Постанова № 36604033, 18.12.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року ( 15 год. 30 хв.)Справа № 808/8816/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Приймака Є.О.,

та представників

від позивача: Демченко А.А., довіреність від 02.12.2013

від відповідача: Сергієнко Т.С., довіреність № 1924 від 30.08.2013

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Аверс Україна», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про: скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Аверс Україна» (далі-позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі-відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001972212 від 22.08.2013 та № 0001962212 від 22.08.2013.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що ґрунтування податковим органом в акті перевірки своїх висновків з посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Атернум» за жовтень 2012 року № 2382/2230/36413362 від 29.12.2012 є незаконним, оскільки на думку позивача, він не може бути носієм доказової бази. Вказує, що зустрічні звірки не є перевірками, а тому за їх результатами має складатись довідка. Крім того, самі по собі висновки, викладені в цьому акті є лише припущеннями ревізорів ДПІ, щодо фактів ухилення та мінімізації податків з боку ПП «Атернум». По суті виявлених порушень зазначає, що позивач придбавав у ПП «Атернум» послуги зі складання баз даних за період з 2011 року по перше півріччя 2012 року адгезивів для виробництва картонних гільз та кутників та їх споживачів, промислових консервантів та їх споживачів; технічних крохмалів та їх споживачів; оптичних підбілювачів та миючих хімікатів та їх споживачів; харчових крохмалів та їх споживачів. Вказує, що вказана інформація потрібна була підприємству для оцінки потенціалу продуктів та пов'язаних з ними ризиків, для збуту продукції споживачам та отримання прибутку підприємством. Стверджує, що всі отримані від контрагента бази даних містять текстовий опис з висновками по дослідженням ринку відносно товарів по групах; по споживачам міститься інформація щодо назви, місцезнаходженням, споживаним товарам тощо. Вважає, що надані контролюючому органу на його запити інформація та документи в повному обсязі підтверджували реальність вчиненої між позивачем та ПП «Атернум» господарської операції. Посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність оригіналів вважає безпідставним, оскільки останні подавались не тільки безпосередньо перевіряючому, а і при розгляді заперечень на акт перевірки.

11.12.2013 представником позивача подані доповнення до адміністративного позову та підтверджуючі викладені в них обставини, документи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 11.12.2013 вих. № 1072/08-01-10-01 вказав на те, що до перевірки ТОВ «Компанія Аверс Україна» не надало жодного оригіналу документів, на підтвердження господарської операції з ПП «Атернум». Зазначає, що у контролюючого органу була наявна інформація у вигляді акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Атернум» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам із ПП «БІТ-АЙ-ТІ» за жовтень 2012 року від 29.12.2012 № 2382/2230/36413362, яким встановлено укладання ПП «Атернум» цивільно-правових відносин, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання. Вказує, що після проведення перевірки даних, наданих у додатках до декларацій за останні три роки «Додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» не встановлені відносини з підприємствами згідно переліку, наданому ТОВ «Компанія Аверс Україна» в якості звіту про отримані послуги. Зазначена у переліку інформація є загальнодоступною у мережі Інтернет і не потребує зайвих витрат. Посилаючись на положення ст. 44 ПК України відповідач вважає доведеним факт порушення ТОВ «Компанія Аверс Україна» вимог п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ,п. 138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10. ст.. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України. З огляд на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 18.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлення від 18.07.2013 № 179 та направлення на продовження позапланової документальної виїзної перевірки від 25.07.2013 № 206, згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України та відповідно до наказу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів Запорізької області від 18.07.2013 № 199, та відповідно до наказу на продовження позапланової документальної виїзної перевірки від 24.07.2013 № 215, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Компанія Аверс Україна» з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Атернум» за період з 01.10.2012 по 31.12.2012, про що складено акт від 02.08.2013 № 1096/08-28-22-12/37129451.

Перевіркою встановлено, порушення ТОВ «Компанія Аверс Україна»:

- п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ,п. 138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10. ст.. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за період з 01.10.2012 по 31.12.2012 на суму 42 000 грн., в т.ч. за 4 квартал 2012 року на 42 000 грн.;

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 40 000 грн., у т.ч. по періодам - жовтень 2012 року - 33 945 грн., листопад 2012 року - 6 055 грн.

22.08.2013, на підставі акту перевірки від 02.08.2013 № 1096/08-28-22-12/37129451, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів Запорізької області прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001972212 щодо збільшення ТОВ «Компанія Аверс Україна» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 52 500 грн., в т.ч. 42 000 грн. за основним платежем та 10 500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0001962212 щодо збільшення ТОВ «Компанія Аверс Україна» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50 000 грн., в т.ч. 40 000 грн. за основним платежем та 10 000 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 22.08.2013 № 0001972212 та № 0001962212 ТОВ «Компанія Аверс Україна» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

ТОВ «Компанія Аверс Україна» зареєстроване 09.06.2010 виконавчим комітетом Запорізької міської ради, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію від 09.06.2010 № 11031020000027381. Товариство взято на податковий облік 11.06.2010 за № 6241 та перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя.

У періоді, що перевірявся, товариство здійснювало оптову торгівлю хімічними продуктами.

20 вересня 2012 року між ТОВ «Компанія Аверс Україна» (замовник) та ПП «Атернум» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 2012-2009, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, а замовник зобов'язується оплатити вказані послуги. Послугами за вказаним договором є складання баз даних за період 2011 року - перше півріччя 2012 року: адгезивів для виробництва картонних гільз та кутників та їх споживачів; промислових консервантів та їх споживачів; технічних крохмалів та їх споживачів; оптичних підбілювачів та миючих хімікатів та їх споживачів; харчових крохмалів та їх споживачів.

Відповідно до п. 1.2 договору строк надання послуг - жовтень 2012 року. Послуги вважаються наданими після підписання акту наданих послуг замовником, або його уповноваженим представником (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 3.1 договору вартість послуг обумовлюється в Актах наданих послуг, які є невід'ємною частиною договору.

Із усних та письмових пояснень представника позивача судом з'ясовано, що придбання вказаних досліджень ринку (баз даних) здійснювалось ТОВ «Компанія Аверс Україна» з метою задоволення потреб підприємства в інформації та знаннях відносно ринку вищезгаданих товарних груп та розуміння потенційних споживачів. Необхідність такої інформації для організації збуту на підприємстві викликано насиченістю відповідних сегментів ринку та високою концентрацією виробників та посередників. Тобто, вказана інформація необхідна підприємству для оцінки потенціалу продуктів та пов'язаних з ними ризиків, для збуту продукції споживачам та отримання прибутку.

Вибір контрагента позивачем був обумовлений наявністю рекомендацій з боку продавця - ТОВ «Аверс Техно», м. Санкт-Петербург, Росія (лист від 02.08.2012 вих. № 02-08/12, копія у справі) на його запит (лист від 25.07.2012 вих. № 14-21, копія у справі).

На виконання умов договору сторони склали акти: № ОУ-1002/68 від 02.10.2012 зі складання баз даних адгезивів для виробництва картонних гільз та кутників і їх споживачів, вартість послуг складає 48 000,00 грн.; № ОУ-1010/28 від 10.10.2012 зі складання баз даних промислових консервантів та їх споживачів, вартість послуг - 48 000,00 грн.; № ОУ-1018/12 від 18.10.2012 зі складання баз даних технічних крохмалів та їх споживачів, вартість послуг складає 48 000,00 грн.; № ОУ-1024/20 від 24.10.2012 зі складання баз даних оптичних підбілювачів та миючих хімікатів та їх споживачів, вартість послуг складає 48 000,00 грн.; № ОУ-1031/13 від 31.10.2012 зі складання баз даних харчових крохмалів, вартість послуг складає 48 000,00 грн., засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Як пояснив представник позивача, вказані бази даних були передані товариству в електронному вигляді. У судове засідання представником позивача були надані роздруківки з баз даних, переданих на виконання умов договору № 2012-2009.

Судом з'ясовано, що база даних являє собою файл спеціального формату, який містить інформацію, належним чином структуровану, у табличному вигляді.

Таблиця складається із рядків та стовпців. Кожний стовпець містить дані одного типу.

Вищезазначені бази даних (дослідження ринків) містять текстовий опис (пояснювальну записку) з висновками по дослідженням ринку відносно товарів по групах: адгезиви для виробництва картонних гільз та кутників та їх споживачі; промислові консерванти та їх споживачі; технічні крохмалі та їх споживачі; оптичні підбілювачі та миючі хімікати та їх споживачі; харчові крохмалі та їх споживачі, а також бази даних - переліки у текстовому та табличному вигляді вищезазначених товарів по групах та підприємств - потенційних споживачів цих товарів відповідно. По споживачам, зокрема, міститься інформація щодо назви, місцезнаходження, спожитим товарам у якості та кількості по періодам, виробникам продавця товару тощо.

Також виконавцем послуг виписані податкові накладні від 02.10.2012 № 12362, від 10.10.2012 № 12529, від 18.10.2012 № 12686, від 24.10.2012 № 12775 та від 31.10.2012 № 12896.

Отримані послуги були в повному обсязі оплачені, що підтверджується долученим до справи витягом з Журналу-ордеру та Відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 4 квартал 2012 року.

В бухгалтерському обліку позивача вказана операція відображена відповідними проводками: Дт.93 «Витрати на збут» Кт.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 200 000,00 грн. та відповідна сума включена до складу валових витрат в декларації по прибутку за 4 квартал 2012 року в рядок 06.2 «Витрати на збут».

Також, позивачем до матеріалів справи надані реєстри виданих та отриманих податкових накладних та оборотно-сальдові відомості, які свідчать про проведені на підставі отриманих від ПП «Атернум» вищезазначених послуг, заходи з жовтня 2012 року по теперішній час, що дозволило позивачу розширити коло покупців та отримати дохід за вказаний період у сумі понад 1 700 тис.грн. Так, новими покупцями ТОВ «Компанія Аверс Україна» з жовтня 2012 року стали: ПАТ «Київський картонно-паперовий завод», ТОВ «ТД «Корес Плюс», ТОВ «Айс ЛОГІСТІКА», ТОВ «КАПАРОЛ ДНІПРО», ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ТОВ «СТАФФС-ІМПЕК», ТОВ «ПХ ГРУПП», ТОВ «СХІДЕНЕРГОТРЕЙДІНГ», Жидачівський КПК, ТОВ «ІНТЕР-ПАК».

Тобто, отримані від ПП «Атернум» послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент здійснення спірних операцій, далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених положень випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат та податкового кредиту з ПДВ з господарською діяльністю платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Всі отримані ТОВ «Компанія Аверс Україна» послуги були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані на підставі актів про надання послуг, оплачені, та в подальшому використані у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Також, судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарської операції контрагент позивача у встановленому порядку був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, взятий податковим органом на облік як платник податків, в том числі ПДВ, а ТОВ «Компанія Аверс Україна» мало належним чином оформлені податкові накладні та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами та виконання договору.

Доводи податкового органу, викладені в акті перевірки суд вважає безпідставними, оскільки останні ґрунтуються лише на акті про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Атернум» за жовтень 2012 року № 2382/2230/36413362 від 29.12.2012.

Як вбачається з цього акту, податковий орган дійшов висновку про те, що договір, укладений ПП «Атернум» з ПП «БІТ-АЙ-ТІ» є нікчемним, а відповідно договори на поставку товарів, укладені ПП «Атернум» з покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. У ПП «Атернум» у перевіряємому періоді відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість при здійснені операцій з покупцями. При цьому в акті зазначено, що причиною розбіжності у податковій звітності ПП «Атернум» та ПП «БІТ-АЙ-ТІ» є ненадання ПП «Атернум» підтверджуючих документів.

Тобто, контролюючий орган сформував свої висновки лише на припущеннях. При цьому, такі висновки стосуються лише постачання товарів. В даному ж випадку, ПП «Атернум» не продавав (не постачав) на адресу позивача будь-які товари, а надавав послуги.

Тому, висновки контролюючого органу, викладені в акті № 2382/2230/36413362 від 29.12.2012, не є доказом протиправної діяльності контрагента позивача - ПП «Атернум».

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Посилання податкового органу на те, що під час проведення перевірки позивачем не надано жодного оригіналу первинних документів суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються долученими до справи доказами та поясненнями сторін і свідка.

Так, допитана в якості свідка ревізор ОСОБА_6 пояснила, що документи на вимогу контролюючого органу надавались позивачем поетапно, різними супровідними листами. Вказала на те, що дійсно, спочатку були надані лише копії первинних документів, потім завірені копії первинних документів. Які документи подавались на розгляд заперечень на акт перевірки вона не знає.

З огляду на це, суд виходить з того, що платник податків і в запереченнях на акт перевірки, і в скаргах посилався на те, що перевіряючим надавались оригінали первинних документів, але такі зауваження не були належним чином розглянуті контролюючим органом та не встановлена наявність чи то відсутність таких оригіналів у платника.

Також суд зазначає, що в листі від 22.07.2013 вих. № 22/07, яким позивач надавав документи на вимогу контролюючого органу, не зазначено про те, що подані як додатки документи надані саме в копіях. Не має такої відмітки на листі і з боку податкового органу.

З огляду на це, суд вважає документально не обґрунтованим твердження контролюючого органу про відсутність (неподання) позивачем оригіналів первинних документів.

Крім того, на вимогу суду представником позивача було надано у судове засідання оригінали всіх документів, копії яких долучались судом до справи.

Документально також не підтверджено посилання відповідача на загальнодоступність інформації, яка надавалась ПП «Атернум» позивачу у справі, а тому такі доводи контролюючого органу слід визнати передчасними та необґрунтованими.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ,п. 138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10. ст.. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України, а тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 22.08.2013 № 0001972212 та № 0001962212. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Аверс Україна» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 22.08.2013 № 0001972212 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Аверс Україна» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 52 500,00 грн., в т.ч. 42 000,00 грн. за основним платежем та 10 500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001962212 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Аверс Україна» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50 000,00 грн., в т.ч. 40 000,00 грн. за основним платежем та 10 000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Аверс Україна» 1 025,00 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко