Ухвала суду № 36603699, 19.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15706/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С. К. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

19 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б.

при секретарі: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів визнання протиправними та скасування рішень про коригування заявленої митної вартості,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ " Фоззі-Фуд " звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів визнання протиправними та скасування рішень про коригування заявленої митної вартості товару № 100250000/2013/500246/2 від 21.05.2013 р., № 100250000/2013/500276/2 від 28.05.2013 р., № 100250000/2013/500285/2 від 29.05.2013 р., № 100250000/2013/500005/2 від 04.06.2013 р., № 100250000/2013/500033/2 від 18.06.2013 р., № 100250000/2013/500036/2 від 18.06.2013 р., № 100250000/2013/500034/2 від 18.06.2013 р., № 100250000/2013/500032/2 від 18.06.2013 р., № 100250000/2013/500037/2 від 18.06.2013 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 р. позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов контракту №274 від 08.11.2010 р., укладеного між позивачем та фірмою Westfleisch eG, Німеччина протягом травня-червня 2013 року ТОВ "Фоззі-Фуд" імпортувало в Україну свинину свіжу, обвалену (без кісток), охолоджену, упаковану у різновагові вакуумні упаковки, код згідно УКТЗЕД -0203195500, торгівельна марка "West Fleisch", виробник Westfleisch eG, Німеччина.

Позивачем до митного органу були подані вантажні митні декларації для декларування ввезеного товару: № 100250000/2013/027901 від 21.05.2013 року, № 100250000/2013/028220 від 28.05.2013 року, № 100250000/2013/028310 від 29.05.2013 року, № 100250000/2013/028571 від 04.06.2013 року, № 100250000/2013/029160, № 100250000/2013/029179, № 100250000/2013/029166, № 100250000/2013/029176, № 100250000/2013/029197 від 18.06.2013 року, в яких митна вартість товару була визначена за ціною договору. В митну вартість товару були включені: вартість товару вказану в інвойсі (фактурну вартість); вартість транспортування товару до пункту ввезення на митну територію України.

Відповідачем 21.05.2013 р, 28.05.2013 р., 29.05.2013 р. 04.06.2013 р., та 18.06.2013 р. було направлено декларанту за допомогою засобів електронного зв'язку листи, у відповідності до яких висунуто вимогу про надання додаткових документів, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копії митної декларації країни відправлення;виписку з бухгалтерської документації, за наявності бухгалтерські та банківські документи про вартість товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та або інформацію біржових організацій про вартість товару; Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу, необхідно подати транспортні перевідні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Листом від 21 травня 2013 року № 343 позивачем додатково було надано відповідачу: виписку із бухгалтерської документації б/н від 01.04.2013 року; банківські документи, що підтверджують вартість; виписку по особовому рахунку від 14.03.2013 р; банківський платіжний документ, що стосується товару від 14.05.2013 р.; для підтвердження витрат на транспортування надані транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: довідка про транспортні витрати № 274-315 від 18.05.2013 року та рахунок-фактура про надання ТЕП від виконавця договору № 05156 від 17.05.2013, заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 274-315 від 08.05.2013 р.

Інших відомостей про надання позивачем відповідачу витребовуваних документів матеріали справи не містять.

За таких обставин відповідачем прийняті відповідні рішення про коригування митної вартості товарів, якими, з застосуванням резервного методу визначення митної вартості, визначено митну вартість товару, ввезеного позивачем.

Прийняття зазначених рішень мотивовано тим, що: "митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України). Невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України. У митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Перелік вимог митного органу щодо надання додаткових документів виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Факти, які вплинули на коригування використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально (п. 22 ст. 58) Процедура консультацій між митним органом та декларантом проведена."

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами ч. 1,2 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Пунктом 2 (а) статті VII статті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватись на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Згідно із пунктом 2 (b) статті VII статті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під „дійсною вартістю" повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватись на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Отже, митний орган має впевнитись, що заявлена митна вартість ґрунтується на дійсній вартості товару.

Згідно із статтею 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитись в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

З огляду на вище цитовані норми, колегія суддів звертає увагу, що відповідач в обґрунтування прийнятих рішень зазначив, що метод 2-а не був використаний у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні товари. Метод 2-6 не використаний у зв'язку з відсутністю цінової інформації на подібні товари. Методи 2в та 2г не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Митна вартість, визначена за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

В той же час відповідач послався на визначення митної вартості з застосуванням митної вартості товарів, подібних за якісними характеристиками, що суперечить вищезазначеному твердженню.

В свою чергу судом першої інстанції було витребувано та оглянуто в судовому засіданні витяг з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (далі - ЄАІС ДМСУ) щодо товару за кодом 0203195500, ввезеного на митну територію України в період з 18.03.2013 р. по 18.06.2013 р.

Наданий витяг містить інформацію про ввезення товару за таким кодом за 163 деклараціями, в усіх випадках співставними партіями (від 10 до 20 тон), у 81 випадку товар ввозився з Німеччини, при цьому у 46 випадках виробником імпортованого товару виступав контрагент позивача - Westfleisch eG, Німеччина, тобто був ідентичним.

Досліджуючи вказаний витяг, колегія суддів прийшла до висновку, що митна вартість товару, визначена митним органом за результатами коригування - 2, 71 EURO за кілограм, є значно завищеною у порівнянні з аналогічним товаром, що ввозився на митну територію протягом попередніх трьох місяців ( а. с. 182 - 193 Т. 3).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача про неможливість визначення митної вартості товару за основним методом.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування другорядного резервного методу визначення митної вартості.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 року та 11.09.2012 року.

Крім того, колегія суддів зауважує, що позивачем в якості доказу до матеріалів справи долучено лист ДП "Держзовнішінформ" від 21.06.2013 року № 1/600, в якому у відповідності до постанови № 597 від 30.12.2003 року Правління НБ України вказано результати проведення цінової експертизи транспортно-експедиційних послуг, що отримувалися позивачем для ввезення товару, якими підтверджено раціональну вартість таких послуг (а. с. 227 Т. 1).

Витрати на транспортування підтверджені банківськими виписками та платіжними дорученнями (а. с. 240 - 250 Т. 1, 1 - Т. 2)

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішень про коригування митної вартості товарів, а тому вказані рішення митного органу є протиправними і підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів визнання протиправними та скасування рішень про коригування заявленої митної вартості залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя А. Б. Парінов (Повний текст ухвали виготовлено 24.12.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.