Ухвала суду № 36558044, 19.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/258/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010

у справі № 2а-7347/10/1070 Київського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-аграрна інвестиційна компанія П.А.І.К»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.03.2010 № 0000132307/0.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач мав право на включення до податкового кредиту за липень, серпень та листопад 2009 року сум ПДВ по операціях з придбання будівельно-монтажних робіт у ТОВ «Неостат-К», оскільки придбання послуг підтверджується податковими накладними, а розрахунки за ними - платіжними дорученнями

У касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач заперечення на позовну заяву до суду не надав.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення ТОВ «Промислово-аграрна інвестиційна компанія П.А.І.К.» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 111202,10 грн (основний платіж - 74134,73 грн, штрафна санкція - 37067,37 грн) згідно податкового повідомлення-рішення від 11.03.2010 № 0000132307/0 слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Промислово-аграрна інвестиційна компанія П.А.І.К.» з питань правових відносин з ТОВ «Неостат-К» за період з 01.07.2009 по 30.11.2009 від 26.02.2010 № 93/1-23-07-33691881, про порушення платником податків норм підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок відсутності підприємства за юридичною адресою та ненадання до перевірки відповідних документів, що підтверджують правові підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість за липень, серпень та листопад 2009 року на загальну суму 74 134,73 грн по взаєморозрахункам з ТОВ «Неостат-К».

Спір між сторонами виник з приводу підстав для включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту у 2009 році та стосується правомірності визначення відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ і застосування штрафної санкції згідно податкового повідомлення-рішення від 11.03.2010 № 0000132307/0.

Спеціальним законом у сфері справляння податку на додану вартість у 2009 році був Закон України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97).

Згідно із пунктом 1.7 Закону №168/97 податковий кредит-сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Положеннями пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97 передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (підпункт 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (підпункт 7.2.3).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97 визначено зміст (обов'язкові реквізити) податкової накладної: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97 право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Наведені положення Закону №168/97 дають підстави для висновку, що віднесення суб'єктом господарювання сум ПДВ до податкового кредиту реалізується за наявності в нього податкових накладних, виписаних контрагентом. При цьому суттєвим є те, чи мав право контрагент складати податкові накладні, а також оцінка виписаних ним податкових накладних.

Також одним із юридичних фактів, з якими пов'язується право на формування податкового кредиту, є придбання платником товарів (послуг) з метою використання в оподатковуваних операціях при здійсненні господарської діяльності. Відсутність передбачених законом підстав для віднесення витрат з придбання товарів (послуг) до валових витрат виключає і можливість включення ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням цих товарів (послуг), до податкового кредиту.

Для підтвердження правомірності включення до валових витрат вартості товарів (послуг) має значення конкретизація змісту, обсягу, результату послуг в первинних документах, які фіксують здійснення господарської операції, а також факт проведення розрахунків.

Таким чином, дійсний зміст порушення статті 7 Закону №168/97 полягає у відсутності у платника податків належним чином оформлених податкових накладних, виписки останніх неплатником податку, наявності у видаткових накладних та актів виконаних робіт узагальненого характеру без конкретизації змісту господарських операцій, не проведення розрахунків за придбані товари (послуги), наявності інших належних та допустимих доказів недобросовісного характеру діяльності платника податку та/або його контрагента за господарськими операціями.

Однак, складений відповідачем акт перевірки жодного з таких фактів не відображає, а тому даний акт не може оцінюватися належним доказом на підтвердження порушення позивачем норм підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Більше того, вказані обставини взагалі не перевірялися відповідачем під час перевірки. Обґрунтування відповідача щодо вказаного в акті порушення за своїм змістом є формальним, адже відсутність позивача за юридичною адресою та у зв'язку з цим не надання ним до перевірки документів, що підтверджують право на податковий кредит, не вказує на порушення позивачем норм статті 7 Закону № 168/97 та не свідчить про заниження позивачем ПДВ, оскільки не впливає на достовірність показників податкових декларацій з податку на додану вартість за липень, серпень та листопад 2009 року та дійсність податкових накладних, виписаних ТОВ "Неостат-К". В судовому процесі позивач надав документи на підтвердження встановлених ст.7 Закону № 168/97-ВР підстав на податковий кредит в сумі 74 134,73 грн.

У ході судового розгляду справи відповідач також не посилався на наявність обставин, визначених статтею 7 Закону № 168/97-ВР, які унеможливлюють формування позивачем податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Таким чином, висновки і заперечення відповідача про допущені позивачем порушення та заниження ним ПДВ на 74134,73 грн є необ'єктивними, документально не підтвердженими та спростовуються вищевикладеним.

При перевірці правомірності рішення контролюючого органу суд лише перевіряє юридичну обґрунтованість такого рішення і не може змінювати мотиви, з яких це рішення було прийнято контролюючим органом.

Зважаючи на це, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 11.03.2010 № 0000132307/0 є правильним безвідносно до мотивів, якими суд обґрунтував цей висновок.

Доводи касаційної скарги правильність висновку судів не спростовують, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош