Ухвала суду № 36601560, 13.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ципко О.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року справа №812/1842/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Гайдар А.В., Ханова Р.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження справу апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі № 812/1842/13-а за позовом ОСОБА_2 до Луганської обласної комісії з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок ЧАЕС та розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

Звертаючись з позовом до суду позивач просила визнати дії Луганської обласної комісії з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок ЧАЕС та розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації в частині відмови в наданні позивачу посвідчення постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС 2-ї категорії незаконними та зобов'язати відповідача надати їй статус та посвідчення постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС 2-ї категорії згідно із ст.14.15 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 (надалі-Закон №796)з моменту звернення до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі № 812/1842/13-а у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі (а.с.114, 115-118).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернулась з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі (а.с.112-1126). В обґрунтування доводів апеляційної скарги, з огляду на положення ст.ст.14, 15 Закону №796 зазначила, що відповідно до витягу з протоколу №7 від 27.07.2012. відповідач безпідставно відмовив у наданні їй статусу постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС, оскільки згідно із довідкою Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації №2/154606 від 23.12.2010 вона в складі бригади швидкої допомоги 03.09.1986 прибула до ВЧ №06407 м.Чорнобиль для надання медичної допомоги військовослужбовцям цієї частини. Згідно довідки ВЧ №06407 є у переліку частин, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та бригада швидкої допомоги, у складі якої була ОСОБА_2, отримала сумарну дозу опромінення 1,037 рентген.

Також позивач зазначила, що згідно розпорядження Ради міністрів УРСР №224-р від 28.06.1989 мешканці Поліського району Київської області були переселені внаслідок радіоактивного забруднення. Чорнобильська зона включає до себе, крім того, північ Поліського району Київської області, у тому числі смт. Поліське та смт. Вільча, з якого з початку 1989 року проводилось поступове відселення населених пунктів Поліського району, в яких аварійний рівень забруднення радіонуклідами перевищував встановлені Законом норми, й до 1996 року були остаточно відселені населені пункти Поліське, Вільча, Діброва, Новий Світ та багато інших.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29.08.1986 року, на підставі розпорядження № 34 від 26.08.1986 (а.с. 13), ОСОБА_2 була відряджена Рубіжанською міською лікарнею у с. Поліське Київської області для надання медичної допомоги евакуйованому населенню із зон відчуження внаслідок аварії на ЧАЕС строком на 1 місяць.

04.01.1991 позивачу було видано тимчасове посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС НОМЕР_1, згідно із яким вона мала право на пільги, встановлені законодавством колишнього СРСР (а.с. 11).

У 1997 році при здійснені державної перереєстрації громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивач була позбавлена статусу постраждалої та тимчасове посвідчення в неї вилучено.

14.03.2011 на засіданні комісії по організації видачі посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області було вирішено рекомендувати обласній комісії надати статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії ОСОБА_2, що підтверджується протоколом № 4 (а.с. 45). Підставою для визначення статусу слугувала архівна довідка Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 23.12.2010 №2/154805, довідка Рубіжанської міської лікарні про відрядження, тимчасове посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 46).

21.03.2011 УПСЗН Рубіжанської міської ради Луганської області направлено подання з клопотанням щодо розгляду документів ОСОБА_2 стосовно визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 47).

24.03.2011, 01.08.2011, 23.02.2012, 14.06.2012 Головним управлінням праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації були направлені запити до Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації щодо підтвердження видачі архівної довідки від 23.12.2010 №2/154805 (а.с. 34-37).

05.06.2012 та 27.07.2013 були отримані відповіді від Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації, в яких зазначено, що в наказах командира ВЧ №06407 м. Чорнобиль за вересень 1986 та журналах обліку доз опромінення особистого складу частини ОСОБА_2 та інші не значаться. Також в листі зазначено, що накази №№ 794 та 795 від 03.09.1986 не приймались та документи ВЧ №06407 в архівах сховища не зберігаються, тому справжність вказаної довідки підтвердити не можливо (а.с.38, 39).

27.07.2012 на засіданні Луганської обласної комісії з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок ЧАЕС та розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації прийнято рішення про відмову ОСОБА_2 в наданні статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи через не підтвердження достовірності довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації, про що складено відповідний протокол (а.с. 32).

У витягу з протоколу № 7 (а.с. 15) зазначено причину відмови у надані статусу, як відсутність позивача у зоні відчуження.

19.11.2012 позивач знову звернулась до УПСЗН Рубіжанської міської ради Луганської області із заявою про надання їй статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії з виданням посвідчення встановленого зразку (а.с. 51). До заяви були надані наступні документи: копії довідки про відрядження, розпорядження про відрядження, тимчасового посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації, розрахунку заробітної плати, розпорядження Ради Міністрів СРСР № 224-р.

22.11.2012 УПСЗН Рубіжанської міської ради Луганської області надана відповідь №9/65, в якій зазначено, що у наданні статусу їй було відмовлено на підставі листа Федеральної бюджетної установи Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 05.06.2012 №2/87229, відповідно до якого у наказах командира ВЧ №06407 м. Чорнобиль та журналах обліку доз опромінення бригада швидкої допомоги не значиться. Також в листі зазначено, що накази командира ВЧ №06407 м. Чорнобиль не приймались та документи ВЧ №06407 в архівах сховища не зберігаються (а.с. 9).

Розглядаючи спірні правовідносини, суд першої інстанції виходив з наступного.

Статтею 9 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 від 28.02.1991 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно статті 10 Закону № 796 учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 11 Закону № 796 до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В статті 14 Закону № 796 визначено, що крім встановлених цією статтею категорій осіб, право на пільги та компенсації, передбачені цим Законом, мають особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями.

Підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і таких, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення. Підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій (ст. 15 Закону № 796).

Згідно ч. 1, 3, 4 ст. 65 Закону № 796 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. N 51. Цей Порядок регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Посвідчення видаються:

- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;

б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;

в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту);

- особам, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 р. не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток N 1).

Аналізуючи наведені норми суд зазначає, що отримати статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, та відповідно пов'язане з цим певного зразка посвідчення, можливо за певні умови. А саме, якщо до учасників ліквідації наслідків на ЧАЕС відносяться особи які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів (ст.10 Закону №796), а до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону № 796). Тобто, безпосереднє та ключеве значення в межах спору має встановлення місце роботи чи відноситься воно до зони відчуження або ні.

Як було встановлено, позивач перебувала у відрядженні в Київській області смт. Поліське з 29.08.1986 по 01.10.1986 (протягом одного місяця), що підтверджується відповідним розпорядженням № 34 від 26.08.1986 та довідкою від 01.06.1991 Рубіжанської міської лікарні і розрахунком суми заробітної плати (а.с. 13, 14, 19, 91). Зазначені питання не є спірним.

Відповідно до Постанови КМ УРСР від 23.07.1991 року №106 затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення. Згідно із додатком №1 смт.Поліське Київської області, як вказано в заяві, не відноситься до зони відчуження. В даному випадку відносити позивача до осіб, які є ліквідаторами наслідків на ЧЕАС підстав не має, вона в зоні відчуження не перебувала.

В Переліку місць за межами зони відчуження, де за урядовими завданнями у 1986-1987 роках виконувались роботи в особливо шкідливих умовах (за радіаційним фактором), пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.1996 № 1391 зазначена Поліська центральна районна лікарня, куди була відряджена позивачка з 29.08.1986 по 01.10.1986.

Враховуючи положення п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону № 796, для отримання статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи позивачка повинна була там перебувати не менше 3 місяців.

Крім того, архівні довідки від 05.06.2012, 27.07.2013 та 30.07.2013 Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації містять інформацію щодо дислокації військової частини 06407, до особового складу якої позивачка не входила, що також не підтверджує факту перебування ОСОБА_2 у зоні відчуження (а.с.38, 39, 105).

З наведеного вище слідує, що Луганська обласна комісія з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок ЧАЕС та розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації правомірно відмовила в наданні позивачу статусу та посвідчення постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС 2-ї категорії згідно із ст.14.15 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Посилання позивача на Розпорядження Ради Міністрів РСР від 28.06.1989 р. №224-р «Про переселення мешканців двох населених пунктів Полісського району Київської області та 12 населених пунктів Народичського району Житомирської області, які підтверджені радіоактивному забрудненню в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС», як акт, що підтверджує факт радіаційного забруднення с.Поліське та відселення населення з цього району, та як наслідок на факт перебування позивача в зоні відчуження є безпідставним. Цей акт регулює інші відносини.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відмовляючи у встановленні статусу постраждалої особи від аварії на ЧАЕС та видачі посвідчення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судова колегія вважає, що постанова ухвалена судом першої інстанції є обґрунтованою, прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі № 812/1842/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В. Гайдар