Постанова № 36603118, 14.01.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.01.2014 справа №905/1387/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПопков Д.О. Дучал Н.М., Сгара Е.В.при секретарі судового засідання Кулявець Ю.В.за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 особистовід відповідача: від третьої особи:Черніков О.О. за довіреністю не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Макіївка Донецької областіна рішення господарського суду Донецької області від19.08.2013р. (повний текст підписано 27.08.2013р.) по справі№905/1387/13-г (головуючий суддя Риженко Т.М., судді Демідова П.В., Уханьова О.О.) за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Макіївка Донецької області до Спеціалізованого комунального підприємства «Благоустрій», м. Макіївка Донецької області за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачаВиконавчий комітет Макіївської міської ради, м. Макіївка, Донецька областьпрозобов'язання укласти договір про надання ритуальних послуг

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Макіївка Донецька області (Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про зобов'язання Спеціалізованого комунального підприємства «Благоустрій», м. Макіївка Донецької області (Відповідач)укласти договір про надання ритуальних послуг.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.04.2013р. до участі у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача залучено Виконавчий комітет Макіївської міської ради.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.08.2013р. (головуючий суддя Риженко Т.М., судді Демідова П.В., Уханьова О.О.), вмотивованим висновком про необов'язковість в силу закону укладання спірного договору для Відповідача, у позовних вимогах відмовлено у повному обсягу.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 19.08.2013р. у справі №905/1387/13-г, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, зобов'язавши Спеціалізоване комунальне підприємство «Благоустрій» укласти з Позивачем договір про співробітництво з наданням ритуальних послуг в запропонованій редакції, стягнувши понесені судові витрати.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає: неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, а саме - помилковість висновку місцевого суду про необов'язковість укладання спірного договору, що зумовило ненадання належної правової оцінки відмови Відповідача від укладання такого договору.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. за результатами автоматичного розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Зубченко І.В. судді Марченко О.А., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 09.10.2013р.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. у зв'язку із перебуванням судді Татенко В.М. у відпустці його було замінено на суддю Радіонову О.О. та відкладено розгляд справи на 13.11.2013р.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013р. за результатами повторного автоматичного розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) суддя Марченко О.А., судді Радіонова О.О., Татенко В.М. та відкладено розгляд справи на 13.01.2014р. о 13:30 годин.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 09.01.2014р. за результатами повторного автоматичного розподілу справи у зв'язку із відпусткою судді Марченко О.А., сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) суддя Попков Д.О., судді Дучал Н.М. та Сгара Е.В.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у судовому засіданні 13.01.2014р. підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсягу.

Представник Відповідача у судовому засіданні 13.01.2014р. проти задоволення скарги заперечив з підстав, викладених у наданому відзиві №18/01-220 від 02.10.2013р. (а.с.а.с.159-161) та поясненнях №18/01-7 від 13.01.2014р. (а.с.а.с.193-197), наполягаючи на законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Представник Третьої особи у судове засідання 13.01.2014р. не з'явився, однак через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу (а.с.191), яким просив відмовити у її задоволені. За висновком апеляційного суду відсутність представника належним чином повідомленої про судовий розгляд Третьої особи не перешкоджає розгляду скарги по суті та не може вважатися підставою для подальшого відкладання її розгляду.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, Відповідач згідно із рішенням Макіївської міської ради №17/18 від 17.12.2003р. про його створення та затвердження статуту є ритуальною службою м. Макіївки у розумінні ст.9 Закону України «Про поховання та похоронну справу».

Позивач в порядку, визначеному п.8 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України №193 від 19.11.2003р. (далі - Типове положення про ритуальну службу в Україні), звернувся до Відповідача із заявою від 16.01.2013р. з визначеними додатками (а.с.9) про укладання з ним договору про надання ритуальних послуг у запропонованій редакції від 17.01.2013р. (а.с.а.с.14,15).

Відповідач, в свою чергу, листом №18/01-15 від 29.01.2013р. (а.с.а.с.12, 13) зазначив про недоцільність укладання означеного договору, посилаючись на: неналежність оформлення додатків до заяви, відсутність обов'язку з укладання договору, відсутністю відомостей про наявність у заявника достатньої необхідної матеріально-технічної бази та про необхідну кількість кваліфікованих фахівців для роботи з замовниками ритуальних послуг, відсутність потреби у залученні додаткових суб'єктів господарювання для надання ритуальних послуг та наявні порушення вимог чинного законодавства у діяльності Відповідача протягом 2012р.

За таких обставин, Позивач звернувся до місцевого суду з позовом про зобов'язання Відповідача укласти спірний договір у відповідній редакції, у задоволені якого Господарським судом Донецької області відмовлено у повному обсягу.

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги з огляду на таке:

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України застосування відповідного судового захисту (задоволення позовних вимог) вимагає одночасної наявності наступної сукупності умов:

- наявність у позивача захищуваного суб'єктивного права або інтересу;

- наявність факту порушення (невизнання чи оспорювання) означеного права або інтересу з боку відповідача;

- адекватність запропонованого способу судового захисту (відповідність предмету позову законодавству та фактичним обставинам).

Відсутність або недоведеність будь-якої з означених умов має наслідком відмову у задоволені позову.

Виходячи із обраного Позивачем способу судового захисту та приведеного обґрунтування необхідності його застосування, порушенням свого захищуваного права з боку Відповідача, Скаржник вважає безпідставну відмову в укладанні спірного договору, що, на його думку, є достатньою підставою для спонукання до примусового укладання означеного договору у судовому прядку.

У світлі викладеного, предметом доказування у розглядуваній справі для Позивача, серед іншого, є наявність у Відповідача обов'язку на укладання спірного договору, невиконання якого і є порушенням з боку останнього, а захищуваним суб'єктивним правом, в свою чергу, є право вимагати укладання такого договору.

Разом із тим, як вбачається із позовної заяви та апеляційної скарги, підставою для існування такого обов'язку у Відповідача і права у себе Скаржник вважає положення ч.1 ст.12 Закону України «Про поховання та похоронну справу». Між тим, означене твердження Позивача зумовлено хибним розумінням сутності означеної норми, яка, натомість, місцевим судом в переглядуваному рішенні застосована належним чином.

Наразі, відповідно до вказаної норми Закону України «Про поховання та похоронну справу» у сукупністю із ч.1 ст.10 цього Закону встановлено обов'язкову кваліфікуючу ознаку наявності у суб'єкта господарювання статусу виконавця послуг з організації і проведення поховання - такий суб'єкт господарювання або повинен бути ритуальною службою, або мати укладений договір з ритуальною службою. Таким чином, означеними законодавчими приписами встановлено вимогу про обов'язковість саме для суб'єкта господарювання (Позивача у розглядуваному випадку) мати відповідний договір з ритуальною службою, що Скаржником безпідставно ототожнено із обов'язком ритуальної служби за будь-яких обставин укладати запропонований їй договір.

Такого імперативного обов'язку Відповідача положення Закону України «Про поховання та похоронну справу» не встановлюють, що цілком узгоджується із належним чином застосованими місцевим судом нормами п.3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.67 Господарського кодексу України, якими встановлено принцип свободи договору. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що Закону України «Про поховання та похоронну справу», який набув чинності одночасно із Господарським та Цивільним кодексами України, не містить по відношенню до них спеціальних правил щодо обмеження принципу свободи договору у розглядуваній сфері суспільних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України особа не може бути примушена роботи те, що не є обов'язковим для неї згідно з законодавством. Аналогічні положення у цивільних правовідносинах закріплені ч.ч.1 і 2 ст. 14 Цивільного кодексу України. В свою чергу, за спеціальною для обраного Позивачем способу судового захисту нормою ч.3 ст.179 Господарського кодексу України визначені випадки, коли укладання договору є обов'язковим для обох сторін (а не однієї, як випливає зі змісту ч.1ст.12 Закону України «Про поховання та похоронну справу»), до яких віднесено: відповідний договір заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, наявність прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Враховуючи, що ані доказів, ані обґрунтування того, що спірний договір засновано на державному замовлені, обов'язковому для виконання сторонами, суду не доведено, єдиним критерієм для визначення існування у Відповідача обов'язку укладання спірного договору у розумінні ч.1 ст.19 Конституції України та ч.ч.1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України є наявність прямої вказівки саме закону на обов'язковість для обох сторін укладати такий договір. При цьому, за змістом ч.1 ст.187 Господарського кодексу України, з огляду на відсутність доказів про укладання сторонами попереднього договору або угоди про передачу відповідного переддоговірного спору на розгляду суду, можливість зобов'язання укласти спірний договір у судовому порядку також перебуває у залежності від обов'язковості укладання договору в силу закону.

В свою чергу, як правомірно наголошує Відповідач у поясненнях №18/01-7 від 13.01.2014р., законом є нормативно-правий акт, право прийняття якого згідно розтлумачених Конституційним Судом України у рішенні №17-рн/2002 від 17.10.2002р. ст.ст.75, 82, 84, 91, 104 Конституції України належить виключно Верховній Раді України.

За таких обставин, Типове положення про ритуальну службу в Україні, що є підзаконним нормативно-правовим актом, зміст п.8 якого визначає процедуру укладання договору між суб'єктом господарювання і ритуальною службою, не може вважатися належною у розумінні ч.3 ст.179, ч.1 ст.187 Господарського кодексу України правовою підставою для встановлення обов'язку Відповідачеві на необхідність укладання з Позивачем спірного договору незалежно від наявності власної згоди на це.

Оскільки ч.1 ст.187 Господарського кодексу України визначає повноваження суду при вирішенні спорів такого роду, її дотримання судом при вирішенні спору є обов'язковим в силу ч.1 ст.19 та п. 1 ч.3 ст.129 Конституції України.

Застосувавши належним чином приведені вище норми матеріального права, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у Позивача права вимоги укладання Відповідачем спірного договору, якому б кореспондував імперативний встановлений законом обов'язок останнього укладати такий договір (приймати відповідну пропозицію), що унеможливлює наявність порушення з боку Відповідача при відхиленні оферти та спростовує доводи Скаржника в цій частині. Враховуючи, що означена підстава відмови від укладання договору була приведена за змістом листа №18/01-15 від 29.01.2013р. та є цілком самодостатньою для обґрунтування позиції Спеціалізованого комунального підприємства «Благоустрій», м. Макіївка Донецької області, правова оцінка решти викладених в цьому листі підстав для відхилення є зайвою, оскільки жодною мірою не впливає на необов'язковість для Відповідача укладати спірний договір в силу закону.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про юридичну неспроможність доводів апеляційної скарги, що зумовлює її відхилення у повному обсягу та залишенням переглядуваного рішення без змін із віднесенням на Скаржника в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрат зі сплати судового збору за подання скарги, оскільки будь-яких інших підстав для скасування чи зміни судового рішення, передбачених ст.104 цього Кодексу, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Макіївка Донецької область на рішення Господарського суду Донецької області від 19.08.2013р. у справі №905/1387/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 19.08.2013р. у справі №905/1387/13-г залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена

до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Д.О. Попков

Судді: Е.В. Сгара

Н.М. Дучал

Надруковано 5 прим.: 1,2 - сторонам, 3 - у справу, 4 - ДАГС, 5 - ГСДО.