Постанова № 36555955, 08.01.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 січня 2014 р. № 820/10876/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника відповідача - Артеменко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Российкие железные дороги" до Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати постанову №510157 від 27.08.2013 про накладення штрафу, справу про відповідальність перевізника за здійснення міжнародних пасажирських перевезень - припинити .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з притягненням його до відповідальності у вигляді штрафу, накладеного оскаржуваною постановою. Позивач вважає, що він не є перевізником на території України та не має прав та обов'язків перевізника, оскільки ВАТ «Российкие железные дороги» є іноземним господарюючим суб'єктом і в нього відсутні ліцензії Міністерства транспорту України. Крім того, позивач посилався на те, що с 01.04.2010 року він не здійснює діяльність по дальньому перевезенню пасажирів та не може розглядатись в якості організації - власника рухомого составу. Крім того, позивач зазначив про процедурні порушення, котрі мали місце при притягненні перевізника до відповідальності, а саме: відсутність в протоколі підпису уповноваженого представника перевізника, а також особи, яка керувала транспортним засобом, відсутність відомостей про відмову означених осіб підписати протокол. Посилаючись на викладені вище обставини, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні. При цьому посилався на те, що 14.08.2013 року під час здійснення прикордонного контролю потягу № 192 «Керч-Москва» в вагоні №6 була виявлена громадянка РФ ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на паспортний контроль пред'явила медичну книжку № НОМЕР_2, тобто намагалась перетнути державний кордон України без документів, що дають право на перетинання державного кордону України, у зв'язку з чим постановою № 510157 від 27.08.2013р. про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, на перевізника - ВАТ «Российские железные дороги» був накладений штраф у розмірі 17000 грн. уповноваженою особою, в рамках наданих йому повноважень та згідно норм чинного законодавства України. Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.08.2013 року в пункті контролю "Харків-пасажирський" під час здійснення прикордонного контролю потягу № 192 «Керч-Москва» в вагоні №6 прикордонним нарядом Харківського прикордонного загону було виявлено громадянку Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка намагалася перетнути державний кордон України за медичною книжкою НОМЕР_2, яка не дає права на перетин державного кордону, у зв'язку з чим, начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Харків» майором Тимофеєвим О.В., був складений протокол про правопорушення пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень №510157 від 14.08.2013 року (а.с. 58-59).

Вказане не заперечується сторонами по справі.

На підставі протоколу про правопорушення пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень № 510157 від 14.08.2013 року ТВО начальника Харківського прикордонного загону полковником Бурдейним І.М. 27.08.2013 року була прийнята постанова № 510157 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою на ВАТ «Российкие железные дороги» накладений штраф у розмірі 17000,0 грн. (а.с. 69-70).

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" від 10.01.2002 р. № 2920-III постанову про накладення штрафу, що прийнята посадовою особою, зазначеною у статті 2 цього Закону, може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до місцевого суду за місцезнаходженням відповідного органу охорони державного кордону України, рішення якого є остаточним.

Частиною 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову було винесено 27.08.2013 року.

Вказану постанову про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, позивач отримав 15.10.2013 року.

Згідно поштового штампу на конверті, в якому надійшла позовна заява із додатками до суду, даний адміністративний позов було здано на пошту 25.10.2013 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що десятиденний строк для звернення з даним адміністративним позовом, встановлений ч. 1 ст. 13 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", позивачем не пропущено.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є іноземним господарюючим суб'єктом, який зареєстрований на території Російської Федерації, в нього відсутні ліцензії Міністерства транспорту України на здійснення залізничних перевезень пасажирів, багажу, а тому він не може мати права та обов'язки перевізника.

Суд зазначає, що відповідно до Наказу Державної митної служби України, адміністрації Державної прикордонної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України № 457/438/270 від 01.06.2005 р. «Про затвердження переліку пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України, у межах яких створюються або можуть створюватися зони митного контролю», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.07.2001 р. за № 710/10990 залізничний пункт контролю через державний кордон України "Харків-пасажирський" має категорію міжнародного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996, № 273/96-ВР, постанови КМ України «Про затвердження Статуту залізниць України» від 06.04.1998 N 457 - міжнародне залізничне сполучення - перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною та іноземними державами.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 р. № 1710-VI перевізник - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт діяльність із перевезення пасажирів чи (та) вантажів через державний кордон.

Таким чином, позивач незалежно від місця своєї реєстрації як юридичної особи та наявності ліцензій на перевезення, виданої уповноваженими органами України, є перевізником і потягом №192 за маршрутом «Керч-Москва» здійснює перевезення пасажирів через державний кордон України, тобто здійснює міжнародні пасажирські перевезення за міжнародним сполученням.

Відповідно до преамбули Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» від 10.01.2002 р. № 2920-III (далі по тексту - Закон № 2920) цей Закон відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.

Статтею 1 Закону № 2920 встановлено, що підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.

Отже, обов'язок щодо перевірки наявності перед початком міжнародного пасажирського перевезення у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту Законом № 2920-III покладено саме на підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичних осіб - підприємців, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення.

Оскільки ВАТ «Российкие железные дороги» здійснює міжнародні пасажирські перевезення, то до позивача можливе застосування поняття «перевізник», що визначено Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» та Законом України «Про прикордонний контроль».

Прикордонний контроль поїздів міжнародного сполучення здійснюється, зокрема, у вагонах потягу під час його стоянки (зупинки) у пункті пропуску через державний кордон за розкладом руху.

За загальними правилами укладення договору перевезення пасажира посвідчується проїзним документом (квитком), здача пасажиром багажу - багажної квитанцією. Відповідно до договору перевезення пасажира перевізник зобов'язаний перевезти пасажира до пункту призначення з наданням йому місця в поїзді, а в разі здачі пасажиром багажу - доставити багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання багажу особі. При цьому на перевізника, що уклав договір перевезення, згідно з яким частина маршруту прямування проходить по території іноземної держави, покладаються не лише зобов'язання по виконанню умов цивільно-правового договору, а й обов'язки, пов'язані із вступом у правовідносини з прикордонними, митними, тощо органами іноземної держави.

Дані правовідносини, в даному випадку, не є предметом правового регулювання Угоди про міжнародне пасажирське сполучення (п. 2 ст. 2 Угоди), а регулюються національним законодавством держави, через територію якої здійснюється переміщення пасажирів.

Укладаючи договір перевезення, перевізник повинен знати предмет договору та перевірити наявність у пасажира документів, відсутність яких позбавить його (перевізника) можливості виконати прийняті на себе зобов'язання згідно з договором перевезення. Для контролюючих органів факт видачі перевізником проїзного документу свідчить про домовленість учасників договору перевезення про істотні умови цього договору.

Права та обов'язки залізниць, підприємств, установ та організацій залізничного транспорту визначені в ст. 22 Закону України «Про залізничний транспорт». Крім обов'язків, передбачених ст.22 Закону України «Про залізничний транспорт», перевізник, відповідно ст. 22-1 цього Закону при перевезенні пасажира у міжнародному сполученні зобов'язаний до початку перевезення перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи.

За невиконання обов'язку перевірити перед початком перевезення пасажира у міжнародному сполученні наявність у нього документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, перевізник несе відповідальність, передбачену Законом.

Враховуючи наведені норми права, суд зазначає, що саме на перевізника покладається обов'язок по перевірці наявності у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, що свідчить про те, що позивачем не був виконаний до початку перевезення обов'язок перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, що призвело до спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів. Обов'язок перевірки документів пасажирів при їх посадці до поїзду покладається на провідника вагону, а тому саме провідником, який діє від імені перевізника, допущені порушення.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2920-III справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України. Від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А відтак, позовні вимоги про скасування постанови №510157 від 27.08.2013 про накладення штрафу на перевізника у зв'язку із здійсненням міжнародних пасажирських перевезень та припинення справи щодо відповідальності перевізника за здійснення міжнародних пасажирських перевезень як таких, що вчинені з порушенням норм діючого законодавства України, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Российкие железные дороги" до Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування постанови - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Российкие железные дороги" (107174, Росія, м. Москва, вул. Нова Басманна, буд. 2, код 7708503727) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області (адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд.29), код 37999628, банк: ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір у розмірі 1548,00 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок вісім грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10.01.2014 року.

Суддя Піскун В.О.