Постанова № 36603570, 13.12.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6040/13-a

категорія 8.2

13 грудня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Шевчук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.08.2013 р. №000068222, №000069222, №000067222, №000065222, №000066222 та №000070222,-

встановив:

Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради звернулось до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 16.08.2013 року №000069222, №000067222, №000065222, №000066222, №000070222 та № 000068222 в частині нарахування податку на прибуток за основним платежем в сумі 7549823,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 3019,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами планової виїзної перевірки комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" ЖМР з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року, податковими інспекторами Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області складено акт від 29.07.2013 року № 486/22-2/35343771, в якому виявлено ряд порушень, та за висновками якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, та, прийнятими на їх основі, рішеннями, оскільки вони суперечать вимогам чинного законодавства та не підтверджуються документально, а тому спірні рішення підлягають скасуванню.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві та додаткових пояснень до позовної заяви.

Представники відповідача заперечували щодо задоволення позовних вимог, оскільки вважають, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в межах та на підставі приписів чинного законодавства, а тому в позові слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" ЖМР з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року інспекторами Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області 29.07.2013 року складено акт № 486/22-2/35343771.

Перевіркою встановлено порушення КП "Житомиртеплокомуненерго" ЖМР, зокрема:

1. Підпункту 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.138.1, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п. 138.8, ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.144.1 ст. 144, п.п.146.1.2 п.146.1 ст. 146, п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 7550228 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі 26769 грн..

2. Пункту 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1, п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 39684 грн.

3. Статті 29 Бюджетного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 138 "Про затвердження порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями", п. 29 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97- ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" та Рішення Житомирської міської Ради від 03.03.2011 року № 62, в результаті чого перевіркою встановлено заниження частини чистого прибутку ( доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності, всього в сумі 23683 грн.

4. Пункту 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок (плату) за землю всього в сумі 265147,82 грн.

5. Статті 285, п. 286.2, ст. 286 Податкового кодексу України підприємством не подано у встановлені законодавством терміни до податкового органу податкові декларації по платі за землю за 2012 рік та 2013 рік.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2013 року:

- № 000067222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 49605,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 39684, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 9921,00 грн. (а.с.87);

- № 000068222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 7553348 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 7550228 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 3120 грн. ( а.с. 96);

- № 000070222, яким підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 26769,00 грн. ( а.с. 95);

- № 000069222, відповідно до якого КП "Житомиртеплокомуненерго" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу), у тому числі за основним платежем в розмірі 23683,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 5921,00 грн. ( а.с. 93);

- № 000065222, яким підприємству визначено плату за землю в розмірі 331434,78 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 265147,82 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 66286,96 грн. (а.с. 91);

- № 000066222, яким підприємству нараховані штрафні (фінансові) санкції по платі за землю у розмірі 340,00 грн. ( а.с.89);

1. Щодо прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення № 000067222 від 16 серпня 2013 року про нарахування податку на додану вартість основного платежу в сумі 39684,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9921,00 грн., судом зазначається наступне:

Податковий орган в акті перевірки (ст. 20 акту) стверджує, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість з придбаних основних засобів та ТМЦ на загальну суму 39684 грн., які отримано у перевіряємому періоді від осіб, які мають певні ознаки фіктивності та в ланцюгах поставок яких не підтверджено походження товару та реальність здійснення господарської діяльності, а саме: 2050 грн. ПДВ з придбаного у ТОВ "Ангстрем Контіненталь" двигуна до а/м ЗІЛ; 33020 грн. ПДВ з придбаної у ТОВ "Медіа-Трейд" оргтехніки; 4282 грн. ПДВ з придбаних у ДП ФЦ "Техно Ресурс" компенсаторів сільфонних; 333 грн. ПДВ з придбаних у ТОВ "Евентус" піску та щебеню.

З даного приводу судом встановлено, що позивач на договірних основах придбав у ТОВ "Ангстрем Контіненталь" двигун до автомобіля ЗІЛ 130 бу 361351 за ціною 12300,00 грн., в т. ч. ПДВ 2050,00 грн. Факт отримання ТМЦ підтверджується податковою накладною від 13.06.2012 року № 2199 (а.с. 130). Вказаний товар був оприбуткований на складі підприємства, про що свідчить, зокрема, наряд-завдання № 5, копія якого міститься в матеріалах справи.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ "Медіа-Трейд" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № МТ 429/1/3-21/12 від 03 січня 2012 року (а.с. 169-170). За умовами вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві комп'ютери, оргтехніку, комплектуючі в асортименті ( надалі - товар), кількості і за ціною, зазначеними в рахунку - фактурі продавця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар ( п. 1.1. Договору). Також позивачем (покупець) укладено з ТОВ "Медіа-Трейд" (продавець) договір поставки № МТ 443/89-21/12 від 03 січня 2012 року (а.с. 168). Відповідно до п.1.1. Договору продавець зобов'язується передати покупцеві у власність, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором прийняти та оплатити товар на суму 99500,00 грн. Продавець є платником ПДВ та податку на прибуток на загальних умовах, передбачених розділом 5 та розділом 3 Податкового кодексу України ( п.1.2 Договору).

В акті перевірки по вказаному контрагенту зазначається (а.с.20), що у перевіряємому періоді КП "Житомиртеплокомуненерго" ЖМР отримано від ТОВ "Медіа-Трейд" оргтехніки (комп'ютери, ноутбуки, принтери, мобільні телефони тощо) згідно прибуткових накладних на загальну суму 209534,00 грн., в т. ч. ПДВ. 34922,00 грн. Податкові накладні на суму ПДВ 33020 грн. включено до податкового кредиту у періодах їх оплати. Оплата за поставлені товари була проведена через розрахунковий рахунок у повному обсязі.

Таким чином, податковим органом не заперечується, що на виконання умов вище зазначених договорів, позивачем було придбано у ТОВ "Медіа-Трейд" товарно - матеріальних цінностей (оргтехніку), та суму ПДВ у розмірі 33020 грн., яка була включена в ціну придбаного товару, віднесено до складу податкового кредиту. Про реальність здійснення господарських операцій свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 171-173, 176, 177), видаткові накладні (а.с. 174,175,178) та податкові накладні ( а.с. 179-191).

Також як вбачається з матеріалів справи, 20 травня 2010 року між позивачем ( покупець) та ДП ІЦ "Техно-Ресурс" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 229/23 (а.с. 127-129). Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товари, згідно п. 1.2 даного договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари. Згідно п.1.2 Договору найменування товару: а) труби сталеві електрозварні з теплогідроізоляцією із пінополіуретану, зовнішньою оболонкою із поліетилену, з внутрішнім антикорозійним покриттям та приєднаними фітингами; б) труби попередньо ізольовані пінополіуретаном з зовнішньою оболонкою із поліетилену та комплектуючі вироби до них.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було придбано у ДП ІЦ "Техно-Ресурс" компенсатор сильфонний 159/250. Підприємством постачальнику було сплачено 25686,00 грн., в т. ч. ПДВ - 4281,00 грн. Вказану суму ПДВ було включено до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді.

Факт отримання зазначеного товару засвідчено видатковою накладною від 05 липня 2011 року № РН-0000012, виписаною позивачем (а.с. 124) та ДП ІЦ "Техно-Ресурс" було виписано податкову накладну № 1 від 05.07.2011 року (а.с. 123). Факт транспортування товару на підприємство та його прийняття підтверджено наявними в матеріалах справи товарно-транспортною накладною ( а.с. 126) та актом здачі - прийняття робіт ( надання послуг) ( а.с. 125).

Також, як свідчать матеріали справи, 12 липня 2010 року між позивачем (покупець) та ПП "Компанія Евентус" (постачальник) укладено договір поставки № 12/07/2010 (а.с. 166-167). Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність покупцеві щебінь та пісок, кількості і за ціною, зазначеними в замовленні, в рахунках-фактурах та видаткових накладних потачальника , а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити товар. Загальна сума договору складає 480000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 80000,00 грн. та становить суму вартості усього Товару, поставленого постачальником та прийнятого покупцем протягом терміну дії даного Договору.

По вказаних операціях в акті перевірки (ст. 21акту) зазначається, що КП "Житомиртеплокомуненерго" ЖМР від ТОВ " Евентус" отримано піску та щебеню на загальну суму 53550,00 грн., в т. ч. ПДВ 8925,00 грн. Податкові накладні на суму ПДВ 333 грн. позивачем було включено до податкового кредиту у періодах їх оплати.

Виконання договірних відносин позивача з ТОВ "Евентус" підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними ( а.с. 132-139), виписаними ПП "Компанія Евентус" видатковими накладними (а.с. 140,143,145,149,151,153,155,157,159,161,164). Крім того, товарно - транспортні накладні свідчать про реальність поставок щебеню та піску на підприємство (а.с. 141-142,144,146,147,148, 150,152,154, 156,158,160 , 162,163,165).

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов’язкових реквізитів.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача).

За вимогами абз. 4 п.201.1 ст.201 ПК України у податкова накладна має містити обов'язкові реквізити.

Водночас положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

На думку відповідача підприємством порушені вище зазначені норми законодавства та неправомірно сформовані показники податкової звітності у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року. В акті (ст. 21-22 акту) зазначається, що згідно з Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість КП "Житомиртеплокомунерго" ЖМР та його контрагентів, встановлено формування податкового кредиту вищевказаних постачальників (ТОВ "Ангстрем Контіненталь", ТОВ "Медіа-Трейд", ДП ФЦ "Техно Ресурс", ТОВ "Евентус") в ланцюгах поставок за рахунок СГД з ознаками фіктивності, сплати податку на додану вартість по ланцюгах не встановлено.

Таким висновкам перевіряючих слугували акти перевірок щодо документального підтвердження господарських відносин контрагентів позивача з іншими платниками податків.

З врахуванням вище наведених обставин, суд не погоджується з твердженнями податкового органу про відсутність реального здійснення позивачем в перевіряємий період господарських операцій з його контрагентами: ТОВ "Ангстрем Контіненталь", ТОВ "Медіа-Трейд", ДП ФЦ "Техно Ресурс", ТОВ "Евентус".

Крім того, слід зазначити, що в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначається, що у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Вказане кореспондується з практикою Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на досліджені обставини справи, суд не знаходить обґрунтованих підстав вважати нереальність здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами, та не ставить в залежність добросовісність платника податку - позивача по справі від можливого невиконання податкових обов'язків його контрагентом.

Крім того, чинним законодавством України на покупця товару, послуг - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що реальне здійснення господарських операцій, використання придбаного товару в оприбуткованих операціях, наявність первинних документів, в тому числі виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість податкових накладних, надавало позивачу право на формування податкового кредиту.

Встановлені в судовому засіданні факти свідчать про правомірність віднесення підприємством до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 39684,00 грн., включену в ціну придбаних товарів по взаємовідносинах з ТОВ "Ангстрем Контіненталь", ТОВ "Медіа-Трейд", ДП ФЦ "Техно Ресурс", ТОВ "Евентус".

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 39684,00 грн. та нарахування та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9921,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

2. Щодо прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення № 000070222 від 16 серпня 2013 року на суму зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування в розмірі 26769,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року позивачем задекларовано податку на прибуток в сумі 3262677 грн. та від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток у сумі 38760423 грн. за перший квартал 2013 року.

В акті перевірки ( ст. 8 акту) зазначається, що в порушення п.п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п. 138.8, ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.144.1 ст. 144, п.146.12 ст. 146 Податкового кодексу України КП Житомиртеплокомуненерго ЖМР безпідставно включено до складу собівартості реалізованих послуг нараховану амортизацію по виробничих основних засобах та проведені поліпшення виробничих основних засобів на загальну суму 128280 грн., які отримано у перевіряємому періоді від осіб, які мають певні ознаки фіктивності та в ланцюгах поставок яких не підтверджено походження товару та реальність здійснення господарської операції, а саме: 1026 грн. - амортизація придбаного у ТОВ "Ангстрем Контіненталь" двигуна до а/м ЗІЛ; 76209 грн. - амортизація придбаної у ТОВ "Мадіа-Трейд" оргтехніки; 6420 грн. - амортизація придбаних у ДП ІЦ "Техно Ресурс" компенсаторів сільфонних; 44625 грн. - поліпшення основних засобів по придбаних у ТОВ "Евентус" піску та щебеню. Таким чином, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року встановлено його заниження всього в сумі 7550228 та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього в сумі 26769 грн. ( ст. 14 акту).

Судом встановлено, що висновок перевіряючих щодо зменшення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком в розмірі 26769 грн. випливає з загальної суми амортизаційних відрахувань 128280,00 грн., що припадає на перший квартал 2013 року.

Проте, суд вважає такі висновки безпідставними, оскільки реальність здійснення господарської діяльності позивача з вище зазначеними контрагентами підтверджена при дослідженні правомірності винесення вище зазначеного податкового повідомлення -рішення.

Так, судом встановлено, що на отримані товарно - матеріальні цінності ( двигун до а/м ЗІЛ) у перевіряємому періоді підприємство віднесло до складу собівартості амортизацію по основних засобах, які отримано від ТОВ "Ангстрем Контіненталь" всього в сумі 1026 грн., в т. ч. за ІУ кв. 2012 року в сумі 513 грн. та за І кв. 2013 року в сумі 513 грн. Також на отриману від ТОВ "Мадіа-Трейд" оргтехніку у перевіряємому періоді позивачем нараховано амортизацію та віднесено її до складу собівартості наданих послуг, яка становить 76209 грн., в т. ч.: 1671 грн. за ІУ квартал 2011 року; 4434 грн. за І квартал 2012 року;, 12036 за ІІ квартал 2012 року; 15639 грн. за ІІ квартал 2012 року; 15639 грн. за ІІІ квартал 2012 року; 20603 за ІУ квартал 2012 року; 21826 грн. за І квартал 2013 року. Крім того, як встановлено судом КП "Житомртеплокомуненерго" ЖМР отримано від ДП ІЦ "Техно Ресурс" компенсатори сільфонні, на які підприємство нарахувало амортизацію та віднесло її до складу собівартості наданих послуг в сумі 6420 грн. А також отримані від ТОВ "Евентус" пісок та щебінь підприємство використало для проведення ремонтів (поліпшень) основних засобів та віднесло її до складу собівартості наданих послуг в межах дозволених 10% всього в сумі 44625 грн., в т.ч. 22604 грн. за ІІІ квартал 2011 року та 22021 грн. за ІУ квартал 2011 року.

Вказані факти сторонами не заперечуються.

Згідно п.п. 138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Абзацом 4 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139. 1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до абзаців 2 та 4 п.144.1 ст. 144 Податкового кодексу України амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

Пунктом 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені.

Отже, враховуючи викладене, суд не вбачає порушення зазначених норм податкового законодавства та приходить до висновку про протиправність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення № 000070222 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 26769,00 грн.

3. Щодо прийнятого податковим органом податкового повідомлення № 000068222 про нарахування податку на прибуток основного платежу в сумі 7550228,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 3120,00 грн. судом встановлено наступне:

Як вбачається зі зведеної таблиці розбіжностей по податку на прибуток по КП Житомиртеплокомуненерго" ЖМР за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року (Додаток № 11 до акту перевірки., а.с. 62) відповідачем до таблиці включено доходи в сумі 5289 грн.; витрати: на амортизацію придбаних основних засобів у ТОВ "Ангстрем Контінекнталь" на суму1026 грн., ТОВ "Медіа-Трейд" - 76209 грн., ДП "Техно Ресурс" на суму 6420 грн., поліпшення основних засобів ТОВ "Евентус" у сумі 44625 грн.; разом завищено собівартості на суму 128280 грн.; інші витрати- збитки попередніх періодів на суму 32725447 грн.; всього занижено витрат на суму 32853727 грн. Також в таблиці зазначається, що всього занижено об'єкта оподаткування в сумі 32859016 грн. та сума заниження податку на прибуток становить 7550228 грн.

Перевіряючими зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 7550228 грн. на підставі завищення підприємством собівартості амортизаційних витрат в розмірі 128280 грн., а також безпідставного включення позивачем інших витрат - збитків попередніх періодів на суму 32725447 грн.

Як було встановлено судом, причиною завищення собівартості реалізованих послуг в сумі 128280,00 грн. слугував факт нарахування амортизації по виробничих основних засобах та проведення поліпшень виробничих основних засобів, які, на думку перевіряючих, отримано у перевіряємому періоді від осіб, які мають певні ознаки фіктивності та в ланцюгах поставок яких не підтверджено походження товару та реальність здійснення господарської діяльності. Проте твердження відповідача про завищення собівартості реалізованих послуг в сумі 128280,00 грн. були спростовані судом при встановленні правомірності винесення вище досліджених податкових повідомлень-рішень.

Що стосується включення позивачем інших витрат- збитків попередніх періодів на суму 32725447 грн., судом встановлено наступне.

З даного приводу на ст. 13 акту перевірки податковим органом зазначається, що в порушення п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України підприємством у звітності по податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року та за ІІ - ІУ квартали 2011 року по рядку 06.6 відображено безпідставно суму від'ємного значення об'єкта оподаткування попередніх податкових періодів - 32725447 грн., а саме: за результатами проведеної попередньої позапланової документальної перевірки сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року зменшена на 3457258 грн. за рахунок встановлених взаємовідносин з СГД, які мають ознаки фіктивності, та за ІІ квартал 2011 року в сумі 29268189 грн. за рахунок безпідставного відображення платником у складі витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування попередніх податкових періодів в сумі 29224789 грн. (в т. ч. 26974576 грн. - від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік та 2250213 грн. - 80% від суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік) та в сумі 43400 грн. за рахунок встановлених взаємовідносин з СГД, які мають ознаки фіктивності.

Таким чином, перевіряючими на підставі матеріалів попередньої перевірки зроблено висновок про те, що сума збитків у розмірі 32725447 не підлягає включенню до складу витрат звітних податкових періодів 2011 року (за матеріалами попередньої перевірки податкові повідомлення - рішення не приймалися)( ст. 14 акту).

Згідно абз. 1 п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, у відповідності до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується: у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

А тому, до складу валових витрат І кварталу 2011 року і всього року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, як ті, які утворились станом на 1 січня 2010 року, так і ті, які виникли протягом 2010 року. Відповідно, розрахунок об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року мав здійснюватись з обліком у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, яке утворилось станом на 1 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.

Водночас, до складу валових витрат ІІ календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, яка, в свою чергу, розраховується з обліком у складі валових витрат І календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, які утворились станом на 1 січня 2010 року, а також тих, які виникли протягом 2010 року. Надалі розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ і ІІІ кварталів, ІІ - ІУ кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому податковим законодавством не передбачено можливості обмежувати формування витрат ІІ кварталу і в цілому у 2011 році лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме в І кварталі 2011 року, без урахування не погашених наростаючим підсумком сум негативного значення попередніх податкових періодів, та прямо передбачено право враховувати у складі валових витрат І кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем до складу витрат 2-4 кварталів 2011 року правомірно включено від'ємне значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року.

Крім того, суд звертає увагу на те, що за результатами попередньої перевірки ( акт від 10.10.2011 року № 4465/23-1/35343771, в якому сума від'ємного значення оподаткування за перший квартал 2011 року зменшена на 3457258,00 грн. за рахунок встановлених взаємовідносин з СГД, які мають ознаки фіктивності), податковим органом не виносились податкові повідомлення-рішення.

Проте, у відповідності до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу.

Вказане свідчить про протиправність дій податкового органу щодо включення даних попередніх перевірок до висновків акту від 29.07.2013 року № 486/22-2/35343771, оскільки, на відміну від податкових повідомлень-рішень, самі по собі висновки перевірок не породжують відповідні обов'язки для позивача.

Також слід зазначити, що позивач просить скасувати податкове повідомлення - рішення в частині нарахування податку на прибуток за основним платежем в сумі 7549823,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 3019,00 грн., оскільки визнав заниження податку на прибуток у сумі 405 грн. по простроченій кредиторській заборгованості у 2012 році на суму 1929 грн. у зв"язку з чим останнім сплачено податковий борг по податку на прибуток основного платежу у сумі 405,00 грн. та штрафну санкцію у сумі 101 грн.

Отже, з огляду на викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 000068222 в частині нарахування податку на прибуток за основним платежем в сумі 7549823,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 3019,00 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

4. Що стосується оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 000069222 про нарахування частини чистого прибутку (доходу), у тому числі за основним платежем в розмірі 23683,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 5921,00 грн. судом встановлено наступне.

В акті перевірки, зокрема, зазначається (ст. 25-27 акту), що за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року позивачем задекларовано частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у сумі 10343000 грн. Перевіркою повноти визначення частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності за вказаний період встановлено його заниження всього в сумі 23683 грн., в т.ч. по податкових періодах: 9 місяців 2011 року в сумі 5684802 грн.; 2011 рік в сумі 23683 грн. Перевіркою встановлено, що за рахунок завищення собівартості послуг заниження чистого прибутку підприємства ( у періодах, коли підприємство мало балансовий прибуток у перевіряємому періоді - 9 місяців 2011 р. та 2011 р.) всього в сумі 47366 грн., в т. ч.: 9 місяців 2011 року в сумі 22604; 2011 рік в сумі 47366 грн., що призвело до заниження суми відрахувань до бюджету частини прибутку (доходу) всього в сумі 23683 грн. ( 50% від суми чистого прибутку).

На думку податкового органу підприємством порушено ст. 29 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року, Постанову Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 138 "Про затвердження порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями", п. 29 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97- ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" та Рішення Житомирської міської Ради від 03.03.2011 року № 62, в результаті чого занижено показник рядка "Чистий прибуток" в сумі 47366 грн. за 2011 рік, у зв'язку з чим не доплачено до місцевого бюджету 23683,00 грн.

Такий висновок зроблений відповідачем на підставі того, що позивачем завищено собівартість реалізованих послуг в сумі 128280 грн. за рахунок нарахування амортизацій по виробничих основних засобах та проведення поліпшень виробничих основних засобів, які отримано у перевіряємому періоді від осіб, які мають певні ознаки фіктивності та в ланцюгах поставок яких не підтверджено походження товару та реальність здійснення господарської діяльності з вище згаданими контрагентами позивача (ТОВ "Ангстрем Контіненталь", ТОВ "Мадіа-Трейд", ДП ІЦ "Техно Ресурс" , ТОВ "Евентус").

У відповідності до ч. 1, п.1 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами. До доходів загального фонду Державного бюджету України належать податок на прибуток підприємств (крім податку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 69 цього Кодексу).

П. 2 ч.1 ст. 69 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності. Податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, селищних та сільських бюджетів.

Пунктом 29 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.

Так, відповідно до рішення Житомирської міської Ради від 03.03.2011 року № 62 ( з внесеними змінами від 07.12.2011 р., Рішення № 239), ставка відрахувань для комунальних підприємств та їх об'єднань по м. Житомиру визначена у розмірі 50%.

Враховуючи наведене, суд не вбачає порушення комунальним підприємством норм законодавства, оскільки, як встановлено судом, позивачем не було завищено собівартості послуг в сумі 128280,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Ангстрем Контіненталь", ТОВ "Мадіа-Трейд", ДП ІЦ "Техно Ресурс" , ТОВ "Евентус".

Отже, відповідач прийшов до помилкового висновку про заниження підприємством суми відрахувань до бюджету частини чистого прибутку в сумі 23683 грн., а тому спірне податкове повідомлення рішення № 000069222 про нарахування частини чистого прибутку в зазначеній сумі та нарахування відповідних штрафних санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

5. Щодо податкового повідомлення-рішення № 000065222 про нарахування плати за землю в сумі 2651147,82 грн. та штрафних санкцій в сумі 66286,96 грн. судом встановлено наступне:

На думку податкового органу позивачем порушено вимоги п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок (плату) за землю в сумі 265147,82 грн. (ст. 32 акту).

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

При цьому податковий орган посилається на рішення міськвиконкому № 610 від 09.08.2007 року від 09.08.2007 року та № 653 від 24.09.2009 року, відповідно до яких комунальне майно, яке передавалось в оренду ЖОПТМ "Житомиртеплокомуненерго", передається як внесок в статутний фонд КП "Житомиртеплокомуненерго" ЖМР, а саме: основні засоби, виробничі запаси та незавершені капітальні вкладення тощо, що належить до комунальної власності ( ст. 32 акту)

На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок, що позивач відповідно до умов п. 287.6 ст. 287 ПК України є платником податку (плати) за земельну ділянку.

Проте, суд не погоджується з таким висновком, з огляду на нормативне врегулювання спірних правовідносин та наступні встановлені обставини справи.

Статтею 269 ПК України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об'єктами оподаткування відповідно є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 ПК України).

Порядок обчислення плати за землю регулюється ст. 286 Податового кодексу України та відповідно до п.286.1 зазначеної статті, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані, що земельний кадастр містить дані про реєстрацію права власності за позивачем чи користування ним земельною ділянкою.

Вказане також підтверджується листом Управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області від 12.11.2013 року № 3081, відповідно до якого, повідомлено, що станом на 01.01.2013 року відомості щодо реєстрації права власності чи права користування земельними ділянками в місті Житомирі за Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради відсутні.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.123 Земельний кодекс України від 25.10.2001, № 2768-III (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ЗК України) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. льних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Водночас, в ч. 1 ст. 124 ЗК України зазначається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Згідно ч.3,5 ст. 126 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Проте, судом встановлено, що у позивача відсутні відповідні документи про право власності (право постійного користування) на земельну ділянку, яка знаходиться під отриманими ним будівлями (відповідно до рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради № 610 від 09.08.2007 року від 09.08.2007 року та № 653 від 24.09.2009 року).

Крім іншого, податковим органом в судовому засіданні не надано беззаперечних доказів наявності правовстановлюючих чи правопосвідчуючих документів на право постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, суд спростовує твердження відповідача, про те, що позивач є платником плати за землю та відповідно вважає податкове повідомлення - рішення № 000065222 про нарахування плати за землю в сумі 265147,82 грн. та штрафних санкцій в сумі 66286,96 грн. протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

6. Що стосується податкового повідомлення рішення № 000066222, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 340,00 грн., судом встановлено, що вказане рішення винесене відповідачем за порушення ст. 285, п. 286.2 ст. 286 ПК України, а саме не подання у встановлені законодавством терміни до податкового органу податкових декларацій по платі за землю за 2012 та 2013 рік.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Враховуючи той факт, що позивач не є платником плати на землю, а тому він звільняється від обов'язку щодо подання до податкового органу відповідної декларації.

Отже, підприємством не порушено вимоги ст. 285 та п. 286.2 ст. 286 ПК України, а тому податкове повідомлення - рішення № 000066222, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 340,00 грн. за не подання звітності є протиправним, та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд вбачає протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки вони винесені не на підставі та не в межах вимог чинного законодавства, а тому вони підлягають визнання нечинними та скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області від 16.08.2013року № №000069222, №000067222, №000065222, №000066222, №000070222 та № 000068222 в частині нарахування податку на прибуток за основним платежем в сумі 7549823,00 грн. та штрафних санкцій 3019,00грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 19 грудня 2013 р.