Рішення № 36602236, 17.12.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 р. Справа № 5024/1941/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Скадовського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ

до :

відповідача - 1: Виконавчого комітету Скадовської міської ради Херсонської області, м.Скадовськ

відповідача - 2: Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ

відповідача - 3: Дочірнього підприємства "Санаторій для дітей з батьками "Скадовськ", м.Скадовськ

про визнання недійсним свідоцтва про право власності та рішення про видачу свідоцтва про право власності

за участю прокурора Федоренко О.Б., посвідчення № 004812 від 20.09.2012р.;

представників сторін:

від позивача - Кувшинова А.О., уповн. представник, довіреність № 392 від 12.12.2012р.;

від відповідача - 1 - не прибув;

від відповідача - 2 - не прибув

від відповідача - 3 - не прибув.

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом Прокурора Скадовського району Херсонської області, в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, до Виконавчого комітету Скадовської міської ради Херсонської області (відповідач-1), Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Дочірнього підприємства "Санаторій для дітей з батьками "Скадовськ" (відповідач-3) з вимогами визнати недійсним свідоцтво від 17.03.1999р. про право власності Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на будівлі та споруди пансіонату з лікуванням "Скадовськ" Миколаївського відділення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (місцезнаходження - Херсонська обл, м. Скадовськ, вул.Набережна,1), а також, визнати недійсним рішення відповідача-1 від 26.02.1999р. № 48, на підставі якого було видано вказане свідоцтво про право власності. Позовні вимоги обґрунтовано нормами ч. 2 ст. 121 Конституції України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 203-213, 216, 657, 321, 325, 328, 331, 388 Цивільного кодексу України, положеннями постанови Верховної Ради УРСР від 29.11.1990р. № 506 "Про захист суверених прав власності УРСР", постанови Верховної ради України від 04.02.1994р. "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" та твердженнями про те, що прийняття відповідачем-1 оспорюваного рішення сприяло незаконному вибуттю із державної власності комплексу будівель та споруд пансіонату з лікуванням "Скадовськ", який діє з 1921 року, будувався поступово у 60-80-х роках минулого століття на кошти Всеукраїнської республіканської професійної спілки та підприємств, з подальшою безоплатною передачею будівель оздоровчому закладу, у зв'язку із чим прийняття відповідачем-1 цього рішення та, в подальшому, видача на підставі цього рішення свідоцтва від 17.03.1999р. про право власності ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (надалі - ЗАТ "Укрпрофоздоровниця") на будівлі та споруди пансіонату з лікуванням "Скадовськ" порушує інтереси держави Україна.

Разом з позовною заявою прокурором подано клопотання про поновлення строку позовної давності (т.1 а.с.13).

Крім цього, прокурором надано додаткові пояснення на підтвердження обґрунтованості позиції прокурора у спорі (т.4 а.с.142-145; т.5 а.с.10).

Фонд державного майна України надав письмові пояснення (т.1 а.с.99-106; т.4 а.с.152-156), згідно з якими підтримує позицію прокурора у спорі, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стверджуючи про протиправність прийняття відповідачем-1 оспорюваного рішення та про порушення внаслідок прийняття цього рішення прав держави як власника пансіонату з лікуванням "Скадовськ" Миколаївського відділення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

Відповідач-2, ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (надалі - ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"), змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (надалі - ПрАТ "Укрпрофоздоровниця"). Це слідує з п.1.1. статуту ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" від 29.03.2011р., зареєстрованого 05.05.2011р. державним реєстратором Печерської районної у м.Києві державної адміністрації (т.2 а.с.46-47) та спец.витягу на ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" за станом на 31.10.2011р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с89-91). Суд зазначає про вказане у відповідності до п. 1.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", із змінами та доповненнями, оскільки зміна найменування відповідача-2 не є реорганізацією відповідача-2.

ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" надало відзив на позов (т.4 а.с.20-23), згідно з яким заперечує проти задоволення позовних вимог, у зв'язку із їхньою необґрунтованістю, просить відмовити у задоволенні позову повністю. У відзиві стверджується про те, що ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" є єдиним власником комплексу будівель та споруд пансіонату з лікуванням "Скадовськ", набуло право власності на це нерухоме майно на законних підставах, на даний час право власності на вказаний комплекс нерухомого майна належить ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на підставі свідоцтва про право власності від 12.05.2009р. серія САС 267152 виданого на підставі рішення відповідача-1 від 15.04.2009р. № 109. Також, у відзиві стверджується про те, що на спірне нерухоме майно не поширюється дія Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", постанов Верховної Ради України "Про майнові комплекси і фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 10.04.1992р. та "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994р., оскільки передача майна державою у відання профспілковим організаціям, фактично, передбачала передачу такого майна у власність цих недержавних організацій. У відзиві, додатково зазначено, що на спірне нерухоме майно не розповсюджується дія постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960р., оскільки це майно будувалося після 1960 року за кошти профспілок.

ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" подано клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності до заявлених позовних вимог (т.4 а.с.8-9). Дане клопотання обґрунтоване твердженнями про прийняття Вищим арбітражним судом України 20.01.1997р. рішення у справі № 137/7, згідно з яким відмовлено у задоволенні позову Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсними установчих документів вказаного закритого акціонерного товариства. Цей позов був мотивований неналежністю майна, внесеного до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" його засновнику - Федерації профспілок України, а також, тим, що органом управління цим майно є позивач. Проте, рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. у справі № 137/7 було встановлено, що майно, на базі якого створено ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", передано Радою Міністрів УРСР Укрпрофраді, правонаступником якої є Рада Федерації незалежних профспілок України. На підставі цього, ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" стверджується, що позивач не міг не знати про факт перебування спірного нерухомого майна у володінні АТ "Укрпрофоздоровниця", оскільки був стороною у справі № 137/7. Також, у клопотанні вказано про те, що згідно з приписами ст.257 Цивільного кодексу України строк позовної давності для звернення позивача до суду з позовом з вимогами про визнання недійсним рішення відповідача-1 від 26.02.1999р. № 48 сплинув 26.02.2002р.

ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" надано копії документації на підтвердження факту будівництва комплексу спірного нерухомого майна після 1960 року (т.4 а.с.35-122) та додаткові письмові пояснення (т.4 а.с.130-132) на підтвердження обґрунтованості позиції ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" у спорі.

Також, ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" подано клопотання про припинення провадження у справі, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (т.4 а.с.16-17), оскільки ухвалою господарського суду Херсонської області від 06.07.2011р. вих. № 11/1456 на підставі п.1 ч.1 ст.62 ГПК України відмовлено у прийнятті позовної заяви прокурора Скадовського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" в частині вимог про визнання незаконним рішення відповідача-1 № 48 від 26.02.1999р. та про визнання недійсним 5 (п'яти) свідоцтв про право власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на будівлі та споруди санаторію "Скадовськ", а повторне звернення з аналогічним позовом до господарського суду не допускається. У задоволенні цього клопотання ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" судом відмовлено, згідно з ухвалою від 08.04.2013р.

Крім цього, ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" подано клопотання про відкладення розгляду справи з 17.12.2013р. на іншу дату, у задоволенні якого судом відмовлено, з зазначених у мотивувальній частині даного рішення підстав.

Згідно з ухвалою від 11.02.2013р. дану справу було прийнято до провадження судом у теперішньому його складі.

Згідно з ухвалами від 08.04.2013р. та 14.05.2013р. строк розгляду справи продовжено судом понад встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України строк, у сукупності до 23.05.2013р.

Згідно з ухвалою від 23.05.2013р. провадження у справі було зупинено, у зв'язку з направленням судом повідомлення, разом з окремими матеріалами справи, до слідчих органів.

Згідно з ухвалою від 03.12.2013р. провадження у справі було поновлено, після усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, строк розгляду справи продовжено до 17.12.2013р., включно, та розгляд справи призначений на 17.12.2013р.

На підставі клопотання ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" (т.4 а.с.147) у судових засіданнях 08.04.2013р., 18.04.2013р., 14.05.2013р., 23.05.2013р. та 17.12.2013р. здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами, а саме - програмно-апаратним комплексом "Оберіг".

У засіданні 18.04.2013р. судом проведений огляд оригіналів паспортів технічного стану на споруди та будівлі - складові спірного комплексу нерухомого майна, які надало ПрАТ "Укрпрофоздоровниця".

Відповідачі у даній справі належним чином повідомлені про дату та місце розгляду справи. До суду повернулися та залучені судом до матеріалів справи поштові повідомлення про отримання рекомендованих листів з ухвалою суду від 03.12.2013р. за вказаними у позовній заяві адресами відповідачів у справі: 06.12.2013р. - відповідача-1 (т.5 а.с.26), 10.12.2013р - ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" (т.5 а.с.28), 06.12.2013р - відповідача-3 (т.5 а.с.27).

Проте, представники відповідачів у судове засідання не прибули. Про причини цього, відповідачі-1 та відповідачі-3 суду не повідомили.

Суд не витребовував від прокурора та сторін згідно з ухвалою від 03.12.2013р. додаткові документи (докази). Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Виходячи з цього, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами, за відсутності представників відповідачів. Розгляд справи за відсутності представників відповідачів, при тому, що відповідачів належним чином повідомлено про місце та час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав відповідачів.

Після закінчення розгляду справи, в судовому засіданні 17.12.2013р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" подано клопотання про відкладення розгляду справи з 17.12.2013р. на іншу дату, у зв'язку із перебуванням у відпустці з 11.12.2013р. по 26.12.2013р. компетентного, в частині розгляду даної справи, представника вказаного акціонерного товариства (вх.№ 14532/13). У задоволенні цього клопотання судом відмовлено, оскільки згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", із змінами та доповненнями, у випадку нез'явлення в засідання господарського суд представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32-34 ГПК України). Проте, Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" вказаного не доведено.

Також, судом встановлено, що 26.02.1999р. виконавчий комітет Скадовської міської ради Херсонської області (надалі - відповідач-1) прийняв рішення № 48, за яким вирішено видати Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" свідоцтво про право власності на пансіонат з лікуванням "Скадовськ", який розташований в м.Скадовську по вул.Набережній,1 (надалі - оспорюване рішення) (т.1 а.с.15). Це рішення, як-то вказано за його текстом, видане за результатами розгляду листів директора пансіонату з лікуванням "Скадовськ", керуючись ст. 30 п.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Інструкцією Держбуду України від 09.06.1998р. "Про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб" та на підставі довідок № 4730, № 6146, свідоцтва № 02583780 про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, свідоцтва № 36433761. На підставі вказаного рішення відповідача-1 ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" було видано свідоцтво про право власності від 17.03.1999р. на пансіонат з лікуванням "Скадовськ", вцілому (т.1 а.с.15).

Згідно з п.п.10 п.б) ч. 1 ст. 30 Закону Украни "Про місцеве самоврядування в Україні", в редакції цього закону чинній на час видання відповідачем-1 оспорюваного рішення та видачі оспорюваного свідоцтва, до відання виконавчих органів міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження, на здійснення обліку відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Наказом Державного Комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998р. № 121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.1998р. за № 399/2839, затверджено Інструкцію про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб. Згідно з п.1.1. та п.1.2. цієї Інструкції, в її редакції чинній на час видання відповідачем-1 оспорюваного рішення та видачі оспорюваного свідоцтва (надалі - Інструкція), Інструкція визначає порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні та розроблена у відповідності з чинним на той час законодавством України. Згідно з п.1.3. Інструкції вона діє на всій території України та є обов'язковою для виконання всіма міністерствами, відомствами, місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності. Згідно з п.1.5.-п.1.7 Інструкції державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється державними комунальними підприємствами - бюро технічної інвентаризації на підставі правовстановлювальних документів та є обов'язковою для власників майна, незалежно від форм власності. Згідно з п.1.9. Інструкції до об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації віднесено, зокрема, житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами. Згідно з п.4.1. Інструкції оформлення права власності юридичним особам на об'єкти нерухомого майна провадиться органами місцевого самоврядування на підставі встановлених законодавством документів, які підтверджують право власності цих юридичних осіб на об'єкти нерухомого майна, з видачею свідоцтва про право власності за встановленим (наведеним у Інструкції - примітка суду) зразком. У додатку 1 до Інструкції наведений перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна. Зокрема, до таких документів віднесено: договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, посвідчені державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами; свідоцтва про право на спадщину, видані державними нотаріальними конторами; свідоцтва про придбання житлових будинків з прилюдних торгів, видані державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами; свідоцтва про придбання об'єктів нерухомого майна на аукціонах з реалізації заставленого майна, видані державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами; свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевої виконавчої влади чи місцевого самоврядування; договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею; договори відчуження між юридичними особами недержавної форми власності; рішення судів, арбітражних судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна; акти про денаціоналізацію (демуніципалізацію) будівель; мирова угода, затверджена ухвалою суду; накази органів Фонду державного майна з додатком - переліком об'єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об'єктів акціонерним товариствам; копія виконавчого листа щодо конфіскації об'єкта нерухомого майна та копія опису нерухомого майна, затверджена суддею; дублікати правовстановлювальних документів, видані нотаріальними конторами, приватними нотаріусами, органами приватизації, державними архівами.

Відповідно до додатку 1 до Інструкції свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, видане органами місцевого самоврядування, у даному випадку оспорюване свідоцтво, належить до правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна. Оспорюване свідоцтво, в свою чергу, видано відповідачем-1 на підставі оспорюваного рішення відповідача-1.

Проте, як-то слідує, з тексту оспорюваного рішення, прийняттю цього рішення відповідачем-1 не передувало надання відповідачем-2 (ЗАТ "Укрпрофоздоровниця") відповідачеві-1 встановлених законодавством документів, які підтверджують право власності відповідача-2 на спірний комплекс нерухомого майна, згідно п. 4.1. Інструкції. Згідно з оспорюваним рішенням його прийнято на підставі довідок про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1 а.с.16-17), свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання та свідоцтва № 36433761 про реєстрацію відповідача-2 платника податку на додану вартість (т.1 а.с.18). Доказів іншого будь-яким з учасників судового процесу суду не надано.

Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960р. № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" Міністерство охорони здоров'я УРСР зобов'язано передати до 01.05.1960р. Українській республіканській Раді профспілок всі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку, санаторні пансіонати, курортні поліклініки, що знаходились у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, а також санаторії і будинки відпочинку, що будуються для цього управління. Серед інших санаторіїв і будинків відпочинку, які підлягають передачі Українській республіканській Раді профспілок, за переліком в додатку № 1 до цієї постанови Ради Міністрів УРСР зазначений й будинок відпочинку "Скадовськ", з місцезнаходженням - м. Скадовськ Херсонської області. За текстом постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960р. № 606 вказано про передачу санаторіїв (будинків відпочинку та ін.) Української республіканської ради профспілок саме у відання. Усі республіканські, крайові, обласні ради профспілок відповідно до статуту профспілок СРСР, були складовими цих профспілок. Відповідно до постанови Верховної ради України № 2268 від 10.04.1992р. "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" з метою збереження майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР передано тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій. Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994р. "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" передбачено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, розташованого на території України", зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Правонаступником Української республіканської Ради профспілок після розпаду СРСР стала Рада Федерації незалежних профспілок України. Правонаступником Ради Федерації незалежних профспілок України є Федерація професійних спілок України.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Києва від 23.12.1991р. № 1971 зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке створене на майні його засновників - Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності.

Постановою Верховної ради УРСР "Про захист суверенних прав власності УРСР" від 29.11.1990р № 506 був введений мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону УРСР про роздержавлення майна. При цьому, згідно з ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю України. За оцінкою суду, той факт, що саме Держава через (шляхом видання) постанови Ради Міністрів УРСР (органу державної виконавчої влади) від 23.04.1960р. № 606 вчинила дії щодо розпорядження нерухомим майном (будівлями та спорудами санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів), на практиці реалізувавши одну з невід'ємних складових права власності, підтверджує перебування вказаного майна на той час у державній власності. Доказів іншого будь-який з учасників даного судового процесу не надав.

З огляду на вказане нерухоме майно, споруди та будівлі - складові спірного комплексу нерухомого майна, що перебувало у віданні профспілок, було об'єктом права державної власності України. Передача цього майна до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не спричинила за собою зміни його форми власності. Доказів передачі Українській республіканській раді профспілок спірного комплексу нерухомого майна, серед майна інших санаторіїв, будинків відпочинку та пансіонатів, саме у власність будь-яким з учасників судового процесу суду не надано. Передача майна у відання ніяким чином не є тотожною передачі майна у власність, з огляду як на різне правове значення даних форм управління майном, так і на юридичні наслідки реалізації прав на це майно. Вказана правова позиція закріплена у постановах судової палати у господарських спорах Верховного Суду України від 25.09.2007р. та від 16.09.2008р.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Згідно з ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Згідно з ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Твердження відповідача-2 про будівництво (добудову) спірного комплексу нерухомого майна у період після 1960 року судом не приймаються до уваги, зокрема, оскільки оспорюване рішення та оспорюване свідоцтво визнають право власності вцілому на цей комплекс за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", безвідносно до будівництва його окремих складових за певними періодами часу. При цьому, у додатку № 1 до постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960р. № 606 серед інших об'єктів зазначений об'єкт - "будинок відпочинку Скадовськ", з місцем розташування у м.Скадовськ Херсонської області. Доказів того, що майно цього будинку відпочинку не було (не стало) складовою спірного комплексу нерухомого майна будь-ким з учасників судового процесу суду не надано.

Оформлення права власності на спірний комплекс нерухомого майна на іншого, крім Держави Україна, суб'єкта порушує наведені норми постанови Верховної ради УРСР від 29.11.1990р № 506, ст.1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", та тягне за собою порушення права державної власності на вказане майно, що, в свою чергу, суперечить приписам ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності згідно з ст. 261 цього ж кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч. 3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Щодо строків позовної давності по відношенню до заявленого позову суд дійшов наступних висновків. Порушення права власності, згідно з обґрунтуванням позовних вимог, пов'язується, саме, з прийняттям оспорюваного рішення та видачею на його підставі оспорюваного свідоцтва про права власності, що мало місце у 1999 році. Як слідує з матеріалів справи (т.1 а.с.13, 26, 28-36; т.4 а.с.16-18), прокурору про порушення права держави, шляхом прийняття відповідачем-1 оспорюваного рішення та видачі на його підставі оспорюваного свідоцтва про право власності, стало відомо за результатами проведеної у червні 2011 року прокуратурою перевірки законності відчуження майна профспілок. Доказів іншого будь-яким із учасників даного судового процесу не надано. Також, суду не надано, доказів обізнаності позивача раніше червня - липня 2011 року, в інтересах якого, як представника Держави, прокурором поданий позов, з фактом прийняття оспорюваного рішення та видачею на його підставі оспорюваного свідоцтва про право власності. Тобто, раніше часу подання прокурором до суду позовної заяви, про відмову у прийнятті якою судом зазначено у клопотанні відповідача-2 про припинення провадження у справі (т.4 а.с.16-17). Твердження відповідача-2 про початок перебігу строку давності для заявлення позову про визнання недійсним оспорюваного рішення та виданого на його підставі оспорюваного свідоцтва про право власності для позивача з 1997 року, а для органу прокуратури з 2007 року, що пов'язується з участю позивача та прокурора у судовому процесі по розгляду справи № 137/7 за позовом Держави Україна, в особі Фонду Державного майна України, до АТ "Укрпрофоздоровниця", Федерації Профспілок України, Фонду соціального страхування України про визнання недійсним установчих документів АТ "Укрпрофоздоровниця" суд відхиляє з огляду на різний предмет спору у справі № 137/7 та даній судовій справі. Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурор не пропустив строк позовної давності, через що поновлювати цей строк не має необхідності. У зв'язку з цим суд не знаходить підстав для задоволення заяви відповідача-2 про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог.

За вказаних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення рішення виконавчого комітету Скадовської міської ради Херсонської області від 26.02.1999р. № 48 "Про видачу свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна" підлягають задоволенню.

Інша частина позовних вимог - це вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 17.03.1999р. на пансіонат з лікуванням "Скадовськ", яке видане ЗАТ"Укрпрофоздоровниця. Оспорюване свідоцтво про право власності є елементом виконання оспорюваного рішення, оскільки видано на його підставі (є похідним по відношенню до оспорюваного рішення). Враховуючи, вказаний взаємозв'язок, визнання недійсним оспорюваного рішення тягне за собою й недійсність виданого на підставі його свідоцтва. У зв'язку з цим позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва про права власності від 17.03.1999р. на пансіонат з лікуванням "Скадовськ", яке видане ЗАТ"Укрпрофоздоровниця, також підлягають задоволенню.

Прокурор при заявленні позову звільнений від сплати держмита (позов заявлений до 01.11.2011р. - дати набрання чинності Законом України "Про судовий збір", а саме - 05.10.2011р.). Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету.

За результатами розгляду позову з вимогами про визнання недійсним рішення та свідоцтва про права власності, яке видане на підставі цього рішення, з урахуванням взаємопов'язанності цих вимог, суд на підставі ч. 3 ст. 49 ГПК України покладає на відповідачів та розподіляє між ними держмито в тому розмірі, від якого прокурор звільнений при заявлені позову 04.10.2011р., тобто в розмірі 85 грн. за вимогою немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

в и р і ш и в:

1. Задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

2. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Скадовської міської ради Херсонської області від 26.02.1999р. № 48 "Про видачу свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна".

3. Визнати недійсним свідоцтво від 17.03.1999р. про право власності Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на будівлі і споруди пансіонату з лікуванням "Скадовськ" Миколаївського відділення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (місцезнаходження - Херсонська обл, м. Скадовськ, вул.Набережна,1)

4. Стягнути до Державного бюджету України з виконавчого комітету Скадовської міської ради Херсонської області 28 (двадцять вісім) грн. 33 коп. державного мита.

5. Стягнути до Державного бюджету України з Дочірнього підприємства "Санаторій для дітей з батьками "Скадовськ" 28 (двадцять вісім) грн. 33 коп. державного мита.

6. Стягнути до Державного бюджету України з Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" 28 (двадцять вісім) грн. 34 коп. державного мита.

Повне рішення складено 13.01.2014р.

Суддя К.В. Соловйов