Постанова № 36602264, 13.01.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.01.2014 справа №913/2700/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: М'ясищева А.М., Сгара Е.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Русланова Г.М. за посвідченням;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Кушнарьов В.О. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ЛугЦентроКуз ім. С.С. Монятовського», м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. (повний текст від 06.12.2013р.) у справі №913/2700/13 (суддя Паляниця Ю.О.)

за позовом Прокурора Жовтневого району м. Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради, м. Луганськ

до Приватного акціонерного товариства «ЛугЦентроКуз ім. С.С. Монятовського», м. Луганськ

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Жовтневого району міста Луганська звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Луганської міської ради, м. Луганськ, до Закритого акціонерного товариства «ЛугЦентроКуз», м. Луганськ, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.07.2006р., державна реєстрація від 09.08.2006р. №040640200382, укладеного із ЗАТ «ЛугЦентроКуз» відносно земельної ділянки загальною площею 0,3614га під будівництво та розміщення дороги за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе (біля будинку №107).

Заявою від 29.10.2013р. №38-с-13-13 прокурор в порядку ст.22 ГПК України уточнив позовні вимоги та просив суд внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 25.07.2006р., державна реєстрація від 09.08.2006р. №040640200382, укладеного із ЗАТ «ЛугЦентроКуз» відносно земельної ділянки загальною площею 0,3614га під будівництво та розміщення дороги за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе (біля будинку №107), а саме: п.4.1 розділу «Орендна плата» вищевказаного договору викласти у наступній редакції: «Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного) у гривнях, збільшеного на коефіцієнт 3».

Ухвалою від 02.12.2013р. господарський суд Луганської області замінив найменування відповідача із Закритого акціонерного товариства «ЛугЦентроКуз» на Приватне акціонерне товариство «ЛугЦентроКуз ім. С.С. Монятовського».

02.12.2013р. господарським судом було прийнято рішення у справі №913/2700/13, яким уточнені позовні вимоги прокурора задоволено у повному обсязі з посиланням на невідповідність п.4.1 спірного договору приписам п.274.1 ст.274, п.п.288.5.1, 288.5 ст.288 Податкового кодексу України, положенням рішення Луганської міської ради №9/12 від 27.05.2011р., передбачену у спірному договорі можливість перегляду розміру орендної плати, а також наявність доказів надсилання позивачем пропозиції про внесення відповідних змін до укладеного з відповідачем договору. При цьому, суд першої інстанції не прийняв до уваги клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв'язку з розглядом Жовтневим районним судом м. Луганська справи №435/10290/13-а за адміністративним позовом ПрАТ «ЛугЦентроКуз ім. С.С. Монятовського» до Луганської міської ради, Управління Луганської міської ради з питань земельних відносин про визнання дій неправомірними, оскільки відповідачем не було надано доказів в обґрунтування того, яким чином ймовірне скасування рішення №35/36 від 27.06.2013р. Луганської міської ради або визнання дій з його прийняття неправомірними може вплинути на розгляд справи №913/2700/13.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. у справі №913/2700/13 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки саме внесенні змін до спірного договору оренди землі є предметом спору, який розглядається Жовтневим районним судом м. Луганська (справа №2а/435/330/13). За висновком скаржника, судом не було надано оцінки тому факту, що саме внесення змін до договору оренди з коефіцієнтом 3 є предметом розгляду даної справи, а вони були внесені позивачем на підставі оскаржуваного відповідачем рішення Луганської міської ради №35/36 від 27.06.2013р. «Про деякі питання щодо розгляду акту ревізії фінансово-господарської діяльності Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів за 2010-2011 роки та завершений звітний період 2012 року».

Крім того, за твердженням апелянта, внесення спірних змін до договору оренди землі погіршує становище відповідача як орендаря, тому застосування приписів Податкового кодексу України в даному випадку є неприпустимим та положення укладеного між сторонами договору повинні залишатись незмінними. Також апелянт посилається на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження необхідності застосування до спірних правовідносин приписів ст. 651 ЦК України, а також на те, що до спірних правовідносин законом не встановлено обов'язку орендаря та орендодавця змінювати умови договору оренди землі щодо розмірів орендної плати до 3% від грошової оцінки землі у разі зміни граничних розмірів орендної плати, встановлених законом.

Вищевикладене, на думку заявника, не було взято до уваги судом першої інстанції, що є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення місцевого господарського суду.

Представник позивача у судове засідання не з'явився з невідомих підстав, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 26.12.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаного представника за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Луганської міської ради №36/125 від 27.09.2005р. Закритому акціонерному товариству «ЛУГЦЕНТРОКУЗ» (на даний час - Приватне акціонерне товариство «ЛугЦентроКуз ім. С.С. Монятовського») було, зокрема, передано в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,3614га під будівництво та розміщення дороги за адресою: вул. Фрунзе (біля будинку №107).

25.07.2006р. між Луганською міською радою (орендодавцем) та Закритим акціонерним товариством «ЛУГЦЕНТРОКУЗ» (орендарем) було укладено договір оренди землі (зареєстрований, про що в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Жовтневого району м. Луганська вчинено запис від 09.08.2006р. за №040640200382), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове (49 років) платне користування земельну ділянку площею 0,3614га під будівництво та розміщення дороги, яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе (біля будинку №107).

Пунктом 2.4 договору сторони визначили, що на момент укладення договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 283 460,48грн.

Відповідно до п.4.1 договору річна орендна плата встановлюється в розмірі земельного податку (річного) у гривнях збільшеного на коефіцієнт 2,5 (довідка розрахунку розмірів земельного податку (річного) додається до договору та є його невід'ємною частиною.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексу інфляції, який враховується при визначенні індексації, яка проводиться у порядку, визначеному у п.4.2 даного договору, а також з урахуванням змін розмірів земельного податку, що відбуваються протягом терміну дії договору оренди (п.4.3 договору).

Згідно п.4.5 договору, розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором, - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, - в інших випадках, передбачених законом.

В пункті 11.1 договору сторони узгодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Вищевказану земельну ділянку було передано орендарю згідно акту приймання-передачі від 10.08.2006р.

В подальшому, у зв'язку з прийняттям Луганською міською радою рішення №9/12 від 27.05.2011р., яким регулюється порядок встановлення розміру орендної плати за землю при передачі земельних ділянок в оренду та при внесенні змін до договорів оренди землі щодо зміни розміру річної орендної плати в залежності від видів діяльності, які здійснюються на земельній ділянці, а також у відповідності з п.288.5 ст.288 Податкового кодексу, позивач звертався до відповідача з листом №01/03-13/7030/0/2-12 від 20.11.2012р., в якому пропонував внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 25.07.2006р., державна реєстрація від 09.08.2006р. №040640200382, а також додавав проект договору про внесення змін до спірного договору. У відповідь листом №10 від 04.01.2013р. відповідач відмовився від пропозиції позивача, що зумовило звернення прокурора до суду з відповідним позовом (з урахуванням уточнення).

Як зазначалось вище, господарський суд Луганської області уточнені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Статтею 206 Земельного кодексу встановлено, що використання землі у Україні є платним. Згідно ст. 126 вказаного кодексу, оренда землі посвідчується договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Під час дії спірного договору набув чинності Податковий кодекс України, пункт 288.1 статті 288 якого визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, розмір орендної плати не може бути меншим трикратного розміру земельного податку для інших категорій земель.

Згідно п. 274.1 ст.274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2011р. Луганською міською радою було прийнято рішення №9/12, яким визначено, що при прийнятті міською радою рішень про передачу фізичним та юридичним особам в оренду земельних ділянок та при внесенні змін до вказаних рішень та договорів оренди землі щодо зміни розміру річної орендної плати, розмір річної орендної плати за земельну ділянку встановлюється у цих рішеннях та у договорах оренди землі у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту залежно від мети використання земельної ділянки, яка (мета) та які (договірні коефіцієнти) зазначені у додатку до цього рішення, при цьому розмір річної орендної плати за будь-яку земельну ділянку повинен бути не меншим ніж трикратний розмір земельного податку за цю земельну ділянку, який (розмір земельного податку) передбачений Податковим кодексом України та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки. Згідно додатку до вказаного рішення, договірний коефіцієнт за використання земельної ділянки (інші об'єкти) встановлено у розмірі 3. Зазначене рішення оприлюднене у газеті «Жизнь Луганська» №23 (1095) від 01.06.2011р.

Таким чином, за висновком судової колегії, пункт 4.1 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 25.07.2006р. не відповідає вимогам чинного земельного, податкового законодавства та вказаному нормативно-правовому акту Луганської міської ради в частині визначення розміру річної орендної плати.

Згідно з матеріалами справи, Луганська міська рада зверталась до відповідача з пропозицією про приведення договору оренди землі у відповідність з вимогами чинного законодавства, проте докази вирішення цього питання в позасудовому порядку в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до приписів ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У пункті 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами і доповненнями) викладено правову позицію про те, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За таких обставин, судова колегія вважає позовні вимоги про внесення змін у п.4.1 спірного договору обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання заявника апеляційної скарги на невмотивоване незадоволення судом першої інстанції клопотання відповідача про зупинення провадження у справі судова колегія до уваги не приймає, оскільки по-перше, до матеріалів справи не додано жодного доказу на підтвердження того, що рішення Луганської міської ради №35/36 від 27.06.2013р. «Про деякі питання щодо розгляду акту ревізії фінансово-господарської діяльності Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів за 2010-2011 роки та завершений звітний період 2012 року» є пов'язаним з предметом розгляду справи №913/2700/13, як і самого тексту зазначеного рішення Луганської міської ради, а також інших процесуальних документів у справі №435/10209/13-а крім ухвали Жовтневого районного суду міста Луганська від 27.09.2013р. про відкриття адміністративного провадження. Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу заявника апеляційної скарги на те, що в силу приписів ст.112 ГПК України останній не позбавлений можливості в подальшому за наявності передбачених законом підстав звернутись до суду першої інстанції з відповідною заявою у разі наявності істотних для цього обставин.

З огляду на наведене, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. у справі №913/2700/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються приписами чинного законодавства, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на скаржника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. (повний текст від 06.12.2013р.) у справі №913/2700/13 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ЛугЦентроКуз ім. С.С. Монятовського», м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. (повний текст від 06.12.2013р.) у справі №913/2700/13 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: А.М М'ясищев

Е.В. Сгара

Надруковано примірників - 7

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

2-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС