Постанова № 36583911, 21.05.2013, Гірницький районний суд м. Макіївки

267/2647/13-а Справа № 2-А/267/79/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 року Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області

Адреса: місто Макіївка, проспект Генерала Данилова,21

Суддя Алексєєнко І.П.

Позивач ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Гірницької районної

адміністрації Макіївської міської ради Донецької області

розглянувши у порядку письмового провадження у залі суду міста Макіївки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про визнання дій протиправними та про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, евакуйований із зони відчуження в 1986 році ЧАЕС 2-Б категорії, за 2011-2012 роки,

в с т а н о в и в :

19 квітня 2013 року відкрито провадження у вказаній адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до УПСЗН Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області, де він перебуває, як особа, евакуйована із зони відчуження ЧАЕС 2-Б категорії, про стягнення недоотриманих ним сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2011, 2012 роки, виходячи із трьох мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХП, а дії УПТСЗН по виплаті йому у 2012 році одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 і 2012 роки у фіксованій сумі по 75 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 просив визнати протиправними і стягнути за рахунок Державного бюджету України на його користь суму недоплат вказаних соціальних пільг у загальному розмірі 6264 гривень.

Позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач - представник ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області, подавши письмові заперечення на позов, заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до приписів ст. 122 ч.4 КАС України, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно копії посвідчення серія Б № 143990, виданого 09.08.2004 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином, який евакуйований із зони відчуження в 1986 році, категорія 2 та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( в редакції Закону України від 19 грудня 1991 року із змінами і доповненнями від 01 липня 1992 року ) для громадян, яку були евакуйованими із зони відчуження у 1986 році. ( а.с. 4 )

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області, як особа, що була евакуйована із зони відчуження в 1986 році, категорія 2.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоровя та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання та трудової діяльності в них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХП.

Відповідно до частини 4 статті 48 цього Закону, позивач як особа, евакуйована із зони відчуження у 1986 році,віднесений до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, має право на щорічну допомогу на оздоровлення і цим Законом встановлений розмір такої допомоги - три мінімальні заробітні плати.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органом соціального захисту населення.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Зі змісту статті вбачається, що даним законодавчим актом визначено розмір щорічної допомоги на оздоровлення, як величину кратну відносно розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з довідки № 01-19-586 від 25.03.2013 року, виданої УПСЗН Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області, позивач ОСОБА_1, як особа евакуйована із зони відчуження в 1986 році, ЧАЕС 2 Б категорії, отримав щорічну допомогу на оздоровлення : за 2011 рік у розмірі 75 гривень отримав 23.01.2012 року, за 2012 рік у розмірі 75 гривень отримав 21.06.2012 року. ( а.с. 3 )

Із заперечення відповідача - ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області, вбачається, що статтею 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», закріплено, що розяснення порядку застосування цього Закону проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обовязковим для виконання місцевими органами виконавчої влади. Такий порядок регламентовано Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 року визначено , що саме Кабінет Міністрів регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, позивачеві виплачена встановлена Кабінетом Міністрів України щорічна допомога на оздоровлення за 2011 та 2012 роки. ( а.с. 10-13 )

Судом встановлено, що позивачеві, як громадянину, евакуйованому із зони відчуження ЧАЕС , категорія 2-Б, передбачена ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2011,2012 роки виплачена на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» -75 гривень, за 2011 рік 23.01.2012 року, а за 2012 рік 21.06.2012 року.

Позивач про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, повинен був дізнатися при виплаті йому відповідачем щорічної допомоги на оздоровлення.

Оскільки відповідачем позивачу одноразова допомога за 2011 рік виплачена 23.01.2012 року, а одноразова допомога за 2012 рік виплачена 21.06.2012 року, та до суду він звернувся з вказаним позовом 18 квітня 2013 року, то суд вважає, що цей позов подано в межах строку звернення до адміністративного суду , встановленого ст. 99 КАС України, так як заслуговують на увагу твердження позивача, що про порушення його права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі , передбаченому ст. 48 Закону №796-ХП, він дізнався лише у грудні 2012 року в момент припинення виплат певних сум.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на підставі якої позивачу було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення, всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року, ( який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати ) установлений конкретний розмір такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір щорічної допомоги на оздоровлення до липня 2005 року не збільшувався. Визначні вказаною постановою та постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміри щорічних грошових виплат на оздоровлення значно нижчі за відповідні, передбачені ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», кратні розмірі мінімальної заробітної плати.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року та Закон України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати , а не постанови Кабінету Міністрів.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, а також виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами.

За приписами статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів у своїй діяльності повинен керуватися виключно Конституцією, законами України, а також підзаконними актами, які прийняті згідно Конституції України.

Законом України від 28.12.2007 року № 107-У1 «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 48 Закону України № 796-ХП була викладена в новій редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи…., щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Ці зміни Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 були визнані неконституційними, дія статті 48 Закону України № 796-ХП була поновлена.

Упродовж 2009-2011 років положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХП, не зупинялися і не змінювалися.

Статтею 71 Закону № 796-ХП визначено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Законом України від 26.12.2008 року № 835-1У «Про Державний бюджет України на 2009 рік» ( стаття 71 ) та Законом України від 27.04.2010 року №2154 «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (стаття 70 ) передбачалися приписи Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Однак, Кабінетом Міністрів України упродовж цих років не було видано відповідних актів, а тому з 22 травня 2008 року норми статті 48 Закону № 796 ХП є діючими.

Пунктом 7 Закону України від 14.06.2011 року № 3491-У1 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнені прикінцеві положення пункту 4 певним змістом, яким серед інших встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39,50,51,52 та 54 Закону № 796-ХП, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України , виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Аналіз зазначених норм спеціального Закону доводить, що серед наведених норм відсутня стаття 48 Закону № 796-ХП.

На виконання пункту 7 Закону № 3491-У1 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 від 06.07.2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала законної сили 23.07.2011 року, зі змісту якої вбачається, що цією постановою розмір допомоги на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, у 2011 році також не встановлювався. Тобто, у 2011 році норми статті 48 Закону № 796- ХП, також були діючими.

Рішенням Конституційного Суду від 25 січня 2012 року № 03-рп/2012 підтверджено право Кабінету Міністрів України , як державного органу, що має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, на визначення механізму реалізації законів України, в тому числі встановлення порядку та розміру соціальних виплат, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 16.03.2012 року № 4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що вникають у звязку із застосуванням статей 39,48,50,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ураховуючи особливість дії в часі Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік , нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, виданий на його виконання, також діє у межах бюджетного року.

Однак, Кабінетом Міністрів України упродовж 2009-2011 років не було видано відповідних актів, а тому норми статті 48 Закону № 796-ХП протягом цих років були діючими.

Крім того, в рішеннях Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 03-рп/2012 від 25 січня 2012 року не міститься висновку щодо неконституційності положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХП від 28.02.1991 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення позивачу ОСОБА_1 за 2011 рік повинен бути визначений за статтею 48 Закону № 796-ХП, а не постановою Кабінету Міністрів від 12.07.2005 року № 562.

Наведене не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, так як при розгляді справи «Кечко проти України», Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

( пункт 23 рішення )

Таким чином, виходячи із встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення з порушенням вимог ст. 48 Закону № 796-ХП, є протиправними. Щорічна допомога на оздоровлення позивачу, як особі, евакуйованій із зони відчуженні в 1986 році, ЧАЕС 2-Б категорії, за 2011 рік повинна бути сплачена у відповідності до положень статті 48 Закону № 796-ХП із застосуванням мінімального розміру заробітної плати, яка була встановлена Законом України про Державний бюджет на відповідний рік на день виплати.

Так як днем виплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік встановлено 23 січня 2012 року, то суд на підставі ст. 11 КАС України, для повного захисту прав позивача ОСОБА_1, виходить за межі позовних вимог і для відрахування недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення позивачу враховує встановлену Законом України № 4282-1У від 22.12.2011 року «Про Державний бюджет України на 2012 рік» мінімальну заробітну плату з 01 січня 2012 року в розмірі 1073 гривні.

Так, недоплата ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік становить: 1073 грн. х 3= 3219 гривень і за відрахуванням сплаченої суми 75 гривень

( 3219 грн. -75 грн. = 3144 гривні ). Саме така сума недоплати 3144 гривні підлягає стягненню за рахунок Державного бюджету на користь позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення недоплаченої суми на оздоровлення за 2012 рік, виходячи із трьох мінімальних заробітних плат, розмір якої встановлений Законом України № 4282-1У від 22.12.2011 року «Про Державний бюджет України на 2012 рік» на час виплати, то у цій частині вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Так, частиною 3 «Прикінцевих положень» Закону України від 22.12.2011 року за № 4282-1У «Про Державний бюджет України на 2012 рік», встановлено, що норми та положення статей 20,21,22,23,30,31,37,39,48,50,51,52 та 54 Закону України від 28.02.1991 року за № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , застосовуються в порядку та в розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного Фонду України на 2012 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Згідно приписів постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України за № 4 від 16.03.2012 року «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у звязку із застосуванням статей 39,48,50,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням їх дії у часі, а саме: з 20 червня 1996 року до 31 грудня 2005 року, з 09 липня до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 23 липня 2011 року.

Таким чином, компенсація за шкоду, заподіяну здоровю позивача у вигляді щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік, обґрунтовано була виплачена відповідачем в установленому розмірі в абсолютних сумах, а саме 75 гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року за № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як на цей період дія статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не розповсюджувалась, бо Законом України від 22.12.2011 року за № 4282-1У «Про Державний бюджет України на 2012 рік», який має однакову юридичну силу із Законом № 796-ХП від 28.02.1991 року, дія цієї статті 48 вищезазначеного Закону № 796-ХП застосовується в порядку та в розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного Фонду України на 2012 рік.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 у частині заявлених вимог про визнання протиправними дії відповідача при виплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік та про стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік у розмірі 3327 гривень, задоволенню не підлягає.

Оскільки позивач відповідно до п.10 ч.1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а відповідач, як орган праці та соціального захисту населення відповідно до п.20 ч.1 статі 5 цього Закону має пільги по сплаті судового збору, то судовий збір за вказаним позовом підлягає віднесенню за рахунок держави.

На підставі викладеного, Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХП від 28.02.1991 року,

керуючись ст. ст.11, 17-21,122, 158-163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про визнання дій протиправними та про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, евакуйованій із зони відчуження в 1986 році, ЧАЕС 2-Б категорії, за 2011-2012 роки, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік з порушенням вимог ст. 48 Закону України «По статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХП від 28.02.1991 року.

Зобовязати нарахувати та стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік в розмірі, який передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто трьох мінімальних заробітних плат, встановленої на час виплати, з урахуванням виплачених сум, а саме у сумі 3144 ( три тисячі сто сорок чотири) гривень.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про визнання їх дій протиправними і стягненні недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік у розмірі 3327 гривень.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Донецького Апеляційного Адміністративного суду через Гірницький районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня отримання її копії, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції особою, що її подає.

Суддя: