Постанова № 36559043, 27.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2013 р. Справа № 804/16288/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріМізері А.В. за участю: представника позивача представників відповідача Бадена О.В. Жаворонкова С.М., Сімонової І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління Міндохоів , в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000392120 від 15.11.2013 року, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні господарські операції підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, а висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій є необґрунтованими. На час перебування у господарських відносинах з ТОВ Компанія з ІІ «ДГС» підприємство було зареєстрованє в установленому порядку, у тому числі як платник податку на додану вартість. Враховуючи наявність всіх первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення зазначених господарських операцій, позивач вважає, що має право на відображення їх у податковому обліку, зокрема формуванні податкового кредиту при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, зазначаючи про те, що у відповідача були відсутні підстави для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених в запереченнях на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено , що Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод » зареєстроване 04.05.2001 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління Міндоходів.

У період з 23.10.2013 року по 25.10.2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головнго управління Міндоходів на підставі наказу № 261 від 22.10.2013 згідно пункту 75.1 ст. 75, пункту 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) було проведено документальну невиїзну перевірку ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» з питання правомірності формування податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ Компанія з іноземними інвестиціями «ДГС».

За результатами перевірки 30 жовтня 2013 року було складено акт № 282/21.2-00659101, в якому зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.1, 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1,202.2 ст. 200 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями ), в результаті чого встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 52617,52 грн., в т.ч. за липень 201 року на 52617,52 грн.

Не погоджуючись із висновками перевірки позивач звернувся із запереченнями до відповідача. Рішенням від 12.11.2013 року за № 14716/10/21.2-16 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління Міндоходів повідомлено, що висновки зроблені в акті перевірки - правомірні.

15.11.2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління Міндоходів винесене податкове повідомлення - рішення № 0000392120, яким Приватному акціонерному товариству «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах , послугах) на загальну суму 78926,28 грн., з яких 52617,52 грн. - за основним платежем, 26308,76грн. - за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, податковий орган визначив нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Компанія з ІІ «ДГС» .

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з зазначеними висновками відповідача, з огляду на нижченаведене.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, в тому числі формування податкового кредиту, визначається Податковим кодексом України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачем ПрАТ «ДТРЗ» та ТОВ Компанія з ІІ «ДГС» укладено договір № 13049т від 27.05.2013 року, відповідно до якого ТОВ Компанія з ІІ «ДГС» (постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність ПрАТ «ДТРЗ»(замовник) товар, відповідно специфікації, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити за поставлену продукцію на умовах договору. Відповідно спеціфікацї предметом договору є дизельне пальне, бензин А- 80. Відповідно до специфікації вартість договору складає 2841000,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вказаного договору, укладеного позивачем з вищезазначеним контрагентом. Факт укладення такого договору і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договору.

На підтвердження виконання умов договору № 13049т від 27.05.2013 року, позивач надав до суду належним чином завірені копії податкових накладних № 2 від 05.07.2013 року,№ 3 від 10.07.2013 року, № 7 від 15.07.2013 року та № 9 від 22.07.2013 року.

Позивачем було надано копії видаткових накладних : № РН-0000033 від 05.07.2013, № РН-0000034 від 10.07.2013 року, № РН -0000037 від 15.07.2013 року, № РН - 0000039 від 22.07.2013 року.

Також ПрАТ «ДТРЗ» надано наступні прибуткові акти від 05.07.2013 року № 127 склад № 3, від 10.07.2013 року № 131 склад № 3 , від 15.07.2013 року № 134 склад № 3, від 22.07.2013 року № 142 склад № 3.

Отримання та транспортування товару отриманого від ТОВ Компанії з ІІ «»ДГС» здійснювалось згідно актів прийому - передачі нафтопродуктів та товаро - транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти ) по формі № 1-ТТН (нафтопродукт): акт № 6 від 05.07.2013 року, ТТН № 28-13049т від 05.07.2013 року; акт № 7 від 10.07.2013 року, ТТН № 32-13049т від 10.07.2013 року; акт № 8 від 15.07.2013 року, ТТН № 38-13049т від 15.07.2013 року; акт № 9 від 22.07.2013 року, ТТН № 46-13049т від 22.07.2013 року.

Якість товару підтверджено паспортами продукції наданими до перевірки.

Оплата за тримані нафтопродукти здійснювалось у безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями .

Отриманий товар було використано у власній господарській діяльності позивача, що підтверджується відповідними актами та вимогами.

В процесі розгляду справи, позивачем були надані всі первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження факту здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ Компанія з ІІ «ДГС», сумнівність яких зазначена в акті перевірки.

Надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Окрім того, в процесі розгляду справи відповідачем не було надано інформації, що контрагент позивача на момент укладення угоди та вчинення господарських операцій не був зареєстрований як юридична особа чи платником ПДВ та не мав права видавати податкові накладні.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагента, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Єдиною підставою для висновку податкового органу про те, що операції між ПрАТ «ДТРЗ» та ТОВ Компанія з ІІ «ДГС» не мають реального характеру став акт перевірки діяльності ТОВ Компанія з ІІ «ДГС» №1134/04-63-22-03/31017318 від 24.09.2013 року, отриманий від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

Суд не погоджується з висновками відповідача стосовно того, що акт перевірки контрагента позивача є безперечним доказом нереальності операцій, оскільки перевірці підлягала діяльність зазначеного товариства і його контрагентів, а не діяльність безпосередньо ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод » реальність укладеного правочину якого, підлягає встановленню передусім на підставі наявних у нього первинних документів.

Щодо доводів податкового органу під час розгляду даної справи про недоліки у оформленні товаро-транспортних накладних, які були складені під час перевезення придбаного позивачем від контрагента товару, то суд вважає, що відсутність чи то недоліки в оформленні таких накладних не може бути розцінена як спростування реальності спірних господарських операцій, адже товаро-транспортні (транспортні) накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Суд, також зазначає, що сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, як то акти прийому товару, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Акти перевірок контрагентів позивача не можуть бути безумовним доказом нереальності чи то фіктивності вчинених правочинів.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, що позивачем укладено нереальні правочини із зазначеними контрагентами.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції ПрАТ «ДТРЗ» та ТОВ Компанія з ІІ «ДГС» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ПрАТ «ДТРЗ» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість .

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Окремо, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 201.10 статі 201 Податкового кодексу України, у разі порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної та/або порядку реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву зі скаргою на такого постачальника яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Так, позивачем до податкової декларації за звітний період подано заяву зі скаргою на постачальника з копіями первинних документів, що на погляд суду є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Спеціалізовоної державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів не відповідає ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов Приватного акціонерного товариства « Дніпропетровський тепловозоремонтний завод » підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, на користь позивача з Державного бюджету України мають бути стягнуті судові витрати у розмірі 172,06грн.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000392120 від 15.11.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 172,06 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 31 грудня 2013 року

Суддя С.І. Озерянська