рішення щодо видачі дозволів, передбачених законом, суд зазначає наступне. Вирішуючи публічно-правовий спір, суд не може підміняти своїм рішенням рішення суб'єкта владних повноважень.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст.162 КАС України, згідно з п.2 ч.2 якої у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача має бути зобов'язання включити ТОВ «Лабораторія неруйнівного контролю та технічного діагностування» до Переліку Експертних організацій, які можуть проводити експертизу стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання та видавати висновки експертизи, що є підставою для прийняття Держгірпронаглядом України та його територіальними органами рішення щодо видачі дозволів, передбачених законом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування» до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України незаконною.

Зобов'язати Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України включити Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування» до Переліку експертних організацій, які можуть проводити експертизу стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання та видавати висновки експертизи, що є підставою для прийняття Держгірпромнаглядом України та його територіальними органами рішення щодо видачі дозволів, передбачених законом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 20 грудня 2013 року.

Повний текст постанови складений 25 грудня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Троянова О.В.

Судді Толстолуцької М.М.

Зеленов А.С.