Ухвала суду № 36557971, 11.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/22779/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:не з'явились,відповідача:Філіппової О.Г., Бобруйко І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Прилуцький завод «Білкозин»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012

у справі № 2а/2570/3300/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Прилуцький завод «Білкозин»

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Прилуцький завод «Білкозин» (надалі - позивач, ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин») до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (надалі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 13.12.2010 № 0000042302/0/1788. Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем доведено правильність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та сум бюджетного відшкодування.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 та залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.07.2011.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує правильність позиції суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.12.2010 працівниками Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області було проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Укрпромспецснаб» за період з листопада 2006 року по листопад 2007 року, за результатами якої складено акт від 03.12.2010 № 1307/23/00418604.

Перевіркою було встановлено порушення:

- п.1.7 ст.1, пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), п.2, 4, 5, 6, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, в результаті чого: занижено податок на додану вартість на суму 760 116,00 грн., в т.ч.: за листопад 2006 року - 370 235,00 грн., за грудень 2007 року - 389 881,00 грн.; завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2007 року на 592 385,00 грн., яка на момент складання акта перевірки відшкодована платнику податків.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010 № 0000042302/0/1788 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 592 385,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту викладених норм, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Як встановлено судом першої інстанції, 02.10.2007 між ТОВ «Укрпромспецснаб» (постачальник) та ВАТ «Прилуцький завод «Білковин» (покупець) було укладено договір поставки № 0210 технологічного обладнання, яке визначено відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору обладнання було отримано позивачем від ТОВ «Укрпромспецснаб» згідно податкової накладної від 21.07.2007 № 331 в кількості 13 штук на суму 5 893 597,10 грн. (в тому числі ПДВ 20 % - 982 266,18 грн.).

Обладнання було перевезено з м. Луганська до м. Прилуки автоперевізником фізичною особою-підприємцем Резниченком О.С., що підтверджується товарно-транспортними накладними від 28.12.2007, договором про транспортні послуги від 12.12.2007 № 556, актом виконаних робіт від 28.12.2007, рахунком на оплату послуг від 27.12.2007 № 209, платіжним дорученням від 17.03.2008 № 2337, видатковою накладною від 28.12.2007 № 0002812. Проведення зазначених операцій відображено у бухгалтерському та податковому обліках позивача.

В подальшому, отримане від TOB «Укрпромспецснаб» технологічне обладнання було зараховано ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин» на баланс підприємства на рахунок 15 «Капітальні інвестиції» та введено в експлуатацію шляхом прийому-передачі зі складу у виробничі цехи, що підтверджується актами прийомки-передачі основних засобів, а саме: № 55 від 29.12.2007, № 56 від 29.12.2007, № 57 від 29.12.2007, № 58 від 29.12.2007, № 59 від 29.12.2007, № 60 від 29.12.2007, № 61 від 29.12.2007, № 62 від 29.12.2007, № 63 від 29.12.2007, № 64 від 29.12.2007.

Таким чином, позивачем на підставі діючого договору, було отримано товар з метою використання його у власній господарській діяльності, що підтверджують первинні бухгалтерські документи, та сплачено податок на додану вартість в ціні вказаного товару на підставі податкових накладних у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість». Внаслідок цього позивачем правомірно розраховано податковий кредит та заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 592 385,00 грн. за грудень 2007 року, що підтверджено висновками суду першої інстанції.

Невідображення контрагентом позивача сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та несплата їх до бюджету, а також порушення кримінальної справи щодо посадових осіб позивача без винесення вироку суду, що набув законної сили, не є підставою для позбавлення ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин» права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та сум бюджетного відшкодування, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача. Відтак, вищенаведеним спростовується позиція колегії суддів апеляційної інстанції, що полягає у переконаності в штучному створенні документообігу задля імітації господарських операцій, які дають право позивачу на отримання бюджетного відшкодування.

Водночас, Прилуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, що є правонаступником Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області, подано заяву про закриття провадження у справі № 2а/2570/3300/2011 у зв'язку із припиненням юридичної особи - позивача внаслідок визнання його банкрутом.

Так, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2013 затверджено звіт ліквідатора у справі № 5028/4/7б (21/55б) про визнання ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин» банкрутом. Ліквідовано ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин» як юридичну особу.

За змістом статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна процесуальна правоздатність визнається за підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Відповідно до ст. 33 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа припиняється, зокрема, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 104 Цивільного кодексу України та нормою частини 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств» передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.07.2013 державним реєстратором внесено запис про припинення юридичної особи ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин» на підставі судового рішення.

Згідно п. 5 част. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до част. 2 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Отже, припинення юридичної особи ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин», що було позивачем у даній справі, та втрата ним процесуальної правоздатності є підставою для закриття провадження у справі з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 157 та ч. 2 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України, та визнання законної постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 такою, що втратила законну силу.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 157, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 228, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, що є правонаступником Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області, задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 у справі № 2а/2570/3300/2011 скасувати.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 визнати такою, що втратила законну силу.

Провадження у справі № 2а/2570/3300/2011 закрити.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна