Постанова № 36601910, 16.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року Справа № 919/884/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 року

у справі № 919/884/13 господарського суду міста Севастополя

за позовом спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка

до товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра 2011"

про примусове виконання зобов'язань за договором

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра 2011", просив зобов'язати відповідача виконати умови п. 1 договору від 16.02.2012 року про внесення змін до договору купівлі-продажу від 15.02.2012 року (а.с. 3-4).

Позовні вимоги мотивовано тим, що з урахуванням п. 3.2 договору купівлі-продажу від 15.02.2012 року зобов'язання передбачене пунктом 1 договору від 16.02.2012 року у строк до 16.03.2012 року товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра 2011" не виконано.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.09.2013 року (суддя Грицай О.С.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 року (головуючий Плут В.М., судді Балюкова К.Г., Видашенко Т.С.) (а.с. 172-177) у задоволенні позову відмовлено (а.с. 144-148).

Оскаржені судові акти мотивовано невірним способом захисту прав та інтересів.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив оскаржені судові акти скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 114-116).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.12.2013 року касаційну скаргу спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.12.2013 року (а.с. 112-113).

У судове засідання 16.12.2013 року представники позивача - спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка, відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра 2011" не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.02.2012 року держава в особі Міністерства праці та соціальної політики України, від імені якого на праві оперативного управління діяв спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка та товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра 2011" уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Мукатіним В.С. 15.02.2012 року та зареєстрований в реєстрі за № 272 (а.с. 7-10).

Відповідно до розділу 1 договору від 15.02.2012 року продавець продає, а покупець купує об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Володимира Луговського (вулиця Морська), будинок 4.

Згідно п. 2.1 договору від 15.02.2012 року продаж майна, вказаного у п. 1.3 договору вчинено за ціною, яка склалася за підсумками проведеного аукціону у розмірі 2 563 057,20 грн., в тому числі ПДВ 20% - 427 176,20 грн.

Пунктом 3.2 договору від 15.02.2012 року передбачено, що суму, яка вказана у п. 2.1 цього договору, тобто, 2 563 057,20 грн., у тому числі ПДВ 20% - 427 176,20 грн. за вирахуванням попередньо внесеного гарантійного внеску у розмірі 233 005,20 грн. без ПДВ, розміром 2 330 052,00 грн. та складається з 1 902 875,80 грн. та ПДВ 20% від ціни нерухомого майна і становить 427 176,20 грн. покупець зобов'язаний сплатити протягом 30 календарних днів з дати підписання цього договору. Строк оплати за придбане майно може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови сплати покупцем не менш як 50% від ціни продажу майна з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.3 сторони визначили, що всі розрахунки за нерухоме майно здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок продавця за реквізитами: отримувач УДКСУ в м Ялта, код ЄДРПОУ 38027563, банк отримувача ГУ ДКСУ в АРК, код банку отримувача 824026, № рахунку 31110115700039.

Цей договір купівлі-продажу є підставою для внесення покупцем коштів до банківської установи як оплати за придбане майно.

Відповідно до п. 3.5 договору від 15.02.2012 року моментом здійснення розрахунків за цим договором є факт надходження грошових коштів на рахунок продавця.

Згідно п. 10.1 договору від 15.02.2012 року він набирає чинності з моменту його підписання, скріплення печатками уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення.

15.02.2012 року між сторонами договору від 15.02.2012 року було підписано акт приймання-передачі визначеного у договорі купівлі-продажу від 15.02.2012 року нерухомого майна (а.с. 12).

Судами також встановлено, що 16.02.2012 року сторонами було укладено договір про внесення змін, відповідно до п. 1 якого п. 3.3 договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Мукатіним В.С. від 15.02.2012 за № 272 викладено у наступній редакції: "Всі розрахунки за нерухоме майно здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок продавця за реквізитами: р/р № 35227001000107 ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026. Цей договір є підставою для внесення покупцем коштів до банківської установи як оплати за придбане майно" (а.с. 13).

Відповідно до п. 3 договору від 16.02.2012 року він діє з моменту його нотаріального посвідчення і є невід'ємною частиною договору купівлі - продажу нерухомого майна, посвідченим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Мукатіним В.С 15.02.2012 року за № 272 до повного виконання сторонами зобов'язань.

Підставою для звернення до суду з даним позов є вимога зобов'язати відповідача виконати вимоги пункту 1 договору від 16.02.2012 року.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судами встановлено, що відповідно до п. 3.1 договору від 15.02.2012 року до його укладення покупцем сплачено товарній біржі "ІННЕКС" гарантійний внесок учасника аукціону від 14.02.2012 року з продажу державного майна за лотом № 2 у розмірі 233 005,20 грн. без ПДВ, який враховано як оплата за придбане нерухоме майно та перераховано організатором аукціону на спеціальний розрахунковий рахунок продавця у казначействі.

На виконання умов пунктів 3.2, 3.3 договору від 15.02.2012 року відповідачем перераховані грошові кошти у розмірі 2 330 052,00 грн. та у повному обсязі зараховані 15.02.2012 року до Державного бюджету України на рахунок № 31110115700039, відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим м. Сімферополь, код банку 824026, за кодом доходів 24060300 "Інші надходження", що підтверджується довідкою Управління державної казначейської служби України у м. Ялті № 03.0.12/1092 від 06.04.2012 року (а.с. 99).

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу від 15.02.2012 року сторонами підписано заяву від 15.02.2012 року, відповідно до якої сторони підтвердили факт повного виконання грошових зобов'язань та відсутність один до одного будь-яких претензій майнового або матеріального характеру (а.с. 15).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що належне виконання умов договору купівлі-продажу від 15.02.2012 року встановлювалось рішеннями судів, зокрема, рішенням господарського суду міста Севастополя у справі № 5020-511/2012 від 02.07.2012 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року за позовом спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка до товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра 2011" про визнання недійсним договору про внесення змін (а.с. 62-65, 66-74).

Також судами встановлено, що факт отримання позивачем коштів за передане за договором купівлі-продажу від 15.02.2012 року нерухоме майно також встановлений постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.01.2013 року у справі № 2а-4720/12/0170/11 за позовом спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка до Державної податкової інспекції в місті Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, третя особа - Управління Державної казначейської служби України в м. Ялта про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки та податкового повідомлення-рішення (а.с. 83-89, 90-94, 95-97).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку про досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу від 15.02.2012 року та про те, що договір є укладеним та умови його виконані.

Враховуючи те, що договором від 16.02.2012 року було внесено зміни до договору купівлі-продажу від 15.02.2012 року, які стосуються обов'язку відповідача щодо перерахування грошових коштів за отримане за договором купівлі-продажу від 15.02.2012 року майно, який на час укладання договору від 16.02.2012 року товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра 2011" вже було виконано у повному обсязі, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку, що укладення договору від 16.02.2012 року ніяких юридично значимих наслідків для сторін за ним не несе.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що позивач фактично просить суд зобов'язати відповідача внести зміни до договору купівлі-продажу від 15.02.2012 року, проте, зазначені зміни фактично вже внесено з моменту набрання чинності договору від 16.02.2012 року.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Щодо доводів заявника касаційної скарги про неправильне застосування судами ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України слід врахувати наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та зазначено самим позивачем, зобов'язання з виконання умов договору купівлі-продажу від 15.02.2012 року щодо перерахування грошових коштів визначені п. 3.2 вказаного договору.

Пунктом 1 договору від 16.02.2012 року про внесення змін передбачено лише уточнення щодо способу (порядку) виконання такого зобов'язання.

Як встановлено судами, зобов'язання п. 3.2 договору купівлі-продажу від 15.02.2012 року відповідачем виконано та, відповідно, вказаний договір є таким, що виконаний.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що укладення договору від 16.02.2012 року ніяких юридично значимих наслідків для сторін за ним не несе.

Враховуючи викладене, зазначені доводи заявника касаційної скарги не заслуговують на увагу.

Інші доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 року у справі № 919/884/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков