Ухвала суду № 36599884, 12.11.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/28398/13-ц

Провадження № 2о/755/306/13/13

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2013 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Десятої київської державної нотаріальної контори про встановлення факту набуття права власності померлою, -

В С Т А Н О В И В:

07 листопада 2013 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Десятої київської державної нотаріальної контори про встановлення факту набуття права власності померлою.

11 листопада 2013 року вказана позовна заява була передана в провадження судді Катющенко В.П. в порядку визначеному ст.ст. 11-1, 118 ЦПК України.

Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідно до заявлених позовних вимог, просять суд: встановити факт належності на праві приватної власності земельної ділянки загальною площею 0,1111 га, яка знаходиться у АДРЕСА_2, кадастровий номер 8000000000:90:971:0001, покійній ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення Київради від 12.02.2004 р. №48/1258 та державного акту на право власності на земельну ділянку серія КВ №124633 з метою вчинення державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори відповідних процесуальних дій для оформлення спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3».

Відповідно до ч.1 ст.114 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини.

Правила виключної підсудності, визначені у частині першій ст.114 Цивільного процесуального кодексу України, які застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, та стосуються позовів, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, квартири тощо).

Як роз'яснено у п.41 та п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК).

Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини, які пов'язанні з виникненням права на спадкування майна спадкодавця, об'єктом якого виступає земельна ділянка, яка розташована у АДРЕСА_2.

Таким чином, така категорія позовів віднесена до виключної підсудності, яка встановлена ч.1 ст.114 Цивільного процесуального кодексу України. Виходячи зі змісту позовної заяви, відсутні підстави для розгляду даного спору за місцем знаходження відповідача, як це передбачено ч.2 ст.109 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно ст. 115 Цивільного процесуального кодексу України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Десятої київської державної нотаріальної контори про встановлення факту набуття права власності померлою, необхідно повернути позивачам для подання її до належного суду, за правилами виключної підсудності, тобто за місцем знаходження об'єкту нерухомого майна.

Крім того, суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, звертаючись до суду з позовними вимогами до Десятої Київської державної нотаріальної контори про встановлення факту набуття права власності померлою, позивачі також посилаються на норми ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно до п.5 ч.2 ст. 234 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого проживання справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.

Відповідно до ч.1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Як вбачається з матеріалів доданих до позовної заяви про встановлення факту, позивачами у даній справі є ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, та ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1. Представником позивачів, в інтересах яких подана позовна заява, відповідно до нотаріально посвідчених довіреностей є ОСОБА_4.

Таким чином, з наведеного вбачається, що за вимог Цивільного процесуального кодексу України, у разі звернення позивачів безпосередньо із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, за зверненням фізичних осіб, в даному випадку ОСОБА_1, ОСОБА_2, повинна бути подана до суду за їх місцем проживання.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що поданий ОСОБА_1, ОСОБА_2, позов не підсудний Дніпровському районному суду м. Києва.

Крім того, у відповідності до п.2 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», суд вважає за необхідне повернути представнику заявників, ОСОБА_4 сплачений при зверненні до суду судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 114, 115, 121, 209, 210, 257, 258, 293, 294 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Десятої київської державної нотаріальної контори про встановлення факту набуття права власності померлою, для подання до належного суду.

Роз'яснити позивачам право звернутись з позовом до суду з урахуванням правил виключеної підсудності, як це передбачено ст.114 Цивільного процесуального кодексу України, за місцем знаходження об'єкту нерухомого майна, до Дарницького районного суду міста Києва.

Повернути ОСОБА_4 сплачений судовий збір в сумі 114 гривень 71 копійка, сплачений відповідно до квитанції №8 від 17 січня 2013 року в Філії-Головне управління по м. Києву та області №10026/0063-2, на розрахунковий рахунок 31216206700005, код установи банку 82019, ідентифікаційний код отримувача 38012871, установа банку ГУ ДКСУ у м. Києві, призначення платежу судовий збір, за позовом ОСОБА_4 Дніпровський районний суд м. Києва, код ЄДРПОУ 02896696.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: