Рішення № 36602158, 09.01.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2014 р. Справа № 918/1870/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Компанія) до комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (далі - Підприємство), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (далі - Товариство), про стягнення заборгованості в сумі 675 657 грн. 37 коп.,

за участі представників:

Компанії: Демчука О.В. за дов. від 18 січня 2013 року № 14-17,

Підприємства: Педича Д.П, за дов. від 20 березня 2013 року № 09-1283/06,

Товариства: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2013 року Компанія звернулася до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору на постачання природного газу № 602-ЗБО-11, укладеного 29 вересня 2011 року між Товариством та Підприємством, з урахуванням додаткових угод до цього договору від 11 жовтня 2011 року № 1, від 30 грудня 2011 року № 1/1, від 26 березня 2012 року № 1/2, від 25 квітня 2012 року № 2, від 2 липня 2012 року № 3 та від 13 серпня 2012 року № 4, останньому в 2011 - 2012 роках був поставлений природний газ на загальну суму 4 830 964 грн. 93 коп. Водночас 24 жовтня 2012 року між Компанією та Товариством був укладений договір про відступлення права вимоги № 14/6071/12, за умовами якого останнє передало позивачу право вимоги до Підприємства про оплату спожитого ним природного газу, поставленого відповідачу за вищезазначеним договором на постачання природного газу, в сумі 861 603 грн. 19 коп., а також право вимоги про стягнення з боржника всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням останнім своїх грошових зобов'язань за даною угодою. Оскільки Підприємство взяте на себе зобов'язання за договором на постачання природного газу від 29 вересня 2011 року № 602-ЗБО-11 щодо оплати вартості газу, отриманого у вищезазначений період, виконало лише частково, заборгувавши таким чином Компанії як новому кредиторові 612 999 грн. 99 коп., позивач, посилаючись на статті 512, 514, 516, 526, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 231, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму основного боргу, а також 23 586 грн. 74 коп. пені, 4 700 грн. 09 коп. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 34 370 грн. 55 коп., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11 грудня 2013 року порушено провадження у справі № 918/1870/13, розгляд якої було призначено на 25 грудня 2013 року. Цією ж ухвалою до участі у розгляді справи в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Товариство.

Ухвалою суду від 25 грудня 2013 року розгляд справи було відкладено на 9 січня 2014 року.

До початку судового засідання 9 січня 2014 року через канцелярію суду надійшла заява відповідача від 8 січня 2014 року № 09-49/06, в якій останній просив суд застосувати строк позовної давності до вимог Компанії щодо стягнення з Підприємства нарахованої неустойки.

У судовому засіданні 9 січня 2014 року представник Компанії підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Підприємства визнав факт наявності спірної заборгованості за поставлений природний газ перед Компанією як новим кредитором, погодився з нарахованими до стягнення сумами інфляційних втрат та 3% річних, зазначеними у позовній заяві та розрахунку до неї, проте просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача щодо стягнення з Підприємства суми пені.

У призначені судові засідання Товариства явку свого повноважного представника не забезпечило, витребуваних судом документів не надало, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату із зазначенням поважних причин щодо своєї неявки на адресу суду не направило.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2011 року між Товариством та Підприємством був укладений договір на постачання природного газу № 602-ЗБО-11, за умовами якого, з урахуванням додаткових угод до цього договору від 11 жовтня 2011 року № 1, від 30 грудня 2011 року № 1/1, від 26 березня 2012 року № 1/2, від 25 квітня 2012 року № 2, від 2 липня 2012 року № 3 та від 13 серпня 2012 року № 4, Товариство зобов'язалося передати покупцю для забезпечення його потреб імпортований природний газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Компанією на митну територію України), а відповідач, у свою чергу, - прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору (а.с. 20-45).

Вказаний договір та додаткові угоди до нього підписані повноважними представниками контрагентів та скріплені печатками цих юридичних осіб.

Пунктом 1.1 даного договору передбачено, що газ, поставлений за цією угодою, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами і організаціями, а також іншими споживачами, та використовується покупцем на власні потреби та втрати.

Відповідно до пункту 2.6 цього договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку № 1 до цього договору.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (пункт 2.9 договору).

У пункті 4.6 договору його сторони погодили, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку № 2 до договору у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

У платіжних дорученнях Споживач повинен обов'язково зазначити номер Договору, дату його підписання, призначення платежу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31 грудня 2012 року. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 10.1 договору).

Водночас у пункті 1 додаткової угоди від 13 серпня 2012 року № 4 до вищезазначеного правочину сторони дійшли згоди про те, що договір на постачання природного газу № 602-ЗБО-11 від 29 вересня 2011 року припинив свою дію в частині постачання природного газу з 1 вересня 2012 року.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору Товариство протягом листопада 2011 року - серпня 2012 року поставило відповідачу природний газ в обсязі 1 223 445 м3 на загальну суму 4 830 964 грн. 93 коп. Даний факт підтверджується підписаними між Товариством та Підприємством актами прийому-передачі: від 30 листопада 2011 року на суму 779 485 грн. 03 коп., від 31 грудня 2011 року на суму 840 950 грн. 15 коп., від 31 січня 2012 року на суму 994 833 грн. 54 коп., від 29 лютого 2012 року на суму 1 174 152 грн. 85 коп., від 31 березня 2012 року на суму 700 262 грн. 58 коп., від 30 квітня 2012 року на суму 309 953 грн. 27 коп., від 31 травня 2012 року на суму 8 972 грн. 35 коп., від 30 червня 2012 року на суму 6 633 грн. 47 коп., від 31 липня 2012 року на суму 8 082 грн. 08 коп., від 31 серпня 2012 року на суму 7 639 грн. 61 коп. Копії зазначених актів наявні у матеріалах даної справи (а.с. 46-55).

Про належне виконання Товариством своїх зобов'язань за цим договором щодо поставки газу також свідчить відсутність з боку Підприємства претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Крім того, судом встановлено, що 24 жовтня 2012 року між Компанією та Товариством був укладений договір про відступлення права вимоги № 14/6071/12, за умовами якого останнє передало позивачу право вимоги до Підприємства про оплату спожитого ним природного газу, поставленого відповідачу за договором на постачання природного газу № 602-ЗБО-11 від 29 вересня 2011 року, в сумі 861 603 грн. 19 коп., а також право вимоги про стягнення з боржника всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням останнім своїх грошових зобов'язань за даною угодою (а.с. 14-15).

Вказаний договір підписаний повноважними представниками Компанії та Товариства, а також скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

За умовами пункту 2.2 вказаної угоди право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених у пункті 2.1 цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі із зазначенням переліку переданих документів.

У пункті 2.3 даної угоди сторони погодили, що первісний кредитор зобов'язаний протягом 5 днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги боргу.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 6.1 даного правочину).

На виконання умов вказаного договору 24 жовтня 2012 року Компанія та Товариство склали та підписали відповідний акт приймання-передачі документів (а.с. 16).

Крім того, на виконання умов цього правочину листом від 29 жовтня 2012 року № 10-3554 Компанія письмово повідомила Підприємство про відступлення Товариством позивачу права вимоги до відповідача за договором на постачання природного газу № 602-ЗБО-11 від 29 вересня 2011 року, в сумі 861 603 грн. 19 коп. (а.с. 17).

Водночас судом встановлено, що Підприємство взятий на себе обов'язок по оплаті вартості природного газу, поставленого у спірний період, виконало лише частково, оплативши вартість переданого йому газу в сумі 4 217 964 грн. 94 коп. (у тому числі 248 603 грн. 20 коп. Підприємство сплатило позивачу після укладення договору про відступлення права вимоги від 24 жовтня 2012 року № 14/6071/12), та заборгувавши таким чином Компанії, як новому кредиторові, 612 999 грн. 99 коп. Вказаний факт підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою про операції (а.с. 58-62, 64-65) та довідкою Компанії по заборгованості Підприємства (а.с. 63).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 510 ЦК України встановлено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У той же час пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Статтею 516 ЦК України унормовано, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача перед Компанією як новим кредитором за договором на постачання природного газу № 602-ЗБО-11 від 29 вересня 2011 року, яка складає 612 999 грн. 99 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не заперечується відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги Компанії про стягнення з Підприємства вказаної суми грошових коштів. Відтак, дана вимога підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України Компанія просила суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 34 370 грн. 55 коп., нараховані з 11 грудня 2011 року по 19 серпня 2012 року на відповідні суми основного боргу (з урахуванням часткових погашень Підприємством суми основного боргу), а також 4 700 грн. 09 коп. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу відповідно до наданого позивачем розрахунку до позовної заяви (а.с. 8-13).

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Компанією до стягнення розмір 3% річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить положенням договору та не оспорюється відповідачем, позовні вимоги про стягнення з Підприємства вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати вартості поставленого йому газу, позивач просив суд стягнути з Підприємства 23 586 грн. 74 коп. пені, нарахованої на відповідні суми несвоєчасних оплат, з яких: 11 088 грн. 84 коп. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 520 322 грн. 41 коп. у період з 20 серпня 2012 року по 10 жовтня 2012 року (за 52 дні прострочення платежу); 10 543 грн. 49 коп. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 309 953 грн. 27 коп. у період з 20 серпня 2012 року по 10 листопада 2012 року (за 83 дні прострочення платежу), 415 грн. 52 коп. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 8 972 грн. 35 коп. у період з 20 серпня 2012 року по 10 грудня 2012 року (за 113 днів прострочення платежу), 391 грн. 56 коп. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 6 633 грн. 47 коп. у період з 20 серпня 2012 року по 10 січня 2013 року (за 144 дні прострочення платежу), 580 грн. 03 коп. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 8 082 грн. 08 коп. у період з 20 серпня 2012 року по 10 лютого 2013 року (за 175 днів прострочення платежу), 567 грн. 30 коп. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 7 639 грн. 61 коп. у період з 11 вересня 2012 року по 10 березня 2012 року (за 181 день прострочення платежу).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2.2 договору на постачання природного газу від 29 вересня 2011 року № 602-ЗБО-11, з урахуванням додаткової угоди до цього договору від 30 грудня 2011 року № 1/1, передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, з споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Водночас частиною 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що Компанія звернулася до господарського суду Рівненської області з даним позовом лише 4 грудня 2013 року, про що свідчить відбиток календарного штампу, проставлений на конверті, в якому вказана позовна заява надійшла до суду (а.с. 72).

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 вищезазначеної статті).

Оскільки до моменту винесення рішення у встановленому законом порядку відповідачем у його заяві від 8 січня 2014 року № 09-49/06 та у судовому засіданні 9 січня 2014 року було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення неустойки (пені) за договором на постачання природного газу від 29 вересня 2011 року № 602-ЗБО-11, і позивачем не було наведено поважних причин пропущення цього строку, суд, враховуючи приписи вищезазначених норм закону, а також дату звернення Компанії з даним позовом, дійшов висновку про необхідність застосування строку позовної давності щодо позовних вимог останнього про стягнення з відповідача суми пені, нарахованої до 4 грудня 2012 року.

За таких обставин стягненню з відповідача підлягає сума пені, яка, за обрахунком суду, становить 661 грн. 31 коп., з яких: 25 грн. 74 коп. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 8 972 грн. 35 коп. у період з 4 грудня 2012 року по 10 грудня 2012 року; 103 грн. 31 коп. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 6 633 грн. 47 коп. у період з 4 грудня 2012 року по 10 січня 2013 року; 228 грн. 55 коп. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 8 082 грн. 08 коп. у період з 4 грудня 2012 року по 10 лютого 2013 року; 303 грн. 71 коп. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 7 639 грн. 61 коп. у період з 4 грудня 2012 року по 10 березня 2013 року.

Відтак, позовна вимога Компанії про стягнення з Підприємства 23 586 грн. 74 коп. пені, з урахуванням поданої Підприємством заяви про застосування строку позовної давності, підлягає частковому задоволенню в розмірі 661 грн. 31 коп.

За частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (35701, Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця Шкільна, будинок 40 А ідентифікаційний код: 30032555) на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код: 20077720) 612 999 (шістсот дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп. основного боргу, 661 (шістсот шістдесят одну) грн. 31 коп. пені, 4 700 (чотири тисячі сімсот) грн. 09 коп. інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 34 370 (тридцять чотири тисячі триста сімдесят) грн. 55 коп., а також 13 054 (тринадцять тисяч п'ятдесят чотири) грн. 64 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13 січня 2014 року

Суддя Є.В. Павленко