Рішення № 36592715, 27.11.2013, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/3289/13-ц

Провадження №2/654/933/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 року Голопристанський районний суд Херсонської області в складі

головуючої судді Третьякової І.В.

при секретарі Бакай В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гола Пристань Херсонської області в залі суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Голопристанська центральна районна лікарня» до ОСОБА_1 про стягнення витрат у звязку з проходженням стажування інтернатури,-

в с т а н о в и в:

09.08.2013 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, про стягнення з нього витрат у звязку з проходженням стажування інтернатури, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 15.08.2011 року між КП «Голопристанська ЦРЛ» та відповідачем ОСОБА_1 відповідно до наказу Херсонської обласної державної адміністрації Управління охорони здоровя від 01.07.2011 року №280-к «Про зарахування до інтернатури» укладений трудовий договір на проведення стажування інтерна від 15.08.2011 року та наказом КП «Голопристанська ЦРЛ» від 01.08.2011 №57 «Про прийняття на посаду лікаря-стоматолога Таврійської лікарської амбулаторії для проходження інтернатури на термін з 01.08.2011 року по 30.07.2013 року. відповідно до умов Договору відповідачу нараховувалася та виплачувалася заробітна плата в розмірі 46661,21 грн. відповідач в свою чергу забовязався відпрацювати не менше 3-х років в КП «Голопристанська ЦРЛ» після проходження інтернатури. Договором передбачена відповідальність відповідача за не відпрацювання за будь-яких обставин 3 років в КП «Голопристанська ЦРЛ», яка полягає в компенсуванні відповідачем витрат, які зазнав позивач за весь період проходження ним стажування інтерна. У звязку з тим, що відповідач не відпрацював 3-х років після проходження стажування, позивач просить стягнути з нього всі витрати, які понесені у звязку з проходженням відповідачем стажування інтернатури в умі 46661,21 грн. та судові витрати в сумі 466,61 грн.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 які діють на підставі довіреності позовні вимоги підтримали просили їх задовільнити з підстав зазначених в позові. Крім того, представник позивача ОСОБА_2 додала, що відповідач дійсно звернувся до позивача із заявою про прийняття його на роботу на посаду лікаря-стоматолога після проходження ним стажування інтерна, але наполягав на працевлаштуванні в м.Гола Пристань або в м.Херсоні, не погоджувався на працевлаштування до сільської лікарської амбулаторії Голопристанської ЦРЛ, де були на той час вакансії, тому він не був працевлаштований. Крім того, не повідомив, що він є інвалідом 2-ї групи. На даний час відповідач не звільнений, йому не присвоєно звання лікаря-спеціаліста, трудова книжка йому не повернута. За час проходження інтернатури він отримував заробітну плату в сумі 46661,21 грн., саме цю суму позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача, оскільки він в порушення умов трудової угоди та вимог законодавства не відпрацював мінімум три роки після проходження інтернатури.

В судовому засіданні відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, надав суду свої заперечення, які зводяться до того, що він дійсно проходив стажування інтерна в Таврійській лікарській амбулаторії Голопристанської ЦРЛ з 01.08.2011 по 30.07.2013 року. Вважає, що свої забовязання по трудовій угоді виконав. Після проходження інтернатури не зміг працевлаштуватися до позивача з його вини та вини Департаменту охорони здоровя Херсонської ОДА, які самі відмовили йому у працевлаштуванні. Крім того, він будучи інвалідом ІІ групи, про що було відомо позивачу, не міг працювати у віддалених сільських лікарських амбулаторіях, де йому пропонувалося працевлаштування через стан здоровя, а на пропозицію дати йому відкріплення для самостійного працевлаштування йому було відмовлено. Крім того, позовна вимога щодо стягнення з нього заробітної плати, отриманої ним у звязку з проходженням інтернатури не грунтується на вимогах закону, оскільки заробітну плату він отримував за виконувану роботу.

В судовому засіданні представник відповідача за договором адвокат ОСОБА_5. позов не визнав, підтримав заперечення відповідача, просив в позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 закінчив у 2011 році Державну установу «Кримський державний медичний університет ім. С.І.Георгієвського, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Стоматологія» та здобув кваліфікацію лікаря-стоматолога, відповідно до диплому серія КР №41457916 від 24.06.2011 року (а.с.27)

Відповідно до витягу з наказу Управління охорони здоровя Херсонської ОДА від 01.07.2011 №280-к «Про зарахування до інтернатури» відповідача зараховано до інтернатури з 01.08.2011 року із подальшим працевлаштуванням за спеціальністю стоматологія в Таврійську ЛА Голопристанського району на базі міської стоматологічної поліклініки (а.с.33)

Відповідно до витягу з наказу Голопристанської центральної районної лікарні від 01.08.2011 №57 відповідача прийнято на посаду лікаря-стоматолога Таврійської лікарської амбулаторії для проходження інтернатури з 01.08.2011 року на підставі наказу УОЗ №280-к від 01.07.2011 р. (а.с.31).

Відповідно до трудової угоди на проведення стажування інтерна від 15.08.2011 року, укладеної між позивачем та відповідачем, позивач, іменований Замовник, надав відповідачу Інтерну, робоче місце для проходження стажування з метою практичної підготовки та його професійної готовності до самостійної лікарської діяльності.(а.с.34).

Відповідно до п.3.1 даної Трудової угоди строк її дії з 01.08.2011 по 30.07.2013 р.

Пункт 3.3 Трудової угоди передбачає підстави для розірвання трудової угоди, якими є закінчення строку дії даної трудової угоди та невиконання, або неналежне виконання сторонами забовязань, передбачених у трудовій угоді, її може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за два тижні.

Пунктом 4.1. трудової угоди передбачено, що замовник, тобто позивач у справі, розраховується з інтерном, тобто відповідачем, та нараховує заробітну платню в розмірі посадового окладу згідно з наказом МОЗ України від 05.10.2005 року №308/519, відповідно до наданих табелів обліку робочого часу щомісячно до 15 числа особисто або поштою.

Відповідно до п.4.2. Трудової угоди Інтерн ОСОБА_1А, повинен відпрацювати не менше 3-х років в Голопристанській ЦРЛ після закінчення інтернатури на підставі Постанови КМУ від 22.08.1996 р. №992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів».

Відповідно до довідки КП «Голопристанська ЦРЛ» від 06.08.2013 року №252 ОСОБА_1А, дійсно працював в КП «Голопристанській ЦРЛ» на посаді лікаря-стоматолога інтерна Таврійської ЛА ЗПСМ з 01.08.2011 по 31.07.2013 та йому було нараховано заробітна плата 34243,20 грн. та нарахування на заробітну плату 12427,01 грн., всього 46661,21 грн. (а.с.26)

Відповідно до заяви відповідача від 05.08.2013 року він звернувся до головного лікаря Голопристанської ЦРЛ з проханням надати йому місце роботи за місцем прописки (м.Гола Пристань) або надати відкріплення та надати можливість вільно працевлаштуватися у звязку з тим, що він є інвалідом ІІ групи (а.с.57)

З аналогічною заявою від 05.08.2013 року відповідач звернувся до директора Департаменту охорони здоровя Херсонської ОДА. (а.с.51)

На дану заяву відповідач отримав відповідь від 09.08.2013 №К-534-20, К-534/1-20, в якій йому відмовили через відсутність вакантних посад в Голопристанській ЦРЛ та у медичних закладах м.Херсона(а.с.49).

Відповідно до довідки МСЕК серія КР-10 №011616 від 21.10.2010 року відповідачу встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства(а.с.52-53).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3, заступник головного лікаря з економічних питань, та ОСОБА_4, начальник відділу кадрів, підтвердили той фат, що відповідач працював лікарем стоматологом інтерном в Таврійській лікарській амбулаторії протягом двох років з 1.08.2011 по 30.07.20113 р., за що отримував заробітну плату. Після закінчення строку дії трудової угоди, він повинен був вийти на роботу і відпрацювати ще 3 роки, але він не захотів працювати в запропонованих лікарських амбулаторіях та вимагав надати йому роботу в м.Гола Пристань, або надати відкріпний талон для самостійного працевлаштування, мотивуючи тим, що він інвалід і не може працювати в сільській місцевості. Через відсутність вакансій в м.Гола Пристань йому було відмовлено, а відкріпний талон повинен надавати Департамент охорони здоровя Херсонської ОДА.

Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України встановлені гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема такі як надання підприємствами, установами, організаціями відповідно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладів; правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 9 КЗпП України встановлено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Пунктом 2 ч.1 статті 36 КЗпП України встановлено підстави припинення трудового договору, а саме закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Таким чином, як встановлено судом, між сторонами 15.08.2011 року була укладена трудова угода, строк дії якої закінчився 30.07.2013 року. При цьому відповідач відпрацював на посаді лікаря стоматолога інтерна, за що отримував заробітну плату та не мав претензій з боку позивача. Наказ про розірвання трудової угоди, у звязку із закінченням строку, на який вона була укладена, позивачем не видавався, трудову книжка відповідачу не повернута. В подальшому, 5.08.2013 року, після проходження інтернатури відповідач намагався працевлаштуватися до Голопристанської ЦРЛ, виконуючи умови трудової угоди, звернувшись з відповідною заявою, проте йому було відмовлено позивачем через відсутність вакансій. Дані обставини свідчать про те, що вини відповідача у невиконанні умов трудової угоди щодо відпрацювання не менше 3-х років в Голопристанській ЦРЛ після закінчення інтернатури не вбачається.

Пункт 4.3 Трудової угоди, відповідно до якого якщо за будь-яких обставин лікар-інтерн не зможе відпрацювати 3 роки в Голопристанській ЦРЛ, тоді за весь період проходження ним стажування (інтернатури) заробітна плата повертається Інтерном в повному обсязі в касу Голопристанської ЦРЛ, суд вважає таким, що погіршує становище працівника порівняно із законодавством України, тому є недійсним.

Так, заробітна плата згідно ст.. 94 КЗпП України є винагородою, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Можливість стягнення виплаченої працівникові заробітної плати визначена законодавством. Зокрема ст.127 КЗпП України передбачено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми; при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію; при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136). Ст.. 25 Закону України „Про оплату праці" передбачена заборона будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством. Забороняються відрахування із заробітної плати, метою яких є пряма чи непряма сплата працівником роботодавцю чи будь-якому посередникові за одержання або збереження роботи.

Відповідно до п.7.3 Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.09.1996 р. N 291 зі змінами від 07.02.2001р., заробітна плата лікарям (провізорам)-інтернам протягом всього періоду навчання сплачується за рахунок закладів (установ), в які вони зараховані лікарями(провізорами)-інтернами, або закладом (установою), з яким укладено трудовий договір у розмірі, встановленому чинним законодавством.

З урахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення з відповідача отриманої ним за час проходження інтернатури заробітної плати, в межах заявлених позовних вимог задоволенню не підлягають.

Крім того, суд враховує також те, що згідно п.14 постанови КМУ № 992 від 22.08.1996р. „Про порядок працевлаштування випускників вищих учбових закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням", у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник дійсно зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати. Однак, згідно п. 2.2 Порядку надання платних освітніх послуг державними та комунальними закладами, затвердженого наказом МОН України, Мінекономіки і Міністерства фінансів України від 23.07.2010р. № 736/902/758 складовими вартості платних освітніх послуг є: витрати на оплату праці працівників; нарахування на оплату праці відповідно до законодавства; безпосередні витрати та оплата послуг інших організацій; капітальні витрати; індексація заробітної плати, інші витрати відповідно до чинного законодавства.

Із системного аналізу даних норм права випливає, що законодавством передбачена можливість відшкодування витрат, понесених стороною угоди в зв'язку з безпосереднім навчанням спеціаліста, але до цих витрат не відноситься оплата праці самого спеціаліста, так як наряду з процесом навчання під час інтернатури інтерн виконує і обов'язки, покладені на нього трудовим договором, за що і отримує заробітну плату.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача виплаченої відповідачу заробітної плати у розмірі 46661,21 грн. задоволенню не підлягають.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.. 25 Закону України „Про оплату праці" ,ст.ст.5-1,9,21,23,24,36,47,94,127 КЗпП України, ст. 52 Закону України „Про освіту", постановою КМУ № 992 від 22.08.1996р. „Про порядок працевлаштування випускників вищих учбових закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням ", Порядком надання платних освітніх послуг державними та комунальними закладами, затвердженого наказом МОН України, Мінекономіки і Міністерства фінансів України від 23.07.2010р. № 736/902/758, Положенням про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.09.1996 р. N291 зі змінами від 07.02.2001р., ст.ст.10,11,60,88,209,213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позву Комунального підприємства «Голопристанська центральна районна лікарня» до ОСОБА_1 про стягнення витрат у звязку з проходженням стажування інтернатури відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області протягом десяти днів з дня його оголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Голопристанський районний суд.

Суддя: І. В. Третьякова