Постанова № 36557600, 18.12.2013, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 33/796/1492/2013 Головуючий 1 інст.: Ярошенко С.В.

Категорія: ст. 163-1 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва - КовальС.М., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Зимогіря Словяносербського р-ну Луганськоїобл., громадянки України, працюючої головним бухгалтером ТОВ «ТПК «Олімп», проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

- на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 09 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

Згідно із постановою суду, при проведенні документальної позапланової перевірки 22 липня 2013 року об 11:00 год. за адресою: м. Київ, вул. Жукова, 26, було встановлено, що головним бухгалтером ТОВ «ТПК «Олімп» - ОСОБА_2 було допущено порушення встановленого порядку ведення податкового обліку в частині заниження ПДВ (акт № 389/22-40/36657031 від 22.07.2013 р.), чим порушила п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 р., чим вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 09 вересня 2013 року ОСОБА_2 за вчинення вказаних дій щодо порушення встановленого порядку ведення податкового обліку було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду, просить її скасувати і закрити провадження по справі в зв»язку з тим, що вона не є суб»єктом вказаного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що справу було розглянуто у її відсутність, у зв»язку з чим були порушені її права і вона була позбавлена можливості дати по справі особисті пояснення та заявити необхідні клопотання. Крім того зазначає, що при розгляді справи суддею районного суду не було враховано той факт, що посадова інструкція головного бухгалтера на підприємстві відсутня і не була затверджена, а тому, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе власник або уповноважений ним орган. Вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не містить обставин скоєння правопорушення та докази того, що саме вона відповідальна за скоєння цього правопорушення, як і не враховано, що вона була відсутня при складенні акту та протоколу про адміністративне правопорушення. Також зазначає, що на даний час акт, на підставі якого було складено протокол про адміністративне правопорушення та податкове рішення-повідомлення, винесене за результатами перевірки, оскаржені до Київського апеляційного адміністративного суду, а тому податкові зобов»язання, встановлені згідно акта, є неузгодженими до закінчення процедури адміністративного оскарження, яке триває до цього часу.

Крім того, ОСОБА_2 просить поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови суду з тих підстав, що вона не могла подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, оскільки про винесення судом оскаржуваної постанови їй стало відомо лише 02 жовтня 2013 року.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу та просили постанову судді скасувати і закрити провадження по справі за відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, дослідивши матеріали адміністративної справи, перевіривши викладені в апеляції та наведені апелянтом під час розгляду справи в апеляційній інстанції доводи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об»єктивне з»ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов»язаний з»ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом»якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з»ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із вимогами ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення крім переліку тих даних, що обов»язково повинні бути закріплені у протоколі для того, щоб він мав відповідну силу і щоб його неможливо було заперечувати, зазначають наступні відомості, зокрема: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Крім того, ст. 278 КУпАП передбачено, що суддя районного суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед інших питань має вирішити питання про правильність складення протоколу та інших матеріалів справи, та відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова суду повинна містити опис обставин, установлених при розгляді справи.

Проте вказані вимоги закону ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та судом під час розгляду справи дотримані та виконані не були.

Під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_2 є таким, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 163-1 КУпАП адміністративна відповідальність за порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків настає у разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зокрема, неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Структура кожного окремого складу адміністративного правопорушення містить: об»єкт правопорушення, об»єктивну сторону, суб»єкт правопорушення і суб»єктивну сторону складу правопорушення. Зазначені ознаки визначають у сукупності склад адміністративного правопорушення.

Разом з тим, як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення № 754/14148/13-п від 22 липня 2013 року серія КР № 122850 у ньому відсутні дані про місце і час вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення та не зазначено суть адміністративного правопорушення (не вказано об»єктивну сторону правопорушення), а натомість у даному протоколі зазначено лише про те, що при перевірці встановлено «об 11 год. 07.2013 року головним бухгалтером ТОВ «ТПК «Олімп» ОСОБА_2 за адресою: м. Київ, вул. Жукова, 26 встановлено порушення ведення обліку в частині заниження ПДВ, що встановлено актом перевірки від 22.07.2013 р. № 389/22-40/36657031», чим порушено п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. № 2755-п.

Крім цього, оскаржувана постанова суду також не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки не містить опису обставин, установлених при розгляді справи, а містить лише посилання на акт перевірки та протокол про адміністративне правопорушення, як на підтвердження доведеності вини ОСОБА_2

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що складений щодо ОСОБА_2 адміністративний протокол не відповідає вимогам закону, оскільки у ньому не зазначено місце, час і суть адміністративного правопорушення.

Крім цього, диспозиція ст. 163-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення керівником та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку. Складовою частиною суб»єктивної сторони даного правопорушення є вина у формі умислу чи необережності.

Згідно п. 56.1. ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до п. 56.18. ст. 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов»язання вважається неузгодженим до набрання судовим рішенням законної сили.

Як убачається з матеріалів справи, станом на теперішній час, порядок адміністративного оскарження податкового рішення-повідомлення не завершений, триває процедура його оскарження ТОВ «Торгово-промислова Компанія «Олімп» до Київського апеляційного адміністративного суду, а тому він є неузгодженим, і до остаточного вирішення цього спору, факт допущення порушення не є встановленим. Відповідні ж твердження податкового органу відображають позицію лише однієї із сторін і не можуть бути підставою для висновку про наявність в діях посадової особи платника податку вини в порушенні встановленого законом порядку ведення податкового обліку у формі умислу або необережності, і відповідно, підставою для її притягнення до адміністративної відповідальності.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 суд не дотримався вимог ст. 280 КУпАП, не з»ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ОСОБА_2 в його вчиненні, що призвело до винесення незаконної та необґрунтованої постанови, а тому апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її скасування, і в цій частині апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Разом з тим, внаслідок оскарження податкових повідомлень-рішень, остаточно факт допущення ОСОБА_2 порушення ч. 1 ст. 163-1 КУпАП не є підтвердженим, що позбавляє апеляційний суд можливості прийняти остаточне рішення по даній справі, а тому вона підлягає направленню на додаткову перевірку до ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, а доводи апелянта про необхідність закриття провадження по справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення - задоволенню не підлягають.

Під час проведення додаткової перевірки ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві необхідно усунути зазначені вище недоліки, та в разі підтвердження відповідним рішенням уповноваженого органу висновків, викладених в Акті, повторно направити справу до суду.

Керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Деснянського районного суду м. Києва від 09 вересня 2013 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 09 вересня 2013 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. - скасувати.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 повернути ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві для проведення додаткової перевірки.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного

суду м. Києва С.М. Коваль