Ухвала суду № 36557795, 02.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/34748/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31.01.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011

у справі № 2а-5636/10/1770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЗВА-Електрик»

до Державної податкової інспекції у місті Рівне

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.01.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному від 04.10.2010 № 0003402342/0, від 28.10.2010 № 0003402342/1 та від 09.12.2010 № 000340234/2. Присуджено з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

ДПІ у м.Рівне подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР при вирішенні справи щодо формування позивачем валових витрат за операціями з придбання товарів і робіт в ТОВ «ВПП Машбуд», обґрунтовуючи такі посилання обставинами, з яких податкова інспекція виходила при донарахуванні позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток за цим епізодом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві за оспорюваними податковими повідомленнями-рішення податкового зобов'язання з податку на прибуток слугували висновки перевірки за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, викладені в акті від 13.08.2010 № 1195/23-100/34704105, про порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР.

Податковий орган в касаційній скарзі не погоджується із судовими рішеннями в частині вирішення справи щодо зафіксованих в акті перевірки порушень позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, які, на думку податкового органу, полягали у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати в загальній сумі 1136584 грн. з придбання у ТОВ «ВПП Машбуд» товарів (продукції, найменування, асортимент, комплектність та загальна кількість якої зазначена в щомісячних заявках-специфікаціях за цінами, визначеними в Протоколі погодження цін) та робіт з механічної обробки деталей.

При цьому податковий орган виходить з того, що операції з постачання товару та робіт не мали реального характеру, оскільки ТОВ «ВПП Машбуд» не має адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарських операцій, має стан платника « 10» - запит на встановлення місцезнаходження.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій при вирішенні справи в наведеній частині норм матеріального права та вважає, що суди повно встановили обставини та надали їм правову оцінку.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат слід застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР,

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з придбання товарів і робіт, що призвели до об'єктивної зміни складу його активів, здійснення таких операцій у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення норм ст. 5 вказаного закону при формуванні валових витрат, останній не може бути позбавлений такого права.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат, не має повноважень і обов'язків здійснювати контроль за дотриманням контрагентом, який на час вчинення операцій був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в податковому органі як платник податків, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати за порушення правил ведення такої. У разі, коли вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише відсутністю постачальника таких товарів (робіт, послуг) за місцезнаходженням на час перевірки покупця податковим органом.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного здійснення господарських операцій, в результаті чого встановлено, що господарські операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (договір, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення).

Посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням без конкретних обґрунтувань і само собою не свідчить про невчинення таким контрагентом торгових господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень в наведеній частині не вбачається.

Порушень судами норм матеріального чи процесуального права, на які не має посилань в касаційній скарзі, судом касаційної інстанції також не виявлено.

З огляду на викладене та враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені в ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун