Постанова № 36562755, 25.11.2013, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 р. Справа №818/8117/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який його представник підтримав в судовому засіданні, мотивуючи вимоги тим, що Державною податковою інспекцією у м.Сумах проведена позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських операціях з МПП «Лист» за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року, про що 02.09.2013 року складений акт перевірки №655/2204/31931024/59. На підставі акту перевірки 18.09.2013 року податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №00004522 про збільшення суми грошового зобов»язання підприємству за платежем з податку на додану вартість на суму 76746,00 грн. та штрафних санкцій на суму 38373,00 грн.

Позивач вважає рішення податкового органу протиправним та просить скасувати, зазначаючи, що відповідач прийшов до висновку про завищення податкового кредиту за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року в розмірі 76746,0 грн., вважаючи не підтвердженими господарські операції з МПП «Лист» по поставці пічного палива та бітуму через відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних. Однак, такий висновок не ґрунтується на нормах чинного законодавства, реальний характер господарських операцій підтверджений належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що позивачем не надано доказів визначення ваги товару по залізничних накладних, що передбачено договором, оскільки на перевірку їх не надано. Окрім того дія договору купівлі-продажу закінчилась 31.12.2011 року, угод про продовження дії цього договору позивачем також не надано, відповідно не підтверджується реальність здійснення господарських операцій, а відтак відсутній об»єкт оподаткування,як наслідок протиправне віднесення позивачем суми ПДВ в розмірі 76746,00 грн. до складу податкового кредиту квітня 2013 року.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 29.08.2013 року по 30.08.2013 року ДПІ в м.Сумах проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських операціях з МПП «Лист» за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року, про що складений акт перевірки № 655/2204/31931024/59 від 02.09.2013 року. ( том 1 а.с.5-13). На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов»язання з податку на додану вартість в розмірі 76746,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 38373,0 грн..( том 1 а.с.14)

Зі змісту акта перевірки вбачається, що до висновку про заниження сум податку, відповідач дійшов, вважаючи не підтвердженою реальність господарських операцій по придбанню позивачем пічного палива та бітуму у МПП «Лист» в квітні 2013 року із-за недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних та відсутності документів, що засвідчують якість товару. Окрім того, встановлено, що МПП «Лист» не є виробником товару, а придбав бітум та пічне паливо у ТОВ «Укрмагістраль» та ТОВ «Готика». В свою чергу ТОВ «Готика» також не є виробником товару, придбало його ТОВ «Альянс-Експерт», якого відсутні як виробничі потужності, так і трудові ресурси.

Однак, суд вважає такі висновки податкового органу помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, з огляду на наступне.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що між позивачем та МПП «Лист» 14.03.2006 року укладено договір купівлі-продажу товару, відповідно до специфікацій, які є невід»ємною його частиною ( том 1 а.с.15). 14.10.2008 року укладена додаткова угода до договору, якою його дія продовжена до 31.12.2015 року. ( том1 а.с.43). Відповідно до специфікації №4 від 05 квітня 2013 року до договору ( том 1 а.с.42) продавець МПП «Лист» зобов»язався поставити позивачеві пічне паливо в кількості 50 т на загальну суму 435000,00 грн. та бітум БНД 60/90 в кількості 60 т на загальну суму 468000,00 грн. та неадати т транспортні послуги з перевезення.

На виконання угоди, в квітні 2013 року позивачем отримано від продавця зазначений товар та відображено по бухгалтерському обліку, що підтверджується як актом перевірки ( стор.10-12 акту) , так і дослідженими в ході розгляду справи письмовими доказами, зокрема рахунками ( том 1 а.с.47,51,55, 56, 60) , видатковими накладними ( том 1 а.с.44,48,52, 57), податковими (том 1 а.с. 46,50,54,58,63) товарно-транспортними накладними (том 1 а.с. 45,49,53,59) , звітами про використання матеріалів філіями позивача, актами заготовки та переробки матеріалів, накладними ( т ом 1 а.с.64-166). Тобто поставка відбувалась в п»ять прийомів, при цьому поставка за видатковою накладною №7 та податковою накладною №9 від 29.04.2013 року податковим органом не заперечується, в цій частині відповідач вважає господарську операцію підтвердженою ( стор.16 акту).

Згідно з п.п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку па додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення па митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги на основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, суд вважає, що достатніми підставами для включення підприємством до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки податкові накладні на користь позивача виписані у перевіряємий період, постачання товарів відбулося в тому ж податковому періоді, в силу вимог п. 198.2. ст..198 Податкового кодексу України, право на віднесення сплачених сум податку на дану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно, у той же самий період.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, ним були вчинені дії та досягнуті конкретні результати, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають па стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів. Тобто, дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Укладений договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був переданий, оплата проведена, договори виконані сторонами в повному обсязі.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов»язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту від дотримання податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, які були постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Крім того, суд вважає також необґрунтованим і посилання відповідача на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних постачальником, оскільки порушення порядку заповнення товарно-транспортної накладної є порушенням , допущеним контрагентом позивача, на якого і має покладатись відповідальність за недостовірність та неповноту заповнення документа.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачеві грошових зобов»язань з податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України на користь позивача належить стягнути за рахунок державного бюджету понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1151,19 грн. ( а.с.2).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах №0000452204 від 18 вересня 2013 року про збільшення суми грошового зобов"язання дочірньому підприємству "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з податку на додану вартість в розмірі 115119 ( сто п"ятнадцять тисяч сто дев"ятнадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 1151,19 грн. в рахунок повернення судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Л.М. Опімах

Повний текст постанови складений 02 грудня 2013 року.

З оригіналом згідно

Суддя Л.М.Опімах