Ухвала суду № 36556377, 26.12.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2013 р. Справа № 918/388/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" (61108, м.Харків, вул. Академіка Синельнікова, 5, кв. 22)

до відповідача Державного підприємства "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" в особі відокремленого підрозділу "Клесівське кар'єроуправління" (34550, Рівненська обл., смт. Клесів, вул. Заводська, 49)

про стягнення заборгованості в сумі 24523,01 грн.

Представники:

Від позивача : не з'явився;

Від відповідача : Мартинов О.Ю. (довіреність ЦУПП-224 від 24.12.2013 р.);

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Ухвалою суду від 12.12.2013 р. розгляд справи продовжено відповідно до частини 3 статті 69 ГПК України

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гроут" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державного підприємства "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" в особі відокремленого підрозділу "Клесівське кар'єроуправління" відповідно до якої просить стягнути з відповідача 24523,01 грн., з яких 20000,00 грн. боргу за переданий товар, а також 1500,00 грн. пені, 2000,00 грн. штрафу, 280,00 грн. інфляційних втрат та 743,01 грн. 3% річних, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків (а.с.2-4).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору поставки від 30.09.2011 р. №300911/05/029/11, укладеного з ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" в особі відокремленого підрозділу "Клесівське кар'єроуправління", останньому було передано у власність насосний агрегат Д 630-90 з ел. двигуном 250 кВт/1500 об/хв. Однак, відповідач своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 20000,00 грн.

Відповідач у наданому до суду відзиві проти позову заперечив, вказав, що відповідно до умов договору відповідач, як покупець повинен сплатити 40 % вартості отриманого товару після його введення в експлуатацію в присутності представника постачальника. Оскільки отримане від позивача обладнання не введене в експлуатацію з причин дефекту електродвигуна, обов'язок щодо оплати решти вартості отриманого товару у відповідача відсутній (а.с.40).

Крім того, у наданих відповідачем письмових поясненнях він вказує, що відокремлений підрозділ не уповноважений представляти Державне підприємство "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" в господарському суді, а тому слід передати дану справу за відповідною територіальною підсудністю за місцезнаходженням юридичної особи - Державного підприємства "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" (а.с.64).

В судове засідання 26.12.2013 р. представник позивача не з'явився, проте направив до суду додаткові письмові пояснення, в яких підтримав позовні.

В судовому засіданні 26.12.2013 р. представник відповідача підтримав заперечення на позов.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гроут" (надалі - постачальник, позивач) та Державним підприємством "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" в особі відокремленого підрозділу "Клесівське кар'єроуправління" (надалі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 300911/05/029/11 (надалі - договір, а.с.11-13).

Відповідно до пункту 2.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю продукцію (обладнання) - насосний агрегат Д 630-90 з ел. двигуном 250 кВт/1500 об/хв., а покупець оплатити та прийняти продукцію на умовах даного договору.

Загальна сума договору складає 75000,00 грн., в тому числі ПДВ - 12500,00 грн. (пункт 3.1. договору).

Сторони визначили, що поставка продукції здійснюється на умовах (EXW- склад "Продавця", відповідно до "Інкотермс - 2000"), не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання узгодженої суми передоплати, якщо інше не вказано в специфікації, и за умови надання довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (пункт 4.1. договору).

Відповідно до пункту 4.2. договору, при прийнятті продукції сторони керуються Інструкціями Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" від 15.06.1965 р. № П-6 та "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" від 25.04.1966 р. № П-7. У випадку поставки продукції неналежної якості сторони також керуються нормами ГК України.

Підписання покупцем документів, які підтверджують передачу продукції, означає отримання покупцем одночасно з продукцією всіх документів, що стосуються продукції та та належать до передачі разом з нею (пункт 4.3. договору).

Відповідно до пункту 4.4. договору, продукція вважається переданою у власність покупця по кількості та якості, та такою, що відповідає усім вимогам нормативно-технічної документації, яка визначає вимоги до якості продукції, в тому числі абсолютну цілісність пломб, після підписання уповноваженими особами постачальника та покупця документів, що підтверджують передачу продукції.

Згідно пунктів 5.2. - 5.3. договору, покупець оплачує продукцію: передоплата 60 %. Після вводу в експлуатацію продукції в присутності представника постачальника, покупець оплачує 40 % решти грошових коштів.

Договір скріплено печатками та підписами уповноважених представників сторін.

Відповідач здійснив попередню оплату продукції, сплативши 03.10.2011 р. - 20000,00 грн. та 05.10.2011 р. - 25000,00 грн., що в сумі становить 60 % вартості продукції та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків сторін від 02.12.2011 р. та довідкою банку про рух коштів (а.с.17, 80).

Як встановлено судом з наявних в матеріалах справи специфікації, видаткової накладної № 273 від 14.10.2011 р. та довіреності № 363 від 14.10.2011 р. позивачем передано, а відповідачем прийнято насосний агрегат Д 630-90 з ел. двигуном 250 кВт/1500 об/хв. (а.с.14-16).

Крім того, 14.11.2011 р., тобто через місяць після отримання продукції від позивача, відповідач оплатив частину решти 40 % грошових коштів, що підлягають оплаті згідно пункту 5.3. договору в сумі 10000,00 грн. (а.с.17, 80).

Таким чином, з урахуванням попередньої оплати та часткової оплати проведеної після отримання продукції, відповідач сплатив позивачу 55000,00 грн. за отриману продукцію, заборгованість відповідача перед позивачем становить 20000,00 грн.

14.02.2013 р. позивач направив відповідачу вимогу про оплату заборгованості за поставлену продукцію в сумі 20000,00 грн. (а.с.21-23), однак вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

У відзиві на позов та поясненнях відповідач стверджував, що отриманий від позивача насосний агрегат не був введений в експлуатацію, що з огляду на пункт 5.3. договору звільняє його від оплати заборгованості за отриману продукцію.

Водночас судом досліджено та враховано наступне.

Наказом № 25 від 11.10.2011 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" працівника позивача Нефьодова С.П. направлено у відрядження на 14.11.2011 р. до відповідача для участі у введенні в експлуатацію насосного агрегату Д 630-90 з ел. двигуном 250 кВт/1500 об/хв. (а.с.83).

Після повернення з відрядження - 16.11.2011 р. працівником позивача Нефьодовим С.П. складено службову записку, відповідно до якої насосний агрегат був успішно запущений та працював без жодних зауважень. Комісією відповідача було складено відповідний акт, проте примірник акту не був переданий представнику позивача (а.с.101).

26.12.2011 р. комісією відповідача складено акт обстеження електродвигуна типу АО3-400м-4УЗ Р=250кВт/1470об.хв., відповідно до якого комісією зафіксовано, що вказаний двигун вийшов з ладу. Причиною виходу електродвигуна з ладу вказано: неякісний попередній ремонт, активна частина статора при попередньому ремонті не була перевірена на нагрів, при включенні електродвигуна в роботу відбувся нагрів активної частини статора, порушилась виткова ізоляція, що призвело до руйнації електродвигуна (а.с.47).

Акт обстеження електродвигуна типу АО3-400м-4УЗ Р=250кВт/1470об.хв., свідчить про експлуатацію відповідачем даного електродвигуна, а також про здійснення ремонту під час його попереднього використання в роботі.

Однак, вказаному акті від 26.12.2011 р. відсутня інформація, що поставлений позивачем насосний агрегат був укомплектований саме цим електродвигуном.

Крім того, у матеріалах справи наявна відповідь Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 05.09.2013 р. адресована позивачу щодо розгляду заяви про порушення відповідачем приписів податкового законодавства, у якій зазначено, що Сарненською ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області направлено запит до "Клесівського кар'єроуправління" ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" щодо надання документального підтвердження та відображення в бухгалтерському та податковому обліку взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гроут". У відповіді, що надійшла Головному управлінню Міндоходів у Рівненській області 03.09.2013 р., відповідач підтвердив факт отримання насосного агрегату Д 630-90, вартістю 75000,00 грн., згідно договору поставки № 300911/05/029/11 від 30.09.2011 р. Даний агрегат введено в експлуатацію відповідно до акту від 20.10.2011 р. Насосний агрегат отриманий від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" обліковується у "Клесівському кар'єроуправлінні" як основний засіб, а не як товар (а.с.155-156).

Як визначено пунктом 14.1.138. статті 14 Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. № 561 "Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів" (далі - Наказ № 561), яким затверджено класифікацію основних засобів, визначено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

1. Основні засоби.

1.1. Земельні ділянки.

1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

1.4. Машини та обладнання…(пункт 7 розділ 2 Наказу № 561)

Згідно пункту 10 розділу 3 Наказу № 561, підставою для зарахування на баланс основних засобів є акт приймання-передачі (введення в експлуатацію) основних засобів.

З огляду на наведенні положення, суд приходить до висновку, що облік отриманого від позивача насосного агрегату як основного засобу на підприємстві відповідача, свідчить про введення даного обладнання в експлуатацію.

При цьому, умовами договору не вимагається оформлення відповідного акту про введення насосного агрегату в експлуатацію. Скориставшись своїм диспозитивним правом на визначення договірних умов, сторони визначили, що передумовою для здійснення повної оплати за продукцію є факт введення цього обладнання в експлуатацію.

Твердження відповідача про те, що насосний агрегат не міг бути введений в експлуатацію з підстав його неналежної якості або некомплектності, судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про такі недоліки в узгодженому сторонами порядку. Доказів, що відповідають вимогам Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" від 25.04.1966 р. № П-7, щодо неналежної якості поставленої позивачем продукції, відповідач до суду також не подав.

Відповідно до статей 11, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 174, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом або договором строк.

За своєю юридичною природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведених обставин, а також враховуючи, що відповідач оплатив частину грошових коштів, що згідно пункту 5.3. договору підлягають оплаті після введення обладнання в експлуатацію, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку виконати належним чином зобов'язання по оплаті отриманого від позивача обладнання та відсутність у відповідача права на односторонню відмову від такого зобов'язання.

Посилання позивача на те, що справу слід передати за відповідною територіальною підсудністю за місцезнаходженням юридичної особи - Державного підприємства "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" оскільки відокремлений підрозділ не уповноважений представляти Державне підприємство "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" в господарському суді, суд відхиляє з огляду на наступне.

В пункті 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

В матеріалах справи наявна довіреність, якою Державне підприємство "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" уповноважило керівника відокремленого підрозділу "Клесівське кар'єроуправління" Опришка Павла Віталійовича здійснювати представництво від імені юридичної особи в усіх державних установах (а.с.52).

Спірні правовідносини щодо стягнення заборгованості за поставлену продукцію виникли з діяльності саме відокремленого підрозділу "Клесівське кар'єроуправління".

Таким чином вимогу позивача щодо стягнення заборгованості за поставлений насосний агрегат у розмірі 20000,00 грн. пред'явлену до Державного підприємства "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" в особі відокремленого підрозділу "Клесівське кар'єроуправління", слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає розгляду Господарським судом Рівненської області.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. договору визначено, що за порушення строків виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення. За порушення строків оплати продукції понад 30 календарних днів, покупець також сплачує постачальнику штраф в розмірі 10 % від суми порушеного зобов'язання.

Згідно статті 229 ГК України та статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Поданий позивачем розрахунок процентів річних та штрафу перевірено судом та визнано обґрунтованим.

Разом з тим, суд не погоджується з розрахунком пені та втрат від інфляції, а тому судом здійснено власний розрахунок.

Так, за здійсненим судом перерахунком розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 1495,89 грн.:

20000,00 грн.* 182 дні * (7,50% * 2 / 365 днів) / 100% = 1495,89 грн.

Обгрунтований розмір втрат від інфляції за визначений позивачем період (грудень 2011 року - лютий 2013 року), відповідно до розрахунку суду, становить 20,00 грн., оскільки загальний індекс інфляції за вказаний період становить 1.001.

Оскільки вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1495,89 грн., штрафу в розмірі 2000,00 грн., 3% річних в сумі 743,01 грн. та 20,00 грн. збитків від інфляції ґрунтується на законі (статті 549, 625 Цивільного кодексу України) та умовах договору, а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в даній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Це стосується, як позивача, який повинен довести факти та обставини, на підставі яких він будує позовні вимоги, так і відповідача, який повинен довести обставини, якими він обґрунтовує свої заперечення.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

Водночас вимоги позивача суд вважає обґрунтованими та доведеними.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 20000,00 грн. - основного боргу; 1495,89 грн. - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 2000,00 грн. штрафу; 743,01 грн. - 3 % річних та 20,00 грн. - втрат від інфляції є законними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати у справі в частині 18,58 грн. судового збору суд залишає за позивачем.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" в особі відокремленого підрозділу "Клесівське кар'єроуправління" (34550, Рівненська обл., смт. Клесів, вул. Заводська, 49, код ЄДРПОУ 34879440) 20000,00 грн. - основного боргу; 1495,89 грн. - пені; 2000,00 грн. штрафу; 743,01 грн. - 3 % річних, 20,00 грн. - втрат від інфляції та судовий збір в сумі 1701,92 грн.

3. В частині позовних вимог про стягнення 4,11 грн. пені та 260,00 грн. втрат від інфляції в позові відмовити.

4. Судові витрати в частині витрат по сплаті судового збору в розмірі 18,58 грн. залишити за позивачем.

5. Ухвалою суду повернути позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 0,50 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 7 від 13.03.2013 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

повне рішення слкадене 30.12.2013 р.

Суддя Качур А.М.