Постанова № 36558820, 25.12.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4262/13-а

25 грудня 2013 року 10год. 43хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Вавелюк А.І та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Тарасюк Р.В.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс Груп" до Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс Груп» (далі - ТзОВ «Євро Сервіс Груп») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005212342 від 15.11.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у м. Рівному проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Євро Сервіс Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунків з ПАП «Альтаір» код ЄДРПОУ 31560514 за період з 01.06.2013р. по 31.07.2013р., за наслідками якої прийняте спірне податкове повідомлення - рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39858 грн. - основного платежу та 9965 - штрафної (фінансової) санкції.

Зокрема, у позові зазначено, що згідно договору поставки №08 від 01.06.2013р. ТзОВ «Євро Сервіс Груп» придбало у ПАП «Альтаір» сільськогосподарську продукцію (овочі та фрукти) на загальну суму 2924009,35 грн. (в т.ч. ПДВ - 48734,89 грн.). Факт придбання вищевказаного товару підтверджується видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними та банківськими виписками. Дані документи повністю розкривають зміст господарської операції щодо придбання овочів та фруктів. Вважає, що відсутність у ПАП «Альтаір» фізичних, технічних та технологічних можливостей, основних фондів, транспортних засобів, приміщення для зберігання товарів, активів, не можуть бути доказом нездатності контрагента виконати взяті на себе зобов'язання по продажу товару.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у адміністративному позові. Просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005212342 від 15.11.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився двічі (11 та 25 грудня 2013 року), письмових заперечень не надав, ставлення до позову не висловив.

За наведених обставин, відповідно до вимог ст.128 КАС України, суд вирішив розглянути справу без участі представника відповідача, оскільки про дату, час та місце розгляду справи відповідач був попереджений своєчасно.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ТзОВ «Євро Сервіс Груп» зареєстровано виконавчим комітетом Рівненської міської Ради за №1 від 15.04.2010 року, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м. Рівному з 15.04.2010 року за № 29-09/6699, зареєстроване платником ПДВ, про що видано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 07.03.2012 року №20003395, індивідуальний податковий номер - 369059403050 (т.2 а.с.149-154).

З 01.11.2013р. по 07.11.2013р. ДПІ у м.Рівному на підставі підпункту 78.1.1., пункту 78.1 статті 78 ПК України, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Євро Сервіс Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПАП «Альтаір» код ЄДРПОУ 31560514 за період з 01.06.2013р. по 31.07.2013р., про що складено акт № /17-16-22-01/36905942 від 11.11.2013 року (т.1 а.с.7-18).

На підставі акта перевірки від 11.11.2013 року № /17-16-22-01/36905942 ДПІ у м. Рівному прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005212342 від 15.11.2013р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 49823 грн. (39858 грн. - за основним платежем, 9965 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.19).

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач в адміністративному порядку не оскаржував.

В основу податкового повідомлення-рішення №0005212342 від 15.11.2013р. покладено висновки про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями) (далі Податкового кодексу України) - встановлено завищення податкового кредиту по безтоварним операціям з ПАП «Альтаір» на загальну суму ПДВ 39858 грн., в т.ч. за червень 2013 року на суму - 19850,04 грн., липень 2013р. на суму 20007,87 грн.

Однак, такі висновки органу державної податкової служби суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах здійснення господарських операцій, а на припущеннях відповідача.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже законодавець встановлює обов'язкові ознаки необхідні для формування податкового кредиту, серед яких є придбання або виготовлення товарів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів ДПІ у м. Рівному, викладених в акті перевірки, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій з ПАП «Альтаір», за якими позивачем сформовано податковий кредит, належного оформлення первинних документів.

Як встановлено судом, 01 червня 2013 року між позивачем (покупець) та ПАП «Альтаір» (Продавець) укладено договір поставки №08, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його (т.2 а.с.173-174).

Асортимент, кількість, ціна товару та загальна сума товару визначається у видаткових накладних. По придбанню позивачем овочів та фруктів у ПАП «Альтаір» позивачем надано видаткові накладні №23 від 01.06.2013р., №28 від 04.06.2013р., №34 від 06.06.2013р., №42 від 08.06.2013р., №45 від 12.06.2013р., №48 від 12.06.2013р., №57 від 14.06.2013р., №59 від 17.06.2013р., №62 від 18.06.2013р., №61 від 19.06.2013р., №63 від 21.06.2013р., №64 від 22.06.2013р., №65 від 26.06.2013р., №66 від 29.06.2013р., №118 від 01.07.2013р., №119 від 12.07.2013р. №120 від 22.07.2013р., №121 від 31.07.2013р. та податкові накладні №4/2 від 01.06.2013 року, №8/2 від 04.06.2013р., №14/2 від 06.06.2013р., №21/2 від 08.06.2013р., №23/2 від 12.06.2013р., №26/2 від 12.06.2013р., №33/2 від 14.06.2013р., №36/2 від 17.06.2013р., №38/2 від 18.06.2013р., №37/2 від 19.06.2013р., №39/2 від 21.06.2013р., №40/2 від 22.06.2013р., №41/2 від 26.06.2013р., №42/2 від 29.06.2013р., №75/2 від 01.07.2013р., №76/2 від 12.07.2013р., №77/2 від 22.07.2013р., №78/2 від 31.07.2013р. (т.1 а.с.82-127).

Як вбачається із даних податкових накладних вони містять реквізити про назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; підставу господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від постачальника та від отримувача.

На думку суду, вказані накладні оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.

Розрахунки за поставлений товар між сторонами здійснено у безготівковій формі на суму 300 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №249 від 29.08.2013р., №263 від 30.08.2013р., №268 від 05.09.2013р., №281 від 11.09.2013р., №284 від 13.09.2013р., №286 від 17.09.2013р. (т.1 а.с.76-81).

З описової частини акта перевірки від 11.11.2013р. № /17-16-22-01/36905942 вбачається, що ТзОВ «Євро Сервіс Груп» для проведення перевірки були надані вищевказані первинні документи по взаєморозрахунках із ПАП «Альтаір» (договір поставки від 01.06.2013р. №08, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних).

Подальша реалізація, придбаних у ПАП «Альтаір» овочів та фруктів підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Так, придбані овочі та фрукти позивач в подальшому реалізовував торговим магазинам та закладам громадського харчування, які знаходяться в м.Львові та в Львівській області, зокрема: ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», ТзОВ «Континіум-Трейд», ТВК «Львівхолод», Підприємство ГНК «Гетьман» ОПЛ, ТзОВ «Західпаб», ПП «Флорес», ТзОВ «Сушия» і т.д., що підтверджується договорами купівлі-продажу, видатковими та податковими накладними (т.1 а.с.30-75, 128-250, т.2 а.с.1-129).

Згідно п.п.3.1.2 договору №08 від 01.06.2013р. доставка товару здійснюється транспортом Покупця або транспортом Продавця, але за рахунок Покупця. З огляду на це між ПП «Інформаційно-консалтингова група» (Перевізник) та ТзОВ «Євро Сервіс Груп» (Замовник) було укладено договір на надання транспортно-експедиційних послуг, предметом якого стала організація Перевізником за плату і за рахунок Замовника виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів автомобільним транспортом (т.1 а.с.28-29).

Факт виконання умов Договору підтверджується товарно-транспортними накладними на перевезення овочів за маршрутом м.Каховка Херсонської області до м.Львова за адресою вул.Конюшинній, 6, автопідприємством у яких зазначено ПП «ІКГ» (Інформаційно-консалтингова група) (т.2 а.с.158-172).

За даною адресою позивач орендує складське приміщення площею 204 кв.м. та офісне приміщення (два кабінети), площею 32 кв.м., що підтверджується договорами оренди №40 та №42 від 06.11.2012 року (т.1 а.с.26, 27).

З огляду на вищевикладене вбачається, що придбання овочів та фруктів у ПАП «Альтаір» позивач здійснював в рамках господарської діяльності.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарські операції між позивачем та контрагентом по придбанню овочів та фруктів відбулися, що підтверджується фактичними обставинами по справі, і тому у позивача були всі правові підстави віднести ці суми до податкового кредиту.

Також судом встановлено, що в червні 2013 року ТзОВ «Євро Сервіс Груп» не було включено до податкового кредиту та до реєстру отриманих та виданих податкових накладних податкову накладну №14/2 від 06.06.2013 року по взаємовідносинах з ПАП «Альтаір», як це помилково зазначено у акті перевірки. Відтак позивач правомірно сформував податковий кредит в розмірі 18038,33 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2013 року (т.2 а.с.175-204).

Суд не бере до уваги посилання податкового органу на відсутність у ПАП «Альтаір» власних трудових ресурсів, економічних потужностей для виконання господарських зобов'язань. Крім того, що такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Висновки акта перевірки про безтоварність господарських операцій позивача з ПАП «Альтаір» базуються на акті ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПАП «Альтаір» з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з контрагентами-покупцями за червень-липень 2013 року».

Суд вважає, що вказаний акт не є достатнім і незаперечним доказом безтоварності здійсненних вказаним суб'єктом господарювання господарських операцій з позивачем і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

На думку суду, встановлення факту відсутності контрагента по місцю реєстрації не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТзОВ «Євро Сервіс Груп», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, по операціях придбання овочів та фруктів від ПАП «Альтаір», не встановлено наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків.

Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів ПАП «Альтаір», також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства ПАП «Альтаір» чи видачу податкових накладних від цього підприємства, по яких сформував податковий кредит позивач.

Як зазначено в пункті 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року по справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України по перегляду судових рішень.

Можливі порушення контрагентам позивача - ПАП «Альтаір» правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що договір поставки, укладений між ТзОВ «Євро Сервіс Груп» та ПАП «Альтаір», порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ по фінансово-господарських операціях з ПАП «Альтаір», висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Правила фіксування встановлених перевіркою порушень передбачені п.п.5.2 п.5 розд.ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772 (надалі Порядок №984). Зокрема, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Всупереч вказаним вимогам, відповідачем у акті перевірки від 11.11.2013р. № /17-16-22-01/36905942 зміст порушень викладено не чітко, не вказані первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та які підтверджують наявність порушень. Акт перевірки, на підставі якого було прийняте оспорювань податкове повідомлення-рішення, як джерело доказової бази при виявленні порушення вимог податкового та іншого законодавства, був складений з ігноруванням наявних у позивача первинних документів, що фіксують здійснення ним господарської операції і пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Також суд погоджується з твердженням позивача, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає приписам Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012р. №1236, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2012р. за №2135/22447. Зокрема, в податковому повідомленні-рішенні вказаний орган державної податкової служби, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013р. №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» реорганізований шляхом приєднання до ДПІ у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

За змістом ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин відповідачем не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення №0005212342 від 15.11.2013 року, у той же час позивач довів обґрунтованість заявленого позову, а отже позовні вимоги суд задовольняє повністю.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України на користь позивача стягуються судові витрати у розмірі 172 грн. 05 коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 15.11.2013 року № 0005212342.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс Груп" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 05 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.