Постанова № 36599659, 23.10.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/17290/12

1/755/131/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Курило А. В.

при секретарі Драганчук А. В.

з участю прокурора Григоренко Л.Ю.

захисника ОСОБА_1

підсудного ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, пенсіонера, є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.

Так, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він перебуваючи на посаді директора ТОВ «Квік-Авто» (код ЕДРПОУ 3597162), яке зареєстровано Дніпровською РДА м. Києва 15.07.08 року. №10671020000013015 за юридичною адресою: м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101, в період з липня 2010 року - травень 2011 року, неналежним чином виконував свої службові обов`язки, пов'язані з організацією та веденням податкового обліку на підприємстві та забезпеченням фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій в звітному періоді, через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки - у вигляді ненадходження до державного бюджету податку на додану вартість в сумі 1 689 367 грн. та податку на прибуток в сумі 2 822 625 грн., а всього податків на загальну суму 4 511 992 грн., що в 250 і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто відносяться до тяжких наслідків, вчинив службову недбалість, за таких обставин.

ТОВ «КВІК-АВТО» було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності рішенням Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва за №10671020000013015 від 15.07.2008 року за юридичною адресою: м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101. Вказане підприємство було внесено в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України під номером 35977162.

18 липня 2008 року ТОВ «КВІК-АВТО» взято на податковий облік в органах податкової служби рішенням ДПІ у Дніпровському районі м.Києва за № 17165.

31 березня 2009 року ОСОБА_2, було призначено на посаду директора ТОВ «КВІК-АВТО», згідно протоколу № 2 від 31.03.2009 року установчих зборів засновників ТОВ «КВІК-АВТО».

Обов'язки та повноваження директора ТОВ «КВІК-АВТО» визначені пунктом 9.18 статті 9 «Управління товариством» статуту цього підприємства в новій редакції від 09.07.2008 року, який затверджено протоколом № 1 від 09.07.2008 року загальних зборів учасників ТОВ «КВІК-АВТО».

Крім того, на ОСОБА_2, у відповідності з п.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 року покладено відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій.

Крім того, ОСОБА_2, у відповідності з п.6 ст.8 зазначеного Закону, зобов'язаний був створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку на ТОВ «КВІК-АВТО», забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Таким чином, на підставі вимог статуту ТОВ «КВІК-АВТО» в редакції від 09.07.2008 року та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 року, органом досудового слідства достовірно встановлено, що починаючи з 31.03.2009 року по 05.04.2012 року ОСОБА_2 прийняв на себе та виконував весь цей час організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки керівника підприємства ТОВ «КВІК-АВТО» - директора вказаного товариства, тобто являвся службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності.

Являючись службовою особою - директором ТОВ «КВІК-АВТО», ОСОБА_2, у відповідності з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 року, вимогами інших законодавчих актів, що регулюють питання оподаткування господарської діяльності в Україні, несе відповідальність за правильне ведення бухгалтерської та податкової звітності підприємства та результатів його роботи, повне відображення в обліку за звітний період доходів і витрат підприємства, а також за своєчасне нарахування та сплату в повному обсязі податків та обов'язкових зборів в державний бюджет України.

Так, ОСОБА_2 при підписанні в липні 2009 - травні 2011 року податкових документів, не здійснив належного контролю за достовірністю відображення в них даних податкового та бухгалтерського обліків ТОВ «Квік-Авто», а саме податку на додану вартість на загальну суму 1 689 367 грн., та в строк до 10.05.2011 року за таких самих обставин потягло ненадходження до бюджету податку на прибуток на загальну суму 2 822 625 грн., всього податків на загальну суму 4 511 992 грн., які виникли внаслідок здійснення господарської діяльності, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у сумі 4 511 992 грн.

Відповідно до висновків акту № 4440/23-222-35977162 від 31.08.2011 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «КВІК-АВТО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 20.07.2011 року», у платника податків ТОВ «КВІК-АВТО» було встановлено порушення вимог п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 п.4.1, ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3. ст.7, Закону України від 03.04.1997 року №168-ВР «Про податок на додану вартість» та п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.189.1 ст.189 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року за №2756-VI, в результаті чого було занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 689 367 грн., що підлягає обов'язковій сплаті до бюджету, в тому числі за липень 2010 року в сумі 102 000 грн.; за вересень 2010 року в сумі 839 167 грн.; за листопад 2010 року в сумі 43 300 грн.; за грудень 2010 року в сумі 655 150 грн.; за січень 2011 року в сумі 68 667 грн.; за березень 2011 року в сумі 71 750 грн., та встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 568 733 грн., у тому числі за серпень 2010 року в сумі 260 550 грн., та за лютий 2011 року в сумі 308 183 грн.

Крім того, вказаною перевіркою у ТОВ «КВІК-АВТО» встановлено порушення вимог п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України від 28.12.94 року №334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.97 року №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст.135, п.137.1 ст. 137 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року за №2756-VI, в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 2 822 625 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010 року у сумі 1 474 645 грн., наростаючим підсумком за 2010 рік у сумі 2 347 708 грн., за І квартал 2011 року у сумі 474 917 грн.

Вказані порушення податкового законодавства сталися внаслідок не відображення об'єкту оподаткування з податку на додану вартість в період часу з липня 2010 року по травень 2011 року та з податку на прибуток підприємства за 2010 рік та І квартал 2011 року, який утворився внаслідок реалізації підприємством за готівкові кошти 35 легкових автомобілів іноземного виробництва фізичним особам на підставі облікових документів, а саме виданих від імені директора ТОВ «КВІК-АВТО» ОСОБА_2 довідок - рахунків у кількості 35 штук, які не були видані вказаними особами до бухгалтерії підприємства, внаслідок чого результати вказаних у зазначених документах господарських операцій не знайшли свого відображення службовими особами ТОВ «КВІК-АВТО» в податковому обліку підприємства.

На підставі наведеного, при вищеописаних обставинах, директор ТОВ «КВІК-АВТО» ОСОБА_2, неналежним чином виконуючи свої службові обов'язки, порушив п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 п.4.1, ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3. ст.7, Закону України від 03.04.1997 року №168-ВР «Про податок на додану вартість» та п.185.1 ст.185, п.187.1 ст187, п.189.1 ст.189 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року за №2756-VI та вимоги п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України від 28.12.94р. №334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст.135, п.137.1 ст. 137 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року за №2756-VI та, шляхом приховування (заниження) об'єкту оподаткування з податку на додану вартість за період часу з липня 2010 року по травень 2011 року та з податку на прибуток підприємства за 2010 рік та за І квартал 2011 року, який виник на підприємстві внаслідок реалізації легкових автомобілів за готівкові кошти фізичним особам на підставі виданих облікових документів (довідок-рахунків), в строк до 20.04.2011 року, неналежно чином виконав свої службові обов'язки, в частині достовірного відображення даних податкового, що спричинило ненадходження до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 1 689 367 грн., та в строк до 10.05.2011 року за таких самих обставин потягло ненадходження до бюджету податку на прибуток на загальну суму 2 822 625 грн., всього податків на загальну суму 4 511 992 грн., що в 250 і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто відносяться до тяжких наслідків.

Таким чином, ОСОБА_2, своїми діями, які виразилися в службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

В судовому засіданні захисник підсудного адвокат ОСОБА_1 після закінчення з'ясування судом всіх обставин справи та перевірку їх доказами в доповненнях до судового слідства заявила клопотання про застосування до підсудного Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року, звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, оскільки на момент набуття чинності вказаним законом та на даний час підсудний є особою, яка підпадає під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посвідчення серії НОМЕР_1 (т. 11 а.с. 223), має неповнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 11 а.с. 222), та батьків похилого віку, які перебувають на його утриманні.

Підсудний ОСОБА_2 підтримав клопотання захисника та пояснив, що йому роз'яснено та зрозуміло, що дана підстава для закриття кримінальної справи не є реабілітуючою, просив закрити провадження у справі і звільнити його від кримінальної відповідальності.

Прокурор не заперечував проти застосування амністії до підсудного ОСОБА_2 та закриття провадження у справі.

Вислухавши думку учасників судового процесу, допитавши підсудного та свідків, дослідивши матеріали справи, суд знаходить можливим закрити провадження по кримінальній справі відносно ОСОБА_2, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.5 КК України якщо після вчинення особою діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Закон України «Про застосування амністії в Україні» (у редакції Закону від 02 червня 2011 року), за яким амністією визнається повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно яких не набрали законної сили, не містить застережень про втрату чинності Законом України «Про амністію у 2011 році» із 01 січня 2012 року, а також Закон України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року не містить застережень про його незастосування у зв'язку із новою редакцією Закону України «Про застосування амністії в Україні».

Таким чином, враховуючи положення ст. 5 КК України, при вирішенні питань про застосування амністії за діяння, які були вчиненні до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року включно, підлягають застосуванню положення цього закону, якщо це поліпшує становище особи.

Згідно ст. 1 п. «в», «е» Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку; учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи - осіб, які підпадають під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР.

Згідно ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року звільняються від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний або засуджений заперечують проти цього. Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, який просив суд застосувати амністію відносно нього, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, притягується до кримінальної відповідальності за злочин, який відповідно до статті 12 КК України відноситься до середньої тяжкості та на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року є особою, яка підпадає під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посвідчення серії НОМЕР_1 (т. 11 а.с. 223), має неповнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 11 а.с. 222).

Підстав, передбачених Законом України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року, за яких до ОСОБА_2 неможливо було б застосувати амністію, судом не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2 на підставі п.п. «в», «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році», від 08 липня 2011 року, звільнивши останнього від кримінальної відповідальності.

Керуючись ст. ст. 1 п.п. «в», «е» 6, 7, 8, 9, 10, 12 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року, ст. 5 КК України, п.11 Перехідних положень КПК України 2012 року, суд, -

п о с т а н о в и в:

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України закрити на підставі п.п. «в», «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році», від 08 липня 2011 року, звільнивши його від кримінальної відповідальності.

Скасувати обраний щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у виді застави.

Повернути ОСОБА_5 внесену, згідно квитанції № QS5001700 від 23 липня 2012 року від заставодавця - ОСОБА_5 на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва в якості застави гроші в сумі 76 500 (сімдесят шість тисяч п'ятсот) гривень (т.10 а.с. 145-147).

Цивільний позов прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва до ОСОБА_2 залишити без розгляду, залишивши за ними право звернутися до суду в порядку відповідного судочинства.

Речові докази: документи - залишити при матеріалах справи (т.6 а.с. 8-232, т.7 а.с. 183-232, т.8 а.с. 5-182).

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом семи діб з дня її винесення.

Суддя: