Вирок № 36573181, 03.12.2013, Токмацький районний суд Запорізької області

Справа №328/1591/13-к

03.12.2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді: Гавілей М.М.

за участі прокурора - Лобач С.В.

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника потерпілої - ОСОБА_3

законного представника потерпілої -ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

при секретарі - Панченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Токмак кримінальне провадження № 1-кп/328/118/13 за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, освіта вища, не працюючого, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ІНФОРМАЦІЯ_8 року, приблизно о 15 годині 15 хвилин, водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проїжджій частині автодороги Енергодар-Василівка-Бердянськ з боку м. Бердянська в напрямку м. Василівки, на території Токмацького району Запорізької області.

В цей же час, в зустрічному автомобілю «Renault Master» напрямку, рухався автомобіль «ВАЗ 21083», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7

В автомобілі «ВАЗ 21083» знаходилась пасажирка ОСОБА_2

Під час руху, в районі 93 км + 950 м вказаної автодороги, в умовах атмосферного явища туману, водій ОСОБА_5, перед зміною напрямку руху вліво з метою виконання обгону невстановленого попутного транспортного засобу (вантажного автомобіля), не впевнився, що це буде безпечним і не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам руху, а також, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, змінив напрямок руху вліво і виїхав на смугу зустрічного руху.

Своїми діями водій ОСОБА_5 порушив вимоги п.п. 10.1, 14.2 в), 14.6 г) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, відповідно до яких:

- п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

- п. 14.2. «Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що:

в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані»;

- п. 14.6. «Обгін заборонено:

г) … в умовах недостатньої видимості»

Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 скоїв зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21083», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВАЗ 21083» ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть, пасажир даного автомобіля ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Так, згідно висновку судово-медичної експертизи № 351 від 29.01.2013 року смерть ОСОБА_7 настала від сполученої травми голови та тулуба з переломом кісток черепа, забоєм головного мозку, забоєм грудної клітки з забоєм легенів, серця, органів черевної порожнини, з розривами печінки. Про що свідчать знайдені пошкодження у вигляді ран та саден на обличчі та тулубі, вогнищ забою внутрішніх органів, змін у цих органах характерних для травматичної дії та шоку.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 07 від 19.01.2013 року тупа травма живота, розмізчення селезінки, внутрішньочеревна кровотеча важкого ступеня у ОСОБА_2 кваліфікується як пошкодження, що небезпечні для життя під час їх отримання, кваліфікуються як тяжкі тілесні пошкодження. Вказані тілесні ушкодження отримані в результаті ДТП.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_8 року, приблизно о 15 годині 15 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить його знайомому ОСОБА_8, та рухаючись по проїжджій частині автодороги Енергодар-Василівка-Бердянськ в напрямку м. Василівки, на території Токмацького району зі швидкіст ю приблизно 75-80 км/год. в умовах обмеженої видимості через туман (приблизно 100 м.), виконав маневр обгону вантажного автомобіля, який рухався в попутному напрямку, та виїхав на зустрічну полосу руху. Рухаючись по зустрічній полосі руху, побачив як йому назустріч рухається автомобіль «ВАЗ-21083», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 З метою уникнути зіткнення він прийняв заходи до гальмування, а автомобіль «ВАЗ-21083» намагався уйти вправо, однак уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21083» не вдалося, внаслідок чого водій ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, від яких помер, а пасажир даного автомобіля ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження. Одразу після скоєного він повідомив про дорожньо-транспортну пригоду працівникам міліції, викликав швидку допомогу. У вчиненому щиро кається, збитки частково відшкодував та подалі буде приймати заходи до відшкодування заподіяної злочином шкоди. Позов заявлений прокурором визнав повністю, позовні вимоги заявлені потерпілими визнав частково в межах сум, які відшкодовуються страховою компанією.

Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав повністю, яка також доведена іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Допитана у судовому засіданні потерпіла - цивільний позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася ІНФОРМАЦІЯ_8 року, з вини обвинуваченого ОСОБА_5 загинув її чоловік ОСОБА_7, а донька ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження. Її чоловік в день ДТП управляв автомобілем «ВАЗ-21083» , який знаходився у його володінні та користуванні на підставі довіреності, автомобіль був технічно справний. ІНФОРМАЦІЯ_8 року її чоловік на вказаному автомобілі у зв'язку з роботою їздив до м. Новомосковськ Дніпропетровської області, після чого по дорозі додому забрав доньку у м. Василівка Запорізької області, яка там тимчасово проживає та навчається. Приблизно о 19 годині 30 хвилин вона зателефонувала донці, але трубку ніхто не піднімав. Приблизно через 10 хвилин їй зателефонували з лікарні та повідомили про ДТП за участю її чоловіка та доньки. Пізніше їй донька пояснювала, що коли вони рухалися по автодорозі на зустріч їм рухалася колона автомобілів і один з них виїхав на зустрічну смугу руху, батько прийняв вправо, але уникнути зіткнення не вдалося, далі вона нічого не пам'ятала. Після ДТП обвинувачений приїздив до неї додому, вибачався за скоєне, в рахунок відшкодування моральної шкоди сплатив їм 2000,00 грн.Заявлений позов підтримує у повному обсязі.

Допитана у судовому засіданні потерпіла - цивільний позивач ОСОБА_2 суду пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_8 року, приблизно о 14 годині 45 хвилин поверталася разом зі свої батьком на автомобілі «ВАЗ-21083» з м. Василівка, де вона навчається, додому в с. Широкий Яр Чернігівського району Запорізької області. Батько знаходився за кермом автомобіля. А вона на передньому пасажирському сидінні. Через деякий час, коли вони рухалися по автодорозі Енергодар-Василівка-Бердянськ, їм на зустріч виїхав автомобіль типу «Мікроавтобус» білого кольору, батько знизив швидкість та прийняв вправо, але зіткнення уникнути не вдалося. В результаті дорожньо-транспортної пригоди батько помер, а вона отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_9 допитаний в судовому засіданні пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_8 року приблизно о 15-00 год. керував власним автомобілем «Citroen С4» по автодорозі Енергодар-Василівка-Бердянськ, рухався в напрямку м. Запоріжжя. Він рухався зі швидкістю 80-90 км/год з вімкнутими на автомобілі ближнім світлом фар та протитуманними фарами, видимість була приблизно 100 м., був туман. В районі перехрестя дороги, що вела на с. Таврія Токмацького району його обігнав автомобіль «Renault Master» білого кольору. Коли даний автомобіль почав виконувати маневр обгону вантажного автобіля «КАМАЗ», виїхав на зустрічну полосу руху та рухався по ній, випереджаючи вантажний автомобіль. В цей час йому на зустріч рухався автомобіль «ВАЗ- 21083». Після цього водій «Renault Master» почав гальмувати та знизив швидкість руху. Чи застосовував гальмування водій «ВАЗ-21083», чи працювали світлові прилади у нього, точну швидкість автомобілів перед зіткненням пояснити не зміг, однак бачив як водій автомобіля «ВАЗ-21083» прийняв вправо. Зіткнення автомобілів відбулося передніми лівими частинами транспортних засобів. Він знаходився від місця зіткнення автомобілів на відстані 80-100 м. Після того як сталося ДТП він зупинив свій автомобіль та підійшов до них. В автомобілі «Renault Master» був лише водій, інших осіб не було. Водій автомобіля «ВАЗ-21083» лежав біля водійської двері, ознак життя не подавав. Пасажир знаходився в салоні автомобіля, без свідомості, через деякий час прийшла в себе та стоглана від болю.

Експерт сектору автотехнічних досліджень відділу інженерно-технічних та економічних досліджень НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що працює експертом в НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області, має кваліфікацію судового експерта, вищу технічну освіту, стаж експертної роботи з 2006 року, на підставі постанови слідчого та матеріалів кримінального провадження провів судову автотехнічну експертизу по даній справі, використовуючи вихідні дані, вказані слідчим у постанові про призначення експертизи, при цьому досліджував протокол огляду місця події зі схемою, матеріали слідчих експериментів, на підставі чого прийшов до висновків, викладених в експертизі, вказані висновки підтримує та на них наполягає. При цьому зазначив, що в діях водія автомобіля «ВАЗ-21083» мали місце порушення п. 12.3. ПДР, що знаходилося в причинному зв'язку з подією даної пригоди. Водій «ВАЗ-21083» мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «Renault Master» екстреним гальмуванням з зупинкою автомобіля до місця зіткнення. Обставини застосування водієм «ВАЗ-21083» відворот вправо та плавне гальмування ним були враховані при проведенні експертизи. У разі виникнення небезпеки для руху водій повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_5 також підтверджується іншими перевіреними в судовому засіданні доказами:

- рапортом помічника оперативного чергового Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області від ІНФОРМАЦІЯ_8 року №328 про те, що до чергової частини Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області від невідомого чоловіка надійшло повідомлення про те, що ІНФОРМАЦІЯ_8 року близько 15-00 год. на автошляху К.Дніпровка-Бердянськ при вїзді в Токмацький район сталося ДТП з постраждалими. (а.с.5);

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди зі схемою та фототаблицею від ІНФОРМАЦІЯ_8 року, в яких зафіксовано місце ДТП, яка сталася на автодорозі Енергодар-Василівка-Бердянськ 93 км + 950 м за участю автомобілів «Renault Master», державний номерний знак НОМЕР_1, «ВАЗ-21083», державний номерний знак НОМЕР_2, які зазнали технічних пошкоджень в результаті ДТП, а також: положення транспортних засобів, дорожнє покриття та його стан, дорожні знаки та розмітки, місце розташування трупа ОСОБА_7 та видимі тілесні пошкодження на його тілі (а.с.6 -19);

- протоколом огляду автомобільного відеорегістратора, постановою про визнання його речовим доказом (а.с. 33, 34);

- довідкою Запорізького обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 27-30/247 від 21.01.2013 року, згідно якої за даними спостережень метеорологічної станції Пришиб, яка є найближчим пунктом спостережень до с. Чорноземне Токмацького району ІНФОРМАЦІЯ_8 року о 14-00 год, 17-00 год. стостерігалося атмосферне явище як туман, метеорологічна дальність видимості 300 м. (а.с. 41);

- згідно висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №03/13 від 18.01.2013 року в момент ДТП кут між поздовжніми осями автомобілів становив 156,8 градусів плюс (мінус) 5 градусів. Місце зіткнення транспортних засобів знаходиться на смузі руху автомобіля НОМЕР_3 найбільш вірогідніше в місці близькому до початку осипу скла та пластмасових деталей автомобілів. Автомобіль «Renault Master» д.н. НОМЕР_1 в момент зіткнення транспортних засобів знаходився у русі. Автомобіль «ВАЗ 21083» д.н. НОМЕР_2 в момент зіткнення транспортних засобів знаходився у русі. (а.с. 50-66);

- із висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 04/13 від 18.01.2013 року вбачається, що на момент проведення експертного дослідження робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля НОМЕР_4, знаходилися в непрацездатному стані. На момент проведення експертного дослідження рульове керування та ходова частина автомобіля НОМЕР_5, знаходилися в непрацездатному стані. Відмови робочої гальмівної системи, рульового керування та ходової частини автомобіля НОМЕР_4 виникли в момент ДТП. Відмови рульового керування та ходової частини автомобіля НОМЕР_5 виникли в момент ДТП. (а.с. 74-88);

- висновком судової автотехнічної експертизи №77/13 від 07.02.2013 року, згідно якого в даній дорожній ситуації водій автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_7 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2,12.3 ПДР України. В даній дорожній ситуації водій автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_5 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 12.2, 14.2 ПДР України. В діях водія автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_7 є невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР України, що знаходиться в причинному зв'язку з подією даної пригоди. Дії водія автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_5 не відповідають вимогам п.п. 10.1, 14.2 ПДР України, що знаходиться в причинному зв'язку з подією ДТП. У даній дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля НОМЕР_6 при виконанні вимог п.п. 10.1, 14.2. ПДР України. У даній дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля НОМЕР_7 екстреним гальмуванням з зупинкою автомобіля до місця зіткнення. (а.с. 232-237);

- висновком судово-медичної експертизи № 351 від 29.01.2013 року, згідно з яким смерть ОСОБА_7 1966 року народження настала від сполученої травми голови та тулуба з переломом кісток черепа, забоєм головного мозку, забоєм грудної клітки з забоєм легенів, серця, органів черевної порожнини, з розривами печінки, про що свідчать знайдені пошкодження у вигляді ран та саден на обличчі та тулубі, вогнищ забою внутрішніх органів, змін у цих органах характерних для травматичної дії та шоку. Ознаки швидкої смерті: синьо-фіолетового кольору зливні трупні плями, нерівномірне повнокров'я внутрішніх органів, рідка кров у судинах, відсутність крові у порожнинах серця. Під час дослідження трупа потерпілого виявлено пошкодження у вигляді ран та саден на голові та обличчі, саден на тулубі, рани на внутрішній поверхні у ділянці правого колінного суглобу. Переломи кісток склепіння та основи черепа, зліва у місці проекції луски скроневої кістки, вогнища забою головного мозку, переломів ребер зліва по задній поверхні, пошкоджень реберної та легеневої плеври, пошкоджень на передній поверхні серця, правій і лівій долі печінки, переломи кісток тазу. Всі пошкодження утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, які діяли переважно у передньо-бокову поверхню тулуба зліва, у ділянку правого колінного суглобу з внутрішньою поверхнею. Таке розташування пошкоджень не виключає можливість їх утворення під час ДТП від дії зруйнованих частин салону автомобіля та важелів керування та може свідчити, що під час отримання пошкоджень потерпілий міг керувати автомобілем. Згідно Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень від 17.01.1995 року виявлені у ОСОБА_7 пошкодження, а саме рани та садна на голові, перелом кісток склепіння черепу, переломи ребер, з пошкодженням реберної плеври та легенів, забій серця, розриви капсули печінки, переломи кісток тазу, які ускладнилися травматичним шоком у сукупності, які небезпечні для життя під час їх отримання, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. У крові ОСОБА_7 не знайдено етилового алкоголю. Давнина настання смерті знаходиться в межах 12 годин на час розтину. (а.с.96-98);

- висновком судово-медичної експертизи № 07 від 19.01.2013 року, згідно якої ОСОБА_2 знаходилась в хірургічному відділенні ТЦРЛ з ІНФОРМАЦІЯ_8 року по 09.01.2013 рік з діагнозом: тупа травма живота, розмізчення селезінки, внутрішньочеревна кровотеча важкого ступеня, забійна рани лоба, струс головного мозку. Під час огляду ОСОБА_2 виявлені тілесні пошкодження у вигляді післяопераційного рубці на голові, синця на обличчі, післяопераційних рубці на передній черевній стінці, синець на нижній кінцівці. Тупа травма живота, розмізчення селезінки, внутрішньочеревна кровотеча важкого ступеня, забійна рани лоба, струс головного мозку, синець на обличчі, синець на нижній кінцівці у ОСОБА_2 утворилися від травматичних дії в ділянку голови та тулуба тупих твердих предметів з переважаючою травмуючою поверхнею. Згідно Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень від 17.01.1995 року тупа травма живота, розмізчення селезінки, внутрішньочеревна кровотеча важкого ступеня у ОСОБА_2 як пошкодження, що небезпечні для життя під час їх отримання, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження; забійні рани лоба, струс головного мозку, синець на обличчі - легкі тілесні пошкодження з короткочасним розладом здоров'я; синець на нижній кінцівці - легке тілесне пошкодження. Наявні тілесні ушкодження (скальпована рана голови, тупа травма черевної порожнини, синці на обличчі та кінцівці), обставини справи (зіткнення легкового автомобіля з мікроавтобусом, перебування постраждалої на пасажирському місці) дозволяють висловитися щодо отримання вищевказаних тілесних ушкоджень саме за таких обставин. Давнина тілесних ушкоджень не суперечить терміну, на який вказано в постанові слідчого. (а.с. 180-181);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 31.01.2013 року зі схемою за участю ОСОБА_5, де він пояснив, що керував автомобілем НОМЕР_5 по полосі руху в напрямку м. Василівка з увімкненим на автомобілі ближнім світлом фар, зі швидкістю приблизно 80 км/год, з боковим інтервалом від осьової лінії дорожної розмітки 0,5 м. Попереду нього в попутному напрямку рухався КАМАЗ зі швидкістю 70 км/год з боковим інтервалом від осьової лінії дорожної розмітки 0,6 м. На відстані 106,1 м. від місця зіткнення автомобілів він ввімкнув покажчик лівого повороту та вчинив маневр обгону вантажного автомобіля, виїхавши на зустрічну полосу руху на відстані 1,5 м. від лівого краю проїжджої частини. Під час обгону вантажний автомобіль збільшив швидкість приблизно до 80 км/год. До зіткнення ВАЗ-21083 д.н. НОМЕР_2 рухався на зустрічній полосі з вімкненими габаритними вогнями зі швидкістю приблизно 70 км/год з боковим інтервалом від осьової лінії дорожної розмітки 1,3 м. З метою уникнути зіткнення з вказаним автомобілем він прийняв гальмування, яке тривало до зіткнення. Водій ВАЗ-21083 прийняв вправо перед зіткненням. (а.с. 220- 222);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 31.01.2013 року за участю свідка ОСОБА_9, де він пояснив, що автомобіль НОМЕР_5 рухався в напрямку м. Василівка в межах свої полоси руху з увімкненим на автомобілі ближнім світлом фар. Однак його швидкість руху, інтервал від осьової лінії дорожної розмітки пояснити не зміг, так дистанція між його автомобілем та «Renault Master» була приблизно 80-100 м. Коли автомобіль «Renault Master» наблизився до вантажного автомобіля «КАМАЗ» він почав перестроюватися вліво для маневру обгону, на якій відстані це було до місця зіткнення вказати не зміг. Також яким чином на проїжджій частині були розташовані автомобілі ВАЗ-21083 та КАМАЗ, їх швидкість руху вказати не зміг. Перед зіткненням «Renault Master» прийняв гальмування, а автомобіль ВАЗ-21083 - вправо. Чи горіли фари у ВАЗ-21083 не звернув уваги. Видимість руху на момент ДТП була 100 м., видимість зустрічних автомобілів з увімкненим світлом фар приблизно 200 м. (а.с. 223);

- згідно посвідчення водія серія НОМЕР_8 від 29.01.2005 року ОСОБА_5 має право на керування транспортним засобом (а.с.250).

Таким чином, суд вважає, що дослідженими судом вказаними доказами, які є допустимими, повністю підтверджена вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Із роз'яснень, що містяться в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вбачається, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння, вчиненого обвинуваченим, всі обставини по справі в їх сукупності, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, вину визнав повністю, частково добровільно відшкодував завдану злочином шкоду і визнає ці обставини пом'якшуючими покарання.

Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Разом з тим, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, який належить до необережних тяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, поведінку загиблого ОСОБА_7 під час дорожньо-транспортної пригоди, який в порушення п.12.3 Правил дорожнього руху, що затвердженні Постановою КМУ від 10.10.2002 року № 1306, мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «Renault Master» екстреним гальмуванням з зупинкою транспортного засобу до місця зіткнення, дані про особу винного, що раніше до кримінальної відповідальності не притягався, не залишав місце ДТП та не перебував за кермом автомобіля під час ДТП у стані сп'яніння, після скоєння ДТП викликав швидку медичну допомогу, позитивно характеризується за місцем проживання та останнім місцем роботи, одружений, на утриманні має двох малолітніх дітей ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7, заподіяні злочином збитки обвинуваченим частково відшкодовані та має намір в подальшому вжити всіх заходів до відшкодування шкоди потерпілим, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, застосувавши до нього вимоги ст.ст.75, 76 КК України.

Суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки ОСОБА_5 вчинив злочин проти безпеки дорожнього руху, що у поєднанні з характером допущеного ним порушення правил дорожнього руху та наслідками цього у виді смерті потерпілого ОСОБА_7 та тяжких тілесних ушкодженнях неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2, заподіянні значної матеріальна і моральна шкоди потерпілим, неодноразовому притягненні обвинуваченого до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, указує на обґрунтованість призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк у межах санкції кримінального закону.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення нових злочинів.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Потерпілою ОСОБА_1 заявлений позов до ОСОБА_5, ПрАТ «СК «Провідна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, який підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, за життя ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, в якому народилася донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9 р.н.(а.с. 177, 178)

Судом встановлено матеріальна відповідальність обвинуваченого застрахована.

Цивільну відповідальність в межах ліміту відповідальності за завдану шкоду забезпеченим транспортним засобом несе ПрАТ « СК «Провідна» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/7308295 від 11.06.2012 року.(а.с. 251)

За вказаним полісом ліміт відповідальності страховика встановлено у розмірі 10000,00 гр.(на одного потерпілого) за шкоду, заподіяну життю і здоровю, 50000,00 гр. - за шкоду, заподіяну майну, франшиза - 500,00 гр.

ПрАТ « СК «Провідна» проти позову заперечує з підстав його передчасності, вважаючи, що спочатку необхідно вирішити питання з винуватістю застрахованої особи, і лише потім пред'являти вимоги до страховика.

Представник ПрАТ « СК «Провідна» в судове засіданні не зявився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до розяснень, що містяться у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 потерпілий, якому внаслідок учинення транспортного злочину заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду, вправі пред'явити цивільний позов про її відшкодування, який має бути розглянутий разом із кримінальною справою.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяною життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_1 про відшкодування витрат на поховання загиблого в ДТП ОСОБА_7 суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання, ці витрати.

Стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

У відповідності до ст.27 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, відносяться витрати з поховання.

Потерпілою ОСОБА_1 було понесено витрати на поховання свого чоловіка ОСОБА_7, зокрема туалет трупа, експертиза трупа, придбання труни, хреста, таблички, покривала ритуального, вінків, катафалк, копка могили, в загальному розмірі 6966,27 грн., що підтверджується актом закупки від 29.12.2012 року, товарними чеками №39, №40 від 29.12.2012 року, квитанціями до прибуткових касових ордерів №35/305, №397 від 29.12.2012 року, квитанцією №145 від 08.01.2013 року.

Вказані витрати на поховання у загальній сумі 6966,27 грн. узгоджуються із положеннями Закону України «Про поховання та похоронну справу» та наказу Держжитлокомунгоспу України «Про затвердження необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг» від 19.11.2003 N 193 та підлягають відшкодуванню страховиком у сумі 6966,27 грн.

Однак, суд в свою чергу вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат позивача на проведення поминального обіду на суму 554,83 грн. не підлягають задоволенню, оскільки понесені на організацію поминального обіду вирати не відносяться до витрат з поховання, які відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовує страховик чи заподіювач шкоди відповідно до ст. 1201 ЦК України

Відповідно до п. 24.1. ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

Відповідно до товарних чеків, що надала потерпіла, сума завданої їй матеріальної шкоди на лікування та діагностику доньки становить 3483,76 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вбачає підстави для відшкодування шкоди пов'язаної з лікуванням та діагностикою неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2, оскільки надані докази на придбання ліків, тобто копії фіскальних чеків, що містять найменування медичних препаратів за датами їх придбання відповідають періоду проходження лікування потерпілої, та підлягають відшкодуванню страховиком у сумі 3483,76 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу від 30.10.2010 року № 4168, право управління автомобілем НОМЕР_4, право одержати страхове відшкодування у випадку ДТП належить ОСОБА_7 та ОСОБА_1

Згідно висновку оцінювача ПП ОСОБА_13 від 21.01.2013 року вартість збитків, завданих пошкодженням автомобіля ВАЗ-21083 д.н. НОМЕР_9 складає 24139,00 грн.

Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, тобто не тільки власник, а й володілець майна має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

В силу вимог ч. 1 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 12. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

При цьому відповідно до положень ст. 1193 ЦК України розмір відшкодування підлягає зменшенню з урахуванням ступеня вини потерпілого ОСОБА_7 (на 10%), а саме до 21725,10 грн., з вирахуванням суми франшизи у розмірі 500,00 грн. та відшкодовуються страховиком у сумі 21225,10 грн. (21725,10 грн. - 500,00 грн.).

У задоволенні вимог позивача про стягнення зі ПрАТ «СК «Провідна» витрат, повязаних з оплатою автотоварознавчого дослідження в сумі 320,00 грн., слід відмовити.

На виконання вимог ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представником ПрАТ «СК «Провідна» 15.01.2013 року за заявою позивача був оглянутий транспортний засіб, про що свідчить акт огляду від 15.01.2013 року. Страховик відшкодовує потерпілому його витрати на проведення експертизи лише у випадку неявки представника страховика (працівника, аварійного комісара чи експерта) на місце настання страхового випадку для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП.

Витрати на послуги оцінювача підлягають відшкодуванню винною особою, однак позовні вимоги до обвинуваченого не були заявлені і суд відповідно до ст. 11 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Також суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування витрат на придбання квитків на проїзд та на придбання пального для автомобіля, оскільки надані позивачем квитки на автобус, квитанції з АЗС суд не вважає належними доказами понесених витрат, оскільки не зрозуміло, ким придбані ці квитки, ким сплачено кошти і на які поїздки, до того ж позивачем не обґрунтовано середні витрати автомобілем пального та використання саме такого його об'єму, як було придбано, купівля пального саме на поїздки до лікарні, а не на інші цілі. У позовній заяві позивач вказує, що на поїздку до слідчого на допит в м.Запоріжжя витратила 30,23 грн., при цьому згідно наданого позивачем автобусного квитка №АП44320 від 14.01.2013 року по маршруту м. Запоріжжя - м. Бердянськ місце прибуття вказана Токмацька АЗС, коли позивач проживає в с. Широкий Яр Чернігівського району.

Витрати позивача на зарядку акумулятора згідно чеку №170351 від 02.01.2013 року задоволенню не підлягають за їх безпідставністю, оскільки не знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з ДТП.

Витрати, повязані з оплатою потерпілою послуг адвоката у розмірі 500 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст.120, 124 КПК України витрати на правову допомогу, тобто витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого та цивільного позивача, які надають правову допомогу за договором, несе потерпілий, цивільний позивач. І в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно з ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

В супереч вимогам закону позивач надала суду лише квитанцію від 02.01.2013 року про сплату адвокату ОСОБА_14 500,00 грн. за ведення кримінальної справи з 02.01.2013 по 16.01.2013 рік, при цьому будь-яких документів на підтвердження повноважень ОСОБА_14 на право зайняття адвокатською діяльність, на надання правової допомоги потерпілій у вказаному кримінальому провадженні, розрахунок витраченого часу на правову допомогу позивач не надала суду. Крім того, в матеріалах провадження відсутні будь-які документи про допуск та участь вказаного адвоката у справі в якості представника потерпілої ОСОБА_1

Цивільний позов ОСОБА_1 в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 моральної шкоди в сумі 93000,00 грн. та з ПрАТ «СК «Провідна» - 5000,00 грн., підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів ( п.2 ч.2 ст.23 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Як встановлено п.27.3. ст. 27 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г"і"ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам)та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік» у статті 13 мінімальна заробітна плата на день настання страхового випадку була встановлена у розмірі 1134,00 гр.

Таким чином, розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого ОСОБА_15, яка підлягає відшкодуванню страховиком,становить 6804 гр.(з розрахунку 1134 гр.*12/2).

В судовому засіданні встановлено факт добровільного відшкодуванням обвинуваченим заподіяної злочином потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_16 моральної шкоди у сумі 22000,00 грн. в рівних частинах, що підтверджується фіскальними чеками від 27.02.2013 року, 27.03.2013 року, 29.04.2013 року, 12.06.2013 року, 22.07.2013 року, 17.10.2013 року та не оспорювалося учасниками процесу в судовому засіданні.

При визначенні розміру моральної шкоди суд врахувує, що ОСОБА_1 понесла глубокі моральні страждання, пов'язані зі смертю та похованням чоловіка, разом з тим злочин скоєно з необережності, винна особа має на утриманні дружину та 2-х малолітніх дітей, в діях водія ВАЗ-21083 вбачається невідповідність вимогам п 12.3 ПДР, яка знаходиться в причинному звязку з виникненням ДТП, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд визначає моральну шкоду в розмірі 60000,00 грн. З урахуванням добровільно сплачених обвинуваченим коштів в рахунок відшкодування заподіяних моральних збитків у сумі 11000,00 грн., підлягає відшкодуванню на користь потерпілої ОСОБА_1 моральна шкода в розмірі 49000,00 грн., частка якої в розмірі 5000,00 грн. в межах заявлених позовних вимог підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Провідна», а решта в розмірі 42196,00 (60000,00 грн. фактичний розмір моральної шкоди - 11000,00 грн.добровільно сплачена моральна шкода - 6804,00 грн. сума страхового відшкодування) - з обвинуваченого.

Крім того, по даному кримінальному провадженню заявлений позов потерпілою ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 моральної шкоди в сумі 65000,00 грн. та з ПрАТ «СК «Провідна» - 5000,00 грн.

Відповідно до п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. (ст. 26-1 Закону) Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. (ст. 9 Закону)

При визначенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги ступень тяжкості отриманих потерпілою ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, тривалість та зусилля, витрачені потерпілою на поновлення свого попереднього стану, викликану цим зміну життєвих стосунків потерпілої, суттєвість її моральних страждань, а також враховує характер вини обвинуваченого, його сімейний стан, керуючись вимогами розумності та справедливості, суд визначає моральну шкоду у розмірі 40000,00 грн. З урахуванням часткового відшкодування шкоди обвинуваченим в сумі 11000 грн., моральна шкода підлягає задоволенню частково, в сумі 29000,00 грн., частка якої в розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю (10000,00 грн. * 5%) = 5000,00 грн. підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Провідна», а решта в розмірі (29000,00 грн. - 5000,00 грн.) = 24000 грн. - з обвинувачного.

Заявлений Токмацьким міжрайонним прокурором цивільний позов про відшкодування витрат установи охорони здоров'я на лікування потерпілих в сумі 3860,04 грн. підлягає повному задоволенню як обґрунтований.

Згідно до положень ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Витрати, пов'язані з проведенням судової транспортно-трасологічної експертизи №03/13 від 18.01.2013 року в розмірі 1176,00 грн., судової експертизи технічного стану транспортних засобів № 04/13 від 18.01.2013 року в розмірі 882,00 грн., судової автотехнічної експертизи № 77/13 від 07.02.2013 року в розмірі 588,00 грн. стягненню з обвинуваченого не підлягають, оскільки за змістом Закону України «Про судову експертизу» проведення вищевказаних експертиз є обов'язком експертів відповідного НДЕКЦ та які відповідно до статті 15 вказаного Закону здійснюються за рахунок коштів, які за цільовим направленням виділяються відповідним експертним установам з Державного бюджету України.

Відповідно до ч 4 ст. 122 КПК України експертам, спеціалістам і перекладачам повинна бути сплачена винагорода за виконану роботу, якщо це не є їх службовим обов'язком.

Речові докази по справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст. ст. 373,374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строк на 2 роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням, встановивши 2 роки іспитового строку.

Відповідно до ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на засудженого ОСОБА_5 покласти обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ПрАТ «СК «Провідна» про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 36199,76 грн. та моральної шкоди в сумі 98000,00 грн., заподіяної злочином, - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 21225,10 грн. в рахунок компенсації витрат за пошкодження автомобіля, 6966,27 грн. - витрат на поховання, 3483,76 грн. - витрат на лікування, 5000,00 грн. - моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 42196,00 грн. в рахунок компенсації завданої моральної шкоди.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Позов потерпілої ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_5 про стягнення заподіяної моральної шкоди у розмірі 70000,00 грн., заподіяної злочином, - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_2 5000,00 грн. в рахунок компенсації завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 24000,00 грн. в рахунок компенсації завданої моральної шкоди.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Позов прокурора Токмацької міжрайонної прокурати в інтересах КУ «Токмацька ЦРЛ» до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на лікування у розмірі 3860,04 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Комунальної установи «Токмацька центральна районна лікарня» суму витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 3860,04 грн. на р/р № 35427005000986 в Токмацькому УДК ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, ОКПО 01993003 (КУ «Токмацька ЦРЛ» за лікування потерпілих).

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Речові докази по справі:

автомобільний відеорегістратор, який долучений до матеріалів кримінального провадження, повернути за належністю ОСОБА_5

Судові витрати за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи №03/13 від 18.01.2013 року в розмірі 1176,00 грн., судової експертизи технічного стану транспортних засобів № 04/13 від 18.01.2013 року в розмірі 882,00 грн., судової автотехнічної експертизи № 77/13 від 07.02.2013 року в розмірі 588,00 грн. віднести на рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Токмацький районний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя/підпис/

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО

Суддя