Постанова № 36556953, 28.11.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6710/13-a

категорія 8.2

28 листопада 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

за участі секретаря - Длугаш О.В.

та представників сторін:,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Агромакс Трейд" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області за участі третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля", Підприємство з іноземним капіталом "Індраяні Оверсіз" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 вересня 2013 року № 000127222 і № 000128222.,-

встановив:

Приватне підприємство "Агромакс Трейд" звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому вказує, що за результатами виїзної планової документальної перевірки Приватного підприємства "Агромакс Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., складено акт перевірки від 06.09.2013р. № 485/22-2/32411974/0110, на підставі якого Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією встановлено порушення вимог п.135.2 , пп. 135.4.1 п.135.4, ст.135, пп.138.1.1 п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138 пп. 139.1.1, 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10, ст. 201 Податкового кодексу України та видано податкові повідомлення-рішення: від 20.09.2013р. № 000127222 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 279 801 грн. за основним платежем та в сумі 139 901 грн. за штрафними санкціями та № 000128222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 266 476 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 133 238 грн.

Вважаючи, що висновки Житомирської ОДПІ за актом перевірки про порушення Приватним підприємством "Агромакс Трейд" вимог податкового законодавства є необґрунтованими та спростовуються нормами податкового законодавства, позивач звернувся до суду з позовом про скасування винесених на його підставі податкових повідомлень - рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідача в засіданні суду проти адміністративного позову заперечили з підстав, наведених в письмових запереченнях.

Представник третьої особи - підприємства з іноземним капіталом «Ідраяні Оверсіз» - у судовому засіданні надав усні і письмові пояснення, а від третьої особи - ТОВ «Агрофірма «Трипілля» - надійшла заява про розгляд справи без участі представника підприємства, однак надані суду письмові пояснення.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши письмові докази та обставини справи, суд встановлено.

З 09.08.13 р. по 30.08.13 р. працівниками Житомирської ОДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку Приватного підприємства "Агромакс Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. Складено акт перевірки від 06.09.2013р. № 485/22-2/32411974/0110.

Актом встановлено наступні порушення:

- п.135.2 , пп. 135.4.1 п.135.4, ст.135, пп.138.1.1 п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138 пп. 139.1.1, 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 279801грн;

- п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 266476грн.

За наслідками розгляду акту перевірки видано податкові повідомлення - рішення від 20.09.2013р. № 000127222 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 279 801 грн. за основним платежем та в сумі 139 901 грн. за штрафними санкціями та № 000128222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 266 476 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 133 238 грн.

Відповідач стверджує про те, що в ході перевірки позивачем не доведено факт пов'язаності витрат з ведення господарської діяльності підприємства та не підтверджено їх відповідними належно оформленими первинними документами на загальну суму 1 332 383 грн., в т.ч. по ТОВ «Агрофірма «Трипілля» на загальну суму - 159 750 грн. та по Підприємству з іноземним капіталом «Ідраяні Оверсіз» на загальну суму 1 172 633 грн.

Перевіряючи законність винесення оспорюваного податкового повідомлення - рішення від 20.09.2013р. № 000127222 про збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 279 801 грн. за основним платежем та в сумі 139 901 грн. за штрафними санкціями на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, судом встановлено слідуюче.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.1 1, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собі вартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Трипілля», 30.10.12р. було укладено договір поставки товару №71.

Згідно умов вищевказаного договору, ТОВ «Агрофірма «Трипілля» (продавець за договором) зобов'язався по заявці позивача (покупець за договором) поставити з метою передачі у власність останнього товар, а саме - зерно гороху 1-го класу, за ціною 2 700 грн. за одну тону, в т.ч. ПДВ. За договором поставка товару здійснюється на умовах самовивезення покупцем (п.6.1 договору). Вартість товару, крім нього самого, включає в себе вартість незворотної тари, пакування та завантаження.

На підставі наданих документальних доказів в процесі судового розгляду справи встановлено, що позивач отримав від ТОВ «Агрофірма «Трипілля» зерно гороху в загальній кількості 71 тонна, загальною вартістю 159 750 грн. (без урахування ПДВ), що підтверджується відповідними видатковими накладними: від 19.11.2012 року №РН- 000356; від 27.11.2012 року №РН- 000357; від 30.11.2012 року №РН- 000361 на суму 56250 грн..

Також встановлено, що Позивач власними силами здійснив вивіз товару - зерна гороху, що підтверджується відповідними товарно - транспортними накладними, що свідчать про факт перевезення товару від ТОВ «Агрофірма «Трипілля» (Вантажовідправник) до позивача (Автопідприємство та Вантажоодержувач), а саме: товарно-транспортна накладна від 19.11.2012 року; товарно-транспортна накладна від 27.11.2012 року; товарно-транспортна накладна від 30.11.2012 року.

За отриманий товар - зерно гороху позивач провів безготівковий розрахунок з ТОВ «Агрофірма «Трипілля», перерахувавши на його поточний рахунок оплату. Факт здійснення оплати позивачем підтверджено відповідними платіжними дорученнями - №3143 від 27.11.2012 року на суму 64 800 грн.; №3083 від 20.11.2012 року на суму 59400 грн.; №3172 від 30.11.2012 року на суму 67 500,00 грн.., копії яких долучено до матеріалів справи.

Отриманими на адресу суду письмовими поясненнями від ТОВ «Агрофірма «Трипілля» від 22.11.13 №256 також підтверджена реальність господарської операції та її врахування в повному обсязі в податковій звітності постачальника (копія декларації з ПДВ за листопад 2012р. знаходиться в матеріалах справи).

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що акти прийому-передачі сировини, на відсутність яких посилається відповідач, не є обов'язковим первинним документом, який мали оформлюватись учасниками спірної господарської операції.

Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, якими передбачено складання актів приймання - передачі, затверджених постановами Державного арбітражу Союзу РСР відповідно від 15.06.65 р. N П-6 і від 25.04.66 р. N П-7, передбачено їх застосування в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами постачання або іншими обов'язковими правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж, а саме ч. 2 ст.689 ЦКУ, встановлюють для покупця обов'язок вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що застосування зазначених інструкцій Державного арбітражу Союзу РСР щодо складення актів приймання - передачі не є обов'язковим у разі, коли відповідно до положень Цивільного кодексу України сторони договору поставки на власний розсуд урегулювали питання щодо порядку приймання-передачі продукції.

Відповідно до п.2.7. сторони договору щодо порядку приймання - передачі товару передбачили, що підписана повноважними представниками видаткова накладна є документальним свідченням того, що покупець замовив товар, а продавець його поставив.

Таким чином, сторони договору передбачили, що первинним бухгалтерським документом, який засвідчує перехід права власності на товар - зерно гороху, є видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін.

Отже, суд прийшов до висновку, що посилання відповідача на відсутність актів прийому - передачі сировини, як на підставу невизнання ним витрат в зв'язку з придбанням зерна гороху у ТОВ «Агрофірма «Трипілля», є протиправним.

Відповідач також вказує на ненадання йому журналу реєстрації довіреностей та карток складського обліку. Судом встановлено, що згідно письмових запитів, які надсилались відповідачем на адресу позивача - №7912/10/2202 від 21.08.13р. та № 8874/10/2202 від 29.08.13р. - не містились вимоги щодо надання журналу реєстрації довіреностей та карток складського обліку, а тому посилання відповідача на їх відсутність є протиправним.

Крім того, судом отримано від ТОВ «Агрофірма «Трипілля» копії довіреностей позивача, чим спростовуються висновки відповідача про їх відсутність.

Вказуючи на оформлення відповідачем первинних документів неналежним чином та на відсутність частини первинних документів, відповідач в порушення ст..71 КАСУ не визначив, які з наданих йому документів оформлені неналежним чином, та які документи із вказаних в запитах відповідача йому не були надані позивачем.

Щодо господарських операцій позивача з Підприємством з іноземним капіталом «Ідраяні Оверсіз».

Між позивачем (покупець за договором) та Підприємством з іноземним капіталом «Ідраяні Оверсіз» (продавець за договором) 05.01.12р., було укладено договір поставки товару №01/12.

За умовами вищевказаного договору Продавець зобов'язався по заявці Покупця поставити з метою передачі у власність останнього товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар, та оплатити. Найменування товару - крупи в асортименті.

Сторони договору передбачили, що ціна за одиницю та одиниця виміру товару, загальна кількість товару вказуються в видатковій накладній, яка підлягає підписанню обома сторонами договору і є невід'ємною частиною договору в частині підтвердження домовленості сторін по ціні за одиницю виміру товару, кількості та найменування товару (п. 2.2 договору).

На виконання умов договору, ПІК «Ідраяні Оверсіз» поставив, а позивач прийняв у власність рис білий (довгозернистий, короткозернистий, середньозернистий) на загальну суму - 1 172 633 грн. (без урахування ПДВ).

В процесі судового розгляду факт передачі рису у власність позивача підтверджено видатковими накладними, а саме від 05.01.2012 року №0501-001, від 02.02.2012 року №0202-001, від 14.02.2012 року №1402-001, від 04.07.2012 року №0407-001, від 10.07.2012 року №1007-001, від 20.08.2012 року №2008-001, від 20.08.2012 року №2008-002, від 22.08.2012 року №2208-002, від 27.08.2012 року №2708-002, від 27.08.2012 року №2008-003, від 04.09.2012 року №0409-001, від 06.11.2012 року №0611-003.

Відповідач, стверджуючи про факт непов'язаності витрат по операціям з Підприємством з іноземним капіталом «Ідраяні Оверсіз» з господарською діяльністю позивача, вказав на те, що сторонами господарських операцій неналежним чином оформлені ТТН, в яких відсутні відомості про марку та держномер автомобіля, назва автопідприємства, назва замовника, прізвище, ім'я та по-батькові водія, який здійснював перевезення, вид перевезень.

Як встановлено судом з письмових пояснень позивача та третьої особи без самостійних вимог - ПІК «Ідраяні Оверсіз» -, з урахуванням доданих доказів, склад ПП «Агромакс Трейд» та склад ПІК «Ідраяні Оверсіз» знаходяться за однією і тією ж адресою: 10000, м. Житомир, ІІ-й провулок Іподромний, 3-а.

Зазначена обставина давала можливість позивачу здійснювати відпуск придбаного у ПІК «Ідраяні Оверсіз» рису для своїх покупців безпосередньо зі складу постачальника - ПІК «Ідраяні Оверсіз». У зв'язку з чим необхідності в переміщенні товару зі складу ПІК «Ідраяні Оверсіз» до складу ПП «Агромакс Трейд» не було.

Наданими позивачем видатковими накладними на реалізацію товарів підтверджено, що отриманий від ПІК "Індраяні Оверсіз" рис білий в той же день відвантажувався покупцям позивача в кількостях, що є тотожними обсягам придбань.

Наприклад, за видатковою накладною від 05.01.2012р. № АМ-0000003 було реалізовано для ФОП ОСОБА_1 рис довгозернистий в кількості 5000кг., що був відвантажений йому безпосередньо на складі постачальника - ПІК "Індраяні Оверсіз" - та підтверджується видатковою накладною на отримання від 05.01.2012р. № 0501-001 на тих же 5000кг..

За видатковою накладною від 02.02.2012р. № АМ-0000030 було реалізовано для ФОП ОСОБА_2 рис пропарений в кількості 2000кг., що був відвантажений йому безпосередньо на складі постачальника - ПІК "Індраяні Оверсіз" - та підтверджується видатковою накладною на отримання від 02.02.2012р. № 0202-001 на тих же 2000кг..

Відповідність кількості рису придбаного від ПІК "Індраяні Оверсіз", кількості рису реалізованого позивачем його покупцям в день його придбання у ПІК "Індраяні Оверсіз", підтверджується за усіма спірними господарськими операціями.

В якості доказу тієї обставини, що склади позивача знаходяться за адресою 2-й провулок Іподромний, 2, будинок 3а, судом досліджено та долучено до матеріалів справи договір оренди приміщень № 14/10/09 від 14.11.2009 р., укладеного між позивачем (орендарем) та ВАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" як орендодавцем.

В підтвердження того, що склад ПП «Агромакс Трейд» та склад ПІК «Ідраяні Оверсіз» знаходяться за однією і тією ж адресою: 10000, м. Житомир, ІІ-й провулок Іподромний, 3 А, представник останнього надав для огляду оригінал договору оренди складського приміщення №63 від 27.07.2010р., копія якого долучена до матеріалів справи.

На підставі наданих сторонами доказів суд прийшов до висновку, що реквізити, на відсутність яких вказує відповідач, і не могли бути визначені в ТТН, так як був відсутній факт здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом, а отже їх оформлення не мало обов'язкового характеру.

Щодо відсутності в товаро-транспортних накладних деяких реквізитів, то суд вважає за необхідне зазначити, що вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових, тим більше що при перевірці не встановлено, що позивач ніс витрати по транспортуванню придбаного товару. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може бути є лише доказом дотримання чи порушення сторонами господарської операції правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Дана правова позиція суду, підтверджується постановами Вищого адміністративного Суду України по справам: К-15247/07, К-55094/09, К/9991/37912/11.

Як встановлено судом із наданих позивачем письмових доказів, останній провів безготівковий розрахунок з Підприємства з іноземним капіталом «Ідраяні Оверсіз», перерахувавши на його поточний рахунок відповідні суми коштів. Факт здійснення оплати підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи: № 30 від 16.01.12р.; № 41 від 17.01.12р.; № 119 від 06.02.12р.; № 2341 від 13.04.12р.; № 403 від 17.04.12р.; № 2549 від 06.07.12р.; № 11 від 10.07.12р.; № 2563 від 10.07.12р.; № 2565 від 11.07.12р.; № 2636 від 07.08.12р.; № 2664 від 14.08.12р.; № 2665 від 1508.12р.; № 2686 від 22.08.12р.; №2695 від 27.08.12р.; № 2707 від 04.09.12р.; №2708 віл 04.09.12р.; №3017 від 06.11.12р..

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року N 1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наданими суду представником третьої особи ПІК «Ідраяні Оверсіз» декларацій з ПДВ за січень, лютий, липень, серпень, вересень та листопад 2012 року, додатками №5 до них та даними картки рахунку 361 по контрагенту ПП «Агромакс Трейд» підтверджується врахування в повному обсязі в податковому та бухгалтерському обліку постачальника проведених операцій із продажу рису для позивача.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Всі первинні документи за спірними господарськими операціями складені у повній відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже містять повну інформацію про назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що були надані відповідачу під час проведення ним перевірки та досліджені судом під час розгляду справи, у їх сукупності підтверджують реальний економічний зміст здійснених господарських операцій.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на підставі первинних документів по господарським операціям оприбуткував в бухгалтерському обліку товари - зерно гороху та рис, отримані від ТОВ «Агрофірма «Трипілля» та Підприємства з іноземним капіталом «Ідраяні Оверсіз», відповідно, визнавши їх активом, та відобразив збільшення зобов'язань перед постачальниками на таку ж суму. Зобов'язання перед ТОВ «Агрофірма «Трипілля» та Підприємства з іноземним капіталом «Ідраяні Оверсіз» були погашені шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Отже, суд приходить до висновку, що наявними у справі належними та допустимими доказами по справі позивач довів той факт, що спірні господарські операції спричинили реальні зміни в структурі його активів та зобов'язань, власному капіталі.

В процесі судового розгляду встановлено, що товар - зерно гороху та рис, були використані позивачем в його господарській діяльності, шляхом їх подальшої реалізації (продажу). Факт виникнення у позивача та сплати ним податкових зобов'язань, пов'язаних з подальшою реалізацією придбаного зерна гороху та рису, відповідачем не заперечується та додатково підтверджується наданими позивачем копіями податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та довіреностями, що оформлені за кожною операцією з продажу придбаного зерна гороху та рису покупцям позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013р. № 000127222 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 279 801 грн. за основним платежем та в сумі 139 901 грн. за штрафними санкціями, з приводу якого виник спір, є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Перевіряючи законність винесення оспорюваного податкового повідомлення - рішення від 20.09.2013р. № 000128222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 266 476 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 133 238 грн. на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, судом встановлено слідуюче.

Враховуючи, що в процесі розгляду справи відповідачем не доведено неправомірність включення позивачем витрат за господарськими операціями з ТОВ «Агрофірма «Трипілля» та Підприємством з іноземним капіталом «Ідраяні Оверсіз», суд вважає також неправомірними причини донарахування податку на додану вартість.

Податкові зобов'язання ТОВ «Агрофірма «Трипілля» та, відповідно, податковий кредит позивача за вчиненими ними господарськими операціями підтверджено позивачем наданими до справи копіями податкових накладних: від 19.11.2012 року №12/2 на загальну суму 59400 грн., в тому числі ПДВ 9900 грн.; від 27.11.2012 року №13/2 на загальну суму 64800 грн., в тому числі ПДВ 10800 грн.; від 30.11.2012 року №17/2 на загальну суму 67500 грн., в тому числі ПДВ 11250 грн.

Податкові зобов'язання Підприємства з іноземним капіталом «Ідраяні Оверсіз» та, відповідно, податковий кредит позивача вчиненими ними господарськими операціями підтверджено позивачем наданими до справи копіями податкових накладних: від 05.01.2012 року №5 на загальну суму 32500 грн., в тому числі ПДВ 5416,67 грн.; від 02.02.2012 року №2 на загальну суму 14000 грн., в тому числі ПДВ 2333,33 грн.; від 14.02.2012 року №15 на загальну суму 84000 грн., в тому числі ПДВ 14000 грн.; від 04.07.2012 року №2 на загальну суму 162400 грн., в тому числі ПДВ 27066,67 грн.; від 10.07.2012 року №7 на загальну суму 64900 грн., в тому числі ПДВ 10816,67 грн.; від 20.08.2012 року №11 на загальну суму 165000 грн., в тому числі ПДВ 27500 грн.; від 15.08.2012 року №16 на загальну суму 165000 грн., в тому числі ПДВ 27500 грн.; від 22.08.2012 року №29 на загальну суму 330000 грн., в тому числі ПДВ 55000 грн.; від 27.08.2012 року №35 на загальну суму 165000 грн., в тому числі ПДВ 27500 грн.; від 27.08.2012 року №36 на загальну суму 45300 грн., в тому числі ПДВ 7550 грн.; від 04.09.2012 року №3 на загальну суму 91560 грн., в тому числі ПДВ 15260 грн.; від 06.11.2012 року №5 на загальну суму 87500 грн., в тому числі ПДВ 14583,33 грн.

Відповідно із п.198.3. ст..198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Придбані позивачем у ТОВ «Агрофірма «Трипілля» і Підприємства з іноземним капіталом «Ідраяні Оверсіз» товари використані ним у господарській діяльності, відтак суми ПДВ у відповідності до п.198.3. ст..198 ПКУ правомірно віднесені підприємством до складу податкового кредиту.

Згідно п.198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В процесі судового розгляду відповідачем не надано доказів про відсутність чи неправильне заповнення податкових накладних, що були оформленні в результаті здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агрофірма «Трипілля», Підприємством з іноземним капіталом «Ідраяні Оверсіз».

Пунктом 201.1 статті 201 ПКУ визначено обов'язкові реквізити, що має містити податкова накладна.

За результатами судового розгляду, не встановлено відсутність якогось із реквізитів в податкових накладних, тому суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем приписів п.201.1 ст. 201 ПКУ.

Пунктом 201.7 статті 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

В ході судового розгляду, відповідач не спростував ні реальність операцій із отримання позивачем товарів, ні факт їх використання в господарській діяльності підприємства та сплати податку до бюджету постачальниками, ні наявність податкових накладних та всіх обов'язкових реквізитів в них.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013р. № 000128222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 266 476 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 133 238 грн. є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень, а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та скасувати спірні податкові повідомлення - рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Житомирській області від 20 вересня 2013 року № 000127222 та № 000128222.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 05 грудня 2013 р.