Постанова № 36560381, 27.12.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2013 року Справа № 803/2460/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Волиньвугілля» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в частині донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 12663,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Волиньвугілля» (далі - ДП «Волиньвугілля») звернулося з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Нововолинська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2013 року № 0001332200 в частині донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 12663,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Нововолинською ОДПІ в період з 23.05.2013 року по 04.07.2013 року була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 17.07.2013 року № 478/137/2201/32365965, яким встановлено, серед іншого, порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.9 статті 189, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 626565,00 грн. На підставі даного акту винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 939847,50 грн., в тому числі за основним платежем - 626565,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 313282,50 грн.

Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, в частині донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 12663,00 грн., з огляду на таке.

Зокрема, позивач вважає, що ліквідація основних засобів ВП ШУ «Нововолинське» ДП «Волиньвугілля» здійснюється в порядку передбаченому листом від 27.04.2011 року № 11976/7/16-1517-15, тобто контролюючий орган фактично був поінформований про «знищення, розібрання або перетворення виробничих та невиробничих основних засобів». Крім того, відповідач фактично приймав участь у реалізації залишків основних засобів, що підтверджується договором № 298 від 18.06.2012 року, укладеним між Нововолинською ОДПІ та ПП «Західвторметпродукт». Таким чином донарахування податкових зобов'язань по ПДВ є неправомірними. Тому просить позов задовольнити.

25.12.2013 року позивачем було уточнено позовні вимоги та подано відповідні обґрунтування щодо правомірності включення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 613902,00 грн. по взаємовідносинах з контрагентами ПП «ПРМУ 98» та ТзОВ «Вербена», в яких ДП «Волиньвугілля» просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013 року № 0001332200 повністю, однак дані уточнення були відкликані останнім 26.12.2013 року.

Представник відповідача в письмовому заперечені позовні вимоги в частині оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не визнав, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки є вірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 12663,00 грн. прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства.

Зокрема, зазначає, що жодного документального доказу інформування Нововолинської ОДПІ про знищення основних засобів позивачем не надано. Щодо твердження підприємства про участь відповідача в реалізації залишків основних засобів, то вони спростовуються тим, що в даному випадку відбувалась реалізація заставного майна в рахунок погашення податкового боргу ДП «Волиньвугілля». Разом з тим, позивачем не надано акт списання основних засобів.

Тому, враховуючи вищевикладене вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 12663,00 грн. та пропорційно застосованих штрафних санкцій винесене правомірно, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача також не прибув, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання 27.12.2013 року всіх осіб, які беруть участь в справі, на підставі частини першої статті 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що в період з 23.05.2013 року по 04.07.2013 року Нововолинською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ДП «Волиньвугілля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 17.07.2013 року №478/137/2201/32365965, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.9 статті 189, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 626565,00 грн., в тому числі: за січень 2012 року в сумі 18945,00 грн., за лютий 13457,00 грн., за березень 16598,00 грн., за квітень 12371,00 грн., за травень 44301,00 грн., за червень 79258,00 грн., за липень 32132,00 грн., за серпень 56308,00 грн., за вересень 49834,00 грн., за жовтень 189603,00 грн., за листопад 10497,00 грн., за грудень 103261,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки в порушення п. 187.1 статті 187, пункту 189.9 статті 189 ПК України ДП «Ворлиньвугілля» занижено ПДВ за червень 2012 року на загальну суму 12663,00 грн. у зв'язку із списанням основних засобів та в порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України підприємство включило до складу податкового кредиту за 2012 рік суму ПДВ в загальному розмірі 613902,00 грн. по взаємовідносинах з контрагентами ПП «ПРМУ 98» та ТзОВ «Вербена».

На підставі акту перевірки 19.07.2013 року Нововолинською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення №00001332200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 939847,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 626565,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 313282,50 грн.

Предметом оскарження в даному випадку є податкове повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 19.07.2013 року № 00001332200 в частині донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 12663,00 грн. у зв'язку із списанням основних засобів та пропорційно нарахованих штрафних санкцій.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 19.07.2013 року № 00001332200, в частині донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 12663,00 грн. та пропорційно нарахованих штрафних санкцій відповідно до статті 123 ПК України, прийняте згідно з вимогами чинного законодавства, а тому позовні вимоги ДП «Волиньвугілля» не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Перевіркою встановлено порушення п. 187.1 ст. 187, п. 189.9 ст.189 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по ПДВ за червень 2012 року на загальну суму 12 663,00 грн. Дане порушення встановлено по відокремленому підрозділу ШУ «Нововолинське», яким в червні 2012 року, відбулося списання основних засобів (у зв'язку з непридатністю до використання) електродвигунів, розподільчих пристроїв, тощо в кількості 22 штуки із залишковою вартістю 63315,43 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2012 року на Волинській міжрегіональній біржі відбувся аукціон по реалізації заставного майна ДП «Волиньвугілля», а саме металобрухту чорних металів. Переможцем визнано ПП «Західвторметпродукт», про що свідчить протокол № 175.

18.06.2012 року між Нововолинською ОДПІ (продавець) та ПП Західвторметпродукт» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару №298, а саме: брухту чорних металів, що знаходиться на території ДП «Волиньвугілля». Відповідно до умов якого майно реалізується в рахунок погашення податкової заборгованості.

Нововолинська ОДПІ повідомленням від 25.06.2012 року вих. № 3398/19/006 повідомила ДП «Волиньвугілля» про реалізацію заставного майна 18.06.2013 року на суму 211028,39 грн.

Пунктом 187.1. статті 187 Податкового кодексу України, визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Таким чином, ліквідація необоротних активів не розглядається як постачання для цілей оподаткування, якщо така ліквідація здійснюється через обставини, які перешкоджають їх подальшому використанню за первісним призначенням, що може бути підтверджено, зокрема, актом, який підлягає поданню до контролюючого органу відповідно до статті 189 Податкового кодексу України.

Акти на списання основних засобів позивачем до податкової інспекції не подавалися.

Відповідно до Закону України «Про металобрухт» металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і місять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

Питання підготовки, внесення та розгляду матеріалів щодо списання, відчуження, передачі в оренду, з балансу на баланс або у комунальну власність майна, що є державною власністю та передане на праві господарського відання чи оперативного управління державним підприємствам, що належать до сфери управління Міненерговугілля, а також державного майна, яке обліковується на балансах і не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), іншого державного майна, що належить до сфери управління Міненерговугілля регулює Порядок розпорядження державним майном, що належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, затверджений Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 29.07.2011 року № 332 (далі - Порядок №332).

Пунктом 2.1.1. Порядку №332 визначено, що списанню підлягає майно: що не може бути в установленому порядку відчужено, безоплатно передано державним підприємствам, установам чи організаціям; щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління (або їх застосування може бути економічно недоцільним); у разі, коли таке майно морально чи фізично зношене, непридатне для подальшого використання Підприємством, зокрема у зв'язку з будівництвом, розширенням, реконструкцією і технічним переоснащенням, або пошкоджене внаслідок аварії чи стихійного лиха та відновленню не підлягає, або виявлене за результатами інвентаризації як нестача.

При цьому списання майна, виявленого за результатами інвентаризації як нестача, здійснюється після відшкодування його вартості, крім випадків, коли здійснити таке відшкодування унеможливлено.

Відповідно до пунктів 2.1.3., 2.1.4 вказаного Порядку списання майна здійснюється Підприємством, на балансі якого воно перебуває, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України та лише після прийнятого Міненерговугілля рішення про надання згоди на його списання.

Списання майна здійснюється за умови врахування особливостей правового режиму майна, наявності встановлених законодавчими актами обтяжень чи обмежень щодо розпорядження майном (крім випадків, коли встановлено заборону розпорядження майном).

Згідно з пунктом 2.1.6. Порядку №332 для розгляду питання та прийняття рішення щодо списання майна Підприємство подає Міненерговугілля разом із відповідним зверненням такі документи, сформовані за групами (нерухоме майно, рухоме майно, транспортні засоби тощо): техніко-економічне обґрунтування необхідності списання майна, в якому містяться економічні та/або технічні розрахунки, інформація про очікуваний фінансовий результат списання майна та про те, як воно вплине на фінансовий план (для державних підприємств), а також напрями використання коштів, які передбачається одержати за результатами списання; відомості про майно, що пропонується списати за даними бухгалтерського обліку, за останній звітний період (крім об'єктів незавершеного будівництва), у 2-х примірниках, згідно з додатком 1; акт інвентаризації майна, що пропонується до списання, згідно з додатком 2; акт технічного стану майна, затверджений керівником Підприємства; відомості про наявність обтяжень чи обмежень стосовно розпорядження майном, що пропонується списати (разом з відповідними підтвердними документами); протокол засідання постійно діючої комісії Підприємства з питань списання майна; у разі списання транспортного засобу - завірену копію технічного паспорта з інформацією про номер шасі та двигуна, довідку з ДАІ щодо непридатності для подальшої експлуатації.

Відповідно до пунктів 2.1.7., 2.1.8. Порядку № 332 розбирання та демонтаж майна, що пропонується до списання, здійснюється в установленому порядку після прийняття Міненерговугілля рішення про надання згоди на списання майна (крім випадків пошкодження майна внаслідок аварії чи стихійного лиха). Усі деталі, вузли, агрегати, будівельні матеріали демонтованого та розібраного обладнання, будівель і споруд, які придатні для ремонту іншого обладнання чи для подальшого використання, а також матеріали, отримані за результатами ліквідації майна, оприбутковуються з відображенням на рахунках бухгалтерського обліку запасів.

Також пункт 2.1.13. даного порядку визначає, що процедура списання майна вважається завершеною з моменту подання Підприємством до Міненерговугілля звіту про списання майна.

Як встановлено судом, таких звітів ДП «Волиньвугілля» до Міненерговугілля не подавалося.

Проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що позивачем не дотримано порядку списання основних засобів, встановленого ПК України та Порядком № 332.

Отже, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем в порушення п. 187.1 статті 187, пункту 189.9 статті 189 ПК України не нараховано податок на додану вартість в червні 2012 року в сумі 12663,00 грн. при здійсненні ним списання основних засобів (20 відсотків від залишкової вартості основних засобів, яка на момент списання становила 63315,43 грн.).

Що стосується тверджень позивача про те, що Нововолинську ОДПІ було проінформовано про знищення основних засобів, то суд їх не приймає до уваги, оскільки будь-яких доказів на підтвердження інформування відповідача про знищення основних засобів, позивачем не надано. Таких документів не було надано і під час проведення перевірки.

Щодо тверджень позивача про участь Нововолинської ОДПІ в реалізації залишків основних засобів, то вони також не заслуговують на увагу, так як в даному випадку відбувалась реалізація заставного майна в рахунок погашення податкового боргу ДП «Волиньвугілля», а не списання основних засобів.

Протилежного судом не встановлено.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши вищевикладене, суд прийшов висновку, що рішення Нововолинської ОДПІ від 19.07.2013 року № 0001332200, в частині донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 12663,00 грн. та пропорційно нарахованих штрафних санкцій, прийняте відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства України та в межах наданих йому повноважень, а тому в задоволенні адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення слід відмовити повністю.

Інші твердження позивача не спростовують висновків суду.

Керуючись статтями 11, 17, 158, 160 ч. 3, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Волиньвугілля» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2013 року № 0001332200, в частині донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 12663,00 грн. відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 01 січня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк