Постанова № 36562204, 10.01.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10 січня 2014 року Справа № 814/4345/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмежено. відповідальністю "ЗЕРНОТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ", (вул. Артилерійська, 19/1,Миколаїв,54029)

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, (вул. Г.Петрової, 2-А,Миколаїв,54029)

проскасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Зерноторгівельна компанія» (далі по тексту - ТОВ, підприємство, позивач), посилаючись на незаконність оспорюваних рішень, звернулося до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївський області (правонаступник Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС, далі по тексту - ДПІ, контролюючий орган, відповідач) з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2013 року №0000292206, яким суб'єкту господарювання визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 420159,00грн. (основний платіж - 280106,00грн., штрафна санкція - 140053,00грн.) та податкового повідомлення-рішення від 27.03.2013 року №0000302206, яким суб'єкту господарювання визначено (збільшено) податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 327662,75грн. (основний платіж - 2318711,00грн., штрафна санкція - 8951,75грн.).

Не погоджуючись з підставами прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень (порушення п.п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.198.3. п.198.6. ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України), позивач просив про задоволення позову.

Відповідач позов не визнав, вказавши в запереченнях на відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Контекс», в зв'язку з безтоварністю господарських операцій з вказаними контрагентом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених вимог, зважаючи на таке.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 08.02.2013 року по 12.02.2013 року Державною податковою інспекцією у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені правових відносин з ТОВ «Контекс».

За результатами перевірки складено відповідний акт від 15.02.2013 року №505/22-200/32819970 (надалі - акт), в якому зазначено про порушення суб'єктом господарювання п.п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.198.3. п.198.6. ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України.

На підставі акта контролюючим органом прийняті: податкове повідомлення-рішення від 27.03.2013 року №0000292206, яким суб'єкту господарювання визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 420159,00грн. (основний платіж - 280106,00грн., штрафна санкція - 140053,00грн.); податкове повідомлення-рішення від 27.03.2013 року №0000302206, яким суб'єкту господарювання визначено (збільшено) податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 327662,75грн. (основний платіж - 2318711,00грн., штрафна санкція - 8951,75грн.).

Підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Контекс», який ґрунтується на судженнях ДПІ про те, що вказаний контрагент мав господарські відносини з недобросовісними суб'єктами господарювання та не має необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, а також про незнаходження ТОВ «Контекс» за юридичною адресою.

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Приписами п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і - витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України визначено, що платник податку - будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Платник податку самостійно відповідає за своєчасність та повноту нарахування та сплати податку. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків; дата відвантаження товарів покупцю (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, …, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів».

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Приписами п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України визначено, що платник податку - будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Платник податку самостійно відповідає за своєчасність та повноту нарахування та сплати податку. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків; дата відвантаження товарів покупцю (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України «платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну». При цьому дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, є датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198 ст. 198 ПК України).

Згідно приписів п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Системний аналіз правових норм, які регулюють правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що для формування платником податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Дані правові норми визначають, що до складу валових витрат, які дають право формувати податковий кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про реальну господарську операцію та підтверджує її здійснення. Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг) саме у контрагента, зазначеного в первинних документах.

Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат та податкового кредиту з ПДВ не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем надані первинні та інші документи, що підтверджують факт реальної поставки на його адресу товарів та виконання послуг від ТОВ «Контекс», на підставі яких при розгляді справи встановлено, що:

01.11.2011 року між ТОВ «Зерноторгівельна компанія» (замовник) та ТОВ «Контекс» (вантажоперевізник) укладено договір за №1111-62 ВП про надання послуг з вантажоперевезення (предметом договору є розробка маршруту перевезення, укладання договору та фінансування перевезення вантажу та інші подібні операції). Виконання угоди підтверджується актом виконаних послуг від 12.12.2011 року № 62 ВП та специфікацією до акта виконаних робіт від 12.12.2011 року № 62 ВП, актом виконаних послуг від 14.12.2011 року №63ВП та специфікацією до акта виконаних послуг від 14.12.2011 року № 63 ВП, актом виконаних послуг від 31.12.2011 року № 64 ВП та специфікацією до акта виконаних послуг від 31.12.2011 року № 64 ВП.

Суми ПДВ за господарськими операціями включені до складу податкового кредиту на підставі: податкової накладної від 12.12.2011 року №469; податкової накладної від 14.12.2011 року №472; податкової накладної від 31.12.2011 року №1347.

Оплата коштів за надані послуги підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів від 10.03.2012 року № 39, від 09.03.2012 року № 38, від 12.03.2012 року № 41, від 11.03.2012 року № 40, від 14.03.2012 року № 43, від 13.03.2012 року № 42, від 16.03.2012 року № 45, від 15.03.2012 року № 44, від 18.03.2012 року № 47, від 17.03.2012 року № 46, від 20.03.2012 року № 49, від 19.03.2012 року № 48, від 22.03.2012 року № 51, від 21.03.2012 року № 50, від 24.03.2012 року № 53, від 23.03.2012 року № 52, від 26.03.2012 року № 55, від 25.03.2012 року № 54, від 28.03.2012 року № 57, від 27.03.2012 року № 56, від 30.03.2012 року № 59, від 29.03.2012 року № 58, від 31.03.2012 року № 60, від 02.04.2012 року № 62, від 01.04.2012 року № 61, від 04.04.2012 року № 64, від 03.04.2012 року № 63, від 06.04.2012 року № 66, від 05.04.2012 року № 65, від 08.04.2012 року № 68, від 07.04.2012 року № 67, від 10.04.2012 року № 70, від 09.04.2012 року № 69, від 12.04.2012 року № 72, від 11.04.2012 року № 71, від 14.04.2012 року № 74, від 13.04.2012 року № 73, від 16.04.2012 року № 76, від 15.04.2012 року № 75, від 18.04.2012 року № 78, від 17.04.2012 року № 77, від 20.04.2012 року № 80, від 19.04.2012 року № 79, від 22.04.2012 року № 82, від 21.04.2012 року № 81, від 24.04.2012 року № 84, від 23.04.2012 року № 83, від 26.04.2012 року № 86, від 25.04.2012 року № 85, від 28.04.2012 року № 88, від 27.04.2012 року № 87, від 30.04.2012 року № 90, від 29.04.2012 року № 89, від 02.05.2012 року № 92, від 01.05.2012 року № 91, від 04.05.2012 року № 94, від 03.05.2012 року № 93, від 06.05.2012 року № 96, від 05.05.2012 року № 95, від 08.05.2012 року № 98, від 07.05.2012 року № 97, від 10.05.2012 року № 100, від 09.05.2012 року № 99, від 11.05.2012 року № 101, від 12.05.2012 року № 102, від 14.05.2012 року № 104, від 13.05.2012 року № 103, від 16.05.2012 року № 106, від 15.05.2012 року № 105, від 18.05.2012 року № 108, від 17.05.2012 року № 107, від 20.05.2012 року № 110, від 19.05.2012 року № 109, від 22.05.2012 року № 112, від 21.05.2012 року № 111, від 24.05.2012 року № 114, від 23.05.2012 року № 113.

01.10.2011 року між ТОВ «Зерноторгівельна компанія» (замовник) та ТОВ «Контекс» (вантажоперевізник) укладено договір за №1011-317 АП про надання послуг з вантажоперевезення (предметом договору є розробка маршруту перевезення, укладання договору та фінансування перевезення вантажу та інші подібні операції). Виконання послуг підтверджується актом виконаних послуг від 05.12.2011 року та специфікацією до цього акта.

Сума ПДВ за цією операцією включена до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної від 05.12.2011 року №468.

Оплата коштів за надані послуги підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів від 02.02.2012 року №2, від 01.02.2012 року № 1, від 04.02.2012 року № 4, від 03.02.2012 року № 3, від 06.02.2012 року № 6, від 05.02.2012 року № 5, від 08.02.2012 року № 8, від 07.02.2012 року № 7, від 10.02.2012 року № 10, від 09.02.2012 року № 9, від 12.02.2012 року № 12, від 11.02.2012 року № 11, від14.02.2012 року № 14, від 13.02.2012 року № 13, від 16.02.2012 року № 16, від 15.02.2012 року № 15, від 18.02.2012 року № 18, від 17.02.2012 року № 17, від 20.02.2012 року № 20, від 19.02.2012 року № 19, від 22.02.2012 року № 22, від 21.02.2012 року № 21, від 24.02.2012 року № 24, від 23.02.2012 року № 23, від 26.02.2012 року № 26, від 25.02.2012 року № 25, від 28.02.2012 року № 28, від 27.02.2012 року № 27, від 29.02.2012 року № 29, від 02.03.2012 року № 31, від 01.03.2012 року № 30, від 04.03.2012 року № 33, від 03.03.2012 року № 32, від 06.03.2012 року № 35, від 05.03.2012 року № 34, від 08.03.2012 року № 37, від 07.03.2012 року № 36.

09.01.2012 року між ТОВ «Зерноторгівельна компанія» (замовник) та ТОВ «Контекс» (вантажоперевізник) укладено договір за №1201-14 АП про надання послуг з вантажоперевезення (предметом договору є розробка маршруту перевезення, укладання договору та фінансування перевезення вантажу та інші подібні операції). Виконання договору підтверджується актом виконаних послуг від 29.01.2012 року №16АП. Суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) за цими операціями (34 102,16 грн.) були включені до складу податкового кредиту на підставі наступних податкових накладних: від 09.01.2012 року № 923, від 29.01.2012 року № 1304, від 28.01.2012 року № 1301, від 27.01.2012 року № 1274, від 26.01.2012 року № 1232, від 25.01.2012 року № 1192, від 24.01.2012 року № 1182, від 23.01.2012 року № 1141, від 22.01.2012 року № 1139, від 21.01.2012 року № 1133, від 20.01.2012 року № 1119, від 19.01.2012 року № 1085, від 18.01.2012 року № 1076, від 17.01.2012 року № 1043, від 16.01.2012 року № 1025, від 15.01.2012 року № 995, від 14.01.2012 року № 991, від 13.01.2012 року № 983, від 12.01.2012 року № 969, від 11.01.2012 року № 950, від 10.01.2012 року № 949.

Оплата коштів за надані послуги підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів: від 10.01.2012 року № 153, від 09.01.2012 року № 152, від 12.01.2012 року № 155, від 11.01.2012 року № 154, від 14.01.2012 року № 157, від 13.01.2012 року № 156, від 16.01.2012 року № 159, від 15.01.2012 року № 158, від 18.01.2012 року № 161, від 17.01.2012 року № 160, від 20.01.2012 року № 163, від 19.01.2012 року № 162, від 22.01.2012 року № 165, від 21.01.2012 року № 164, від 24.01.2012 року № 167, від 23.01.2012 року № 166, від 26.01.2012 року № 169, від 25.01.2012 року № 168, від 28.01.2012 року № 171, від 27.01.2012 року № 170, від 29.01.2012 року № 172.

15.12.2011 року між ТОВ «Зерноторгівельна компанія» (покупець) та ТОВ «Контекс» (продавець) укладено договір за №814 про поставку запасних частин та агрегатів для вантажних автомобілів згідно додатку № 1 до цього договору «Перелік запасних частин та агрегатів для вантажних автомобілів»

Постачання запасних частин та агрегатів для вантажних автомобілів підтверджується видатковою накладною від 15.12.2011 року №1471.

Сума ПДВ за цією операцією включена до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної від 15.12.2011 року № 471.

Оплата коштів за надані послуги підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів: від 10.06.2012 року № 131, від 09.06.2012 року № 130, від 12.06.2012 року № 133, від 11.06.2012 року № 132, від 14.06.2012 року № 135, від 13.06.2012 року № 134, від 16.06.2012 року № 137, від 15.06.2012 року № 136, від 18.06.2012 року № 139, від 17.06.2012 року № 138, від 20.06.2012 року № 141, від 19.06.2012 року № 140, від 22.06.2012 року № 143, від 21.06.2012 року № 142, від 24.06.2012 року № 145, від 23.06.2012 року № 144, від 26.06.2012 року № 147, від 25.06.2012 року № 146, від 28.06.2012 року № 149, від 27.06.2012 року № 148, від 30.06.2012 року № 151, від 29.06.2012 року № 150.

15.12.2011 року між ТОВ «Зерноторгівельна компанія» (покупець) та ТОВ «Контекс» (продавець) укладено договір за №819 про поставку офісної техніки та обладнання згідно додатку №1 до цього договору «Перелік офісної техніки та обладнання».

Постачання офісної техніки та обладнання підтверджується видатковою накладною від 15.12.2011 року №1470.

Сума ПДВ за цією операцією (23 941,67грн.) включена до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної від 15.12.2011 року №470.

Оплата коштів за надані послуги підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів: від 26.05.2012 року № 116, від 25.05.2012 року № 115, від 28.05.2012 року № 118, від 27.05.2012 року № 117, від 30.05.2012 року № 120, від 29.05.2012 року № 119, від 31.05.2012 року № 121, від 01.06.2012 року № 122, від 02.06.2012 року № 123, від 03.06.2012 року № 124, від 04.06.2012 року № 125, від 06.06.2012 року №127, від 05.06.2012 року №126, від 08.06.2012 року №129, від 07.06.2012 року №128.

Видані позивачеві контрагентом податкові накладні та інші первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. На момент видачі податкових накладних постачальник послуг (товарів) був зареєстрований платником ПДВ, а отже, мав право їх виписувати. В свою чергу, покупець мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним в податковий кредит. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ та сплатив податки до бюджету.

Послуги з розробки маршруту перевезення, фінансування перевезення вантажів використані позивачем в господарській діяльності для виконання договорів поставки сільськогосподарських товарів, укладених позивачем з покупцями - ТОВ «МСП Ніка-Тера», ТОВ «СП НІБУЛОН».

Придбані ТОВ «Зерноторгівельна компанія» товари позивач використав у своїй господарській діяльності, що підтверджується наказом по підприємству від 29.01.2012 року №24 «Про введення в експлуатацію основних засобів», актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, актами списання товарів, переданих у експлуатацію.

Таким чином, висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Контекс», що фактично підтверджують їх реальне здійснення і досягнення позивачем законної мети - придбання товарів, послуг та робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Інформація контролюючого органу про незнаходженням контрагента за юридичною адресою не є підставою для визнання господарських операцій безтоварними, оскільки чинне законодавство не пов'язує право платника податків на податковий кредит та на формування валових витрат із фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки на господарські відносини ТОВ «Контекс» із підприємствами, з якими позивач не мав жодних стосунків, відповідачем не надано детального аналізу продукції, яка могла б бути поставлена цими підприємствами на адресу безпосередніх контрагентів, а потім і позивачеві. ДПІ не наводить жодного прикладу ідентифікації товарних цінностей, які були предметом господарських операцій між зазначеними підприємства, що унеможливлює встановлення фактів того, що саме ці товарно-матеріальні цінності (послуги) в завершенні цього ланцюга господарських операцій поставлені позивачеві. Крім того, судження відповідача про те, що безпосередній контрагент позивача мав правовідносини з недобросовісним суб'єктом господарювання в даному випадку не має правового значення, оскільки предметом господарських операцій між позивачем та контрагентом були, в тому числі послуги «власного виробництва», а тому застосування схеми відслідкування господарських операцій по ланцюгам постачання товарно-матеріальних цінностей взагалі не може бути застосована до правовідносин, що є предметом судового дослідження, оскільки ТОВ «Контекс» є першим реалізатором своїх послуг стосовно позивача. А тому, позиціонування вказаної обставини як порушення податкового законодавства не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим.

Крім того, суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди в ланцюгу постачання щодо спали податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження фактичного здійснення господарських операцій.

Посилання відповідача на матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у Миколаївській області за №32013160000000200 від 12.04.2013, за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, також є безпідставними, оскільки вказане кримінальне провадження закрите у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України (постанова старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 24.09.2013).

Таким чином, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій є бездоказовими, а відповідач в правовідносинах, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 27.03.2013року №0000292206.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 27.03.2013 року №0000302206.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (ідентифікаційний код ) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний