Ухвала суду № 36557832, 19.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 року м. Київ К/800/31214/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року

у справі № 11/322/07-АП

за позовом Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 28 вересня 2006 № 0000121315/0 - про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 205423,73 грн., у т.ч. 136949,15 грн. - основний платіж, 68474,58 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000131315/0 - про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 107246,67 грн. по податковим деклараціям за період лютий 2004- березень 2006 року; № 0000191315/0 - про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 9630,03 грн., у т.ч. 2690,99 грн. - основний платіж, 6939,04 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2007 позовні вимоги роз'єднані, в адміністративній справі № 11/322/07-АП відкрито провадження щодо позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28 вересня 2006 № 0000121315/0 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 205423,73 грн., у т.ч. 136949,15 грн. - основний платіж, 68474,58 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 03.07.2007 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000121315/0 від 28вересня 2006 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя задоволено частково, постанову Господарського суду Запорізької області від 3 липня 2007 року у справі № 11/322/07-АП скасовано. Позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000121315/0 від 28 вересня 2006 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1680,50 грн., в т.ч. 1120,33 грн. - основний платіж, 560,17 грн. - штрафні (фінансові) санкції. В решті позову відмовлено.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору , просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В касаційній скарзі податковий орган не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності віднесення до складу валових витрат виробництва вартості тепло- та електропостачання профілакторію-санаторію в сумі 6141,99 грн., оскільки така діяльність не є господарською в розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств розмірі 1680,50 грн., в т.ч. 1120,33 грн. - основний платіж, 560,17 грн. - штрафні (фінансові) санкції, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 28 вересня 2006 року № 0000121315/0, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18 вересня 2006 року № 45/08-05/00203625 про порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі також - «Закон») за період з 1 січня 2004 по 31 березня 2006 року, а саме безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість електропостачання та теплоенергії, використані санаторієм-профілакторієм, що не пов'язані з веденням господарської діяльності позивачем.

Згідно з підпунктом 1.32 статті 1 Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Так, відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 пункту 5 Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що Запорізьким державним підприємством «Кремнійполімер» створено структурний підрозділ - санаторій-профілакторій амбулаторного типу, розташований на території заводу.

Окрім того, згідно з обставинами встановленими судами попередніх інстанцій, відповідно до пункту 2.3 затвердженого генеральним директором та головою профкому підприємства Положення про санаторій-профілакторій амбулаторного типу - структурний

підрозділ ЗДП «Кремнійполімер», основною метою роботи санаторію-профілакторію є зміцнення й підтримка стану здоров'я працівників, попередження різних захворювань і загострень хронічних хвороб, з метою, перш за все, зниження витрат робочого часу по непрацездатності, формування в них здорового способу життя. Для здійснення цієї мети позивачем отримана ліцензія Міністерства охорони здоров'я України серії АБ № 299960 на здійснення медичної практики. За таких обставин, діяльність санаторію-профілакторію є складовою частиною господарської діяльності позивача, і така діяльність спрямована на підвищення продуктивності праці й скорочення витрат на оплату лікарняних й, в остаточному підсумку, на отримання доходу, а, відтак, вірними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що витрати на утримання санаторію-профілакторію пов'язані з веденням господарської діяльності позивачем.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не знаходять свого підтвердження, а відтак, суд апеляційної інстанції прийшов до юридично правильного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2006 року № 0000121315/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1680,50 грн., в т.ч. 1120,33 грн. - основний платіж, 560,17 грн. - штрафні (фінансові) санкції не є таким, що прийняте з урахуванням всіх обставин у справі.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційні скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у справі № 11/322/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко