Ухвала суду № 36557557, 17.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2013 р. справа № 2а-0870/12143/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області про визнання дій незаконними та скасування вимоги про сплату недоїмки, -

в с т а н о в и в :

В грудні 2011 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області в якому просила визнати протиправними дії начальника УПФУ в Вільнянському районі Запорізької області, щодо направляння вимоги № 1464 про стягнення недоїмки, скасувати вимогу № 1464 щодо сплати недоїмки за 2010 рік в сумі 1744,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що оскаржувана вимога є незаконною у звязку з тим, що вона сформована на підставі Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 № 2461-VI, який прийнятий з грубими порушеннями Конституції України. Вказує, що посадові особи відповідача самостійно на своє розуміння тлумачать підстави для стягнення недоїмки за 2010 рік. Вважає дії посадових осіб УПФУ в Вільнянському районі Запорізької області протиправними, а надіслану вимогу такою, що не відповідає чинному законодавству. Зазначає, що фактично недоїмка у сумі 1744,80 грн. відсутня, про що свідчить звіт позивача за 2010 рік.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області 07.08.2002 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 (а.с. 6) та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Вільнянському районі як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В березні 2011 року позивачем до УПФУ в Вільнянському районі Запорізької області надано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік, відповідно до якого сума самостійно нарахованих внесків становить 72,00 грн.

Головним спеціалістом відділу обліку надходження платежів УПФУ в Вільнянському районі Запорізької області проведена вибіркова перевірка правильності проведених облікових операцій в особовому рахунку позивача. За результатами перевірки складений акт № 11 від 01.11.2011 року, відповідно до якого позивач невірно відобразив розмір страхових внесків, визначений пп. 4 п. 8 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), а саме з липня по грудень 2010 платник повинен зазначити суми страхових внесків, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, але не менше мінімального розміру страхового внеску. Мінімальний страховий внесок для зазначених осіб у 2010 році становить: липень-вересень 294,82 грн., жовтень-листопад 301,12 грн., грудень 306,10 грн.

01 листопада 2011 року відповідачем складено розрахунок № 7918/02 мінімальної суми страхових внесків, що підлягають сплаті за 2010 рік, який отриманий позивачем 04.11.2011, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідно до вказаного розрахунку позивачу необхідно сплатити страхові внески у розмірі 1744,80 грн. (а.с. 24).

У зв'язку з наявністю заборгованості відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу від 07.12.2011 року № Ф-1464У, яка отримана платником 10.12.2011 року, про що свідчить повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 25).

З наведеного вбачається, що сума заборгованості виникла за період з липня по грудень 2010 року, тобто за ІІІ, ІV квартали 2010 року.

Згідно з пунктом третім частини першої статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) внесені зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV Закону № 1058-IV та викладено його в новій редакції, згідно якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески

Викладена редакція розділу XV Закону № 1058-IV діяла до 1 січня 2011 року, а це означає, що з моменту набрання цими змінами законної сили (17 липня 2010 року) у позивача виник обов'язок сплати страхового внеску в розмірі не менше мінімального розміру страхового внеску.

Оскільки у встановлений строк внески у потрібному розмірі не були сплачені, управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області правомірно винесло вимогу від 07.12.2011 року № Ф-1464У про зобов'язання сплатити недоїмку зі страхових внесків.

Відповідно до частин другої та третьої статті 106 Закону № 1058-IV (в редакції, що діяла до 1 січня 2011 року) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У зв'язку з набранням чинності Законом № 2464-VІ з 1 січня 2011 року наведені норми статті 106 Закону № 1058-IV виключені.

У зв'язку з прийняттям Закону № 2464-VІ запроваджена принципово нова система сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Нею передбачені єдиний вид страхового внеску, нова процедура його справляння та нові правила щодо відповідальності за порушення правил нарахування та сплати внеску. При цьому, з аналізу Закону № 2464-VІ вбачається, що його правила (окрім Прикінцевих та перехідних положень) не поширюються на правовідносини зі сплати страхових внесків за діючими раніше видами соціального страхування.

Таким чином, законодавцем запропонована така конструкція спірних відносин, згідно з якою з 01 січня 2011 року справляється новий вид страхових внесків, і регулювання їх сплати здійснюється згідно спеціального нормативного акту - Закону № 2464-VІ. В той же час, регулювання відносин щодо несплачених страхових внесків за попередніми видами страхування здійснюється за правилами законодавства, що діяло до набрання чинності Законом № 2464-VІ (з урахуванням окремих уточнень, внесених цим Законом).

Так, відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-V І, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

У спірному випадку йдеться про невиконання позивачем вимог законодавства щодо сплати внесків у 2010 році, отже стягнення заборгованості зі сплати цих внесків має відбуватись відповідно до закону, що діяв у відповідний період - тобто виключених Законом № 2464-VІ пунктів статті 106 Закону № 1058-IV.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 11 грудня 2013 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова