Постанова № 36601893, 30.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 грудня 2013 року № 826/16128/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Трініон»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №58126552201 від 25.09.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трініон» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №58126552201 від 25.09.2013.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що висновки, які містяться в акті перевірки №356/26-55-22-01/34729858 від 09.09.2013 (далі - Акт), на підставі якого винесено оскаржуване повідомлення-рішення, є необґрунтованими.

Представник відповідача адміністративний позов заперечував.

У судовому засіданні 16.12.2013, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення №371/26-55-22-01 від 19.08.2013, наказу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №871 від 09.08.2013 та у відповідності до пп. 75.1.2 п. 75 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Замковою Тетяною Василівною проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Трініон» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «ІБГ «Княжий Затон» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012.

За результатами перевірки складено Акт №356/26-55-22-01/34729858 від 09.09.2013, відповідно до висновків якого за позивачем встановлені порушення п. 185 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податку на додану вартість за листопад 2012 року у сумі 160 100 грн.; п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог даних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Трініон» з ТОВ «ІБГ «Княжий затон».

На підставі зазначеного Акту відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення №58126552201 від 25.09.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на у розмірі 160 100 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 40 025 грн.

За результатами адміністративного оскарження висновки Акту перевірки та зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Однак, позивач не погоджується із вказаним повідомленням-рішенням та в обґрунтування своєї позиції зазначає, що відомості, які містяться в Акті перевірки є суперечливими, оскільки позивачем виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції ТОВ «Трініон» з ТОВ «ІБГ «Княжий затон» були реальними.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи зі сказаного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, якщо фактичного здіи?снення господарськоі операціі не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілеи ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здіиснення господарськоі операціі.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «ІБГ «Княжий Затон».

Так, між ТОВ «Трініон» та ТОВ «ІБГ «Княжий Затон» укладено ряд договорів на виконання підрядних робіт, зокрема №210812-2 від 21.08.2012 про виконання ремонтно-оздоблювальних робіт АЗС, №210812-3 від 21.08.2013 про виконання ремонтно-оздоблювальних робіт АЗС, №041012 від 04.10.2012 про виконання робіт з водозниження на будівництві АЗС, №16102012 від 16.10.2012 про виконання робіт з буріння свердловин, №19102012 від 19.10.2012 про виконання робіт з з улаштування підлоги на будівництві Зводу по виготовленню харчових концентратів, №24102012 від 24.10.2012 про виконання робіт з благоустрою території на АЗК.

У підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано акти прийому-здачі робіт та відповідні податкові накладні.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №1121/22-621-36971784 від 29.03.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвестиційно-будівельна група «Княжий Затон» щодо підтвердження господарських відносин за період липень, листопад, грудень 2012 року.

Відповідно до вказаного акту встановлено неможливість здійснення правочинів по ланцюгу постачання до «вигодонабувача» в результаті взаємовідносин ТОВ «Трініон» з ТОВ «ІБГ «Княжий Затон» в листопаді 2012 року у зв'язку з відсутністю у ТОВ «ІБГ «Княжий Затон» фізичних та технічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність кваліфікованого персоналу, незначний штат працюючих осіб, при тому що статутна діяльність потребує більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою, відсутні транспортні засоби та виробниче устаткування, також встановлено незнаходження підприємства за юридичною адресою.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку дослідженню підлягає факт реального вчинення господарської операції. Однак, з огляду на сказане, підтвердити реальність господарських відносин позивача з ТОВ «ІБГ «Княжий Затон» не є можливим, у зв'язку з тим, що ТОВ «ІБГ «Княжий Затон» не має можливостей на здійснення господарської діяльності.

Також варто зазначити, що у документах, наданих суду на підтвердження господарських відносин позивача з ТОВ «ІБГ «Княжий Затон», зокрема договорах, актах здачі-прийняття робіт та податкових накладні, на стороні ТОВ «ІБГ «Княжий Затон» фігурує два директори - Шукалович П.С. та Димар М.М., однак їх підписи у даних документах збігаються, що у свою чергу ставить під сумнів правомірність складання таких документів.

У зв'язку з цим суд вважає, що надані позивачем документи не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами фактичного отримання Товариством товарів, робіт чи послуг від ТОВ «ІБГ «Княжий Затон». Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків.

Формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Наявність укладеного між учасниками господарськоі операціі цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недіисним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідноі операціі.

Податкові накладні дійсно є обов'язковою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є безумовними. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари, роботи чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів, робіт або послуг не відбулося, хоч і вбачаються певні результати. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - фактичного придбання товарів, робіт чи послуг з метою їх використання у господарській діяльності.

Отже, висновок Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам, а тому підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення №58126552201 від 25.09.2013 немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук